Поняття соціальної спільності і її різновиду

Соціальні групи. Види соціальних груп.

Поняття соціальної спільності і її різновиду.

Лекція 8. Соціальні групи: їхня сутність і різовиди

Суспільство - надзвичайно складне утворення, що включає безліч якісно різних соціальних підсистем зі своїми системообразующими елементами й специфічними інтегральними властивостями. Основними з них є а) соціальні групи й спільності, в основі яких соціальні відносини; б) соціальні інститути й організації, в основі яких інституціональні й організаційні зв'язки; в) соціальні норми й цінності, в основі яких зв'язку соціального контролю.

Найважливішими елементами соціальної структури суспільства є соціальні групи й соціальні спільності. Виступаючи як форми соціальної взаємодії, вони являють собою такі об'єднання людей, які спрямовані на задоволення їхньої потреби в здійсненні спільних, солідарних, скоординованих дій. Усвідомлюючи користь і переваги таких об'єднаних дій, люди більш-менш тісно з'єднуються в групи й спільності, досягаючи звичайно, істотно більшого результату, ніж при діях індивідуальних. Цілком природно, що в соціальні групи й спільності найчастіше поєднуються ті, хто має загальні риси, ознаки; інтереси, функції або мети, загальний соціальний стан і т.д. У кожному реальному суспільстві таких об'єднань, таких груп і общностей безліч.

Соціальна спільність - це основна категорія соціології. Соціальна спільність - це не проста сума індивідів і не будь-яка група людей, а більш-менш стійке й цілісне соціальне утворення, суб'єкти якого об'єднані спільним нтерес і перебувають у взаємодії один з одним. Саме завдяки такій взаємодії складаються соціальні відносини, у суспільстві виділяється область соціального, а кожна людина здобуває свою соціальну якість. Соціальна спільність охоплює всі види й форми соціального буття індивіда, що звичайно входить у різні соціальні спільності й граючого в них різні соціальні ролі. Вона опосредует взаємозв'язок і взаємодія особистості й суспільства. У категорії “соціальна спільність” адекватно відбивається й особливо виділяється субъектно-діяльна сторона соціальних по своїй природі явищ і процесів, що надзвичайно важливо для розуміння сутності й специфіки соціології.

По своєму типі соціальні спільності різняться просторово-тимчасовими масштабами (наприклад, планетарна спільність людей і їхньої державні спільності; разномасштабные поселенческие спільності; социодемографические спільності) і змістом об'єднуючих їхніх інтересів (наприклад, соціально^-класові, соціально^-професійні, этнонациональные й інші спільності).

Поняття соціальної групи має в соціології кілька значень. У самому широкому змісті воно охоплює суспільство в цілому й навіть все людство. У більше вузькому змісті це поняття використовується тоді, коли усередині суспільства необхідно виділити підсистему, що представляє собою більш-менш численну сукупність взаємодіючих людей, що здійснюють спільну діяльність заради реалізації певних особистих, колективних і суспільних інтересів і цілей. У цьому плані під поняття “соціальна група” підпадає й соціальна спільність, як досить численне об'єднанням людей, і властиво соціальна група, як порівняно менша по чисельності сукупність людей (хоча й самих соціальних групах можуть бути більшими й малими). Звідси випливає необхідність розуміння соціальної групи в третьому, ще більш вузькому змісті, що найчастіше й робиться.

Але розмежовуючи поняття “соціальна група” і “соціальна спільність”, соціологи звичайно не зводять усе лише до кількісних параметрів. Соціальні групи відрізняються також більшою стійкістю й стабільністю, порівняно високим ступенем однорідності й згуртованості, а також входженням у більше широкі соціальні об'єднання як структурні одиниці. Що ж стосується масових соціальних общностей, те для них звичайно характерні бесструктурность, організаційна аморфність, нестійкість, недостатня визначеність границь і розпливчастість складу, нездатність виступати як структурні елементи більше широких соціальних систем. Такі, наприклад, широкі екологічні, політичні й інші рухи, масові спортивні, филателистические, фотоаматорські й інші суспільні об'єднання й т.д.

