Іv. Питання

Механізм суїцидальної поведінки

Розглядаючи віктимологічні аспекти кримінології не можна обійти увагою проблему суїциду. Поведінка, спрямована на свідоме самогубство (суїцид), спроби самогубства (незакінчений суїцид) і причетні до них інші феномени аутоагресії і саморуйнування, властиві виключно людині.

Суїцид – умисне заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, один з видів насильницької смерті.

Парасуїцид – це невдала спроба самогубства.

Самогубство відоме здавна. Мотивація вчинення і відношення до нього в суспільстві було різним. Інодіцевважалось гідним способом піти з життя (римляни, китайці, японці).

Термін „суїцидологія” виник біля 20 років тому. Ця проблема актуальна як і в розвинутих країнах, так і економічно слабких і нестабільних, якою на сьогодні є Україна.

Статистика самогубств показує на зростання цього явища серед дітей Майже втричі смертність чоловіків перевищує смертність жінок в результаті самогубств.

Не дивлячись, що на сьогодні спостерігається спад рівня самогубств серед працівників ОВС, кількість суїцидів залишається високою – в середньому 10% від всіх випадків смерті і загибелі співробітників.

Існує загальний, єдиний і універсальний для норми і патології механізм суїциду, який полягає в наступному.

Негативні соціальні фактории Особисті деформації

Конфліктні ситуації

Соціально-психологічна дезадаптація

Крах ціннісних установок

Провокуючі зовнішні фактори

Прийняття рішення піти з життя

Суїцид (парасуїцид)

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ

Розглядаючи віктимологічні аспекти кримінології не можна обійти увагою проблему суїциду. Поведінка, спрямована на свідоме самогубство (суїцид), спроби самогубства (незакінчений суїцид) і причетні до них інші феномени аутоагресії і саморуйнування, властиві виключно людині.

Суїцид – це умисне заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, один з видів насильницької смерті.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Підсумовуючи, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Віктимологія – це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісні і якісні характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.

2. Предмет віктимології складають такі основні елементи: а) потерпілий (жертва злочину); б) зв’язок “злочинець-потерпілий” як певне відношення або ситуація; в) віктимізація; г) віктимність.

3. Значення вивчення особи потерпілого полягає у: визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочину; вивченні взаємозв’язку між поведінкою потерпілого і злочинця; вивченні формуючого впливу поведінки особи потенційної жертви на особу злочинців; розробці профілактичних заходів, спрямованих на недопущення осіб стати жертвами злочинів; більш повному вивченню особи злочинця та індивідуалізації йому покарання за скоєний злочин.

4. Для системного вивчення проблеми потерпілого в науці висловлювались думки, щодо класифікації. Сформувались деякі підходи: 1) дихотомічний підхід - жертви умисних і необережних злочинів, винних, заздалегідь визначених тощо; 2) використання "чистих критеріїв однієї науки (біологія, психологія тощо); 3) кримінально-правовиіі підхід - повністю невинний, частково винний, добровільна жертва тощо).

За ступенем віктимності виділяють:

а) випадкова жертва;

б) жертва з незначними ступенем ризику;

в) жертва з підвищеним ступенем ризику;

г) жертва з дуже високим ступенем ризику.

5. Розглядаючи віктимологічні аспекти кримінології необхідно розглядати актуальну проблему для нашого суспільства – проблему суїциду. Поведінка, спрямована на свідоме самогубство (суїцид), спроби самогубства (незакінчений суїцид) і причетні до них інші феномени аутоагресії і саморуйнування, властиві виключно людині. Суїцид – це умисне заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, один з видів насильницької смерті.

Дата добавления: 2014-01-06