Правова природа, підстави і порядок ' застосування попереднього ув'язнення під варту

ТЕМА № 9 Виконання попереднього ув'язнення під варту

§ 1. Правова природа, підстави і порядок застосування попереднього ув'язнення під варту.

§ 2. Особливості тримання ув'язнених у слідчих ізоляторах.

§ 3. Залучення ув'язнених до праці і організація виховної роботи з ними.

§ 4. Підстави і порядок звільнення осіб, взятих під варту.

У попередніх главах були викладені необхідні відомості, які доз­воляють дати загальну характеристику виконання покарання, і на­самперед такого його виду, як позбавлення волі, а також усвідомити загальні цілі покарання.

Попереднє ув'язнення під варту здійснює особливий правовий інститут, близький до покарання у вигляді позбавлення волі, який запозичує деякої риси позбавлення волі, особливо при виконанні ос­таннього.

Проте інститут попереднього ув'язнення не став предметом до­кладного всебічного розгляду в літературі з кримінально-виконавчо­го права. Та й у дореволюційній пенітенціарній літературі цей інсти­тут не одержав серйозного висвітлення. Так, в "Очерках тюрьмове-дения" С. В. Познишева попередньому ув'язненню приділяється один параграф, який вмістився на одній сторінці1.

У підручниках з виправно-трудового права, що побачили світ у 1966—1983 рр., подібні розділи взагалі були відсутні. Трохи до­кладніше в ті часи спинявся на виконанні попереднього ув'язнення під варту М. О. Стручков2.

Проте дана проблема важлива, оскільки і для закону, і для прак­тики, і для науки не байдуже, які умови існують у місцях поперед­нього ув'язнення, де утримуються особи, ще не визнані винними у вчиненні злочину вироком, який вступив у законну силу.

Виступаючи проти однакового поводження з особами, ізольова­ними в силу запобіжного заходу, і засудженими до позбавлення волі, автори посібника вважають, що місця попереднього ув'язнення обов'язково мають бути відділені від місць позбавлення волі, а ув'яз­нені повинні піддаватися зовсім іншому режиму, ніж засуджені до позбавлення волі.

Про особливий режим у місцях попереднього ув'язнення вказу­ється і в міжнародних документах. Наприклад, Мінімальні стандарт­ні правила поводження з ув'язненими вказують, що підслідні ув'яз­нені вважаються невинними і з ними варто поводитися відповідно. За умови дотримання законоположень, що стосуються свободи осо­би або процедури поводження з підслідними ув'язненими, до цих ув'язнених варто застосовувати особливий режим (п. 2, 3 Прави­ла 84).

Отже, попереднє ув'язнення під варту є однією з форм позбав­лення волі і являє собою примусову ізоляцію громадянина у відпо­відності з кримінально-процесуальним законодавством в спеціально призначених для цього установах. Воно носить тимчасовий харак­тер і застосовується щодо обвинувачуваного, підсудного, підозрюва­ного у скоєнні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, а також засудженого, стосовно якого ви­рок не вступив у законну силу.

Попереднє взяття під варту є найсуворішим запобіжним захо­дом. Обвинувачуваний, а в деяких випадках і підозрюваний береть­ся під варту лише тоді, коли ніякий інший захід, передбачений зако­ном, не може забезпечити припинення злочинної діяльності, належ­ної ізоляції небезпечного злочинця.

Попереднє взяття під варту як запобіжний захід має процесуаль­ний характер, тобто є засобом примушення людини. Від покарання у вигляді позбавлення волі попереднє взяття під варту відрізняється метою, з якою воно призначене. Якщо позбавлення волі як захід по­карання є не тільки карою за вчинений злочин, а й засобом виправ­лення засуджених, то взяття під варту застосовується для того, щоб обвинувачуваний не міг ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини, вчинити новий злочин.

Відповідно до Конституції, громадянам гарантується недоторкан­ність особи, і ніхто не може бути заарештований без судового рі­шення або санкції прокурора. Тому, згідно із законодавством Украї­ни, при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у ви­гляді взяття під варту потрібно мати підстави для обрання саме та­кого заходу. Це рішення мусить бути законним і обгрунтованим.

За ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення", взяття під варту застосовується до таких осіб:

1) обвинувачуваного, тобто особи, стосовно якої винесена поста­нова про притягнення як обвинувачуваного у вчиненні злочину;

2) підсудного, тобто особи, яка притягнута до кримінальної від­повідальності і передана суду;

3) підозрюваного у вчиненні злочину, стосовно якого має бути призначене покарання;

4) засудженого — до вступу вироку в законну силу

Відповідно до ст. З цього Закону, попереднє взяття під варту як запобіжний захід застосовується лише судом. Тому підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України1.

Це рішення має бути прийняте тільки по кримінальній справі й виражене у певній кримінально-процесуальній формі: постанови, ух­вали, вироку.

Постанова, ухвала про взяття під варту мають бути мотивовані, повинні містити вказівки про злочин (злочини), в яких обвинувачу­ється або підозрюється певна особа, і мати підставу про вибір саме цього запобіжного заходу. У них повинні бути вказані місце і час їх винесення конкретним судом, по якій кримінальній справі, а також стосовно якої особи остання винесена (повні анкетні дані) Доку­мент має бути підписаний відповідною посадовою особою і скріпле­ний печаткою.

Особі, взятій під варту до винесення обвинувачення, має бути надано не більше 10 діб для ознайомлення з матеріалами справи. Якщо в цей термін обвинувачення не буде висунуте, запобіжний за­хід відміняється, і особа мусить бути звільнена.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення", установами для утримання осіб, щодо яких обрано запобіжний захід — взяття під варту, є слідчі ізолятори Департаменту з питань вико­нання покарань України і Служби безпеки України, а також тюрми, що виконують функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового утримання або на гауптвахті.

Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, вони, за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати у штрафно­му ізоляторі виправно-трудової установи чи на гауптвахті.

У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слід­чий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсут­ність належних шляхів сполучення, законодавством передбачений довший термін утримання, але не більше ЗО діб

Військові, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, можуть утримуватися на гауптвахті, але не більше 20 діб, у виняткових випадках — весь час протягом проведення слідства.

Дата добавления: 2014-01-06