Ринок цінних паперів

Цінні папери – це грошові документи.

Види цінних паперів: акції, облігації, векселя, сертифікати, заставні, варанти, опціони, фьючерси й ін.

Акція – цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів, що дає право на одержання дивіденду.

Акції підрозділяються на звичайні (прості чи разові) і привілейовані (преференційні). Власники привілейованих акцій одержують фіксовані дивіденди, тоді як дивіденди власникам звичайних акцій не гарантовані.

Ринок цінних паперів складається з 2-х взаємозалежних частин – первинного і вторинного ринків. На первинному ринку відбувається емісія цінних паперів, тобто випуск їхній у звертання. На вторинному – йде їхній перепродаж.

Вторинний ринок складається з позабіржового («вуличного») ринку і фондової біржі.

Фондова біржа – особливим образом організований ринок цінних паперів (регулярно функціонуючий, з постійним місцем і часом укладання угод), де відбуваються операції по купівлі і продажу цінних паперів.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання організації, що випустила дані цінні папери (емітенти) відшкодувати номінальну вартість цього цінного папера в передбачений термін зі сплатою фіксованого % чи з виплатою % тим чи іншим засобом.

Сертифікат – письмове свідчення банку – емітента про внесок коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну суми внеску і відсотків по ньому. Сертифікати дають можливість банкам залучити вільні кошти. Сертифікати можуть перепродуватися на вторинному ринку.

Вексель – цінний папір, що дає її власнику (векселедержателю) право після закінчення встановленого терміну вимагати з боржника сплати позначеної грошової суми. Вексель є однієїю з форм комерційного кредиту, при якому одне підприємство кредитує інше.

Розрізняють прості і перекладні векселі. Простий вексель виписується і підписується боржником. Перекладний вексель (тратта) виписується і підписується кредитором і являє собою наказ боржнику про сплату в зазначений термін позначеної суми третьому лицю. Щоб наказ кредитора мав силу, боржник повинний підтвердити свою згоду здійснити платіж у зазначений термін. Така згода, виражена в писемній формі на лицьовій стороні тратти, називається акцептом.

Заставна – цінний папір, документ про заставу боржником нерухомого майна (землі, будівель), що дає кредитору право продажу закладеного майна при несплаті йому боргу в термін.

Варант – посвідчення, що дає його власнику право здобувати цінні папери за ціною, передбаченою договором, протягом визначеного періоду чи часу безстроково.

Опціон -контракт, що передбачає право особи (лиця), що придбало опціон, протягом визначеного терміну купити за встановленою ціною визначену кількість акцій у лиця, що продало опціон (опціон виду «call»), або продати їх йому (опціон виду «put»). На відміну від варанта, опціон надає право не тільки купити, але і продати цінні папери, причому визначну їх кількість.

Фьючерс – угода, укладена на біржі, що передбачає купівлю-продаж цінних паперів по фіксованій у момент заключення угоди ціні, зі сплатою грошової суми через визначений проміжок часу (до певної дати). На відміну від опціону, фьючерс являє собою не право, а зобов'язання купівлі-продажу цінних паперів.

Ще одним видом цінних паперів є приватизаційний чек (ваучер) – державний цінний папір, що дає право на частку в державній власності. Ваучер є одним з інструментів приватизації, у процесі якої громадянин чи групи громадян здобувають у свою власність те, що раніш належало державі.

Ринок робочої сили, чи ринок праці, має принципову особливість – його складовими є безпосередньо живі люди, що не тільки виступають носіями робочої сили, але і наділені специфічними особливостями: психофізіологічними, політичними й ін. Ці особливості впливають на мотивацію і ступінь трудової активності людей і відбиваються на стані ринку робочої сили в цілому.

Ринок праці являє собою механізм здійснення контактів між покупцями робочої сили (наймачами) і продавцями її (найманими). Цей ринок включає не тільки спеціально організовані заснування – біржі праці, але і всі індивідуальні угоди по найманню робочої сили. Ринок праці тісно зв'язаний з іншими підсистемами ринку.

Відносини з приводу купівлі-продажу робочої сили одержують своє юридичне оформлення шляхом складання між наймачами і найманим робітником трудового договору (контракту). Трудовий договір є угодою, за допомогою якого працівник зобов'язується трудитися в обмін на винагороду (заробітну плату).

У складі ринку робочої сили можна виділити сьогодні 5 сегментів, загонів:

1)порівняно нечисленний, але стабільний загін високопрофесійних керівників;

2)кадрові робітники та службовці, що піддані законам конкуренції;

3)робітників тих галузей обробної промисловості, що піддані зміні структури виробництва і скороченню виробництва;

4)працівники галузей з низьким рівнем продуктивності праці (це, головним чином, галузі сфери послуг);

5)найбільш уразливі категорії трудящих: молодь, люди похилого віку; особи з фізичними і розумовими недоліками; які загубили надію знайти роботу й ін.

