Зовнішнє і внутрішнє опромінення

Існує два різних шляхи, якими випромінювання досягає тканин організму та діє на них. Перший шлях – зовнішнє опромінення від джерела, розміщеного поза організмом людини. У цьому випадку зовнішнє радіаційне ураження викликається глибоким проникненням гамма- і рентгенівських променів, нейтронів та неглибоко проникаючими в організм людини β–частинками. Другий шлях – внутрішнє опромінення, обумовлене радіоактивною речовиною, що потрапила всередину організму з їжею, водою, повітрям. Найбільшою небезпекою при цьому буде концентрація в організмі ізотопів, що випромінюють α-частинки, які мають найвищу іонізуючу здатність.

Заходи захисту від зовнішнього опромінення базуються на комбінаціях трьох чинників: зменшення часу перебування у зоні дії випромінювання, збільшення відстані до джерела та екранування джерела випромінювання.

При внутрішньому опроміненні основні заходи захисту спрямовані на зменшення надходження радіоактивних речовин з продуктами харчування і водою в організм людини, а також прискорення їх виведення із організму. Для цього потрібно організувати постійний радіаційний контроль за продуктами харчування і водою, проведення дезактивації продуктів і води. Прискорення виведення із організму радіоактивних речовин проводиться за допомогою радіопротекторів і сечогінних речовин.

Радіоактивні випромінювання, поширюючись, іонізують атоми, а при проходженні крізь людину – атоми і молекули, які утворюють клітини. Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, організмів і систем, наслідком чого стає променева хвороба. Ступінь і розвиток променевої хвороби у людей і тварин залежить від дози опромінення, яку отримав організм. Гостра променева хвороба має чотири ступені і починається з кількості одноразової поглиненої дози, яка перевищує 100 рад\1Гр\:перший ступінь – легка – 100-200 Рад \1-2Гр\; другий ступінь 200-400 рад - \2-4 Гр\; третій – важка – 400-600 рад \4-6 Гр\; четвертий – дуже важка - більше 600 рад \6 Гр\.

За час хвороби спостерігається чотири періоди: первинний прояв хвороби, уявного благополуччя, виразних клінічних проявів та відновлення. Первиний прояв хвороби з”являється за декілька годин після опромінення і триває 1-4 дні. У людини проявляється головний біль, загальна слабкість, нудота, незначне зменшення лейкоцитів у крові.

У другому періоді (уявного благополуччя) стан хворих поліпшується до зникнення симптомів. Тривалість цього періоду від 0-30 днів.

Третій період характеризується різким погіршенням стану: сильний головний біль, блювота, пронос, втрата свідомості, нервове збудження, крововиливи у шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, послаблюються захисні сили організму і з’являються різні ускладнення, підвищується температура тіла. Третій період залежно від ступеня променевої хвороби продовжується 2-4 тижня і поступово переходить у відновлювальний період.

Клінічне протікання гострої променевої хвороби залежить від ступеня тяжкості ураження. При легкому ступені термін одужання - місяць. При середньому ступені - кілька місяців. (При ускладненні хвороби можлива летальність - 20%). Важкий ступінь ураження потребує тривалого лікування. Без лікування хвороба часто (50%) призводить до смерті. При дуже важкому ступені період уявного благополуччя відсутній. Хвороба триває 1-2 тижні. Фіксуються множинні крововиливи, кровотечі, гостра серцево-судинна недостатність, смерть наступає в 100% випадків.

Тривале опромінення малими дозами радіації (-0,001-0,005 Гр) може призвести до хронічної променевої хвороби, яка виявляється протягом кількох років. Хвороба супроводжується вегетативно-судинними порушеннями, змінами у центральній нервовій системі, змінами картини периферичної крові, загальним нездужанням. Ефективне спеціальне лікування сприяє одужанню хворого.

Дата добавления: 2014-01-06