Структура туризму. Спортивний туризм

Згідно до Закону України „Про туризм” туризм класифікується за організаційними формами та видами.

В залежності від місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній.

В залежності від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі – дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів.

В залежності від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та спортивним. Цю класифікацію в свою чергу можна розширити більш конкретними поняттями – пізнавальний (екскурсійний), діловий, любительський (мисливський, рибальський), рекреаційний, реабілітаційний, професійно-прикладний, навчальний, краєзнавчий, пригодницький, експедиційний, комерційний, комбінований, екологічний (зелений) тощо.

Велика різноманітність видів туризму та форм його проведення зумовлює необхідність виділення груп. За якими зручно його класифікувати:

- за характером туристичного маршруту існують такі види туризму – рівнинний, гірський, водний, спелео, повітряний, космічний, змішаний;

- залежно від засобів пересування – пішохідний, лижний, кінний, автомобільний, велосипедний, на плавзасобах, автобусний, залізничний, авіаційний, комбінований;

- за видом туристичної програми – традиційний, екзотичний (подорожі автостопом, на конях, оленях, собачих упряжках, слонах, верблюдах. мотонартах, вітрильно-моторні подорожі, підводні подорожі), екологічний;

- за рівнем доступності й соціальній значимості – соціальний (масовий) та елітний (VIP – подорожі) – доступний з різних причин обмеженому контингенту (за ціною, фізичним навантаженням тощо);

- за місцем проведення – міжнародний (в’їздний і виїзний) та внутрішній, якій в свою чергу може бути близьким та дальнім;

- за видом діяльності -

1. Пасивний (за рахунок пересування на механічних транспортних засобах – автобусах, теплоходах, поромах, авіації, залізниці).

2. Полупасивний (пересування на автомобілях, мотоциклах, моторних човнах, конях і тому подібним, тобто зводячи до мінімуму фізичне навантаження)

3. Активний (з використанням фізичних та психологічних внутрішніх сил організму людини).

- за способами організації подорожі:

1. Неорганізований

2.Організований: плановий (з використанням путівок, комплексів туристичних баз та готелів з попередньою оплатою всіх запропонованих послуг майбутнього відпочинку: годування, транспорту, систем маршрутів та екскурсій, лікування) та самодіяльний (вільні подорожі).

Потрібно розуміти, що в організованому туризмі завжди є пасивна частина і зрідка буває активна, або такої не буває взагалі. В самодіяльному туризмі завжди є активна частина і менше буває пасивної, або такої не буває взагалі.

Самодіяльний туризм – це туризм активний (зрідка полупасивний) з самостійною організацією туристської групи, вибором маршруту, спорядження, засобу пересування. Для тих, хто хоче випробувати себе в труднощах та отримати величезний емоційний заряд від природи підійде самодіяльний активний туризм – лижні, пішохідні походи, альпінізм, велоподорожі.

Тим, хто любить туризм як відпочинок, розвагу підійде організований (плановий) туризм – поїздки в будинки відпочинку, санаторії, турбази, закордонні поїздки з розміщенням в готелях, кемпінгах з надаванням різноманітних послуг.

Людині зі слабкою фізичною підготовкою, людям похилого віку або просто лінькуватим людям більше підійде подорож з використанням різних засобів полупасивного пересування.

Видом спорту є самодіяльний туризм. Розглянемо структуру самодіяльного туризму. Основними видами (які мають розрядну класифікацію) самодіяльного туризму є:

1. Пішохідний (пішки)

2. Водний (на байдарках, каяках, катамаранах, плотах – гребні засоби)

3. Лижний (на лижах)

4. Гірський (пішохідний в горах)

5. Велосипедний (на велосипедах)

6. Спелеотуризм (в печерах)

7. Автотуризм (на автомобілях)

8. Мототуризм (на мотоциклах)

9. Вітрильний (на вітрильних човнах та яхтах)

Додаткові види активного туризму (які не включені в розрядну класифікацію) різноманітні, найбільш поширеними серед яких є:

1. Гірськолижний.

2. Водо-моторний

3. Кінний

З розвитком суспільства з’являються й розвиваються нові види туризму. При цьому частина з них відокремлюється від туризму в якості окремих видів спорту, таких, як альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування, водний слалом та інші. У той час і туризм вбирає в себе елементи інших видів спорту, удосконалюючи техніку туристичних подорожей.

