Тема 6 Керівництво, влада, лідерство в менеджменті. Організація праці менеджера

1. Сутність та особливості керівництва. Стилі керівництва та типи керівників.

2. Необхідність, сутність та види влади в менеджменті.

3. Природа лідерства та його складові.

4. Зміст організації управлінської праці менеджера.

5. Організація роботи з документами. Управління часом. Швидке читання

Не може керувати іншими той, хто не в змозі

керувати самим собою.

Англійське прислів’я

Година праці навчить більше, ніж день роз’яснень.

Ж.-Ж. Руссо

Успіх – це 10% везіння і 90% бажання.

Едісон.

1. Більшість людей ототожнюють поняття «керівництво», «влада», «лідерство» і вважають, що, перебуваючи на керівній посаді, особа автоматично керує підлеглими, має владу над ними і є лідером колективу. Однак на практиці співвідношення цих складових управлінського впливу різноманітне, оскільки формується внаслідок дії багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям діяльності, місце менеджера в ієрархії управління, його особисті якості та ін.

Об’єктом керівного впливу завжди є людина або група людей. Цим самим керівництво відрізняється від управління, об’єктами якого можуть люди і матеріальні або фінансові елементи виробництва.

Керівництво – право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати виконання їх.

Керівництво – це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівника на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців.

Процес керівництва є неодмінною умовою функціонування організації.

Керівництво – не лише необхідний, але й основний елемент процесу управління. Зміст процесу керівництва розкривається через його функції: планування, організація, мотивація, контроль.

Право на керівництво забезпечують повноваження керівника, зумовлені його компетенцією у межах формальної організації.

Керівні функції зумовлюються загальними функціями менеджменту і реалізуються в такому тісному взаємозв’язку, що іноді неможливо відрізнити, коли одна переходить в іншу.

Функції керівника:

- лідерство

- мотивування

- налагодження комунікацій

- прийняття рішень

- контролювання дій і вчинків людей

- репрезентування.

Стадії процесу керівництва колективом:

1) визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу;

2) інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання, ресурси тощо;

3) проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.

Стиль керівництва – сукупність типових відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і виробничих завдань господарської системи.

1) директивний (авторитарний) – керівник має достатню владу, щоб нав’язати свою волю виконавцям);

2) демократичний – участь членів колективу в обговоренні важливих питань);

3) анархічний – колектив діє на засадах самоуправління.

Типи менеджерів: (Решітка менеджменту «силове поле»)

1) диктатор – 9:1

2) демократ – 1:9

3) песиміст – 1:1

4) маніпулятор – 5:5

5) організатор – 9:9

Американські дослідники Роберт Блей і Джейн Моутон.

Протиріччя:

- якщо прагнути всіма силами підвищити продуктивність праці, не звертаючи увагу на потреби людини, то результат буде негативним.

- якщо всю увагу приділити людині, то з цього теж нічого доброго не вийде.

1:9 демократ				9:9 організатор
			5:5 маніпулятор
1:1 песиміст				9:1 диктатор

1 2 3 4 5 6 7 8

Дана «решітка» дає можливість визначити п’ять характеристик типів управлінської поведінки, яким відповідають типи менеджерів.

1) код 9:1 (диктатор) – максимально зорієнтоване на виробництво і мінімально уваги приділяє конкретним працівникам (менеджер такого типу поганий керівник);

2) код 1:9 (демократ) – продуктивність праці такого менеджера знаходиться на задньому плані – в центрі уваги – людські стосунки (користь від цього невелика);

3) код 5:5 (маніпулятор) – менеджерів такого типу задовольняють успіхи середнього рівня («не хватати зірок з неба»);

4) код 1:1 (песиміст) – ні до чого ці керівники не прагнуть: ні до виробничих результатів, ні до розвитку гуманних умов виробництва;

5) код 9:9 (організатор) – найбільш продуктивний тип керівників, які максимально враховують потреби виробництва та працівників.

Головне у керівництві – це управлінські кадри, які будують взаємини керівник – виконавець.

Шляхи вдосконалення керівництва колективом

1) перепідготовка діючих кадрів та підготовка нових

2) відбір «потенційно хороших» керівників і надання їм права керівництва

3) оптимізація кількості управлінського персоналу.

2. Для того, щоб керувати людьми, менеджер повинен впливати на них. Цей вплив має забезпечити не лише прийняття індивідом чи групою людей певних ідей, а й дії, що виражаються у праці, спрямованій на досягнення цілей організації. Він можливий лише за наявності у керівника влади.

Вплив – це поведінка індивіда, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття іншого індивіда.

Влада в менеджменті – реальна можливість впливати на поведінку інших, змінювати її у визначеному напрямі.

Керівний вплив і влада залежать від особистості, на яку вони спрямовані, від ситуації, в якій ця людина перебуває, та індивідуальності керівника.

Абсолютної влади не існує, оскільки ніхто не може однаково впливати на всіх людей у будь-яких ситуаціях.

В організації існує два види влади:

А) влада керівника над підлеглими;

Б) влада підлеглих над керівниками.

Влада керівника над підлеглими реалізується у таких формах: влада, що ґрунтується на примушуванні; влада, заснована на винагороді; експертна влада; еталонна влада (влада прикладу); законна влада; харизма (здібності людини, логіка).

Влада завжди є предметом боротьби між її представниками, між особами, наділеними нею і охочими її здобути.

Влада підлеглих над керівниками потрібна для прийняття рішень інформація, неформальні контакти з людьми, чиє сприяння необхідне для керівника, вплив, який мають підлеглі на своїх колег, здатність до якісного виконання завдань тощо.

3. Лідерство – це здатність індивіда впливати на інших людей з метою досягнення деяких цілей.

Лідер (англ. – вести, керувати) – особистість, яка користується беззастережним авторитетом і повагою у зв’язку зі своїми особистими видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями.

Лідерство виникає там, де є потреба в ініціативних діях.

Важливе значення в менеджменті має співвідношення керівництва та лідерства.

Лідерство має місце у всіх сферах професійної діяльності керівника будь-якого рангу.

Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним. Однак, він може й не бути дійсним лідером колективу, якщо не володітиме відповідними якостями. У такому випадку функція лідерства може перейти до неформальних керівників-лідерів, найбільш авторитетних членів колективу. За такої ситуації лідерство стає процесом стихійного, спонтанного керівництва колективом і може носити негативний вплив на нього, якщо формальний керівник не звертатиме на це уваги.

Неформальними лідерами стають найбільш ініціативні, енергійні, інформовані працівники. У різних ситуаціях життєдіяльності колективу лідерами можуть бути різні працівники.

Якості керівника-лідера:

- ділові (компетентність, економічне мислення, знання основ науки управління);

- організаторські (контактність, психологічний такт, емоційно-вольова стриманість);

- особові (енергійність, вимогливість, ініціативність, рішучість, оптимізм);

- морально-політичні (відданість інтересам держави, трудового колективу, інтелігентність, широке коло захоплень).

Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість.

Безлідерні колективи менш ефективні. Керівник повинен уміти впливати на колектив через його неформальних лідерів, а не протиставляти себе їм і боротися з ним.

Неформальні – найбільш ініціативні, енергійні, інформовані працівники.

Формальні – отримує повноваження, займаючи певну посаду.

Дата добавления: 2014-01-06