Класифікація соціологічних законів

За способом прояву:

1) закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи в цілому та її окремих складових елементів, відображають основні тенденції (напрями) змін соціальних явищ при збереженні стабільності соціального цілого.

Поділяються на закони розвитку (процесу) та закони функціонування (організації, структури).

Закони розвитку виявляються у причинах зміни процесів, ситуацій. Закони функціонування - проявляються у наслідках функціонування явища, що служить збереженню соціальної системи. Наприклад, підготовка фахівців вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти. Удосконалювати цей наслідок (систему освіти) – значить не тільки зберігати, але й зміцнювати ту соціальну систему, для якої готуються кадри.

2) закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни. Вони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах.

Динамічні закони охоплюють усі без винятку соціальні об’єкти і виражають причинні і функціональні зв’язки соціальних явищ, (поділяються на причинні і функціональні закони). Наприклад, закон залежності соціального стану людини (соціальної групи) від характеру розподілу праці в суспільстві і т.д.

За ступенем спільності і тривалості дії виділяють такі закони:

1) загальні (загальносоціологічні), що діють протягом усієї історії, у всіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства, їх вивчає філософія. Наприклад, закон соціалізації, закон суспільного поділу праці, закон вартості (додаються затрати на виробництво товару = його ціна), закон соціальної мобільності (люди постійно переміщаються з місця на місце одружуючись, їдучи на навчання, і т.д.), закон детермінації соціального явища станом матеріальних продуктивних сил суспільства та ін.;

2) специфічні (особливі), що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств (закон соціальної диференціації, закон соціальної мобільності (люди вимушені змінювити місце проживання у пошуках роботи, кращих умов життя, більшого заробітку і т.д.), закон вільного часу).

3) часткові (частково соціологічні), що діють протягом часу існування якої-небудь системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери (соціальних класів, груп та ін.). Наприклад, закони організації і життєдіяльності колективу, родини, тієї чи іншої соціальної групи.

Пізнання соціальних законів веде до прогнозованості розвитку суспільства, значно посилює роль і значення передбачення в соціології.

До соціальних належать:

- закони соціальної диференціації,

- соціальної стратифікації,

- соціальної інтеграції,

- соціальної мобільності,

- глобалізації,

- соціалізації та ін.

Будь-яка наука - це мислення в поняттях, поняттєве мислення.

Категорії соціології – це загальні поняття науки соціології, які пояснюють найбільш суттєві властивості суспільства і його складових та набувають мовного оформлення:

Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити предмет науки, що фактично є поняттєвою (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.

Всі категорії соціології поділяють на:

- запозичені з інших наук;

- суто соціологічні.

Прийнято виділяти:

1. категорії визначення відповідають на питання Що це?: суспільство, індивід, статус.

2. категорії детермінації (зумовленості), які відповідають на питання: Чим це зумовлено?: потреби, інтереси, цінності.

3. категорії вибору відповідають на питання Чим можна вплинути на людину? або Що треба зробити ?: покарання, залякування, заохочення, попередження.

Серед базових категорій соціології виокремлюють такі:

• соціальне – має значення як таке що протилежне природному, також, як результат взаємодії одне з одним, груп, інститутів.

• соціальна дія – це вчинки (соціальна діяльність) індивіда, зорієнтовані на інших людей з метою розв’язання соціальних проблем, що ґрунтуються на зіткненні соціальних інтересів; це визначена система вчинків, засобів і методів, за допомогою яких особа чи група має намір змінити поведінку, установки або думки інших осіб (соціальні дії завжди взаємні, а не односторонні);

• соціальна взаємодія – поведінка індивіда чи групи, яка відображає характер відносин між людьми, що відрізняються своїм соціальним статусом і роллю;

• соціальна система – це структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, елементами якого є люди, їх зв’язки та взаємодії, що утворюють єдине ціле;

• соціальна група – це об’єднання людей для здійснення спільної діяльності за умов їх взаємодії та комунікації (спілкування, згода);

• соціальна спільність – порівняно стійка сукупність людей, що становить певну форму людського співжиття (рід, родина, плем’я, нація, народність).

• соціальні відносини - певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;

• соціальні настанови – соціально визначені загальні орієнтації особистості, які відражають можливості особи діяти відповідно до об’єкта дії.

Поряд із цими категоріями в соціології широко вживаються і такі: соціальний статус, соціальна роль, соціальна норма, соціалізація, девіантна поведінка, соціальний контроль, соціальні цінності тощо.

Дата добавления: 2014-01-07