Попит на ресурс в умовах чисто конкурентного ринку

Тести

Тести

1) Вибираючи обсяг використання праці монополія порівнює:

а) граничний продукт праці у грошовому вираженні і граничні витрати на працю;

б) граничний продукт праці і граничні витрати на працю;

в) граничний продукт праці і ринкову ціну одиниці праці;

г) граничний продукт праці у грошовому вираженні і ринкову ціну одиниці праці.

2) В умовах монополії ціна продукції (Р) зменшується при збільшенні обсягу випуску (Q). Яка динаміки виручки (TR):

а) TR зменшується із зростанням ціни;

б) TR зростає, якщо AR=MR;

в) TR зростає, якщо AR>MR;

г) TR зростає, якщо AR<MR.

3) Монополіст, який бажає максимізувати прибуток, виробляє такий обсяг продукції, за якого:

а) попит нееластичний, або одиничної еластичності;

б) еластичний, або одиничної еластичності;

в) одиничної еластичності;

г) монополіст не бере до уваги еластичність попиту.

4) З якими історичними процесами пов’язано формування державно-монополістичної моделі капіталізму?

а) світовими війнами;

б) економічною кризою 1929-33 рр.;

в) розвитком НТП;

г) дією об’єктивних економічних законів;

д) всі відповіді правильні;

е) всі відповіді помилкові.

Задачі

Завдання 1. Нехай функція витрат монополіста має вигляд: ТС=50 + Q² (тобто постійні витрати FC складають 50 грн., а змінні - Q²). Попит на продукцію монополіста задано як P=40 – Q. Знайти, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.

Завдання 2. Фірма монополізувалавиробництво самоварів. Скільки продукції буде впущеною фірмою і за якою ціною реалізовано, якщо MR=1000 – 20Q; TK=1000Q – 10Q²; MC=100 + 10Q, де P – ціна одного самовару, Q - обсяг випуску?

Завдання 3. Фірма випускає товар в умовах чистої монополії. Функція попиту на даний товар: H=144 – 3Q, а функція середніх витрат AC=(25:Q) + Q. При якому обсязі випуску (Q) прибуток фірми буде максимальним?

Завдання 4. Нехай функція витрат монополіста має вигляд: ТС = 50+Q² (тобто постійні витрати ТFС становить 50 грош. од., а змінні Q²). Попит на продукцію монополіста задано як Р = 40 – Q. Знайдіть, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.

Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція

1. Основні ознаки олігополії. Особливості організації олігополістичного ринку

2. Теоретичні моделі олігополії

3. Ознаки монополістичної конкуренції. Ринкова поведінка монополістичного конкурента

4. Нецінова конкуренція.Ефективність монополістичної конкуренції

1. Основні ознаки олігополії. Особливості організації олігополістичного ринку

Олігополія – це ринкова структура, при якій домінує незначна кількість виробників, а вхід в галузь нових виробників обмежень високими бар’ерами. Це ринкова структура, що складається із невеликої кількості фірм, деякі з яких мають великі розміри відносно розмірів ринку.

Характерні ознаки:

q у галузі діє лише декілька фірм;

q товар, який виробляється на олігополісттичному ринку може бути як диференційним, так і стандартизованим;

q високі бар’єри до вступу у галузь;

a) ефект масштабу, обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва;

б) монополія контролю над рідкими джерелами сировини;

в) високі витрати на рекламу;

г) значні перешкоди, які пов’язані з великими фінансовими витратами на нецінову конкуренцію;

д) володіння патентами дає змогу фірмам здійснювати контроль за технологією та організацією виробництва;

q загальна взаємозалежність. У цьому випадку фірми олігополісти вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів.

Загальна взаємозалежність виявляється в умовах загострення конкурентної боротьби, і в умовах коли досягається домовленість з іншими олігополістами і тому може виникати тенденція перетворення галузі у чисто монопольну.

Основними причинами виникнення олігополістичної структури є:

- створення у процесі конкурентної боротьби великих фірм;

- розширення розмірів фірм за рахунок їх злиття, що дає можливість реалізувати ефект масштабу та збільшити ринкову владу шляхом суттєвого зростання концентрації виробництва у галузі.

Поведінка олігополістів на ринку визначається двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:

- по-перше, фірми зацікавлені в максимізації сукупного прибутку галузі через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу;

- по- друге, кожна фірма прагне отримати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоду, а це відповідно суттєво загострює суперництво.

Особливості організації олігополістичного ринку

Взаємозалежність фірм – олігополістів можлива в умовах двох основних форм поведінки фірм:

а) некооперативне;

б) кооперативне.

В умовах некооперативної поведінки кожний виробник самостійно вирішує проблему визначення ціни та обсягу випуску продукції.

Припустимо. Що кожна із фірм А і В виробляє половину продукцію, сукупна величина якої дорівнює 400 тис. од., а, середні витрати постійні і дорівнюють 25 тис. гр. од.

Припустимо також, що початкові ціни рівні і складають 50 тис. гр. од. Для цих фірм характерна цінова віна.

Рис. 11.1. Цінова війна в умовах дуополії

Цінова війна – це цикл поступового зниження існуючого рівня цін з метою витиснути конкурентів з олігополістичного ринку.

Однак зниження ціни мають свою межу. Воно буде проводжуватися до тих пір, поки не спадуть до рівня граничних витрат.

Так як середні витрати постійні, то Р=МС=АС. В точці В встановиться рівновага тому, що ні жодна фірма не в змозі знизити ціну нижче, не здобуваючи збитки.

Від цінової війни виграють споживачі, а виробники втрачають.

Руйнівні дії цінових війн примушують фірми до співробітництва та змови.

Фактори, що сприяють змові олігополістів:

- фірми виготовляють стандартизовану продукцію;

- в галузі невелика кількість фірм;

- не дуже поширені нецінові методи конкуренції;

- галузь переживає період економічного піднесення;

- легко може бути виявлено порушення угоди;

- існують високі бар’єри на шляху входження нових фірм у галузь.

