Методика навчання звуковому аналізу слів

1. Підготоча робота до оволодіння зв.ан.слів проводиться на 4-5 р.ж. На 4 р.ж. - навчання спрямоване на розвиток мовного слуху (вміння чути, визнавати, розрізняти, розуміти слова і речення).

2. Практичне ознайомлення з терміном “слово”, “звук”.

На початку року перевіряємо стан вимови на слух дітей (дид.гра, дид. Вправа “Хто покликав” і.т.д.).

3. І-П квартал — робота спрямована на загальний розвиток мовного слуху і слухової уваги (“Чарівна торчинка”, “Відшукай картинку”)

4. Промовляння слів з поступовим зниженням голосу (голосно-тихо)_ спочатку на основі зорового і слухового сприймання, а потім — тільки слухового.

5. Зі звуками мови знайомлять у Ш кварталі: - демонстрація ізольованих звуків на основі зв”язку з конкретним образом (наприклад а-а-а- пісенька Оленки);

- розрізнення ізольованих звуків (яку пісеньку співала Оленка);

- впізнавання знайомих звуків (голосних і приголосних) у слові.

Діти 5 р.ж.вчаться: - частковому звуковому аналізу;

- визначають 1-й звук у слові;

- розрізняти на слух тверді і м”які приголосні звуки.

Вся робота проводиться на заняттяї з виховання зв.к.мови. Вчити необхідно на основі легких і доступних дітям віршованих творів. (який звук найчастіше у цьому вірші?). Слід починати із найлегших- сонорних, свистячих, шиплячих.

Основним прийомом є імітаційне виділення звуків. Інтонування — спеціальни1 спосіб обстеження звукової будови слова.

Діти повинні чути звуки на початку, в середині і кінці слова, проте виділяють лише 1-й звук.

У середній групі діти також вчаться розрізняти твердий і м”який приголосні звуки. Термін твердий і м”який звук не вводиться.

У старшій групі діти вчаться встановлювати послідовність всіх звуків у словах, дати характеристику звуків (голосний, приголосний). Звуковий аналіз є своєрідною основою ознайомлення зі складом, реченням, наголосом.

Звуковий аналіз слів: 1. спочатку аналізуються слова: 2=х голосних — 3-х,4-х звуків (опора на наочність);

2.звуковий аналіз слів — картки-схеми, кількість звуків.

3. фішки (викладання слова на столі);

4. проведення звукового аналізу слів без опори на наочність.

Послідовність звукового аналізу слів:

1. розглядання картинки і називання її;

2. повільне промовляння слова-назви вихователем з інтонаційним виділенням кожного звука;

3. аналогічна вимова слова дітьми;

4. фіксація уваги на тому, що слово складається із звуків;

5. розглядання схеми звукового аналізу слова;

6. позначення звуків фішками (спочатку вихователь виконує на дошці, діти у себе на столах).

Після 3-го заняття пропонують дітям завдання на співставлення звукового складу проаналізованих слів (знаходження однакових і різних звуків), вимову звука відповідно з його порядковим номером у слові (“промов 3-й звук”), пригадування слів, що починаються з 2-го, чи з 3-го звука даного свлова).

Показати дітям, що всі звуки в словах промовляються і розташовані у певній послідовності, якщо змінити, то зміниться або зникає значення слова (рис-сир, син- сан). Діти 6 р.ж. Дають характеристику звукам (голосний — вільно роходить, зуби не заважають....) і т.д.

Робота на реченням. Наша мова складається із речень, речення із слів. Словом ми в реченні щось повідомляємо. Промовляємо послідовно одне за одним. Використовуємо приоми:

1. промовляння речення;

2. послідовне називання слів у реченні;

3. підрахунок кількості слів у реченні;

4. визначення місця кожного слова у реченні;

5. називання кожного слова окремо;

6. плескання у лодоні помірі промовляння слів;

7. удари м”ячем об підлогу;

8. “живі сценки” - одна дитина виконує дії, інша складає речення.;

9. самостійне складання речень з певною кількістю слів;

10. викладання речень із картинок-смужок;

11. графічне зображення структури речення на ошці, на аркуші паперу.

12. Дидактичні ігри (систему розробила Г.П. Белякова)

Ознайомлення із складом. Розрізняють закриті (закінчення приголосним звуком (амЮ тут), і відкриті (закінчуються голосними ма, ба, чу). У дітей вихователь має сформувати уявлення про складову структуру слова:

ñ слова поділяються на склади (частини);

ñ у слові може бути 1 чи декілька складів;

ñ якщо у слові 1.2. і більше складів вони слідують один за одним;

ñ у кожному складі є голосний звук;

ñ скільки голосних звуків у слові, стільки у ньому складів;

ñ одні склади промовляються протяжно, інші швидо, уривчасто;

ñ один склад промовляється голосніше, він наголошений.

Послідовність роботи: пропонуються, що складаються з 2-х, 3-х відкритих складів, потім з 1-го закритого, потім кількож різних складів (гу-си, ма-ши-на, сам, вік-но). Уся робота проводиться у тривалому навчанні.

Прийоми:

ñ слухання як вихователь промовляє слово по складах, промовляння разом з вихователем по частинах (складах), за тим пілраховують кількість дотиків до підборіддя до руки, диригують, загинають пальці, ударяють м”ячем об підлогу;

ñ вводиться графічне зображення - - -

ñ до кінйя року діляться слова на склади і визначають за кількістю голосних звуків у слові;

ñ називають слова з 2-х, 3-х складів, змінити слово так, щоб в ньому стало 3, 2. склади, вибрати з речення слова, які складаються з двох (трьох, одного) складів.

Ознайомлення з наголосом. Дітям даються двоскладові слова з наголосом на 1-му складі, потім — на 2-му затим змішані випадки, трискладові слова.

Підготовка руки до письма. Виховательздійснює розвиток:

ñ п”ясті руки й дрібних м”язів пальців;

ñ координації рухів руки, пальців, очей, предпліччя;

ñ окоміру (визначення середини, центру);

ñ просторових уявлень;

ñ плавності, точності й ритму рухів;

ñ уміння проводити протягом 0,5 хв. Безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.

ñ Заняття з підготовки руки до письма потребують певних вимог.

Тема: Методика словникової роботи в дошкільному навчальному закладі.

Дата добавления: 2014-01-06