Правове регулювання та організація матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі

ТЕМА № 12 Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі

§ 1. Правове регулювання та організація матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі.

§ 2. Організація медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Ефективність карально-виховного впливу значною мірою зале­жить від матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі.

Загальновідомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосеред­ньо наявна у порядку і умовах виконання покарання. Щодо осіб, по­збавлених волі, кара проявляється передусім у комплексі правооб-межень, що входять до режиму відбування покарання. Комплекс правообмежень включає в себе і обмеження засуджених у сфері ма­теріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування. Звичайно, виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров'я засудженого. Про це свідчать і ви­моги міжнародних норм. Так, у ст. 62 Мінімальних стандартних пра­вил поводження з ув'язненими наголошується, що "медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні і психічні захворювання — недоліки, які можуть перешкоджати перевихованню ув'язнених, і піклуватися про їх лікування. З цією метою заклади повинні мати можливість забезпечити необхідне медичне, хірургічне і психіатрич­не обслуговування... Всі заклади повинні мати у своєму розпоря­дженні принаймні одного кваліфікованого медичного працівника, який володіє певними знаннями в галузі психіатрії. Медичне обслу­говування слід організовувати у тісному зв'язку з місцевими або державними органами охорони здоров'я. Воно повинно охоплювати психіатричні, діагностичні служби, і там, де це потрібно, лікування психічно ненормальних ув'язнених".

Правове регулювання матеріально-побутового і медичного об­слуговування засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціальної справедливості, оскільки за своєю функціональною рол­лю цей принцип мусить безпосередньо впливати на формування вказаних норм, забезпечуючи при цьому ясність і точність правових формулювань, що відповідають міжнародним стандартам. Україна, яка є членом Ради Європи, зобов'язалася привести діюче законодав­ство, що регулює питання боротьби зі злочинністю, зокрема на ста­дії виконання покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини, де закріплено, що "всі приміщення, якими користуються ув'язнені, повинні відповіда­ти всім санітарним вимогам. Адміністрація повинна у звичайних умовах забезпечити кожному ув'язненому харчування, достатньо якісне для підтримки його здоров'я і сил" (ст. 20 Мінімальних стан­дартних правил поводження з ув'язненими).

Зазначимо, що норми діючого виправно-трудового законодавства не досить повно і чітко регламентують питання створення у виправ­но-трудових установах нормальних, що відповідають завданням виправлення, комунально-побутових умов, а також забезпечення засуджених речовим майном, харчуванням і медичним обслугову­ванням.

При цьому принцип соціальної справедливості при реалізації норм матеріально-побутового і медичного забезпечення засуджених нерідко недооцінюється. Засуджені дуже гостро реагують на всі ви­падки порушення їх прав у цій сфері, і часто реакція їх на недоліки матеріально-побутового характеру буває настільки сильною, що призводить іноді до виникнення ексцесів, у тому числі й масових безпорядків.

Безумовно, належний побут у виправно-трудових установах по­зитивно впливає на виправлення засуджених, виробляє в них корис­ні навички і звички, привчає до порядку, дисципліни, закладає осно­ву для формування здорового морально-психологічного клімату в ко­лективі.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується в процесі застосування норм, які регулюють порядок і умови відбу­вання позбавлення волі. Іншими словами, матеріально-побутове за­безпечення входить до змісту режиму відбування покарання і вико­нує виховну, соціально-економічну функції. Виховна функція поля­гає у тому, що правильно організований побут створює умови для стимулювання виховного процесу у виправно-трудових установах, безпосередньо впливає на моральне і естетичне виховання засудже­них. Соціально-економічна функція дає змогу пересвідчитись у то­му, що належним чином організоване житлове та комунально-побу­тове забезпечення засуджених стимулює їх активність, сприяє під­вищенню продуктивності праці, значному поліпшенню якості про­дукції, що виготовляється.

Правове регулювання матеріально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно з Виправно-трудовим ко­дексом України, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту з питань виконання покарань, Міністер­ства внутрішніх справ та інших державних структур. Передусім ма­теріально-побутове забезпечення реалізується в таких напрямках: розміщення засуджених і їх житлові умови; комунально-побутове обслуговування; організація харчування; організація торгівлі; орга­нізація речового забезпечення.

Жатлові умови і розміщення засуджених. Згідно зі ст. 74 ВТК, Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ у жилих зонах установи повинні бути: гуртожиток, амбулаторія із стаціонаром, клуб, бібліотека, їдальня, магазин, лазня з пральнею і дезінфекційною камерою, перукарня, кладова для зберігання обмін­ного фонду постільної білизни і спецодягу, сушка для одягу і взуття. За межі установи мають бути винесені склади з продовольчими то­варами і речовим майном, особистими довгострокового зберігання речами засуджених, овочесховище та інші об'єкти.