Соціальні групи підрозділяються також на первинні й вторинні. Первинними називаються невеликі групи людей, які вступають у пряму й безпосередню взаємодію, що опирається на їхні індивідуальні особливості. Ці групи відрізняються особливою емоційністю, свого роду інтимністю й неформальністю міжособистісних взаємодій. Яскравим прикладом первинної малої групи може служити родина. До їхнього числа ставляться також група друзів, спортивна команда й інші. Вони є первинною сполучною ланкою між особистістю й суспільством. Вторинна соціальна група - це звичайно більша соціальна група, в основі якої лежить безособистісна взаємодія людей, що об'єдналися в ній, для досягнення конкретних цілей (політичних, економічних, соціальних, ідеологічних і інших). Ясно, що в таких групах індивідуальність кожного із суб'єктів, його емоційні характеристики й дії йдуть на другий і більше далекий план, у той час як здатність здійснювати певні функції й мети висувається на перший план.

Кожний із власного досвіду знає, що в будь-якому трудовому колективі, у будь-якій студентській групі, не говорячи вже про колективи студентів курсу, факультету або інституту, складаються групи на основі особистої симпатії, дружби, спільності характерів і життєвих інтересів, занять тим або іншому виду спорту й т.д. Ці останні виступають як первинні групи, для яких головне - це сам характер взаємозв'язку й взаємодії між членами групи. Перші ж являють собою вторинні групи, для членів яких головне - у спільному виконанні специфічних функцій (наприклад, участь у виробничому процесі, навчання й ін.) і досягнення певних цілей (одержання заробітку, вищого утворення й ін.). Незважаючи на неухильне зростання місця й ролі вторинних груп, їхнє панування в сучасному суспільстві, первинні групи й тут продовжують відігравати важливу роль.

З погляду характеристики соціальної структури суспільства, у якій відбивається розходження суспільних груп по їхньому соціальному стані, особливо важливе виділення таких соціальних груп як соціально^-класові спільності (класи, соціальні шари); соціально^-демографічні спільності (чоловіка, жінки, діти, батьки, родини й ін.); этносоциальные спільності (нації, народності, племена, національні й етнографічні групи); соціально^-територіальні спільності (місто, село, регіон); соціально^-професійні спільності й інші. У певних умовах немаловажне значення в суспільстві можуть мати релігійні, расові й інші групи.

Із сказаного випливає, що не всяке об'єднання людей у групу створює соціальну групу. У повсякденному житті ми часто зіштовхуємося з такими об'єднаннями людей (юрба, аудиторія слухачів, соціальні кола й ін.), для яких характерні нестійкість, короткочасність, вузькість взаємозв'язків і взаємодій між суб'єктами. Вони, строго говорячи, не можуть бути визнані соціальними групами й тому нерідко йменуються квазигруппами. Так, сукупність людей, тих, що зібралися прослухати лекцію й навіть цикл лекцій, не буде соціальною групою, а студентська група у вузі - соціальна група.

Соціологи по-різному визначають поняття “соціальна група”. Так, наш соціолог Г. С. Антипина розглядає соціальну групу як сукупність людей, що мають загальну соціальну ознаку й виконують суспільно необхідну функцію в структурі суспільного поділу праці й діяльності. Р. Мертон виділяє три відмітних ознаки соціальної групи - взаємодія, членство й ідентичність, визначаючи її як сукупність людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до даної групи й уважаються її членами з погляду інших людей. Даючи аналогічне визначення, Н. Смелзер відразу зауважує, що ми часто пояснюємо поводження людини тим, що він є членом тієї або іншої групи незалежно від того, чи обґрунтовано ця думка.

Як і соціальні взаємодії, соціальні групи (спільності) можуть класифікуватися по різних підставах. По своїй величині, чисельності вони підрозділяються на малі (приблизно від двох до п'ятнадцяти - двадцяти чоловік) і більші. Відмітними рисами малих соціальних груп є не тільки їхня нечисленність, але й близькість, міцність і інтенсивність взаємодій суб'єктів, стійкість і тривалість функціонування й розвитку, високий ступінь збігу загальних цінностей, норм і правил поведінки й ін. Видний соціолог і соціальний психолог нашої країни Г. М. Андрєєва в такий спосіб визначає малу соціальну групу: “Мала група - це група, у якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів”.

У більших соціальних групах (наприклад, класових, національних, територіальних і інших общностях) зв'язки й взаємодії носять не тільки безпосередній, але й опосередкований характер. Соціологи прийшли до висновку, що розміри соціальних груп істотно впливають на їхнє функціонування й розвиток.