Стратегічний аналіз взаємовідносин двох фірм в умовах дуополії був наданий французькім економістом Антуаном Огюстьєном Курно. Ця модель розглядає поведінку двох фірм.

	Перехрещення кривих реагування двох фірм (А та В) показує рівновагу Курно: кожна фірма вірно вгадує поведінку конкурента і приймає оптимальне для себе рішення, ні жодна з фірм не має стимулу змінити свій обсяг виробництва.
Рис. 11.2. Рівновага Курно

Модель Курно передбачає, що фірми - олігополісти конкурують між собою.

Теорія ігор – це наука яка займається дослідженнями з допомогою математичних методів поведінки учасників у ситуаціях, які пов’язані з прийняттям рішень.

Предметом цієї теорії є ситуації гри з встановленими правилами.

Дилема олігополіста досліджує стратегічні питання ціноутворення, які вирішує кожна фірма: встановити співробітництво і на його основі максимізувати прибутки галузі.

2.Теорія моделі олігополії

Причину можливої негнучкості цін ілюструє модель ламаної кривої попиту. Вона передбачає модель цінової стратегії фірм - олігополістів без змови. За припущення, що олігополісти не наслідуватимуть підвищення цін, крива попиту окремої фірми буде значно еластичнішою на ділянці, що розташована вище поточної ціни. Граничний дохід за поточної ціни різко зменшується (графічно це виглядає як розрив у лінії граничного доходу) і у фірми зникає стимул до зміни ціни навіть тоді, коли криві витрат зменшуються.

Основні риси моделі:

q пропонована модель визначає відносну негнучкість цін при олігополії;

q коли фірма-олігополіст підніме ціну, а інші фірми не будуть наслідувати її, то вона втратить значну частину своїх клієнтів;

q коли фірма-олігополіст встановить ціни нижче, то інші фірми наслідуватимуть її, оскільки не захочуть втрачати своєї клієнтури, своєї частки ринка.

а) б)

Рис. 11.3. Ломана крива попиту.

1 – Конкуренти не наслідують за фірмою у випадку збільшення цін.

2 – Конкуренти наслідують за фірмою у випадку зниження ціни.

q Якщо фірма 1 збільшує ціну вище Р₀, її попит буде Д₁ – вище лінії Р₀А

q При зниженні фірмою 1 ціна нижче Р₀, фірми 2 та 3 будуть наслідувати її, що показує крива Д₁ нижче лінії Р₀А.

На цій основі виникає ломана крива попиту Д₂АД₁, яка знаходиться вище поточної ціни Р₀ (еластична) і нижче її (нееластична).

Модель ломаної кривої показує відносну жорсткість цін при олігополії, але не пояснює принципів олігополістичного ціноутворення.

Модель заснована на таємному зговорі

Кооперативна поведінка фірм сприяє створенню картелі.

Картель – це об’єднання фірм, які узгоджують свої рішення з приводу цін і обсягів продукції.

У цих умовах картель діє як чиста монополія.

Умови створення картеля:

q визначення монопольних цін та загальний рівень випуску продукції;

q встановлення квоти для кожної фірми, що входить у картель;

q створення процедури контролю щодо встановлених квот.

Фактори, які не сприяють розвитку таємної змови:

а) загрозу картелю несе об’єднання аутсайдерів у контркартель;

б) у кожного учасника картелю виникає спокуса продавати свою продукцію за високу картельну ціну, але перевищувати картельну квоту, отримуючи додатковий прибуток. Якщо такої поведінки дотримується більшість фірм, у картелі – він повинен розвалитися;

в) антитрестовне законодавство;

г) різниця в попиті та в витратах виробництва учасників змови.

Таємна змова – це негласне узгодження про ціни, розподілу ринку і інших способів, обмеження конкуренції, які переслідуються законом.

	Якщо між учасниками змови досягнута домовленість, то олігополія вироджується у чисту монополію. Всі криві попиту – це єдина крива попиту Д. Обсяг продаж визначається В, де МR =MC. При монопольній ціні Р0 економічний прибуток складає площу Р0 АСN.
Рис. 11.4. Максимізація прибутку при таємній змові

Модель “Лідерство в цінах”

Це модель ціноутворення, в якій фірма - лідер встановлює ціну при мовчазливій домовленості інших фірм. Модель “Лідерство в цінах” визначає, що оскільки перегляд цін пов’язаний з певним ризиком для лідера, що пояснюється ламаною кривою попиту, то навіть лідер змінює їх не так часто. Він завчасно попереджає про наступні зміни, що дає можливість партнерам підготуватися до наступного маневру.

а) Рис. 11.5. Лідерство в цінах.

б)

Фірма-лідер визначає свій попит, віднімаючи кількість товару, яку пропонують інші фірми при всіх можливих цінах, від ринкового попиту. ЇЇ чистий попит визначається Д₁

В точці, де MR = МС фірма-лідер виробляє Q_L товару при ціні Р_{L .}

На графіку б) показана крива пропозиції S останніх фірм які виробляють Q₁ товару при ціні Р_{L .}

У підсумку це буде мати такий вигляд Q_L +Q₁ = Qġ при Р_L

Ціноутворення за принципом “витрати плюс”

Для спрощення механізму розрахунку ціни лідери досить часто вдаються до методики «витрати плюс». Тут за основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток, у вигляді надбавки.

Найбільш питома вага має змінні витрати, де до їх середньої величини додають певний процент, який включає середні постійні витрати та нормальний прибуток.

Рис. 11.6. Формування олігополістичної ціни за методом “витрати плюс”

P = AVC (1+K) = AVC +K*AVC = AVC + AFC + П,

де, К – процент надбавки.

Нормальний процент залежить від еластичності попиту на товар: чим вище еластичність, тим нижче процент надбавки.

