Принцип пропорційності і принцип субсидіарності

Компетенція ЄС і ЄСп

Слід розрізняти ЄСп та ЄС, передусім тому що така теза ґрунтується на принципі автономності ЄСп.

Принцип функціональної єдності ЄС та ЄСп – всі держави, що є членами ЄСп є членами ЄС.

Даючи характеристику компетенції ЄСп слід вказати на поступовість її розвитку. Спочатку ЄСп створювалися як організації з досить вузькою і конкретною сферою діяльності.

Поступово компетенція ЄСп розширювалася, що й призвело до створення ЄС.

Характерними рисами компетенції ЄС та ЄСп є:

1. Відсутня загальна або універсальна компетенція ЄС та ЄСп.

2. Має обмежений і делегований характер.

3. На відміну від конституцій федеративних держав установчі договори ЄС та ЄСп не містять конкретних переліків, що розмежовують предметну компетенцію держав-членів, співтовариств, Союзу.

4. Відсутність чіткого переліку компетенції веде до досить частих конфліктів між державами-членами (досить ефективно вирішується Судом ЄСп).

Види компетенції ЄСп та ЄС:

1. Виключна компетенція ЄСп та ЄС. Всі ті питання, по яких рішення приймають не держави-члени, а тільки ЄСп та ЄС.

2. Конкуруюча компетенція. Це такі питання, з яких держав-члени мають право приймати свої НПА, але вони діють до того часу,поки не будуть прийняті акти в рамках ЄСп.

3. Паралельна конкуренція. Законодавство держав-членів є додатковим до законодавства ЄС.

Юридичні процедури розширення компетенції ЄС і ЄСп:

1. Внесення змін або доповнень в установчі договори.

2. Тлумачення судом (цільове і систематичне тлумачення).

3. Теорія домислюваних (імпліцитних) повноважень.

Вони закріплені в установчих договорах (ст. 5 Договору про ЄСп, ст. 2 Договору про ЄС + Протокол про застосування принципів субсидіарності і пропорційності від 1992 року + Декларація про застосування принципів субсидіарності і пропорційності).

Принципи пропорційності і субсидіарності не є принципами права ЄС, це принципи діяльності ЄС та ЄСп.

Головним у визначенні змісту принципу пропорційності є те, що співтовариства здійснюють свою юрисдикцію тільки в межах тих повноважень, які передані їм державами-членами за установчими договорами. Діяльність співтовариства не повинна виходити за межі необхідної діяльності для досягнення цілей, зазначених в установчих договорах. Тобто, дії або акти, які приймаються співтовариством, повинні бути пропорційними тим цілям, на досягнення яких вони спрямовані.

Звідси випливає:

1. Засоби для досягнення цілей не повинні бути надмірними.

2. Під час вибору методів досягнення мети слід спочатку використати більш м’які засоби, а лише потім переходити на більш жорсткі.

Принцип субсидіарності (додатковості) використовується разом з принципом пропорційності. Субсидіарність в ЄС в певній мірі стосується розмежування компетенції між державами-членами, з одного боку, і співтовариствами з іншого. Принцип субсидіарності не використовується в сфері виключної компетенції співтовариств (за межами виключної компетенції співтовариств).

Субсидіарність передбачає, що у всіх тих випадках, коли досягнення цілей, які стоять перед співтовариством, неможливе лише через зусилля держав-членів (кожної держави окремо), у всіх випадках, коли необхідним є об’єднання дій усіх держав-членів, рішення проблеми і здійснення таких дій покладається на співтовариство.

Однією із головних умов застосування принципу субсидіарності є необхідність спільних дій держав членів.

З іншого боку, коли досягнення мети не потребує колективних зусиль держав-членів, коли це можливо на рівні держави-члена співтовариство повинно утримуватися від будь-яких дій, що можуть зашкодити реалізації суверенітету держав.

Принципи субсидіарності і пропорційності можуть захищатися у судовому порядку.

Держави-члени, які вступають до ЄС, не втрачають суверенітет, лише передають на користь міждержавного утворення частину своїх суверенних повноважень (найбільше в економічній).

Дата добавления: 2014-01-06