У колонії передбачені гаряче і холодне водозабезпечення, відвід з території стічних вод. У приміщенні контрольно-пропускного пунк­ту розташовані кімнати для проведення короткострокових і довго­строкових побачень, отримання посилок, передач і видання їх засу­дженим.

У жилій зоні споруджується спортивний майданчик з необхід­ним комплексом спортивних знарядь, а також, по можливості, літ­ній майданчик для перегляду кінофільмів і спеціальний плац для розведення засуджених на роботу.

Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, забезпечення жилою площею здійснюється з розрахунку не менш як 2 м2 на одного засудженого у виправно-трудових колоніях, а в тюр­мах і виховно-трудових колоніях — 2,5 м2. Засуджений отримує по­стільні речі (дві простині, наволочку, ковдру і матрац).

У приміщеннях гуртожитку крім спальних місць обладнуються (з розрахунку на кожне соціально-психологічне відділення) кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати для виховної роботи, сушіння одягу і взуття, роздягальні, туалетні кімнати, кімнати побу­ту, а в жіночих колоніях — кімнати особистої гігієни жінок.

Засуджені, які утримуються в приміщеннях камерного типу ви­правно-трудових колоній загального, посиленого, суворого і особли­вого режимів, а також у штрафних ізоляторах забезпечуються жи­лою площею в розмірі не менше 2 м2, а в дисциплінарних ізоляторах виховно-трудової колонії — 2,5 м2. Площа одиночних камер у колоніях особливого режиму не менше 3 м2. У кожній камері обладну­ється санітарний вузол.

Комунально-побутове обслуговування. Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, у місцях по­збавлення волі здійснюється комплекс заходів з комунально-побуто­вого обслуговування засуджених, який включає:

1. Регулярну помивку засуджених у лазні (1 раз за 7 днів з од­ночасною зміною натільної і постільної білизни).

2. Перукарське обслуговування.

3. Прання, прасування і ремонт натільної білизни і постільних приналежностей, одягу, взуття.

4. Зберігання особистих речей засуджених на складі.

5. Забезпечення установ водопостачанням, водовідведенням, енер-го- та теплозабезпеченням.

6. Просушування одягу і взуття у спеціальних приміщеннях-суш-

ках.

Організація харчування. Харчування осіб, позбавлених волі, здійснюється за нормами, затвердженими постановою Кабінету Мі­ністрів України № 336 від 16 червня 1992 року "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебувають у слідчих ізолято­рах, лікувально-трудових профілакторіях". Виходячи з цих норм усім особам, які перебувають у місцях позбавлення волі, надається щодня триразове гаряче харчування. Згідно зі ст. 75 ВТК, норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов, місця розташування виправно-трудової установи, характеру виконуваної засудженими роботи. Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, не­повнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми хар­чування. Цим особам за висновком лікарської комісії може бути доз­волено одержання додаткових продуктових посилок і передач. Засу­дженим, звільненим від роботи через хворобу, вагітним жінкам і ма­терям-годувальницям на період звільнення їх від роботи, неповнолітнім, а також інвалідам першої і другої груп харчування надається безплатно.

Сьогодні у виправно-трудових установах України застосовують­ся такі норми добового розподілу харчування: норма № 1 — для харчування засуджених у виправно-трудових установах; норма № 2 — забезпечення харчування засуджених у виправно-трудових уста­новах, зайнятих тяжкою і шкідливою працею; норма № 3 — для осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, приймальниках-розпо-Дільниках, ізоляторах тимчасового тримання; норма № 4 — для за­суджених, які утримуються в тюрмах.

Засуджені в тюрмах, які залучаються до роботи, харчуються згідно з нормою №1; норма № 5 — для неповнолітніх у виховно-тру­довій колонії; норма № 6 — для осіб, які утримуються в лікувально-виховних установах; норма № 7 — для осіб, які утримуються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-про­філактичних установах, ізоляторах тимчасового тримання і потерпі­лі в результаті Чорнобильської катастрофи (чорнобильці), або утри­муються в установах виконання покарань, розміщених на території, що належить до зони радіоактивного контролю; норма № 8 — забез­печуються хворі, які утримуються на стаціонарному лікуванні; нор­ма № 9 — для вагітних жінок і які мають немовлят, які утримують­ся в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах; норма № 10 — харчуються діти, які утримуються з матерями у виправно-трудових установах і слідчих ізоляторах; норма № 11 — забезпечу­ються продуктами харчування засуджені, які перебувають в дорозі (етап, транзит).

Деякі особливості забезпечення харчування. Засуджені, які мають зріст 190 см і вище, забезпечуються додатково половиною пайка згідно з нормою № 1. На дієтичне харчування ставляться не більше 3% загальної кількості засуджених.

Загальна норма для осіб, які утримуються у виправно-трудових колоніях, передбачає харчування сумарної калорійності не менше 2500 калорій. Цією нормою користується більша частина вказаної категорії засуджених.

Засуджені, які працюють на виробництві з тяжкими або шкідли­вими умовами праці, якщо вони виконують норму виробітку, отри­мують підвищене харчування сумарної калорійності не менше 3500 калорій.