3. Ознаки монополістичної конкуренції. Ринкова поведінка монополістичного конкурента

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де порівняно велика кількість дрібних виробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Вона характеризується комбінацією ознак монополістичної конкуренції.

Характерні ознаки монополістичної конкуренції:

q На ринку діє досить велика кількість виробників. Для існування цієї ринкової структури кількість продавців має бути:

а) не надто великою, щоб попит не перетворився на абсолютно еластичний, що властиво для досконало конкурентного ринку;

б) не надто малою, щоб кожна фірма володіла відносно незначною частиною ринку та мала обмежений контроль над ціною;

в) досить значною, щоб уникнути таємних угод;

г) фірми мають можливість проводити власну економічну діяльність. У цьому випадку не відчувається взаємної залежності між фірмами.

q Диференційований характер товару, що ґрунтується на:

а) якості товару який відрізняється, який відрізняється своїм дизайном, особистими характеристиками;

б) використання різноманітних форм обслуговування;

в) місце розміщення торгівельної точки, режим її роботи;

г) використання різноманітних способів для стимулювання збуту.

q Незначний вплив фірми на формування процесу ціноутворення.

q Можливості до вступу в галузь. У цьому випадку, при наявності на ринку досить великої кількості фірм створити якість бар’єрів для вступу у галузь нових виробників не можливо.

q Нецінові фактори і реклама, умови продажу, можливість придбання товарів у розстрочку.

Ринкова поведінка монополістичного конкурента в умовах короткострокової та довгострокової рівноваги фірми

Визначення ціни й обсягу виробництва в короткостроковому періоді надаються таким чином.

q Обсяг виробництва та ціна в умовах монополістичної конкуренції зазнають впливу:

а) з боку конкурентних сил на ринку;

б) з боку монопольної влади, яку має кожна фірма.

Елемент монопольної влади означає, що крива попиту фірми має від’ємний нахил. Це означає, що крива попиту менш еластична, ніж при чистій конкуренції, але більш еластична. Ніж у чистій монополії.

q Ступінь еластичності в умовах монополістичної конкуренції залежить як від кількості конкурентів, так і від глибини диференціації продукту.

q Чим менше конкурентів та більш диференційований продукт, тим менш еластичною буде крива попиту, і навпаки.

q За короткостроковий період в умовах монополістичної конкуренції виробники можуть отримувати як прибуток, так і зазнавати збитків.

q Фірми будуть вибирати ціну та обсяг випуску продукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки, спираючись на принцип рівності граничних витрат та граничного доходу (МС = МR)

Об’єм випуску при якому фірма отримує максимальний прибуток визначається перетином прямих граничних витрат і граничного доходу, а ціна задається кривою попиту. При ціні P₁ в умовах короткострокового періоду фірма виробляє Q₁ одиниць продукції і отримує максимальний прибуток Р₁КЕА.

Рис. 11.7. Фірма максимізує прибуток

	При наявності у галузі економічного прибутку починається перелив капіталу з інших галузей. Поява кожної нової фірми буде приводити до того, що ринковий попит покупців на дану продукцію почне розподілятися на все більшу кількість фірм і крива попиту окремої фірми зміститься ліворуч.
Рис. 11.8. Фірма мінімізує збитки

У такому випадку фірми замість прибутку почнуть мати збитки. На графіку збитки фірми визначаються прямокутником Р₁ ЕВС.

У випадку, якщо фірми несуть збитки з галузі почнеться відплив капіталу. Вихід фірм закінчиться у тому випадку, коли фірми що залишилися, будуть отримувати нульовий прибуток.

Визначення ціни й обсягу виробництва в довгостроковому періоді надаються також наступним чином.

У даному періоді фірма, що виробляє продукцію в умовах монополістичної конкуренції може збільшити виробництво. У цієї галузі можуть з’явитися нові фірми. Їх буде приваблювати економічний прибуток.

	В умовах збільшення випуску фірма буде мати прибутки, керуючись правилом МR = LMC.   Збільшення в галузі кількості продавців відповідно збільшує у довгостроковому періоді і пропозицію товарів, що приводить до зниження цін на товари.
Рис. 11.9. Рівновага в умовах довгострокового періоду

При одержанні економічного прибутку, фірмами на ринок цього виду продукції намагаються війти в інші фірми які зменшать попит на продукцію окремої фірми.

Галузь не може знаходитися в стані рівноваги, поки фірми можуть встановлювати ціни на товар більш ніж середні витрати при випуску що максимізує. В умовах довгострокового періоду при рівновазі крива попиту на товар фірми в галузі є дотичною до кривої довгострокових середніх витрат.

Якщо попит на ринку монополістичної конкуренції знизиться після встановлення рівноваги Р =LАС, то фірми почнуть виходити з галузі.

	При MR = LМС, після скорочення попиту фірма при ціні Р1 на відрізку КС несе збитки. У цьому випадку ціна на продукцію нижча ніж середні витрати на її виробництво. Зона збитковості фірми відображена чотирикутником АКСР1.
Рис. 11.10. Умови збитковості

У цієї ситуації фірми, які мають у галузі збитки вийдуть з неї. Вони перемістять свої ресурси в інші галузі. Все це приведе до зрушення кривої попиту і кривої граничних витрат вгору.

4. Нецінова конкуренція. Ефективність монополістичної конкуренції

Методи нецінової конкуренції можуть бути:

q пов’язані з удосконаленням продукту;

q орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

Мета реклами – збільшення частки продукції на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.

Рис. 11.11. Вплив реклами на обсяги виробництва і середні сукупні витрати

Припустимо, що первинні витрати дорівнюють АС₁, а обсяг продукції Q₁

q При рекламі обсяг продукції буде дорівнювати Q_2.

q У такому випадку можливо зниження середніх витрат виробництва в результаті значної економії від масштабу виробництва, які перекривають витрати, що в’язані з рекламою (AC₂<AC₁) Однак, якщо рекламна компанія буде невдалою, той же обсяг продукції (Q₃ =Q₁) фірма буде продавати по більш великій ціні (AC₃>AC₁), яка зросла на величину витрат пов’язаних з рекламною компанією.

