Інфляція в Україні та її особливості

Перші роки становлення незалежної суверенної України супроводжувалися значними економічними труднощами. У голо­вному вони пов'язані з переходом від тотально-планової системи організації виробництва до ринкової економіки. Саме еволюція соціально-економічного оновлення нашої Батьківщини і викли­кала до життя низку об'єктивних суперечностей, які, у свою чер­гу, призвели до появи глобальних негативних явищ. Серед них - диспропорції в економіці, спад виробництва, безробіття, різке погіршення матеріального становища основної частини населен­ня — усе це ще не повний перелік тих явищ в економічному жит­ті нашого суспільства, які надовго стали ознакою розвитку Укра­їни. Серед них особливе місце за своїм значенням і впливом на посилення економічної кризи в Україні зайняла інфляція.

Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи з її практи­чно повним контролем за цінами інфляція мала місце у вигляді прихованої. Остання, як відомо, виявляється в дефіциті товарів і послуг, який щодалі посилювався в СРСР, віддзеркалюючи вели­ку розбалансованість товарної і грошової сфери.

Перші роки існування України як незалежної держави супро­воджувалися величезним збільшенням цін і характеризувалися високою динамікою їх зростання. Так у 1991 р. інфляція склала 390 % за рік, у 1992 р. - 2100 %, а в 1993 р. - 10 256 % за рік. Цей рік став піком інфляційного процесу. Надалі вона почала помітно падати і склала в 1994 р. - 501 %, у 1995р. - 281,7 %, у 1996 р.- 139,7%, у 1997 р. - 110,1 %, у 1998 р. - 120%, у 1999р. - 119,2 %, у 2000 р. - 125,8 %, у 2001 р. - 106,1 %, у 2002 р. - 99,4 %, у 2003р. - 108,2 %, у 2004 р. - 112,3 %.

Інфляція в Україні, як і в інших країнах колишнього соціаліс­тичного табору, викликана багатьма причинами, серед них можна виділити ті, що визначили основні особливості даного процесу в нашій державі:

ü Україна в спадщину від СРСР одержала дуже деформовану економіку, в якій величезна роль належала військово-промис­ловому комплексу. У 1990 р. у промисловості України приблиз­но 40 % обсягів виробництва припадало на військове виробни­цтво. Це різко зменшувало можливості економіки щодо задово­лення потреб населення і спричиняло величезні непродуктивні витрати.

ü Поряд із цим народне господарство України, як і інших країн СНД, характеризувалося високим рівнем монополізації економіки. Так, тільки серед 380 найбільших підприємств Украї­ни в 1990 р. більше половини являли собою одне єдине підпри­ємство з виробництва відповідного товару. В умовах спаду виро­бництва ця обставина теж сприяла помітному зростанню цін.

ü Важливою причиною, що обумовила наростання інфляції в перші роки існування незалежної України, стало й те, що уряд ви­діляв величезні кошти на підтримку неефективно працюючих під­приємств. До них належала більша частина колгоспів, окремі під­приємства промисловості і навіть цілі галузі, наприклад вугільна.

ü Загальний стан економіки у поєднанні зі складнощами перехі­дного до ринку періоду призвів до значного скорочення обсягів як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. За 1991- 1999 рр. валовий внутрішній продукт країни зменшився в 2,5 рази.

ü Розвитку інфляційних процесів сприяла й сформована за роки радянської влади в населення стійка психологія споживан­ня. У поєднанні з масовою безгосподарністю і марнотратством усіх видів ресурсів вона ставала причиною нераціонального ви­користання наявного потенціалу і скорочувала товарну масу. Це призводило до істотного тиску на споживчий ринок і порушувало співвідношення між грошовою і товарною масами.