У малій групі суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Різновидом малих груп є “первинні групи” (термін Ч. Лантухи). Через первинні групи (родина, шкільний клас, студентські групи) здійснюється соціалізація індивідів (освоєння зразків поводження, соціальних норм, цінностей, ідеалів).

Первинні групи відіграють роль сполучної ланки між суспільством і особистістю.

Вторинна група - утвориться з багатьох людей, в основі союзу яких лежить безособистісна взаємодія для досягнення політичних, економічних, соціальних цілей (партії, профспілки, секти). Поєднує вторинні групи спільне виконання специфічних функцій (участь у виробництві, навчанні, військовій службі).

Етнічні спільності займають видне місце в соціальному житті.

Етнос- це історично сформована стійка сукупність людей, що володіють загальними рисами й особливостями культури, соціальний психології, етнічним самосвідомістю. Зовнішньою формою вираження етносу є этноним, тобто самоназва (росіяни, німці).

Етнічні спільності називають також кровнородственными. До них ставляться клани, племена, народності, нації, родини, пологи. Вони поєднуються на основі генетичних зв'язків і становлять еволюційний ланцюжок, початком якої виступає родина.

Родина – найменша кровнородственная група людей, зв'язаних єдністю походження (бабуся, дідусь, батько, мати, діти).

Кілька родин, що вступили в союз, утворять рід. Пологи поєднувалися в клани.

Клан – група кревних родичів, що носять ім'я передбачуваного предка. Клан зберігав загальну власність на землю, кревну помсту, кругову поруку. Як пережитки первісного часу вони залишилися в деяких районах Шотландії, в індіанців Америки, у Японії й Китаї. Кілька кланів, об'єднавшись, становлять плем'я.

Плем'я – більше висока форма організації, що охоплює велику кількість пологів і кланів. Племена мають власну мову або діалектом, територією, формальною організацією (вождь, племінна рада), загальними церемоніями. Їхня чисельність доходила до десятків тисяч чоловік.

У ході подальшого культурного й економічного розвитку племена перетворювалися в народності, а ті - на вищих стадіях розвитку- у нації.

Народності – етнічна спільність, що займає на сходах суспільного розвитку місце між племенами й націями. Народності виникають в епоху рабовласництва і являють собою мовну, територіальну, економічну й культурну спільність. Народності по чисельності перевищує плем'я, кровнородственные зв'язку не охоплюють всі народності, їхнє значення не так велике.

Нації – автономна, не обмежена територіальними рамками політичне угруповання, члени якого прихильні загальним цінностям і інститутам. Представники однієї націй уже не мають загального предка й загального походження. У них не обов'язково повинен бути загальна мова, релігія.

Нації виникає в період подолання феодальної роз'єднаності й зародження капіталізму. У цей період складаються високої ступені, що досягли, зрілості політичні організації, внутрішній ринок і єдиний господарський уклад, власна література, мистецтво. Нації більше численні, чим народності, і нараховують десятки й сотні мільйонів чоловік. На ґрунті єдині території, мови й економіки формується єдиний національний характер і психічний склад. Виникає дуже сильне почуття солідарності зі своїми націями. Національно-патріотичні й національно-визвольні рухи, міжнаціональна ворожнеча, війни й конфлікти виникають як ознака того, що нації сформувалася й борються за свій суверенітет.

Отже, в історії зложилися наступні етнічні спільності: плем'я, народності й нації. Передумовою формування етносу є спільність території, що створює умови для тісного спілкування й об'єднання людей. Однак, потім утворяться діаспори (розсіювання), хоча етноси зберігають свою ідентичність. Іншою важливою умовою формування етносу є спільність мови. Але найбільше значення має єдність духовної культури, цінностей, норм, зразків поводження, традицій і пов'язаних з ними соціально-психологічних особливостей свідомості.

Інтегральним показником етнічної спільності, що сформувалася, є етнічна самосвідомість- почуття приналежності до певного народу.

Етноси самовідтворюються шляхом внутрішніх шлюбів і через соціалізацію й створення національної державності. Таким чином, суспільство-це взяті в стійких, регулярних і институциализированных зв'язках і взаємодіях індивіди. Вони об'єднані єдиною системою соціальних інститутів і общностей, що забезпечують задоволення життєвих інтересів людей. Соціальна організація в сучасному суспільстві - це найпоширеніший і важливий тип соціальних общностей і груп, що становлять базис структури сучасного суспільства.

Дата добавления: 2014-01-06