Ефективність монополістичної конкуренції

q Ефективність виробництва забезпечується тоді, коли рівновага досягається при рівності ціни, граничних та мінімальних середніх витрат (Р = МС = АТС min)

q Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціна, дорівнює мінімальним середнім витратам (Р = АТС min)

q Орієнтація на монополістичну конкуренцію націлює фірму на пошук варіантів, виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховувати при цьому різноманітність потреб споживачів.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть загальні риси олігополістичних ринків.

2. У чому полягає олігополістична взаємозалежність?

3. В якому випадку на олігополістичному ринку можлива “цінова війна”?

4. У чому суть картелю?

5. Причини нестабільності таємної змови.

6. Суть моделі ламаної кривої попиту

7. Проаналізуйте короткострокову рівновагу фірми в умовах монополістичної конкуренції.

8. Покажіть особливості цінової конкуренції.

9. Особливості ринкової стратегії фірми в умовах монополістичної конкуренції.

1) Що не відноситься до методів ведення нецінової конкуренції:

а) реклама;

б) надання гарантійного обслуговування;

в) надавання споживаного кредиту;

г) сезонний розпродаж товарів.

2) Фірма є олігополістом, якщо:

а) встановлює ціну на рівні МС;

б)орієнтується на ціну лідера;

в) встановлює ціну на рівні AVC;

г) встановлює ціну, виходячи з кривої попиту.

2) Монополістична конкуренція виникає на ринках тих товарів, де еластичність попиту:

а) як правило, низька;

б) більша за одиницею;

в) приблизно дорівнює одиниці;

г) може бути якою завгодно.

3) Якщо виробництво в галузі розподілено між декількома фірмами, які контролюють ринок, то така структура ринку має назву:

а) досконалої конкуренції;

б) монополістичної конкуренції;

в) олігополії;

г) монополії.

Задачі

Завдання 1. Дослідження дуопольного ринку певного типу верстатів виявило, що функції реагування кожного підприємства-виробника мають такий вигляд:

У₁ = 400-2У₂

У₂ = 400-2У₁

Де У₁ У₂ - обсяги виробництва першого та другого підприємства. Наведіть графічно функції реагування підприємств і розрахуйте пропорції розділу ринку між ними.

Завдання 2. На регіональному ринку ділових чоловічих костюмів дають 3 підприємства, приблизно однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємництва незмінні, однакові та дорівнюють 300 грош. од.

Ринковий попит на продукцію галузі представлено у таблиці:

Ціна, за одиницю, грош. од.
Обсяг випуску, тис. од.

Якщо підприємства створять картель і розподілять ринок порівну, якою буде рівноважна ціна та яку кількість продукції стане виробляти кожне підприємництво?

Завдання 3. Фірма здійснює виробництво сигарет (тис. пачок на рік) і діє в умовах монополістичної конкуренції. Гранична виручка фірми подана формулою MR=10-2g, а зростаюча частина кривої довготермінових граничних витрат задана формулою LRMC=2g-2. Якщо мінімальне значення довготермінових середніх витрат (LRАC) дорівнює в то який надлишок вироблених потужностей буде мати фірма?

Завдання 4. Фірма виготовляє кавоварки і діє на ринку монополістичної конкуренції. Граничний доход цих фірми задається формулою MR=20-2g, а її граничні витрати в довготерміновому періоді (на зростаючому відрізку) – формулою MC=3g-10. Якщо мінімальне значення довготермінових середніх витрат (LRAC) дорівнює 11, то який надлишок виробничих потужностей у цієї фірми?

Тема 12. Ринок факторів виробництва

1. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків товару та факторів виробництва

2. Ринок праці на досконало конкурентного ринку та з недосконалою конкуренцією

3. Капітал як фактор виробництва. Попит та пропозиція капіталу

4. Ринок землі

1. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків товару та факторів виробництва

Економічні суб’єкти взаємодіють на ринках факторів виробництва з метою купівлі-продажу ресурсів.

Ціни на ресурси визначають витрати виробництва і можливості альтернативного використання ресурсів. Ринки факторів виробництва визначають процес продаж та купівлі економічних ресурсів підприємцями.

Саме ціни на ресурси визначають ту кількість землі, праці, капіталу та підприємницьких здібностей, які будуть використані у виробничому процесі.

Особливостями ресурсних ринків є:

· попит на ресурси є похідним попитом.. Він збільшується або зменшується в залежності від того, зростає чи падає попит на готову продукцію, що виробляється за допомогою даних ресурсів.

§ споживання факторів виробництва взаємозалежно.

Він є похідним від попиту на готові товари та послуги які виготовляються за допомогою даних ресурсів.

Фірма визначаючи попит на ресурси повинна враховувати такі моменти:

q продуктивність ресурсу, тобто кількість товару, що виробляється на одиницю фактору;

q доход від продажу виготовленої продукції, який пов’язаний з ринковою ціною цієї продукції;

q витрати на придбання того чи іншого ресурсу, що залежить від його ціни.

Попит на ресурс залежить від:

q попит на ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів;

q продуктивність ресурсу при створені товару.

Похідний характер попиту на ресурси визначає, що стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати від:

q продуктивності праці про створенні товару;

q ринкової вартості або ціні товару, який виробляються за допомогою даного ресурсу.

Ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товару буде користуватися більшим попитом.

При непродуктивному попиту попит буде слабким.

Теорія граничної продуктивності відображає роль продуктивності фактора і ціни продукту при визначенні попиту на ресурси.

q Із збільшення кількості одного ресурсу, що застосовується у виробництві, при незмінності інших ресурсів, сукупний фізичний продукт зростає, але в спадній прогресії, тобто граничний фізичний продукт зменшується;

q при визначенні кількості ресурсів, що використовуються, важливо враховувати не лише фізичний граничний продукт, а доход від продажу продукції, яка виготовлена кожною додатковою одиницею ресурсу, тобто граничний доход в граничному виразі (МRP)

Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товарів

Таблиця 12.1.

