Закономірність становлення слова у дітей

Одним із голоіних завдаеь мовленнєвого розвитку дошкільника є словникова робота.

Формування словника — це тривалий і складний процес накопичення слів, засвоєння соціально закріплених значень та вміння доречно використовувати їх у конкретних умовах спілкування. Під час роботи над словом діти не тільки засвоюють його лексичне та граматичне значення, а й вчаться складати словосполучення, речення, а потім зв”язний текст. Слово забезпечує зміст спілкування.

Кусне чи писемне мовлення можливе лише за наявності достатнього словникового запасу.

Слово- одна з одиниць мови, відіграє важливу роль у діяльності людини. У слові потрібно розрізняти значення і смисл, що виявляють і уточнюють у певному мовленнєвому контексті.

У роботі з дітьми потрібно орієнтуватися не на ізольоване презентування значення слова, а на включення його у словосполучення, зв”язне висловлювання. У результаті такої роботи діти засвоюють і самі слова, і системні зв”язки між ними. Аналіз природи слова та його особливостей, засвоєння дітьми лексики дає можливість виокремити в лексичній роботі з дітьи два важливих аспекти. Перший — пов”язаний із засвоєнням дитиною предметної співвіднесеності зі словом, що відбувається у процесі пізнавальної діяльності та реалізується у логіці предметних зв”язків та відношень. Психологи доказують, що співвіднесеність слова як мовного знака з конкретним предметом, з будь-яким явищем дійсності викликає в уяві певний образ. Отже, людина, оперуючи образами предметів, може мати з ними справу за їх відсутності. Ця функція, за твердженням психологів “подвоює світ” (Т. Бавикіна, А. Богуш, В.Гербова, А. Іваненко, Н.Луцан, Ю.Ляховська, В.Яшина).

Другий аспект виявляється у засвоєнні слова, як одиниці лексичної системи, його зв”язків з іншими лексичними одиницями.(Багатозначні слова, образні слова й вирази — розвиток смислової сторони слова. За допомогою слова дитина має можливості назвати предмет, ознаки, дії (Ф.Сохін, О.Ушакова, Є.Струніна, Л.Колунова, Г.Смага(Росія), вітчизняні вчені Н.Гавриш, А.і

ІЛЬКОВА, Н.КИРСТА, Ю.РУДЕНКО, О.МАНКЕ).

Засвоєння дитиною словника вирішує завдання накопичення, уточнення уявлень, фіормування понять, розвитку мислення. Бідність лексичного багажу гальмує й ускладнює процес повноцінного спілкування, духовного й розумового, емоційно-чуттєвого розвитку дитини.

У динаміці лексичного розвитку дітей д.в. Виокремлюють два аспекти: перший — кількісна зміна лексичного запасу;

другий — оволодіння значенням слова, тобто якісний розвиток словника.

Перші свідомі слова у дитини з”являються на 1 р.ж.

10-12 слів — до 1.р.ж., 300-400 слів до 2 р.ж., 1500 слів — 3-5 р.ж., 1900 слів — до 4 років, 2000-2500 — 5 р.ж., 3500-4000 слів — 6-7 р.ж.

(О. Гвоздев, С. Карпова, В.Гербова, С.Цнйтлін, В. Харченко) — довели, що:

- словник у дітей розвивається по різному;

- створити умови: словав почуті від порослого.

У старшому д.в. Формується свідоме ставлення до слів, з переносним значенням — метафор, фразеологізмів, інших образних слів і словосполучень.

2. Завдання і зміст словникової роботи.

Є.Тихеєва у праці “Розвиток мовлення дітей” запропонувала чітку систему завдань, методіва і прийомів засвоєння слів. Пізніше М.Коніна та О.Соловйова уточнили й доповнили окремі аспекти проблеми лексичного розвитку. Виокремили три основня завдання розвитку лексики:

◦ збагачення кількісного складу лексики новими раніше не відомими словами;

◦ якісне засвоєння лексики, що виявляється у поглибленому розумінні значення й смислових відтінків слів і словосполучень, в подальшому оволодіння узагальненням, яке в них виражене. Особливої актуальності у зв”язку з цим набуває завдання уточнення значення слів на основі, близьких за змістом, тобто розвиток гнучкості слова, вміння доречно користуватися загальновживаною лексикою у мовленнєвій практиці;

◦ активізація словника — застосування дітьми лексичних засобів у різних мовленнєвих ситуаціях.