ü Суттєвою причиною, що обумовила розвиток інфляційної спіралі, стало підвищення цін на російські енергоносії. Досить сказати, що тільки за 1992 р. ціни на нафту, газ і нафтопродкти зросли в 300 разів. У зв'язку з цим Україна, яка не має великих запасів енерге­тичних ресурсів і насамперед нафти й газу, з її залежністю від одного постачальника, потрапила в надзвичайно скрутний стан, і це стало одним зі значних чинників гіперінфляції в нашій державі.

ü Суттєвим чинником інфляції в Україні виявилося деформунання попиту. Ті групи населення, що почали отримувати великі доходи, стали пред'являти підвищений попит на іноземні товари і на вітчизняні товари підвищеної якості. Це призвело до поси­лення диспропорцій в економіці саме через зміну попиту.

ü Усі ці явища в економіці України як у дзеркалі знайшли свій відбиток у величезному дефіциті державного бюджету, по­криття якого значною мірою здійснювалось за рахунок емісії грошей. Так, за 1992 -1995 рр. частка кредитів уряду в загально­му обсязі чистих внутрішніх вимог, куди, крім кредитів уряду, і і ходять прямі кредити комерційним банкам і кредити цим бан­кам, що розміщувались через кредитні аукціони, склала біля 90 %. За розрахунками фахівців у 1993 р. за рахунок збільшення грошової маси інфляція забезпечувалася приблизно на 85 %. В останньому її приріст був наслідком перш за все зміни швидкості обігу грошової маси і падіння виробництва.

ü Важливою причиною інфляції став і її прямий імпорт з Ро­сії. У 1991 р. правлячі кола Росії, намагаючись закріпитись при владі, пішли на нечувану емісію грошей. Тільки за 1991 р. Центральний банк Росії випустив в обіг грошей на 32 % більше, ніж за попередні 30 років (1961-1990 рр.). Що ж стосується на­шої держави, то емісія грошей в Україні за 1991 р. була на 40 % менше, ніж за всі попередні 30 років. Унаслідок цього грошова маса в Росії за весь 1991 р. зросла в 2,26 раза, а в Україні - тіль­ки в 1,44 рази. За наявності прозорих кордонів цей надлишок грошей з Росії хлинув в Україну, змітаючи з полиць наших крам­ниць товари і посилюючи дисбаланс між товарною і грошовою масами.

ü Суттєвим чинником інфляції в країні стало й те, що Росія без будь-яких правових підстав оголосила себе правонаступником зага­льносоюзного майна багатьох державних інституцій. І серед них - активи Державного банку колишнього СРСР, що були представлені золотим і діамантовим фондами, валютними резервами, дорогоцін­ними металами та камінням й іншими активами. Зрозуміло, що якби Україна й інші колишні республіки Радянського Союзу відстояли своє законне право на частину тільки цього спільного майна (не го­ворячи вже про правомірність поділу всіх флотів, а не тільки Чор­номорського), інфляція в цих республіках була б значно меншою.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні інфляція ви­кликана цілою низкою причин, що в поєднанні з повною руйна­цією господарчого механізму призвело до дуже тяжких наслідків. Цей важкий інфляційний період тривав практично до грошової реформи 1996 р., після якої інфляція значно зменшилась.

Особливі надії на вщухання інфляційних процесів Україна отримала після припинення фази депресії і початку пожвавлення в суспільному виробництві. Вже в 1999 р. спад ВВП був най­меншим за всі попередні роки і відносно невеликим, а в 2000 р. уперше ВВП зріс на 5,9 %. У наступному році він збільшився на 9,2 %, у 2002 р. - на 5,2 %, у 2003 р. - на 9,3 %, а у 2004 р. - на 12 %. Ці позитивні зміни в поєднанні з виваженою політикою монетаризму суттєво вплинули й на динаміку інфляції. Вона по­мітно вщухає і вже в 2001 р. становить 106,1 %, у 2002 р.- 99,4 %, а в 2003 р. - 108,2 %, хоч і зросла в 2004 р. до 112,3 %.

Дата добавления: 2014-01-07