На роботах з шкідливими умовами праці, де передбачено профі­лактичне харчування, видають безкоштовно в дні роботи додатково 0,5 л молока або інші продукти.

Засуджені, які відбувають покарання у в'язницях, харчуються за нормою, сумарна калорійність якої становить 2300—2400 калорій.

Вагітним жінкам, і тим, які мають немовлят, неповнолітнім, а та­кож хворим встановлюються підвищені норми харчування.

При перевезенні засуджених поїздом до місця проживання після звільнення з виправно-трудової установи видається сухий пайок, який може бути замінений грошовою компенсацією вартості пайка.

Вартість харчування, за винятком вартості спецхарчування, від­шкодовується засудженими з нарахованого їм заробітку.

Якість готового харчування контролюється шляхом зняття про­би медичним працівником, а контроль за підтриманням у добовому раціоні необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, сумарної кало­рійності — шляхом лабораторного аналізу.

Організація торгівлі. Згідно зі ст. 38 ВТК і Правил внутрішньо­го розпорядку виправно-трудової установи, для засуджених органі­зовується торгівля продуктами харчування і предметами першої по­треби, для чого в кожній виправно-трудовій установі обладнуються магазини (ларьки). Засуджені відвідують магазин по відділеннях (побригадно), згідно із затвердженим керівником установи графі­ком, за яким кожний повинен мати можливість особисто здійснюва­ти покупки не менше одного разу на тиждень.

Із камер тюрем і приміщень камерного типу виводити засудже­них для придбання продуктів харчування і предметів першої потре­би забороняється. Вони закуповуються для засуджених спеціально визначеними співробітниками. З цією метою засуджений, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потре­би, заповнює і здає адміністрації бланк-заяву. Куплений товар вида­ється засудженому під розписку. Купівля продуктів харчування і предметів першої потреби для осіб, які тримаються в тюрмах і при­міщеннях камерного типу, здійснюється двічі на місяць.

У зв'язку з тим, що надана засудженим можливість придбання продуктів харчування і предметів першої потреби є одним з важли­вих факторів формування у них зацікавленості в результатах своєї праці на підприємствах виправно-трудової установи, закон дозволяє здійснювати закупки тільки на кошти, зароблені у ВТУ.

Засуджені закуповують лише по безготівковому розрахунку, за винятком осіб, які перебувають у колоніях-поселеннях, і жінок, яким дозволено проживати поза колонією. У зв'язку з цим у мага­зинах виправно-трудової установи обладнується робоче місце бух-галтера-операціоніста, який фіксує витрату коштів з особистих ра­хунків засуджених.

Законом передбачено, що незалежно від наявності зароблених грошей, непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, матерям, не­повнолітнім дозволяється витрачати на купівлю продуктів харчуван­ня і предметів першої потреби гроші, одержані за переказами.

Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які Дозволяють продавати засудженим, оголошений Правилами внут­рішнього розпорядку виправно-трудової установи. Сума грошей, яку засуджені можуть витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, встановлюється ст. 38 ВТК.

Організація речового забезпечення. Речове забезпечення засу­джених здійснюється за нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. До речового майна належать: усі предмети одягу, взут­тя, білизна, постільні речі, а також ремонтний матеріал.

Норма речового забезпечення грунтується на комплексі вимог, визначених характером і умовами праці, розрізненням у видах ре­жиму, статі і віку. Зараз діють такі норми забезпечення речовим майном:

— норма № 1 — для засуджених чоловіків, які відбувають пока­рання у виправно-трудових колоніях усіх видів режиму.

— норма № 2 — для засуджених (чоловіків і жінок), які відбу­вають покарання в тюрмах, а також для осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах.

— норма № 3 — для засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях.

— норма № 4 — для осіб, які утримуються в лікувально-трудо­вих профілакторіях.

За нормою № 5 відпускаються матеріали для ремонту одягу і взуття засуджених

Засуджені в колоніях особливого режиму речовим майном забез­печуються на загальних підставах згідно з нормою № 1. Однак пред­мети верхнього одягу для них виготовляються з тканин зі смугами чорного і сірого кольору, шириною 7 см. Головний убір вони носять комбінований, двоколірний.

Постільні речі (білизна, наволочки, рушник, ковдри) видаються засудженим безплатно. Засуджені, які відбувають покарання у ви­правно-трудових колоніях і тюрмах, відшкодовують вартість одягу (крім спецодягу), білизни, взуття з нарахованого їм заробітку. Із за­суджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість одягу, білизни і взуття відшкодовується з коштів, які є на їх особових рахунках.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І і II груп, жінкам вагіт­ним, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-тру­дових установах, непрацюючим чоловікам старшим 60 років, жінкам старшим 55 років, якщо вони не отримують пенсії, звільненим від роботи у зв'язку з хворобою, одяг, білизна і взуття надаються без­коштовно.

Дата добавления: 2014-01-06