Лекція 24: Фізичний знос машин і обладнання

План

Лекція 23: Завдання, які вирішує оцінка установок, машин та обладнання.

Саморегулівні організації у сфері оцінки земель

Державне регулювання у сфері оцінки земель.

Фінансування робіт з оцінки земель

Фінансування робіт з оцінки земель та земельних ділянок може про­водитися за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бю­джетів, коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Державне регулювання у сфері оцінки земель полягає в забезпеченні об'єктивності та законності проведення оцінки земель, контролю у цій сфері, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил, створення конкурентного середовища для суб'єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель і серед навчальних закладів, що здійс­нюють професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, а також у забезпеченні суспільних інтересів з питань оцінки земель.

Державне регулювання у сфері оцінки земель здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а також інші органи виконавчої влади відповідно до закону.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів узагальнюють дані про результати експертної грошової оцінки та ціну земельних ділянок і не рідше ніж раз на рік публікують їх у засобах масової інформації від­повідно до закону.

Порядок утворення та діяльність саморегулівних організацій у сфері оцінки земель визначаються законодавством про об'єднання громадян, а їх повноваження — Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Саморегулівні організації оцінювачів з експертної грошової оцінки зе­мельних ділянок є юридичними особами, які діють на засадах самовря­дування. Діяльність саморегулівних організацій у сфері оцінки земель не має на меті отримання прибутку.

Порядок визнання центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів статусу саморегулівної організації оцінювачів з екс­пертної грошової оцінки земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Поняття «оцінки установ, машин та обладнання».

2. Вартість оціночних робіт.

3. Вимоги до процесу виконання робіт. Структура звіту про оцінку.

Використана література:

1. Гохберг І.І., Щербань С.І. «Оцінка установок, машин та обладнання», Львів 2007р., ст.7-14.

1. Під поняттям "оцінка установок машин і обладнання" слід ро­зуміти визначення вартості практично всього спектру об'єктів рухо­мого майна - це оцінна експертиза верстатів, приладів, автомобілів, технологічних комплексів і потокових ліній, силових агрегатів, орг­техніки та інших об'єктів, які відносяться до рухомого майна.

Згідно з Міжнародними стандартами оцінки 2005 в Міжнародному керівництві 3, Оцінка вартості установок, машин і обладнання кате­горіями УМО є:

Установки [Plant]. Активи, які нерозривно об'єднані з іншими ак­тивами і які можуть включати спеціалізовані установки, машини і об­ладнання.

Машини [Machinery]. Окремі машини [machines] або набори машин. Машина є апаратом, використовуваним для специфічного процесу у зв'язку з операційною [виробничою] діяльністю організації.

Обладнання [Equipment]. Інші активи, які використовуються для сприяння операційній [виробничій] діяльності підприємства або ор­ганізації.

Первинним об'єктом оцінки є інвентарній об'єкт - закінчений пред­мет або комплекс предметів з усіма пристосуваннями і приладами, що відносяться до оцінюваного об'єкту.

В інвентарний об'єкт входять: фундамент, інженерні мережі, прила­ди, пристосування, індивідуальні огорожі і власне сама установка, ма­шина або технологічне обладнання.

Таким чином, об'єктами оцінки можуть бути:

1.функціонально самостійні машини, агрегати і установки;

2.технологічні комплекси, поточні і автоматичні лінії;

3.машинній або верстатний парк виробничого структурного підрозділу, що є сукупністю інвентарних об'єктів.

Основною метою роботи оцінювача є визначення ринкової вартості установок, машин та обладнання.

На відміну від цін нових, ринкова вартість вживаних установок, ма­шин та обладнання по своїй економічній суті є прогнозною ціною прода­жу вищевказаного майна.

Будь-який прогноз найбільш реально дає діапазон значень, серед яких перебуває шукана величина вартості.

Отримана в процесі оцінки ринкова вартість повинна збалансувати діаметрально протилежні інтереси продавця і покупця. Як правило, продавець намагається продати по максимально можливій ціні (верхня межа - ціна нового), а покупець придбати по мінімальній ціні, яка декла­рується на ринку (нижня межа - ціна брухту за вирахуванням витрат на утилізацію).

