Закони і категорії соціології

Конкретно – соціологічні дослідження (емпіричні соціологічні дослідження) - це практична соціологія, це рівень конкретно-соціологічних досліджень, де встановлюють та узагальнюють загальні факти за допомогою відповідних методів.

Теорії середнього рівня прийнято поділяти на декілька груп.

1-ша – це спеціальні соціологічні теорії, які вивчають механізми функціонування окремих соціальних спільнот, наприклад, соціологія сім'ї,етносоціологія, соціологія міста, соціологія села, соціологія класів, теорія соціальної структури, теорія соціальної мобільності та соціальної стратифікації і т.д.

2-га - це галузевісоціологічні теорії, що вивчають окремі сфери людської діяльності і форми масової свідомості: соціологія праці, соціологія науки, соціологія освіти, економічна соціологія, соціологія політики, соціологія права, соціологія релігії, соціологія культури та інші.

3-тю групу становлять такі особливі або специфічні теорії: як соціологія молоді, соціологія особистості, соціологія моралі, соціологія відпочинку (дозвілля, вільного часу), тощо.

Структуру соціології за Робертом Мертоном можна подати у вигляді таблиці:

1.	Загальнотеоретична соціологія	це вивчення сторін соціального розвитку суспільства, опис соціальних взаємозв'язків у загальному вигляді, дослідження механізмів функціонування суспільства в цілому.
2.	Теорії середнього рівня	Спеціальні соціологічні теорії	теорії, що досліджують функціонування окремих соціальних спільностей: етносоціологія, соціологія міста, соціологія села, соціологія класів, теорія соціальної структури, теорія соціальної стратифікації.
Галузеві соціологічні теорії:	теорії, що досліджують окремі сфери суспільного життя соціологія політики, соціологія культури, економічна соціологія, соціологія права, соціологія освіти, соціологія релігії, соціологія науки.
Специфічні соціологічні теорії	соціологія особистості, соціологія молоді, соціологія моралі.
3.	Конкретно-соціологічні дослідження	це практична соціологія, де здійснюється дослідження соціальних фактів за допомогою відповідних методів.

Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато загально необхідного, незмінного, стійкого, повторюваного. Такі зв'язки та від­ношення, переважно, причинно-наслідкового характеру, дістали назву закономірних, а в науці позначаються поняттям "соціальний закон".

Соціальні закони ( закон – цепричинно-наслідковийзв’язок) - це істотні, необхідні, стійкі і систематично повторювані причинні зв’язки і відносини між явищами та процесами як в окремих соціальних системах і підсистемах, так і в суспільстві в цілому;

- цевираз істотних необхідних систематично повторюваних зв’язків і відносин між соціальними явищами і процесами.

На відміну від законів природи, котрі діють стихійно, дія соціальних законів виявляється тільки у свідомій, масовій практичній діяльності людей.

Соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких становлять інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у самореалізації, у визнанні оточення, у самовираженні й самопізнанні, чому їх і називають законами - тенденціями. Наприклад, на ринок люди ходять не випадково, їхня дія підпорядковується закону попиту і пропозиції і т.ін.

На відміну від законів природи, котрі діють стихійно, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивност і. Тож учені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони охоплюють, фіксують певні тенденції ймовірного зв'язку. Найчастіше соціальні закони розглядають як закони-тенденції.

У науці існують різні підходи до структури соціальних законів.

Так, ще О.Конт виділяв дві групи законів:

- закони соціальної статики, що відображають функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів;

- закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни.

Дата добавления: 2014-01-07