4. Туристсько – краєзнавча діяльність в шкільній та позашкільній системі

Суть та завдання, педагогічні принципи краєзнавчо-туристичної роботи в школі та позашкільному закладі

Суть краєзнавчо-туристської роботи в школі полягає у тому, щоб відшукати, обґрунтувати і розкрити всю сукупність особливостей, зосереджених на певній території і дати таким чином комплексну генетичну картину життя цієї території у природно-історичному і соціально-економічному відношеннях.

Головні завдання краєзнавчо-туристичної діяльності полягають у тому, щоб:

- допомогти школі у навчанні та вихованні учнів, відродити духовність, моральність, національну самосвідомість людини, сформувати у неї риси високої громадянськості;

- прищеплювати любов до праці, виявляти і всебічно вивчати індивідуальні особливості характеру учнів та їхні нахили, допомагати їм у свідомому виборі майбутньої професії;

- виховувати міцний і дружний учнівський колектив, установлювати і зміцнювати зв’язки між дітьми різних шкіл, міст, сіл, національностей;

- оздоровлювати дітей, зміцнювати їх фізично і морально;

- поповнювати зібраними у походах і під час екскурсій матеріалами існуючі або створювати нові шкільні краєзнавчі музеї, кабінети, краєзнавчі кутки;

- підвищувати кваліфікацію вчителів-предметників, педагогів-організаторів, удосконалювати їх навички в організації науково-дослідницькій та суспільно-корисній роботі.

Отже, краєзнавчо-туристичну діяльність можна розглядати як об’єктивну потребу суспільства пов’язувати навчально-виховний процес з актуальними питаннями соціально-економічного будівництва, культурно-духовного відродження народу України, з підготовною учнів до суспільно-корисної роботи і трудової діяльності.

За визначенням сучасних вітчизняних педагогів, краєзнавство у поєднанні з туризмом – це організована під керівництвом учителя багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька та суспільно-корисна діяльність школярів у процесі комплексного вивчення рідного краю.

В основі шкільної краєзнавчо-туристичної роботи в школі та позашкільному закладі лежать такі принципи:

1. Ідейно-моральна спрямованість. Діяльність юних туристів-краєзнавців підпорядкована завданням відродження духовності і національної свідомості, формуванню високої громадянськості;

2. Науковість передбачає уникнення в проведенні краєзнавчої роботи (незважаючи на доступні для учнів методи дослідження) спрощенства, поверховості і схематизму. Методика краєзнавчих досліджень повинна ґрунтуватися на глибокому вивченні літератури, широких зв’язках і консультаціях із спеціалістами.

3. Комплексність і систематичність. Краєзнавче навчання має здійснюватись одночасно за всіма напрямами і протягом року.

4. Плановість і наступність у роботі. Розпочинаючи краєзнавчо-туристичну роботу, слід мати продуману програму досліджень і складені на певні відрізки часу деталізовані календарні плани. Краєзнавчою роботою слід займатися безперервно. Вивчення ряду природних та соціально-економічних явищ потребує тривалого часу, бо чим довше триватимуть спостереження, тим достовірніші будуть результати. Наступність у краєзнавчій роботі здійснюється встановленням зв’язків між різновіковими краєзнавчо-туристичними об’єднаннями школярів.

5. Зв’язки краєзнавчо-туристичної роботи з навчально-виховними цілями школи полягають у тому, що з одного боку, результати краєзнавчих досліджень використовуються на уроках, а з другого – під час програмних екскурсій, спостережень, практичних робіт на місцевості тощо розв’язуються завдання дослідження особливостей природи, господарства, історії та культури рідного краю.

6. Оптимальне поєднання краєзнавчо-туристичної роботи з суспільно корисною діяльністю досягається за рахунок тісного зв’язку школи з місцевими організаціями, науковими установами і навчальними закладами.

7. Поєднання дитячого самоуправління з педагогічним керівництвом краєзнавчо-туристичною роботою. Самодіяльність учасників краєзнавчої роботи полягає в самостійному вирішенні учнями під керівництвом учителів усіх організаційних питань проведення пошукової роботи і оформлення матеріальних результатів дослідження.

8. Популяризація краєзнавчо-туристичної роботи школи полягає в тому, що результати досліджень повинні бути відповідним чином оформлені і експоновані для широкої громадськості.

З досвіду відомо, що краєзнавчо-туристична робота найефективніша тоді, коли має ідейно-моральну спрямованість, підпорядкована навчально-виховним завданням школи, пов’язана з життям і практикою будівництва незалежної України, а її методи відповідають віковим особливостям та інтересам учнів.

Дата добавления: 2014-01-07