Тема 2. Система менеджменту

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ, СИСТЕМА І СЕРЕДОВИЩЕ МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1 Основи менеджменту.

2.2 Сутність менеджменту.

2.3. Функції управління.

2.1. Задача менеджменту - забезпечити, щоб виробництво товарів і послуг розвивалося найбільш ефективно.

Вона включає (рис.2.1.)

А) управління зовнішніми ринками бізнесу,

Б) управління внутрішньою обстановкою в організації.

Зовнішнє середовище важливе, тому що це:

· джерело ресурсів для процесу виробництва, персоналу, технологій, сировини і матеріалів, фінанси;

· поставляє товари і послуги, що є процесом виробництва,

· включає ті субъекти, що регулюють і впливають на ділову активність: державу і законодавство, центральну і місцеву владу, керівництво фірми, профспілки, споживачів.

ччч

Мал. 2.

Рисунок 2.1 Середовище бізнесу.

2.2. Менеджери повинні постійно відслідковувати ділове середовище, тому що воно безупинно змінюється. Тому основні тенденції менеджменту розглянемо в динаміці.

А. Стабільність - мінливість.

Ділове середовище стало дуже мінливим в результаті глобального економічного спаду, зростаючої конкуренції, технологічних нововведень, відсутності регулювання, лібералізації й інтеграції міжнародних ринків

(Західна Європа, Північна Америка, Південно-Східна Азія). У цих умовах стратегічне планування стає ще більш необхідним і більш важким.

Б. Національні і світові ринки.

Відбувається зсув паритетів з національного на світовий рівень. В даний час фактом світового бізнесу стало панування транснаціональних корпорацій, що вже стали суб'єктами міжнародного права. Це породжує різні перспективи в менеджменті, створення нових організаційних структур, сучасні підходи до маркетингу, нову кадрову політику і т.д. Утворення єдиного ринку на початку 90-х рр. є одним із прикладів цих тенденцій. Воно означає визнання необхідності для європейського бізнесу одержати можливість конкурувати із США і Японією на світовому рівні.

В. Розподіл – маркетинг.

Зростаюча конкуренція означає, що фірми повинні займатися маркетингом своїх товарів, а не просто представляти їх. Тому фірми були змушені розвивати нові положення про ринки збуту і пропонувати нові види послуг.

Г. Капітал і праця – висококваліфікований персонал.

Розвиток інформаційних технологій скорочує кількість рутинної канцелярської роботи і збільшує штат спеціально підготовленого персоналу. Фахівці звичайно проходять серйозну підготовку, що повинно враховуватися при заключенні контракту.

Д. Невтручання – соціальна відповідальність.

До початку 20 століття бізнес у погоні за прибутком не зупинявся ні перед чим. Зараз це не так. У сучасному бізнесі існує безліч обмежень для забезпечення соціальних гарантій.

Е. Продуктивність – ефективність.

До ідеї продуктивності праці – «роби як треба» – додалася ефективність, - «роби те, що треба». Це має на увазі, що менеджери повинні постійно коректувати свої кратко – і довгострокові плани для того, щоб рухатися в потрібному напрямку для досягнення намічених цілей бізнесу. Цілі повинні також часто переглядатися, щоб відповідати змінюючомуся зовнішньому середовищу.

2.3. Види діяльності менеджера характеризують функції управління. Вони відповідають на запитання: що треба робити, щоб управляти? Функції управління містять у собі встановлення цілей, планування діяльності, організацію роботи, розподіл завдань і мотивування персоналу, виконання роботи, контроль, оцінку і коректування плану. Процес управління базується на перебуванні і постановці цілі. Однак потім настає етап планування, тобто дослідження і визначення шляху досягнення мети. Функції (етапи) управління: 1) планування; 2) організація; 3) управління реалізацією рішень (мотивація) чи керівництво; 4) контроль, чи підведення підсумків.

Ціль – це напрямкі діяльності, для реалізації яких формуються і використовуються всі ресурси. Існує основна ціль і проміжні, котрі досягаються послідовно на шляху до кінцевої мети.

Сутність планування полягає в тому, що керівництво фірми визначає стратегічні цілі і задачі, приймає стратегічні й оперативні рішення по них, визначає способи і терміни досягнення запланованого, необхідні матеріальні, грошові і трудові резерви і ресурси, виконавців і відповідальні особи й інші питання.

Планування – найбільш важка функція. План повинний включати основну перемінну, визначальне досягнення мети. Звичайно це капітал, персонал, технології, потужності для виробництва продукції. Але найбільш для менеджера важливий ринок. Він повинний плануватися з урахуванням тенденцій ринку.

Хоча менеджер бажає мати як можна більш повну інформацію про майбутнє, він завжди її має менше, ніж хотілося. Процес планування також повинний бути детальним, тому що в противному випадку одна маленька помилка може створити проблему, котру буде неможливо розрішити.

Планування – це процес визначених дій, необхідних для досягнення цілей.

Процес організації здійснюється на основі прийнятих рішень про початок діяльності. Він охоплює питання організаційної структури, кадрові, розподілу повноважень і відповідальності, визначення ділових партнерів і виробничих зв'язків, проведення необхідних ділових переговорів, представництва, прийому делегацій, організації реклами і т.д.

Організація (як процес)- це наука і мистецтво балансування ресурсів, їхнє з'єднання в складний процес створення функціонуючої системи, у якій люди відіграють вирішальну роль, у якій діяльність людей визначає ефективність.

Чітко спланована і добре організована робота не дасть бажаного результату, якщо співробітники фірми не будуть мати належних мотивів до праці. Достатнім стимулом до праці є висока заробітна плата, премії, але більш висока мотивація передбачає і моральне заохочення, духовний комфорт, задоволення трудовим процесом і його результатами. Тому менеджер постійно піклується про належну мотивацію.

Мотивація полягає в тім, щоб члени організації виконували роботу відповідно до делегованих їм зобов’язань і узгоджуясь з планами. Мотивування складає основу управління людиною.

Управління припускає розподіл завдань, роз'яснення порядку роботи і правил, а також зворотний зв'язок за результатами роботи.

Планування, організація і мотивація залишаться благими намірами, якщо не буде забезпечений належний контроль за виконанням рішень. Контроль- це процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей. Перевірка виконання обов'язків, контроль якості продукції, фінансовий контроль, технічний і технологічний контроль будуть діючими тільки у випадку вживання конкретних заходів по усуненню недоліків і причин, що породжують негативні сторони в роботі.

Отже, замикаючим етапом (функцією) процесу управління є контроль, чи підведення підсумків, тобто необхідно оцінити усі фактори, які благосприяють чи перешкоджують досягненню мети.

Реалізуючи на практиці управлінські функції, керівники фірми приймають управлінські рішення, очолюють, планують, координують і контролюють діяльність підлеглих, налагоджують систему комунікацій. Це вимагає професійних, економічних, педагогічних і психологічних знань, уміння застосовувати їх виходячи зі сформованих умов і обставин.

Питання для самоконтроля:

1.Складіть список усіх найважливіших тенденцій, що ви можете визначити в зовнішньому середовищі фірми. Яке їхнє значення для менеджменту?

2. Визначити функції управління.

Дата добавления: 2014-01-06