Ринок праці є надзвичайно мобільним. Між різними його підструктурами безупинно відбувається циркуляція великих контингентів людських ресурсів. Як і раніше гострої залишається проблема безробіття.

Безробіття – це незайнятість у сфері народного господарства працездатного населення, що бажає мати роботу. Безробіття є результатом невідповідності між попитом на робочу силу і її пропозицією.

Розрізняють кілька видів безробіття:

1.Фрикційне безробіття – воно охоплює людей, що шукають роботу і можуть її одержати в найближчому майбутньому. Хоча конкретні люди, що залишилися без роботи з тих чи інших причин, переміняють один одного з місяця на місяць, даний тип безробіття залишається, як неминучий.

2.Структурне безробіття. З часом у структурі виробництва, у технологіях, у структурі споживчого попиту відбуваються зміни, що змінюють структуру попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій змінюється чи зовсім припиняється, а на інші, нові – збільшується. Структурне безробіття часто є наслідком нтр, що приводить до відмирання ряду професій і виникненню нових, потребуючих спеціальних знань, більш високого рівня освіти.

Істотне розходження полягає в тому, що у фрикційних безробітних є, навички, за допомогою яких вони можуть роботу одержати, а структурні безробітні не можуть відразу її одержати.

3.Циклічне безробіття. Воно виникає в періоди загального економічного спаду, падіння загального обсягу виробництва і виявляється в перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї у всіх галузях і регіонах країни. Це найбільш важкий вид безробіття.

Існує також сховане безробіття. Воно полягає в тім, що фахівці виконують роботу, що вимагає набагато меншої кваліфікації, чим та, котрою володіє дана робоча сила. Сховане безробіття може переходити у відкрите.

У нашій країні проблема безробіття також стала актуальною.

Більш детальніше про ринок інтелектуальних продуктів. Багато інтелектуальних продуктів мають правову охорону. Ця охорона може здійснюватися за допомогою авторського права і патенту. Патент захищає суть самої ідеї, у той час як авторське право захищає форму втілення ідеї, лише непрямим образом захищаючи саму ідею. Крім того, деякі інтелектуальні продукти (секрети виробництва, агротехнічні ідеї й ін.) не мають правової охорони.

Авторським правом охороняються добутки науки, літератури і мистецтва, виражені у формі, що дозволяє відтворювати результат творчої діятельності автора. Закони в області авторського права різних країн передбачають охорону наступних видів добутків:

· літературні твори;

· музичні добутки;

· хореографічні добутки;

· художні твори (малюнки, картини, гравюри, скульптури, архітектурні добутки і т.д.);

· карти і технічні креслення;

· фотографічні добутки;

· аудіовізуальні добутки;

· програмне забезпечення ЕОМ;

· звукозапис (фонограми на дисках чи магнітній стрічці);

· типографське аранжування публікацій.

Охорона авторських прав звичайно означає, що деякі види використання добутків є законними тільки в тому випадку, якщо на них надан дозвіл власником авторського права.

Як правило, придбання авторського права виникає з моменту створення добутку, тобто правова охорона є незалежною від будь-яких формальностей.

З розвитком виробництва удосконалюється і патентна система. Її основними принципами є наступні:

1.Виключне право на використання винаходу. Патент надає винахіднику право на монопольне використання зображення протягом визначеного часу, після чого винахід стає надбанням суспільства. Винятковість права полягає в тім, що винахідник має право забороняти іншому лицю використовувати винахід, а також може притягати до відповідальності порушника. У той же час патентовласник може передати свої права на патент іншій особі на визначених умовах.

2.Необхідність сплати мита за видачу і підтримку в силі патенту. Визначена грошова сума, яку необхідно заплатити, складає частину доходу держави.

3.Територіальна обмеженість патентних прав. Патент, який видається якою-небудь країною, діє тільки на її території (але маються і виключення).

4.Патентоспроможність. Критеріями патентоспроможності є наступні:

а) технічне рішення задачі;

б) новизна;

в) винахідницький рівень;

г) практична застосовність.

Ноу-хау являє собою будь-яке, не запатентоване нововведення. На сучасному етапі фірми зацікавлені в придбанні комплексу знань і досвіду, що відноситься як до виробництва нової продукції, так і до розробки цієї продукції, до її реалізації і використання. В умовах науково-технічної революції, знання, виробничий досвід стали активно виступати як специфічний товар – ноу-хау.

Характерними ознаками ноу-хау є: практична застосовність у виробничій діяльності; повна чи часткова конфіденційність (таємність); відсутність захисту охоронними документами.

Розрізняються наступні види ноу-хау:

Дата добавления: 2014-01-06