Од.рес (L)	Всього продукту	Граничний продукт	Р	TR	MRP

Для вирішення питання про кількість залучення праці до виробництва підприємниць повинен зіставляти додатковий ефект від залучення нової кількості праці з додатковими витратами. У цьому випадку він користується правилом максимізації прибутку.

Величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називаються граничними витратами на ресурси (MRC ).

У цьому випадку граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати ставці заробітної плати: МRС=W

Щоб максимізувати прибуток фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь – якого ресурсу до тих пір, доки кожна наступна одиниця дає приріст загального прибутку фірми, а не загальних витрат, тобто до точки в якій MRP=MRC

Фірма вважає за прибуткове наймати додаткові одиниці праці до тих пір, доки гранична продуктивність в грошовому виразі буде дорівнювати ставки заробітної плати (MRP=MRC = W).

Крива граничного прибутку (крива попиту на ресурс) буде спадною, оскільки збільшення кількості фактора, що використається, викликає спадну віддачу.

Дані таблиці 12.1. показують, що в умовах конкурентного ринку фірма буде наймати при ставці 11 грн. 50 коп. 2 робітників тому, що приріст сукупного доходу складає 12 грн. Однак ставка зарплати є 11 грн. 50 коп. тобто MRP = MRС.

Рис. 12.1. Правило використання ресурсів

Монопольний похідний попит

В умовах недосконалої конкуренції ціна на ресурс повинна знижуватись, щоб фірма змогла реалізувати більше продукції.

Таблиця 12.2.

Попит на ресурс в умовах недосконалої конкуренції

Одиниця ресурсу	Всього продукту	Граничний продукт	Р	TR	MRP
			2,60	18,20	18,20
			2,40	31,20	13,00
			2,20	39,60	8,40
			2,00	44,0	4,40
			1,85	46,25	2,25
			1,75	47,25	1,0
			1,65	46,20	-1,05

Візьмемо граничний продукт 2-го робітника – 6 од., які можна продати за 2,40 гр. од., і отримати 14.40 гр. од.

Але це не MRP другого робітника. Чому?

Щоб продати 6 од. продукції фірма повинна знизити на 20 коп. 7 од. продукції. Тоді MRP другого робітника буде складати 13 гр. од. тобто, 7*0,20 коп. = 1,40 гр. од. 14,40 – 1,40 = 13

MRP другого робітника = 13.

Виробник при недосконалої конкуренції виробляє продукції менше, ніж це могло бути на конкурентному ринку.

Для виробника меншого обсягу товару виробник залучатиме меншу кількість ресурсів, тому попит на ресурс в умовах недосконалої конкуренції завжди менше ніж на конкурентних ринках.

Зміни у попиті на ресурс

q зміни у попиті на продукт;

q зміни продуктивності ресурсу;

q зміна цін на інші ресурси;

q ефект доходу і заміщення

Крива попиту на ресурс переміститься праворуч під впливом факторів:

q збільшення попиту на продукт, що виробляється за допомогою даного ресурсу;

q збільшення продуктивності ресурсу;

q зниження ціни на ресурси субститути;

q збільшення ціни на ресурси – субститути, коли ефект заміщення обсягу продукту діє.

q зниження цін на ресурси – комплементи.

Цінова еластичність попиту на ресурси залежить від факторів:

q темпи спадання граничного продукту;

q легкість ресурсозаміщення;

q еластичність попиту на продукт виробника;

q частка витрат на ресурс у загальних витратах.

Оптимальні співвідношення ресурсів. Запитання перед виробником:

q за якого співвідношення ресурсів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукції будуть мінімальними.

q яке співвідношення ресурсів забезпечить максимальний прибуток?

Правило мінімізації витрат наголошує, що витрати мінімізуються при такому співвідношенні ресурсів, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартості кожного ресурсу є однаковими.

Можливості зменшення загальних витрат на виробництво певного обсягу продукції за рахунок перерозподілу коштів між різними видами ресурсів будуть вичерпані, коли їх граничні продукти у розрахунку на одиницю ціни зрівняються.

Обсяг виробництва в умовах максимізації прибутку та мінімізації витрат збігатимуться лише для конкурентного ринку, де попит абсолютно еластичний, а ціни є незмінними.

При витратах на придбання окремих ресурсів прибуток зростає до того часу, поки граничний продукт у грошовому виразі змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу. Максимального значення прибуток набуває тоді, коли втримується рівність:

Фірма досягає співвідношення ресурсів, що максимізує її прибуток при їх придбанні тоді, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва має ціну, яка дорівнює граничному продукту у грошовому виразі для кожного виду ресурсів.

2. Ринок праці на досконало конкурентного ринку та з недосконалою конкуренціє

Праця – це специфічний фактор виробництва, який має особистий характер, що обумовлює специфіку його відтворення та продажу. Це процес витрачання розумових та фізичних зусиль людини. Для аналізу ринку праці необхідно нагадати теорію виробництва, де розглядаються основи теорії попиту на ресурси. Конкретизуємо сукупний дохід відносно до ринку праці. Гранична доходність праці дорівнює граничному доходу фірми помноженому на граничний продукт праці.

	MRPL = MR*MRL

де, MRP_L - гранична доходність праці;

MR - гранична доходність

MР_L – гранична продуктивність праці.

При досконало конкурентному ринку MR = Р Якщо фірма максимізує прибуток, то вона наймає робітників доти, коли гранична дохідність праці (MRP_L) не буде дорівнювати заробітної плати (MRP_L = W) доки MRP_L = MRС.

Якщо MRP_L = MRС = W, MR = Р, то ми отримаємо:

W = P*MP_L, то ,

де, W – номінальна зарплата;

Р – ціна випуску;

- реальна зарплата.

