Теорії лідерства

1) теорія підходу з позиції особистих якостей - між 1930 -1950 рр. почалися дослідження природи лідерства з метою виявити особистісні характеристики ефективних керівників.

2) теорія поведінського підходу – згідно з її положеннями ефективність визначають не стільки особисті якості керівника, скільки його манера поведінки у взаємодії з підлеглими.

3) Теорія ситуаційного підходу – згідно з нею на ефективність керівництва впливають такі ситуаційні чинники, як потреби й особисті якості підлеглих, характер завдань, вимоги й вплив середовища, наявна у керівника інформація. (висновок – не існує єдиного оптимального стилю керівництва).

4. Сутність організації праці в менеджменті полягає в раціональному поєднанні трудових зусиль керівників, спеціалістів, інших працівників управління задля досягнення цілей організації.

Організація управлінської праці – порядок, правила службової поведінки працівників управління, спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками відповідно до посадових інструкцій і положень про структурні підрозділи.

Процес організації праці в менеджменті утворюють три послідовні етапи:

1) прогноз очікуваного результату на основі аналізу об’єктивних факторів (поглиблення професійного і кваліфікаційного поділу праці і т.д.);

2) розроблення регламенту службової поведінки й нормативів на засоби праці (визначення кадрового складу з урахуванням поділу праці, складання технологічних карт виконання управлінських робіт і т.д.);

3) виконання завдання (після затвердження плану).

Поділ праці в менеджменті – визначення спеціалізованих видів робіт і закріплення їх за управлінськими працівниками та їх групами.

Необхідною умовою для успішної діяльності працівників менеджменту є наявність спеціально обладнаних робочих місць.

Робоче місце працівника менеджменту – відокремлена частина загального службового приміщення, обладнана необхідними засобами для виконання функціональних обов’язків, визначених для особи, яка його посідає.

Вимоги до робочих місць:

- кваліфікаційні (рівень освіти, необхідний для виконання функцій);

- інформаційні (комплекс заходів для інформаційного забезпечення робочого місця);

- економічні (така організація робочого місця, яка дає мінімальні затрати на його утримання);

- ергономічні (робота-закон – меблі, приміщення устаткування);

- гігієнічні (освітлення, температурний режим, шум, вологість);

- естетичні (наявність квітів, зовнішній вигляд приміщення);

- технічні (зручно розташовані меблі, простір приміщення).

Основними документами, які регламентують сферу компетенції працівника чи групи працівників управління, об’єднаних в окремий структурний підрозділ, є посадові інструкції та положення про структурні підрозділи апарату управління.

Вимоги:

1) Загальна частина – місце та значення підрозділу в системі менеджменту організації;

2) Функції підрозділу – формулювання функцій, необхідних для виконання завдань;

3) Права підрозділу – охоплює коло прав, необхідних для реалізації закріплених функцій;

4) Управління підрозділом – зазначають посади осіб, групи підрозділу, порядок одержання та видачі відповідної документації;

5) Відповідальність – правильність планування, компетенція осіб;

6) Матеріальне стимулювання – показники для підстави преміювання.

5. Серед найбільш трудомістких робіт одне з чільних місць посідає робота з документами. (30%-70% робочого часу).

Документування – це процес вивчення обсягу вхідної та підготовки вихідної інформації на основі листів, наказів, розпоряджень тощо.

Через суттєві недоліки в технології документування виникають перевантаження працівників (наприклад, коли керівник намагається бути в курсі всіх питань і прагне охопити всю інформацію, його робоче місце стає «вузьким» в інформаційному пошуці).

Шляхи раціоналізації роботи керівника з документами:

- використання менеджером режиму «фільтрації»;

- вдосконалення роботи з вихідними документами (делегувати право підпису документів відповідним виконавцям);

- удосконалення роботи з документами (прийоми швидкого, динамічного читання).

Ділові зустрічі – це цілеспрямований вид спілкування з метою вироблення рішень на основі аналізу міркувань і висловлювань його учасників.

