Норми радіаційної безпеки

Джерела іонізуючих випромінювань

Всі живі істоти, які мешкають на Землі, більшу частину опромінення отримують від природних, а решту – від штучних джерел, які утворюють радіаційний фон.

Природні джерела формують зовнішнє і внутрішнє опромінення. Зовнішнє – від зовнішніх джерел (космічне випромінювання, природні радіонукліди у гірських породах, ґрунті, атмосфері тощо); внутрішнє – від дії випромінювань природних радіонуклідів, які є в організмі (калій-40 та радіонукліди сім’ї торію, урану, актинію) і надходять до нього з повітрям, їжею, водою.

Рівень природного фону залежить від таких факторів: висота над рівнем моря, кількість і вид радіонуклідів у гірських породах та ґрунтах, кількість радіонуклідів, які надходять до організму людини.

Середня доза опромінення від усіх природних джерел іонізуючого випромінювання становить 200-250 мбер на рік, але ця величина може коливатися у різних регіонах земної кулі від 50 до 1000 мбер на рік і більше.

Джерела	Середня доза	Річна
	мбер	мЗв
Космос(випромінювання на рівні моря)		0,3
Випромінювання (ґрунту, води, будівельних матеріалів)	50-130	0,5-1,3
Радіоактивні елементи, які знаходяться у тканинах тіла людини ^40К^14 С та ін.		0,3
Інші джерела		0,02
Середня сумарна доза за рік		2,0

Дози, які отримують люди від штучних джерел радіації, можуть значно відрізнятися. Основна доза, яку одержує людина від техногенних джерел радіації, - це рентгенодіагностичне випромінення в медицині.

Штучні джерела випромінювання	Доза за рік
	мбер	мЗв
Медичні джерела (флюрографія-370 мбер, рентгенографія зуба-3 бера, рентгеноскопія легенів – 2-8 бер)	100-150	1,0-1,5
Політ у літаку (віддаль – 2000 км, висота – 12 км, 5 разів на рік)	2,5-5	0,02-0,05
Телевізор (перегляд по 4 години на день)		0,01
АЕС	0,1	0,01
ТЕС (на вугіллі) на віддалі 20 км	0,6-6,0	0,006-0,06
Глобальні опади від випробувань ядерної зброї	2,5	0,02
Інші джерела		0,4
Разом	150-200	1,5-2

Основними штучними джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища є уранова промисловість, ядерні реактори, радіохімічна промисловість, місця переробки та захоронення радіоактивних відходів, використання радіонуклідів у народному господарстві, ядерні вибухи, великі радіаційні аварії.

В цілому кожний житель Землі протягом свого життя щорічно опромінюється дозою середньому 250-400 мбер. За цих умов фонового опромінення ризик появи злоякісних пухлин з летальним кінцем дорівнює 50 смертей на рік на 1 млн. громадян, а також 7 спадкоємних порушень у двох поколіннях.

Радіація – явище потенційно небезпечне, тому опромінення людини підлягає контролю і нормуванню. У нашій державі розроблені і введені в дію Державні гігієнічні нормативи «НРБУ – 97». Вони є основним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятних рівнів опромінення для окремої людини зокрема і суспільства загалом.

Основні регламентуючі величини „НРБУ – 97” зведено у 4 групи:

- перша група – регламенти, які контролюють дотримання опромінення людей (персоналу і населення) на прийнятному рівні, а також підтримується радіаційно-прийнятний стан довкілля і ядерних об’єктів. До цієї групи входять: ліміти доз, допустимі та контрольні рівні.

- друга група - регламенти, що мають за мету обмеження опромінення від медичних джерел – рекомендовані рівні.

- третя і четверта групи - регламенти, які враховують опромінення населення в умовах радіаційної аварії та техногенного підсилення джерел природного походження.

Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гарантують низьку ймовірність виникнення стокохімічних ефектів опромінення.

НРБУ встановлюють категорії осіб, які зазнають опромінення: категорія А (персонал) – особи, які працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань; категорія Б (персонал) – особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення; категорія В - (все населення).

У таблиці наведені ліміти доз опромінення (мЗв\рік) для зазначених категорій.

	Категорія осіб, що зазнають опромінення
	А	Б	В
ЛДЕ (ліміт ефективної дози)
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення
ЛД (для кришталика ока)
ЛД (для шкіри)
ЛД (для кистей та стоп)

Під час медичних обстежень чи лікувань ліміти доз опромінення не встановлюються, а необхідність проведення певної рентгенологічної та радіологічної процедури обґрунтовується лікарем на основі медичних показань.

Для персоналу (категорії А) у непередбачуваних ситуаціях допускається опромінення ЛД_max =50 мЗв* рік^-1. У виключних випадках під час виконання рятувальних робіт з метою збереження життя людей допускається ЛД_max не більше 500 мЗв.

Дата добавления: 2014-01-06