Таким чином, умовою максимізації прибутку є:

, або MR* MP_L = W

Заробітна плата -це ціна, яка виплачується за використання праці.

Номінальна заробітна плата -це сума грошей, яку одержують працівники за певний час.

Реальна заробітна плата -це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Номінальна і реальна заробітна плата змінюються не в одному і тому ж напрямку. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитись, а реальна в той час понизитись, якщо ціна на товар зростає швидше, ніж номінальна заробітна плата.

В основі механізму впливу попиту та пропозиції на працю лежить її продуктивність.

Чинники які впливають на рівень заробітної плати

q рівень доходів споживачів;

q рівень цін;

q якість праці.

В основі механізму впливу попиту та пропозиції на працю лежить її продуктивність.

Причини високопродуктивної праці:

q капітал з розрахунку на одного працівника;

q природні ресурси – наявність високоякісних копалин, орної землі;

q наявність високого рівня технологічного прогресу;

q вплив стану здоров’я, світи, становлення до праці.

q ефективність і гнучкість системи управління;

q діловий, соціальний і політичний клімат, який стимулює виробництво;

q наявність великого розміру внутрішнього ринку, який забезпечує фірмам можливість реалізації продукції масового виробництва.

Вибір між роботою і відпочинком

Кожен робітник робить вибір між працею і відпочинком.

	І – дохід працівника за добу; Н – кількість годин відпочинку, на добу; U – крива байдужості, при виборі праця-відпочинок.   Графік показує, що Н – вільний час (24-Н) – час працювання Дохід за добу – І = W(24-Н)   Рис. 12.2 Вибір між працею і відпочинком

У точці Е працівник знаходиться у стані рівноваги, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U₂

В цій точці MRS = W

Підвищення ставки заробітної плати впливає на вибір між працею і відпочинком двоїсто:

q якщо ставка зарплати буде зростати, то буде наявним ефект заміщення: прагнення працювати більше, щоб дохід який зростає, використати для придбання більшої кількості товарів;

q підвищення ставки зарплати створює ефект доходу, скорочуючи кількість відпрацьованих годин. При незмінних цінах це дозволить придбати звичний набір споживчих благ і збільшити години відпочинку.

Ринок праці в умовах досконало конкурентного ринку

Основні риси чисто конкурентного ринку праці:

Крива пропозиції індивідом своєї праці подається таким чином: величина доходу від підвищення ставки зарплати залежить від відносної сили ефекту доходу і ефекту зміщення. Загально визнано, що у випадку дуже низької зарплати має перевагу ефект зміщення, і тому кількість праці, запропонованої індивідом при підвищенні зарплати, зростає. Проте у міру збільшення зарплати підсилюється вплив ефекту доходу. Після того, як люди забезпечили собі певний рівень матеріального благополуччя, вони починають витрачати менше часу на роботу. Якщо стане діяти ця модель, крива пропозиції індивідом своєї праці буде мати вигнуту форму. У цілому для ринку конкретного виду праці з урахуванням часу характерна також постійно зростаюча крива пропозиції праці.

Ринок буде прагнути до такої рівноваги в розмірах заробітної плати, при якій сукупний попит дорівнює викликаній конкуренцією пропозиції цього виду праці.

Чисто конкурентний ринок праці характеризується такими рисами:

q велика кількість фірм, які конкурують між собою при наймі конкретного виду праці;

q численні кваліфіковані працівники, які мають однакову кваліфікацію, не будучи залежними один від одного, пропонують даний вид послуг праці;

q ні фірми, ні працівники не здійснюють контролю над ринковою ставкою заробітної плати.

На такому ринку праці взаємодіють ринковий попит та ринкова пропозиція, які призводять до установлення ринкової рівноваги, формування рівноважної ставки заробітної плати. Рівноважна ставка зарплати та рівноважний рівень зайнятості даного виду праці визначаються на перетині кривих попиту й пропозиції на працю. Фірма, яка наймає працю на конкурентному ринку не може вплинути на ставку заробітної плати. Для кожної окремої фірми вигідно наймати працівників до точки, в якій поточна ставка зарплати дорівнює граничному продукту в грошовому виразі. Це відображення правила MRP=MRC.

Рис. 12.3. Ринок праці галузі

Однак ця фірма буде наймати для працівників у такому виразі

MRP = MRC = W

У такому випадку сукупні витрати фірми на заробітну плату будуть співвідноситься з W_CEL_CO. Зміна зарплата обумовлює обсяг випуску попиту на працю.  

Рис. 12.4. Пропозиція та попит на пропозицію окремої фірми

Якщо заробітна плата зросте з W0 до W1 то кількість працівників буде скорочене з І0до І1, а при її зниженні (з W0 до W2 ) кількість працівників зросте з І0 до І2.

Рис. 12.5. Пропозиція та попит на пропозицію окремої фірми

Таким чином, кількість зайнятих буде обернено пропорційно рівню середньої заробітної плати.

Пропозиція робочої сили

Рис. 12.6. Пропозиція робочої сили

W – зарплата за 1 год.

1) Зростання зарплати з W₁ до W₂ приводить до збільшення кількості зайнятого робочого часу з h₁ до h₂. Ефект заміщення перевищує ефект доходу.

2) Зростання заробітної плати з W₂ до W₃ не буде відображено на тривалості робочої доби.

У цьому випадку ефект заміщення буде дорівнювати ефекту доходу.

3) Збільшення заробітної плати з W₃ до W₄ веде до скорочення робочого часу з h₂ до h₃

З підвищенням зарплатні росте ціна відпочинку.

Пропозиція робочого сили визначається:

q рівнем народжуваності;

q темпами зростання чисельності працездатного населення;

q податковою системою;

q діяльністю профспілок.

Попит на робочу силу визначається:

q станом економічної кон’юнктури;

q фазою економічного циклу;

q технічною оснащеністю виробництва.

Якщо на ринку праці роботодавці конкурують між собою за працівників, а працівники конкурують за робочі місця, рівноважний рівень заробітної плати буде дорівнювати граничному доходу від даного фактора.

