Питання 43

Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів суспільної спрямованості, природо відповідності, зв'язок виховання з принцип життям, працею. Я. А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо про принцип природовідності.

Питання 42

Виховання як соціокультурний і педагогічний процес. Концепція національного виховання про пріоритетні напрямки виховання школярів. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді.

Питання 41

Процес виховання – це спеціально організована керована й контрольована взаємодія вихователів і вихованців, яка спрямована на досягнення заданої мети – формування всебічно розвиненої особистості. Виховний процес багатофакторний. На нього впливають об’єктивні (особливості суспільного ладу, рівень соціально-економічного розвитку, звичаї, традиції, природне середовище тощо) і суб’єктивні (соціально-педагогічна діяльність середовища, навчально-виховних закладів, засобів масової інформації тощо) фактори. Виховний процес тривалий. Він розпочинається з моменту народження дитини і триває все життя. Виховний процес складний. Його результати бувають малопомітні й не так виразно відчутні, як, наприклад, у процесі навчання. Виховний процес варіативний. У тих самих умовах залежно від ставлення вихованців до виховання, їхнього соціального досвіду, віку, а також рівня професійної підготовки вихователів та їхньої майстерності результати виховання можуть бути різними. Виховний процес двосторонній – у ньому взаємодіють вихователь і вихованець. Впливаючи на вихованця, вихователь одержує зворотну інформацію про результати впливу. Виховний процес комплексний. Формування всебічно розвиненої особистості допускає єдність мети, завдань, змісту, форм і методів виховання. Виховний процес безперервний – він проходить регулярно, систематично, а не час від часу. Процес виховання складний і динамічний. Його рушійними силами є протиріччя, які можна умовно поділити на дві групи – внутрішні й зовнішні. До внутрішніх відносять протиріччя: між зростаючими соціально значущими завданнями, які необхідно вирішити вихованцеві, і наявними в нього можливостями. між можливостями розвитку вихованця й обмеженням умов соціального життя та ін. До зовнішніх відносять: протиріччя між вимогами школи й сім’ї. між вимогами різних учителів, щ працюють в одному класі; між організованим вихованням школи й стихійним впливом оточення вихованця. Своєчасне виявлення протиріч і їх розв’язання сприяє підвищенню ефективності виховного процесу.

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані й істотні зв’язки у виховному процесі, внаслідок реалізації яких досягаються ефективні результати у розвитку й формуванні особистості. Виділяють такі закономірності: характер виховання, його мета, завдання, зміст, форми й методи зумовлені потребами суспільства, його ідеологією; завдання, зміст і форми виховного процесу залежать від можливостей суспільства й умов, у яких він проходить; навчання, виховання, освіта й розвиток особистості взаємопов’язані між собою; у вихованні провідна роль належить діяльності і спілкуванню. Принцип – це керівне положення, основна вимога до діяльності й поведінки. Принципи виховання – це система основних вимог, що визначають зміст, організацію й методи виховного процесу. Принципи виховання випливають із закономірностей виховання. Принцип цілеспрямованості – уся виховна робота підпорядковується загальній меті та ідеалам виховання в українському суспільстві, які зрозумілі й сприймаються як педагогами, так і вихованцями; у роботі відсутня стихійність, вона конкретна, перспективна. Принцип природовідповідності враховує багатогранну і цілісну природу дитини: анатомо-фізіологічні, психологічні, вікові, генетичні, національні, регіональні особливості. Нехтування або часткове врахування природи дитини не дає змоги ефективно використати виховні можливості, розвивати здібності, нахили, талант. Принцип суспільної спрямованості, зв’язку з життям. Сутність цього принципу – використання у виховній роботі кращих традицій виховання українського народу, систематичне ознайомлення вихованців із суспільно-політичними подіями у країні і в світі, залучення їх до активної участі у суспільному житті освітньо-виховної системи та держави. К.Д. Ушинський вказував на те, що чим повніше й розумніше школа буде організовувати і здійснювати свою роботу на основах народності, тим ближчо. Стане вона до життя свого народу.

Дата добавления: 2014-01-06