Завдання словникової роботи можна визначити у триєдину мету розвитку словника дитини, це процеси збагачення, уточнення, активізація словникових одиниць відбувається постійно.

У сучасній методиці крім трьох основних завдань розвитку словника науковці визначають ще одне, спрямоване не тільки на опанування мовною нормою, а й підвищення рівня мовленнєвої культури. Це судження ненормативних слів (діалектичних, розмовних, жаргонних), особливо коли діти знаходяться в умовах неблагополучного мовленнєвого середовища.

Зміст словникової роботи визначається формуванням словникового запасу, що позначає елементи культури, яку привласнює, освоює дитина — матеріальний світ (природа), предметне оточення), соціальні відносини, інтелектуальна сфера.

Науковці (А.Богуш, В.Логінова, В.Янина ін.)наголошують, що діти насамперед засвоюють побутову лексику: назви частин обличчя, тіла, назви іграшок, посуду, меблів, їжі), ускладненням процесу пізнавальної діяльності природознавчого, суспільного, емоуційно-ціннісного, словами що позначають час, простір, кількість, величину. У граматичному відношенні — це іменники, дієслова, прикметники, прислівники, числівники, займенники тощо.

З обов”язкового лексичного запасу дитини д.в. Можна виокремити такі основні групи: І- слова, що позначають конкретні поняття — назви дій, редметів, ознак, якостей;

П- слова, що позначають абстрактні, видові, родові, узагальнювані поняття. (засвоєння, відбувається при умові засвоєння слів І-групи).

Ш — образні слова та слова з переносним значенням.

Зміст лексичної роботи в різних вікових групах постійно ускладнюється, збільшується, що пояснюється за словами В. Логінової: — збагачення словника дітей на основі ознайомлення з новими предметами;

- введення слів, що означають якість, властивість, відношення на основі поглиблення знань про предмети та явища навколишнього світу;

- введення слів, що позначають елементарні поняття на підставі розрізнення й узагальнення предметів за істотними ознаками;

- залучення дітей до різноманітної народної лексики через ознайомлення з фольклорними і летературними творами;

- процес опанування образної лексики укр.мови.

Зміст лексичної роботи визначається основними напрямами:

- реалізація номінативної функції слова (назва предметів);

- засвоєння зміствої сторони через співвідношення слова зі змістом, тлумачення значення слів і словосполучень.

У наукових та методичних розробках вчені намагаються систематизувати обов”язковий словник — мінімум за темами для дітей різних вікових груп. Це копітка робота, яка дає змогу вихователям, батькам здійснювати лексичну работу системно і планомірно. Проте, складність — не можливо передбачити усі необхідні теми.

М. Алексєєва та В. Яшина у методичному посібнику навели критерії добору слів:

- комунікативна доцільність уведення слів у словник дітей;

- необхідність слова для засвоєння змісту речень, висловлювань, текстів передбачених програмою;

- частота вживання слів у мовленні дорослих, з якими контактують діти;

- значення слів для реалізації виховних завдань;

- вживання слова, його доступність за лексичними, граматичними, фонематичними особливостями, за ступенем узагальнення;

- врахування рівня оволодіння лексикою рідної мови дітьми певної групи;

- значення слова для розуміння дітьми певного віку змісту художніх творів;

- добір слів, що належать до різних частин мови.

3. Є.Тихеєва розробила принципи словникової роботи. Наголошувала, що провідним є принцип розвитку словника в процесі активного діяльнісного пізнання світу.

Сучасна дошкільна лінгводидактика визначає низку принципів словникової роботи на етапі дошк.дитинства.

- Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприйняття, мислення, передбачає єдність факту і слова, що позначають явища діяльності.