Принцип ринку праці відзначає, що грошова винагорода кожного працівника повинна дорівнювати його внеску в процес виробництва.

Ринок праці з недосконалою конкуренцією

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг. Ця ситуація визначається як монопсонія.

Монопсонія – це ринок праці, де монопольне становище займає покупець трудових послуг.

Основні риси монопсонії:

q кількість зайнятих на даній фірмі складає основну частку від всіх зайнятих якимось характерним видом праці;

q цей вид праці є відносно немобільним або в силу географічних факторів, або у тому розумінні, що, якщо працівники знайшли альтернативу застосування своєї праці, вони змушені здобувати нову кваліфікацію;

q фірма “диктує заробітну плату” у тому розумінні, що ставка заробітної плати, яку фірма повинна виплачувати, знаходиться в прямій залежності від кількості найманих працівників.

Однак в умовах монополії крива граничних витрат на ресурс буде розташовуватися вище від кривої пропозиції ресурсів, бо монополіст повинен збільшувати ставки заробітної плати при наймі додаткових працівників і платити цю збільшену заробітну плату всім працівникам. Монополіст буде наймати менше працівників, ніж при умовах конкуренції, щоб добитися ставки заробітної плати меншої, ніж конкурентна ставка, і тим самим одержати більше прибутку.

    Крива граничних витрат на ресурс (MRC) на монопсонічному ринку праці розміщена вище кривої пропозиції (S)    

Рис. 12.7 Формування зарплати на ринку монопсонії

Урівноважуючи (MRC) з попитом на працю MRР в точці В монопсоніст буде наймати Lm працівників у порівнянні з Lc в умовах конкуренції і платити ставку зарплати Wm тим самим збільшуючи прибуток. Двобічна монополія- це таке становище, коли продавець і покупець праці займають монопольне положення, тобто профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті. Фактично ціна на такому ринку залежить від співвідношення сил.

Якщо на ринку праці профспілки натикаються на протидію монопсоністів має місце двобічна монополія

Якщо монопсоніст прагне встановити ставку зарплати на рівні Wm, а профспілки на рівні Wu, яка перевищує рівновагу, то результат буде Wc.

Рис. 12.8. Двобічна монополія на ринку праці.

Профспілки підвищують зарплати таким чином:

q збільшення виробничого попиту на працю;

q обмеженістю пропозиції на працю з використанням замкнутих профспілок;

q безпосереднім збільшенням заробітної плати вищої від рівноважної за допомогою відкритих профспілок.

Отже профспілки завжди будуть прагнути до підвищення ставок заробітної плати, а підприємці, навпаки, до збереження її колишнього рівня і навіть до зниження. Якщо обидві сторони не доходять згоди, то в якості арбітра виступає представник уряду або профспілкової інстанції більш високого рангу. Проте в останні роки роль профспілок не обмежується регулюванням зарплати, а охоплює все більшу частину трудових відносин. Серед них слід відзначити залучення працівників до прийняття рішень з питань технологічної політики, пов’язаних з економією праці через застосування нових технологій, переборення відчуження працівника від результатів його праці, виховання у нього почуття власної гідності та ініціативи.

Економічна рента

Більш кваліфіковані працівники можуть мати додатковий дохід – економічну ренту, плату за рідний ресурс – їх кваліфікацію, їх здібності.

	Різниця між мінімальною ціною праці і ринковою ціною складає економічну ренту. Для усіх працівників вона є W0 Е WЕ, що стримує приріст нових працівників у галузь.
Рис. 12.9. Економічна рента

Наприклад, пропозиція зірок естради обмежено. Пропозиція в такому випадку нееластична. Зростання попиту відображено в рості ціни праці і збільшення зарплати. Зростання їх популярності зрушує Д1 в положення Д2, а зарплату від W1 до W2 W1 W2 Е1 Е2 - це економічна рента

Рис. 12.10. Економічна рента для людей з рідкими здібностями

Економічна рента – це плата за ресурс, пропозиція якого суворо обмежена.

Вона складає різницю між рентною платою за послуги специфічного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку потрібно платити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продати.

3. Капітал як фактор виробництва. Попит та пропозиція капіталу

Капітал це ресурс тривалого користування з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Відмінність капіталу від інших факторів виробництва полягає в тому, що вони є короткостроковими і використовуються протягом певного часу, а реальний капітал (обладнання) найчастіше є власністю фірми.

Капітал – це будь-який ресурс, який створюється з метою виробництва великої кількості економічного блага.

Капітал на відміну від землі має здібність відтворення, у той час як земельний фонд показує фіксовану величину і не може бути швидко збільшений.

Форми капіталу:

q фізичний капітал;

(машини, споруди, обладнання, сировина)

q людський капітал.

Це сукупність ресурсів праці (сукупні і спеціальні знання, навички праці, виробничий досвід).

Фізичний капітал. Основні фонди зберігають свою натуральну форму в період багатьох циклів виробництва продукту. Їх вартість переноситься на витрати виробництва товару поступово в період ряду кругобігів і повертається підприємству в грошовій формі і частинами.

Рис. 12.11. Класифікація основних виробничих фондів

Оборотні форми в період одного виробничого циклу повністю використовуються, відповідно повністю входять у витрати виробництва продукту і повертаються підприємству в грошовій формі після кожного кругообігу.

Рис. 12.12. Класифікація оборотних фондів.

З натурально-речовим складом основні виробничі фонди не однакові.

Одні з них беруть безпосередньо участь у виробничому процесі (машини, верстати тощо) і тому їх називають активними.

Інші (будівлі) – лише не пряму участь і тому дістали назву пасивних.

Час обороту виробничих фондів

Рис. 12.13. Час обороту виробничих фондів.

Попит та пропозиція капіталу

Сьогоднішня цінність капіталу залежить від того, що він може виробити у майбутньому.