Вміння урахувати інтереси сторін, кон'юнктуру ринку, умови прода­жу, специфіку ринку на якому експонується об'єкт оцінки в кінцевому результаті дає можливість оцінювачу перейти від прогнозного діапазону до конкретного значення ринкової вартості даної одиниці при ураху­ванні всіх факторів, які впливають на формування ціни.

2. Формування цін на ринку оцінки проходить під впливом двох взаємно протилежних тенденцій. З одного боку природне бажання от­римати за окрему оцінку максимально можливий гонорар, а з другого - конкуренти, які готові працювати за демпінговими цінами. З ураху­ванням цих факторів установлені межі вартості послуг за оцінку.

Типовим є формування на підприємствах тарифів, в основі яких ле­жить базова вартість. Подальше ціноутворення ураховує ряд додатко­вих чинників які у кінцевому результаті і дають ціну послуги.

Розрахунок ціни можна проводити за формулою:

(1)

де: - базова вартість послуг по оцінці;

- коефіцієнт, який ураховує підприємство виробника (для об­ладнання країндля обладнання закордонного вироб­ництва, яке не надходило як експорт в СРСР та для обладнання індивідуального виготовлення, нестандартизованого -

- коефіцієнт терміновості виконання замовлення

- коефіцієнт, який враховує розвиненість ринку та доступність
цінової інформації

- коефіцієнт, який ураховує особливості об'єкта оцінки (для окремої одиниці обладнання -для лінії в залежності від складності -

-коефіцієнт, який ураховує кількість однакових найменувань у списку майна, наданого до оцінки

Т - витрати, що пов'язані з виїздом на об'єкт.

В межах населеного пункту Т = 0.

Для об'єктів, які розташовані за межами населеного пункту, вит­рати, що пов'язані з виїздом на об'єкт, розраховується за формулою:

(2)

де: Г - кількість годин витрачених на дорогу;

Ш- віддаль від оціночної компанії до об'єкта оцінки (у разі доставки оцінювача на об'єкт транспортом замовника Ш = 0)

Д - добові згідно чинного законодавства Базові ціни для одиниці обладнання, в залежності від регіону пере­бувають, в межах 200 - 600 грн.

Оформлення додаткового екземпляру звіту про оцінку в комп­лекті з усіма додатками понад 2 одиниці розраховується з розрахунку 2 - 4 грн. за 1 аркуш.

Можливі і інші типи формування цін, наприклад з Наказу ФДМУ від 12.07.2006 р. № 1095 "Щодо звичайної ціни послуг на виконання робіт з оцінки майна". Згідно з цим наказом, найнижчою є ціна послуг по оцінці сільськогосподарської техніки та спеціальної техніки, при­чепів та напівпричепів, яка складає 77 грн.

Іншим варіантом є використання методики ціноутворення експер­тиз судових експертів, в основі яких лежить ціна експертогодини з урахуванням складності експертизи. Згідно Постановою КМУ від 26.07.2001 р. № 869, вартість проведення експертиз, що признача­ються за кримінальними та адміністративними справами, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, попереднього слідства та суду, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у науко­во-дослідних установах судової експертизи Мін'юсту.

Додаток до Постанови КМУ від 26.07.2001 р. № 869

Ступінь складності експертизи	Нормативна вартість однієї експертогодини, грн.
Експертиза проста	14,53
Експертиза середньої складності	18,16
Експертиза особливої складності	21,80

У будь-якому разі розрахована ціна за послуги визиває більшу довіру у потенційного замовника ніж нічим не обґрунтована цифра, яка названа в процесі укладання угоди на проведення оцінки.

