Для дітей 3-го року життя

Життя – дивитися додаток №3

Орієнтовний перелік вправ, ігор, ігор-занять з дітьми 2-го року

1. Необхідно поступово розширювати коло інтересів дитини, надавати їй доступ до різноманітних, раніше незнаних речей, предметів, об’єктів, понять, почуттів, емоцій.

2. Доцільно надавати дитині час на самостійне ознайомлення з невідомим, варто «піймати» здивовано-запитальний погляд і лише тоді назвати та пояснити «дивину».

3. Зважаючи на можливості конкретної дитини, періодично пробуйте задіяти її досвід на рівень порівнянь, аналогій, узагальнень, встановлення взаємозв’язків між предметами.

4. У власному мовленні вживайте всі частини мови, різні конструкції речень, емоційні та інтонаційні барви.

5. При спілкуванні з дитиною вводьте елемент новизни: незнайомий термін, слова етикету, варіанти словотворення, складніша конструкція речення, застосування знайомих мовленнєвих вправ у нетрадиційній ситуації. Зупинка на досягнутих вміннях малюка, без постійного їх розвитку, призводить до збіднення мовлення та зниження активності.

6. В присутності дитини не дозволяйте собі ігнорувати мовлення іншого дорослого, глузувати з нього, перекривляти.

7. Організовуючи розмови з дитиною використовуйте наочність (картинки, різні атрибути), що сприятиме активізації мовлення та поглибленню пізнання довкілля.

8. Варто розмовляти з дитиною не тільки про ті речі, які мають візуальне підтвердження, а й про те, чого не можна побачити, відчути в момент розмови. Це сприятиме розвитку поза ситуативного мовлення та появі нових лексико-граматичних розрядів слів, абстрактних іменників (музика, спека, холод), дієслів без наочного смислу (вчити, думати, розповідати).

9. В дошкільному закладі створити чітку систему роботи, спрямовану на формування активного мовлення дитини, засвоєння нею граматичної будови і звукової культури, збагачення словника (комплексні та тематичні мовленнєві ігри-заняття, інтегровані заняття, міні-заняття, бесіди, дидактичні ігри та вправи, театралізована діяльність, самостійна діяльність, робота з книжкою, моделювання мовленнєвих ситуацій, активна рухова діяльність, спостереження, праця тощо).

10. Проводити заняття з мовленнєвого спілкування, об’єднуючи дітей у підгрупи з більш-менш однаковим рівнем мовленнєвого розвитку. Робити це доречно починаючи з молодшої підгрупи

11. Програмовий зміст заняття добирається так, щоб складний матеріал подавався не відразу, а через 3-4 хв. після початку, оскільки активність дітей зростає поступово. У ході заняття не бажано допускати довгих пауз, бо увага дітей розпорошується. А от, поставивши завдання варто дати малюкам трохи подумати.

12. Оскільки мовне вміння чи навичка не можуть бути сформовані за один раз, інтервал між мовленнєвими заняттями заповнювати індивідуальною роботою з окремими дітьми на засвоєння (закріплення, ускладнення) програмового матеріалу попереднього заняття.

13. Проводити щодня індивідуальну роботу з мовленнєвого спілкування з однією дитиною, або з двома-чотирма дітьми, які мають спільну мовленнєву ваду (не менше, ніж двічі на тиждень і з кожною дитиною).

14. Надавати пріоритет індивідуальним заняттям, на яких реалізовувати індивідуалізовану програму мовленнєвого розвитку дитини, яка або випереджає віковий рівень, або має нижчі за вікові показники розвитку.

15. Вихователь не змушує, а запрошує або заохочує дитину до мовленнєвої діяльності, тож спілкування варто починати зі здивування, захоплення, сумніву.

16. Не слід колекціонувати дитячі мовленнєві помилки з попередніх занять, а разом долайте їх у співпраці. Кожну помилку малюка слід виправляти, спонукаючи його повторити правильно фразу, слово або речення. Автоматизації словника сприяє прийом кількаразового повторення дитиною слова-назви, слова-дії, слова-ознаки, займенників, прийменників, сполучників, образних висловів, звуконаслідувальних слів.

17. Дорослий – зразок комунікативної активності для дитини. Від його загальної та мовленнєвої культури залежить успішний мовленнєвий розвиток малюка, який наслідує дорослого. Стиль спілкування педагога з дітьми має бути діалогічний, демократичний.

18. Не вживати таких слів, які «замикають» дитину на дорослого («неправильно», «сядь», «помовчи», «не думаєш», не так треба було сказати», «тебе не питають» тощо). Це може викликати протест, небажання брати участь у занятті, впертість, виправдовування. Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими дітьми.

19. Слід частіше залучати дитину до розглядання яскравих і доступних їй картинок, іграшок, читати більше книжок, яскраво і цікаво оформлених, розучувати з малятами коротенькі віршики, пісеньки, забавлянки, багаторазово повторюючи їх. Грати з нею в дидактичні ігри.

20. Дорослий має запобігати негативним впливам різних стресорів, що негативно позначаються на мовленнєвому розвитку дитини: шумів, криків, жорсткої регламентації життя, надмірної опіки, одноманітності життєвих вражень, заборони вільного спілкування. емоційна неврівноваженість дорослих і дітей, занадто голосна мова вихователя, надмірне скупчення дітей на малій території, недостатність ігрового розвивального обладнання, бездіяльність дитини тощо – усе це може пригнічувати дитину, її мовленнєву активність.

Дата добавления: 2014-01-06