- Принцип взаємозв”язку слова і попереднього уявлення конкретизує принцип використання наочності як основи для організації пізнавальної й мовленнєвої активності(Д.Ушинський). Саме завдяки наочності дитина може легко запам”ятати до 20 слів. Без використання наочного матеріалу можливості дитини зменшуються у 4 рази;

- Принцип забезпечення взаємозв”язку усіх завдань словникової роботи (під час виконання словникової роботи з усіх розділів програми).

Завдання лексичної роботи можливо реалізувати не тільки на заняттях, а й у повсякденній роботі з дітьми д.в.

4. Методи стимулювання лексичного розвитку:

- І -група: методи і прийоми збагачення словникового запасу: екскурсіїї-огляди, екскурсії, спостереження, розглядання картин, іграшок, предметів, читання, бесіда, діалог, дид.гра з картинками, іграшками, предметами.

- П-група: методи сприяння освоєння дітьми смислу слова та активізація словника (лексичні вправи, дид.ігри, загадки, запитання)

5. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку.

Збагачення лексичного запасу відбувається в процесі активного пізнання дитиною навколишнього світу.

В організації навчальної діяльності ця робота проводиться на спеціальних заняттях з ознайомлення дітей з властивостями та якостями предметів.

Основна їх мета — ввести у мовлення дітей назви предметіва, їх частини, деякі ознаки, властивості і якості.

Методика проведення цих занять була запропонована Є.Тихеєвою та уточнена й доповнена В.Логіновою.

Види занять:

- Молодша група: 1. Первісне ознайомлення з предметами.

2. Поглиблення знань про предмети (на занятті встановити зв”язок між призначенням предмета та його будовою, матеріалом, особливостями.

Є.Тихеєва розробила вимоги до методики проведення занять:

- пізнавальна діяльність має грунтуватися на практичних завданнях, з домінуванням ігрових прийомів;

- предмети мають бути добре знайлмі дітям;

- додаткові предмети слід добирати так, щоб у них не вистачало певної деталі, що робить їх непридатними для діяльності;

- спрямувати увагу дітей на визначення, якої частини не вистачає та спроби пояснити причини;

- діти мають активно діяти з предметами, мотивувати свій вибір, обираючи потрібне; керівництво пізнавальною і мовленнєвою діяльністю вихователь здійснює шляхом вказівок стосовно необхідних дій і запитань.

Вихователь на заняттях використовує методи: розглядання і обстеження.

Ознайомлення з предметом відбувається поетапно:

- ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета та його призначенням;

- сприйняття частин, деталей предмета;

- знайомство з властивостями та якостями предметів, матеріалами, з яких вони зроблені (скло, папір, дерево і т.д.: скло-прозоре, крихке, б”ється.

- Визначення зв”язку між матеріалом, з якого зроблений предмет, та його функціональним призначеням.

Основні методичні вимоги за В. Логіновою:

- дослідження ігрових прийомів (раптова поява предмета, або його зникнення, пошук, ігрові дії і т.д. Врахування раптовості стимулює мовленнєву активність дітей);

- сюжетний характер ігор-занять (пошуково-експериментальна діяльність (наприклад, властивості тканини));

- розглядання предмета, його деталей (якийх кубиків не потоне воді? Чому ви так думаєте?);

- багаторазове повторення вихователем назви предметів, дій у моменти зосередження уваги дитини. Нові слова, які вихователь уводить у словник, мають бути проголошені на занятті не менше 3-х разів самим вихователем і дітьми;

- використання запитань, спрямованих передусім на відповідь замість дій;

- формування у дітей вміння знаходити потрібний предмет зі слів вихователя; чергування ігрових, пошуково-експериментальних дій з мовленнєвими;

- активні дії дітей під час обстеження предмета (обмацування, поглажування, сприйняття на слух, розрізнення за смаком, запахом);

- порівняння предметів за їх зовнішнім виглядом;

- поступове формування цілісного уявлення про предмет, його призначення, будову, матеріал з якого він виготовлений.

Дата добавления: 2014-01-06