3. При оцінці установок, машин і обладнання оцінювач повинен дот­римуватися наступних вимог:

- правильно ідентифікувати майно і пов'язані з ним майнові права;

- урахувати мету і передбачуване використання результатів оцінки;

- визначити масштаби пошуку і збору даних;

- виявити будь-які обмежуючі умови, якщо такі є;

- визначити дату оцінки;

- визначити тип вартості, який визначається у звіті;

- розглянути всі юридичні обмеження прав власності на установки, машини і обладнання, якщо такі є;

- виявити і врахувати вплив на вартість оцінюваних установок, ма­шин і обладнання будь-якого пов'язаного з цими об'єктами рухомого

і нерухомого майна або нематеріальних активів, що не є частиною ус­тановок, машин і обладнання.

ТИПОВА СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ОЦІНКУ

При складанні звіту про оцінку слід дотримуватись вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майно­вих прав".

Згідно статті 56[26], звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити:

- опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;

- дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог

законодавства;

- мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки;

- перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких прово­диться оцінка;

- перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

- виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

- опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки;

- висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки;

- виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна;

- письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних да­них та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі не­можливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтуван­ня застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших норма­тивно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші зая­ви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість;

- висновок про вартість майна;

- додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують при­пущення та розрахунки.

В звіті повинні бути приведені фотографії і схеми, необхідні для ідентифікації об'єкту оцінки. Слід відзначати дані, які були отримані як на основі вивчення документів, так і в результаті огляду об'єкту. Необхідно провести аналіз ринку, в якому повинні бути вказані тенденції розвитку галузі, для якої випускають дані установ­ки, машини і обладнання. Оцінювач повинен розглянути всі підходи і методи оцінки і вибрати самі відповідні та можливі для реалізації. Ви­користання та вибір конкретних підходів до оцінки обумовлений на­самперед характером та обсягом доступної інформації. Кожний з ви­користаних підходів повинен містити повний розрахунок вартості. Повинні бути приведені результати по кожному підходу, які викорис­тано в роботі. Необхідно проаналізувати відносну прийнятність кож­ного підходу для визначення підсумкової величини вартості і дос­товірність даних, використаних при застосуванні кожного підходу. Підсумкове значення величини вартості повинне бути результатом причинно-наслідкового аналізу всієї проведеної роботи по визначен­ню вартості об'єкту оцінки.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ'ЄКТУ ОЦІНКИ

В процесі виконання оцінки важливе значення має ідентифікація об'єкту оцінки, тобто встановлення відповідності між документацією на об'єкт і його реальним станом. Установки, машини і обладнання випускаються в безлічі виконань і модифікацій, мають різну комп­лектацію, що істотно впливає на їх вартість. У зв'язку з цим ідентифікацію проводити необхідно, і від її якості в значній мірі зале­жать результати оцінки. При проведенні ідентифікації слід дати опис оцінюваного об'єкту, який має наступну структуру:- найменування,

модель (марка) об'єкту;

- призначення і принцип дії;

- маса і габарити;

- основні технічні характеристики, що дозволяють визначити спо­живчі якості об'єкту;

- характеристика системи управління;

- комплектація, включаючи пристосування, управляючі програми і інструмент;

- рік виготовлення і дата введення в експлуатацію;

- відомості про монтаж на фундамент і підключення до енергетич­них і інформаційних мереж;

- відомості про ремонт і технічне обслуговування об'єкту, заміні його окремих вузлів і агрегатів;

- найменування і реквізити виробника.

Ідентифікація об'єкта проводиться в два етапи. На першому етапі аналізується інвентарний опис оцінюваного обладнання, уточнюють­ся його техніко-економічні характеристики. Цей етап передбачає на­явність певної інформації в оцінювача по оцінюваному об'єкту. Дру­гий етап проводиться на місці установки об'єкту і полягає у вивченні наявних документів на об'єкт, його комплектності, працездатності і фактичного стану.

Приклад 1.

Завдання: Провести ідентифікацію верстату з шифром 2150.

Розв'язок:

Згідно з класифікацією [23] встановлено:

- цифри 21 означають вертикально-свердлувальний верстат;

- цифра 50 - максимальний діаметр свердління 50 мм.

Отже, до оцінки надано вертикально-свердлувальний верстат з максимальним діаметром свердління 50 мм.

Дата добавления: 2014-01-06