Майбутній дохід повинен стимулювати створення сьогоднішнього запасу, але для цього потрібно мати потік заощаджень.

Доход на капітал буде вироблений лише у тому випадку, якщо власник капіталу дає його для виробничого використання підприємцю. При цьому капітал повинен повернутися його власнику з зростом?

Позичковий процент – це ціна, яку потрібно сплатить власнику капіталу за використання його засобів на протязі повного періоду часу.

Для збільшення капіталу необхідні вкладення грошових засобів – інвестиції

Інвестування – це процес створення або поповнення запасу капіталу.

Розрізняють інвестиції валові та чисті

Валові інвестиції – це сукупне збільшення запасу капіталу.

Відшкодування – це процес заміни зношеного основного капіталу.

Чисті інвестиції – це валові інвестиції за винятком засобів, які йдуть на відшкодування.

	ВІ - В = ЧІ

де, ВІ – валові інвестиції;

В – відшкодування;

ЧІ – чисті інвестиції.

Якщо ВІ > B, то ЧІ позитивні;

Якщо ВІ < B, то ЧІ негативні;

Якщо ВІ = B, то це просте відтворення.

Короткострокові інвестиції

У випадку використання позитивних засобів необхідно порівняти внутрішню норму окупності (r) і позичковий процент (і) гранична чиста окупність інвестицій уявляє собою різницю між граничної внутрішньої окупності інвестицій та ставкою позичкового проценту (r-і).

Прибуток від інвестицій буде максимальний, коли (r=і).

Таблиця 12.2.

Величина та віддача інвестицій строком на рік

Q л. напоїв	Сукупні інвестиції (вартість) напоїв	Граничні інвестиції	Граничний % з капіталу (у.о)	Граничні витрати зберігання (у.о)	Граничні витрати виробництва	Граничний доход з інвестицій (у.о)	Граничний прибуток
							-25
							-50

При збільшенні обсягів зберігання граничні витрати збільшаться на 25 у.о. на кожні 200 л. напою. Сукупні капіталовкладення на придбання напою при збільшенні масштабів зберігання зростуть на 1000 у.о. на кожні 200 л. напою. Ставки проценту дорівнює 10%. Якщо граничний продукт з інвестицій однаковий і дорівнює 1200 у.о., граничні витрати зберігання 200 л. Напою будуть становити 1150 у.о., а граничний прибуток (1200-1150) = 50 у.о.

Прибуток максимізується якщо МR = МС, тобто при зберіганні 600 л. напою.

На графіку це буде мати такий вигляд

Рис. 12.14. Короткострокові інвестиції визначення оптимального обсягу.

Таблиця 12.3.

Гранична норма окупності інвестиції

Q	Гранична норма окупності, %.	Ставка позичкового процента, %.	Гранична чиста окупність інвестиції, %.
	12,5		2,5
	7,5		-2,5
			-5

Порівняння внутрішньої норми окупності з позичковим процентом показує те, що з ростом масштабів зберігання гранична норма окупності знижується з 15 до 5%.

Прибуток від інвестицій максимізується при умовах r = і, тобто при зберіганні 600 л. напою.

На графіку це має такий вигляд

	Чим вище ринкова ставка проценту, тим на меншу кількість позичкових засобів існує попит. І навпаки, зниження ставки процента складає добрі умови для розміщення інвестиційного попиту.
Рис. 12.15. Динаміка граничної норми окупності і ставки позичкового проценту

Довгострокові інвестиції

Корисний час служби основного капіталу – період на протязі якого вкладені у розширення виробництва капітальні активи будуть приносити фірмі доходи.

Для розрахунку прибутку необхідно:

q визначити корисний час служби основного капіталу;

q обрахувати щорічну надбавку до доходів від експлуатації основних фондів.

Припустимо, що Іі – гранична вартість інвестицій;

R₁ - граничне укладення інвестицій у збільшення доходів у І – рік служби.

Тоді граничну окупність капітальних вкладень для першого року можна підрахувати по формулі

І (1+r) = R₁

Припустимо, що гранична вартість капітальних вкладень дорівнює 100 млн. у.о. внутрішня норма окупності – 40%.

Тоді граничне укладення у збільшення доходу першого року складе: І(1+ r) =100(1+0,4) = 140 млн. у.о.

Якщо ставка позичкового проценту дорівнює 10%, то чиста окупність складе:

r-і = 40-10 = 30%

Для другого року буде складати: 1(t+ r)*(і+ r) = R₂, тобто 100 (1+0,4)² =196 млн. у.о.

Вартість однорічної інвестиції року складе:

Дисконтована вартість

Визначимо сьогоднішню ціну тієї грошової одиниці яку можна одержати у майбутньому.

Якщо ми збережемо одну грошову одиницю сьогодні, то через рік при ставці позики і можна одержати: 1 гр. о. *(1+i)

Поточна дисконтова приведена вартість (РDV) – це теперішня вартість 1 гр.о., яка виплачена через певний період часу.

(РDV) = 1/(1+i) для n років РДV = 1(1+i)ⁿ

Поточна дисконтова вартість залежить від ставки процента чим вище ставка проценту, тим нижче поточна дисконтова вартість.

Дисконтова на вартість при розрахунку інвестицій

Оцінка майбутніх доходів грає важливу роль при прийнятті рішень по інвестиціям.

Для цього використовують поняття чистої дисконтова вартість (NPV)

NPV = π₁ /(1+і) + π ₂ /(1+і)² +... + π _n /(1+і) ⁿ -1

Де, І – інвестиції;

π – прибуток;

І – норма дисконту.

Норма дисконту (і) може бути ставкою проценту або будь-якої ставкою.

Величина NPV повинна бути більше 0 (NPV>О) це означає те, що приведений прибуток, який очікується від інвестицій більше, ніж величина вироблених інвестицій.

Висновок: треба інвестувати тоді коли очікувані доходи будуть вище, чим витрати, які пов’язані з інвестиціями.

Дата добавления: 2014-01-06