До ділових зустрічей належать наради, засідання, ділові бесіди й переговори. (20%-30% робочого часу).

Організація містить розробку плану зустрічей, відбір учасників, вибір місця й часу їх проведення.

План ділових зустрічей повинен розроблятися на певний період (місяць, квартал, рік).

Контрольний аркуш для організатора:

- чи чітко сформульовані цілі і чи є необхідність в проведенні наради?

- чи компетентні запрошені особи і чи будуть вони дотримуватись встановлених термінів наради?

- чи може бути той чи інший учасник замінений без шкоди для ефективності наради?

- як формулюються окремі пункти порядку денного і скільки часу відводиться на окремі питання?

- які матеріали необхідні для підготовки наради?

- до яких ролей повинні підготуватися окремі учасники (доклад)?

- чи розіслані всі запрошення вчасно (орієнтовно за 5 днів)?

- хто буде виконувати роль голови, секретаря, відповідального за виконання рішення?

- чи підготовлене приміщення і відповідне устаткування?

Матеріали наради повинні:

1) бути чітко і коротко сформульовані;

2) містити тільки факти;

3) містити більше графічного зображення;

4) на їх читання повинно витрачатися 0,5 хв.;

5) не містити посилань.

На прийомах відвідувачів керівник має можливість отримувати цінну інформацію про самих відвідувачів і про стан справ на тих ділянках, де вони працюють.

При вирішенні питань організації прийому відвідувачів необхідно пам’ятати одне важливе правило: час відвідувача не менш цінний, ніж час працівника апарату управління.

Дотриманню цього правила сприяють:

- встановлення певних днів і годин прийому відвідувачів із службових та особистих питань;

- інформування відвідувачів.

Менеджмент вказує на використання таких порад керівником підчас прийому відвідувачів:

- створіть із самого початку зустрічі умови, які б спонукали до тривалої бесіди;

- уточніть тему розмови перед її початком;

- задавайте питання в такій формі, щоб вони не виводили з рівноваги співрозмовника;

- надавайте можливість висловлюватися всім учасникам розмови;

- сформулюйте результати розмови в присутності співрозмовника.

Уміння вести бесіду є однією з найважливіших ділових рис сучасного керівника.

Лекція 7

Тема 6 Організація маркетингу. Сутність та зміст маркетингу

1.Виникнення та розвиток маркетингу.

2.Організаційні форми маркетингу.

3.Функції та під функції маркетингу.

4.Зовнішне та внутрішнє мікро середовище маркетингу

1. Американською асоціацією маркетингу (АМА) з 1985 р. визначення маркетингу трактується так: «Маркетинг – це процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування і реалізації ідей, товарів та послуг шляхом обміну, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій».

Маркетинг (market – ринок) є складовою частиною ринкової концепції, яка характеризується сукупністю економічних відносин між продавцями та покупцями, наявністю попиту і пропозицій на товари, послуги, ідеї.

Ринки класифікують за:

- характером і рівнем попиту та пропозицій;

- характером взаємин між продавцем і покупцем;

- характером об’єкта товарного обміну;

- методами та об’єктами товарного обміну;

- належністю товару як об’єкта міжнародного товарного обміну;

- об»єктом обміну і кордонами його охоплення;

- галузевою належністю товару як об’єкта обміну.

Маркетинг і ринок характеризуються такими вихідними поняттями:

- нужда

- потреба

- попит

- товар

- обмін

- угода

Види маркетингу: конверсійний, стимулюючий, розгорнутий, ре маркетинг, синхромаркетинг, підтримуючий маркетинг, демаркетинг, протидіючий маркетинг.

Маркетинг як ринкова теорія управління бере початок з 1902 р., коли в ряді провідних університетів США – Гарвардському, Пенсільванському, Піттсбурзькому і т.д. в розкладі занять з»явився курс лекцій з проблем раціональної організації товарообігу. З 1908 р. одна з комерційних фірм розпочала дослідні роботи, пов’язані з маркетинговою діяльністю.

