Соціально-економічні наслідки інфляції

План

1. Соціально-економічні наслідки інфляції.

2. Інфляція в Україні та її особливості.

Література

1. А.І.Щетинін Гроші та кредит: Підручник: 2006 – 432 с.

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: кнеу, 2002. - 598 с.

Інфляція пов'язана зі збільшенням грошової маси. У відно­сно невеликих межах це позитивно впливає на економіку, що обумовлено такими моментами:

Збільшення грошової маси спричиняє зниження ставки від­сотків за кредит, але викликає певне зростання курсу акцій та об­лігацій, а це, у свою чергу, призводить до зростання інвестицій, збільшує обсяги інве­стицій.

Зростання грошової маси сприяє збільшенню споживання, підвищення попиту на нерухомість, що, у свою чергу, приводить до зростання інвестиційної мотивації і, врешті-решт, до розвитку суспільного виробництва.

Однак цей позитивний момент має місце тільки за відносно невеликих розмірів емісії, що не набагато перевищує реальну по­требу в грошах. Коли ж емісія досягає значних розмірів, інфляція втрачає свій позитивний вплив на суспільне виробництво.

Наслідки, причиною яких стає інфляція, різноманітні і аж ніяк не односпрямовані. За певних умов інфляція вигідна окремим вер­ствам підприємців і державі. Так, держава за рахунок інфляції по­криває свої, як правило, непродуктивні витрати і фінансує держав­ний сектор економіки. Власне кажучи, держава оподатковує все населення емісійним податком. Він дозволяє державі одержати не­обхідні кошти швидше, ніж, наприклад, при введенні нових подат­ків або збільшенні державного боргу. Порівняно з традиційними методами вилучення матеріальних цінностей у населення емісія дає можливість у більш значних масштабах оббирати власних гро­мадян та ще й зменшувати при цьому свої витрати. Справа в тому, що введення нових податків або їх підвищення викликає опір ос­новної маси населення і не завжди досягає мети. Аналогічна ситу­ація і з державними позиками, де, як правило, діє добровільний принцип підписки. А додаткова емісія не пов'язана з цими чинни­ками, тому саме вона стає способом практично безкоштовного ви­лучення коштів державою у свого населення.

Певну вигоду, особливо на початковому етапі, інфляція при­носить і підприємцям, оскільки попит на товари підвищується, а це збільшує ділову активність. Проте ця вигода може мати місце тільки за умови, що збільшення прибутку випереджає інфляційне зростання цін. Розглянемо це на прикладі розрахунку ефективності інвестиційного процесу в умовах певного (прогнозованого) зростання інфляції.

Серед підприємців особливо виграють ті, хто займається екс­портом своєї продукції. Це обумовлено тим, що витрати на виро­бництво продукції в умовах інфляції зменшуються. Головним чином, це має місце внаслідок того, що реальна заробітна плата найманих робітників знижується. Це дає можливість експортерам знизити ціни на свої товари і зміцнити свої позиції на зовніш­ньому ринку.

До числа тих, хто одержує значні вигоди від інфляції, нале­жать і боржники. Особливо вигідно це великим землевласникам, оскільки їх заборгованість, як правило, значна і практично по­стійна. Виграш цієї частини підприємців та власників досягаєть­ся, головним чином, за рахунок перерозподілу прибутку, викли­каного до життя інфляцією.

Зрозуміло, що позитивний економічний ефект інфляції для окремих верств населення і для держави досягається за рахунок втрат іншої частини громадян. У числі тих, хто найбільш потер­пає від інфляції, насамперед, найменш захищені верстви насе­лення. Пенсіонери, інваліди, студенти і деякі категорії працюю­чих в умовах інфляції втрачають свої заощадження, а їх пенсії, стипендії та інші виплати не зростають узагалі або збільшуються и темпі, що відстає від темпів інфляції.

Зменшення реальної заробітної плати основної частини най­маних робітників у період інфляції стає повсюдним. Це призво­дить до змін у структурі споживання, погіршення загальних умов відтворення робочої сили, зубожіння населення.

У період інфляції погіршується становище дрібних власників і особливо фермерів. Різниця між цінами на сільськогосподарську і промислову продукцію зростає, а це погіршує економічне ста­новище.

З розвитком інфляційних процесів відбуваються глибокі нега­тивні зміни в економіці в цілому. Ціни на вироблені товари шви­дко зростають. При цьому підвищення цін відбувається нерівно­мірно, а це спричиняє порушення сформованих в економіці пропорцій.

Неодмінним супутником такої зміни цін стає спекуляція. Ви­никає величезна кількість посередницьких фірм, що займаються перепродажем вироблених товарів.

Нестійкість грошової одиниці значно збільшує підприєм­ницький ризик і знижує ділову активність. Причиною її зни­ження стає скорочення всіх видів кредиту і, насамперед, ко­мерційного.

Капіталовкладення в економіку зменшуються, а зміна струк­тури попиту і нерівномірне зростання цін призводить до дезорга­нізації внутрішнього ринку.

Зниження реальної заробітної плати робить ручну працю де­шевою, а це гальмує науково-технічний прогрес і впровадження нової техніки.

Прямим вираженням негативних наслідків інфляції стає роз­лад усієї системи грошового обігу. Один і яскравих проявів цьо­го— витиснення національної грошової одиниці іноземною ва­лютою.

Інфляція призводить до порушення сформованих міжнарод­них відносин, а можливість зниження цін на експортні товари тієї країни, де інфляція досягла великих розмірів, посилює конкурен­цію на зовнішніх ринках.

Одним із важливих моментів інфляції є її вплив на стан безро­біття. Аналізуючи цей взаємозв'язок, у 1958 р. англійський еко­номіст О. Філіпс дійшов висновку, що між зміною ставок заробі­тної плати і рівнем безробіття існує зворотна залежність. Зображена у вигляді графіка, дана залежність увійшла в економі­чну літературу під назвою кривої Філіпса.

У подальшому взаємозв'язок між зміною заробітної плати і інфляцією досліджувався й іншими вченими. У цей аналіз помітний внесок зробили американські вчені П. Самуельсон і Р. Солоу. Вони замінили ставки заробітної плати на інший показник - то­варні ціни. Саме в такому вигляді сьогодні і зображують криву О. Філіпса. (рис. 1).

Крива О. Філіпса показує, якщо в суспільстві (головним чи­ном внаслідок дій уряду) стимулюється попит, то це приводить у підсумку до зростання цін. Ціна піднімається, наприклад, з рівня Р₀ до рівня точки Р₃. Одночасно рівень безробіття зменшується і обсяг його скорочується з Аз до А₁. При зворотній зміні цін відбувається збільшення безробіття.

Крива О. Філіпса, безперечно віддзеркалює певний стійкий повторюваний зв'язок між зростанням цін і рівнем безробіття. ()днак досвід багатьох країн показує, що можливість регулюван­ня безробіття за допомогою зміни цін дуже обмежена і може за­стосовуватись з відносним успіхом тільки в короткі відрізки часу. Залежність між інфляцією і безробіттям у тривалій перспективі не вкладається в той зв'язок, що ілюструє крива О. Філіпса. І Іс говорить про те, що інфляція є дуже складним явищем і тіль­ки протягом короткого часу може визначатися яким-небудь од­ним важливим фактором.

Якщо інфляція триває досить довго, то сукупність усіх її негативних наслідків призводить до різкого розладу фінансової системи держави і до важкого стану всієї економіки.

Дата добавления: 2014-01-07