З 1911 р. з»явилися перші спроби тлумачення маркетингу, формувалися й основні принципи цієї наукової дисципліни.

У 1926 р. про себе авторитетно заявила новоутворена наукова організація викладачів маркетингу і реклами, на базі якої через десять років (1937) було засновано Американську асоціацію маркетингу.

Головний об’єкт уваги – товар (виробництво);

Засіб досягнення мети – комерційні зусилля (збут); - філософія збуту.

Кінцева мета – одержання прибутку.

Нагальні потреби споживачів

Комплексні зусилля маркетингу

Одержання прибутку за рахунок - філософія маркетингу

задоволення споживачів

2. Визначивши мету діяльності фірми, її стратегічні завдання і тактичні напрями дій, необхідно підібрати працівників, які будуть виконувати намічене в установлені терміни і з відповідною результативністю.

Більш повне поняття «організація» включає такі взаємопов’язані елементи:

- мета, завдання;

- групування завдань для визначення видів робіт;

- рупування видів робіт у відповідних підрозділах;

- делегування повноважень, розподіл відповідальності і визначення числа рівнів у ієрархії управління;

- створення такого організаційного клімату, який спонукав би працівників вносити максимальний вклад у досягнення цілей організації і т.д.

Основними елементами структури управління є:

А) функції

Б) ланки

В) ступені (рівні)

Г) відносини і зв’язки між органами та серед органів управління.

Організація маркетингу – це структурна побудова для управління маркетинговими функціями; вона встановлює підпорядкованість, відповідальність, відповідальність за виконання поставлених перед фірмою завдань.

Види організаційних структур управління маркетингом:

- функціональна

- товарна

- географічна

- змішана (товарно-ринкова).

3. Дослідники визначили, що наявні чотири основні функції маркетингу:

1.Аналітична.

2.Виробнича.

3.Збутова.

4.Функція управління і контролю.

Аналітична – вивчення ринку, вивчення споживачів, вивчення структури фірм, вивчення товарної структури ринку, аналіз внутрішнього середовища підприємства, його конкурентоспроможність.

Виробнича – організація виробництва нових товарів та розробка нових технологій, організація матеріально-технічного постачання, управління якістю готової продукції.

Збутова – організація системи товароруху, організація сервісу, цінова політика, проведення товарної політики.

Функція управління та контролю – організація стратегічного та оперативного планування, інформаційне забезпечення управління маркетингом, організація системи комунікацій і т.д.

Функції:

1.Аналіз навколишнього середовища

2.Ринкові дослідження

3.Аналіз потреб споживачів

4.Планування товару

5.Ціноутворення

6.Збутова політика

7.Просування товару

8.Реклама

9.Забезпечення соціальної відповідальності.

У наведених функціях – суть управлінської діяльності.

Управління маркетингом – це аналіз, планування, втілення в життя і контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку вигідних обмінів з цільовими покупцями заради досягнення визначених завдань організації (одержання прибутку, зростання обсягу збуту, збільшення частки ринку тощо.)

1. Маркетингове середовище – це сукупність суб’єктів, умов і сил, що діють за межами фірми і впливають на її маркетингову діяльність. Фактори середовища фірми поділяються на дві групи: мікро середовище і макросередовище.

2. До факторів мікросередовища відносимо: постачальників, маркетингових посередників, покупців, конкурентів і контактні аудиторії.

Ці сили мікро середовища є відносно контрольованим і підприємство певним опосередкованим чи безпосереднім чином може впливати на них.

Постачальники – це фірми, які забезпечують ресурсами.

Маркетингові посередники – фірми, особи, які забезпечують для компанії просування, розподіл, продаж товарів на ринку.

Покупці – кінцева мета для компаній.

Конкуренти – невід»ємний елемент системи маркетингу.

До факторів зовнішнього середовища відносяться: економіка, наука і техніка, політика і право, соціальні умови життя, культура і т.д.

Лекція 12

Дата добавления: 2014-01-06