Поняття консультування. Етапи консультування

1.

Поняття консультування. Етапи консультування.

2. Підготовка до консультування.

3. Зустріч з клієнтом та роз’яснення йому порядку проведення консультацій.

4. Доведення до клієнта можливих варіантів вирішення проблем, роз’яснення йому правових наслідків кожного з них та надання допомоги у виборі оптимального рішення.

5. Визначення стратегії та тактики прийнятого рішення.

Література

1. Єлов В.А. Формування окремих професійних навичок роботи з клієнтом у студентів юридичних факультетів: навч. посіб. для студентів та викладачів юридичних вузів, практикуючих юристів – Луцьк. РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім.. Л. Українки, 2003.- 72 с.

2. Профессиональные навыки юриста: Опыт практического обучения.-М.: Дело, 2001.-416 с.

3. Воскарбитова Л. Консультирование как вид деятельности адвоката. Вторая летняя школа для студентов юридических вузов «Академия прав человека.21-28.08 1999. Тверь. Россия.-www.lawclinic.ru (27/00983) 6 с.

4. А. Толстова. Северокавказкий государственный технический университет. Консультирование, как одна из форм работы студентов в общественной прийомной по защите прав человека. www.lawclinic.ru (27/00983)- 4 с.

5. Ольга Блохина. Понятие, виды и этапы консультированимя. www.lawclinic.ru (27/00983)-6 с.

Серед професійних навиків юриста навик консультування самий головний. Оскільки ким би не працював юрист, до нього приходять консультуватись не юристи з приводу роз’яснення законодавства.

Консультування - це особливий вид інтелектуальної і практичної взаємодії юриста і клієнта, з допомогою якої юрист сприяє клієнту в прийняті рішень. Це процес співпраці юриста та клієнта з метою виявлення можливих практичних варіантів вирішення життєвих проблем та визначення шляхів і способів реалізації обраного варіанту.

Для вдалого здійснення консультування юрист повинен вміти:

· Аналізувати фактичну інформацію, з тим щоб мати можливість виділити юридично значущі факти, розмежовувати головне та вторинне в ній;

· Орієнтуватись в нормативному матеріалі і знаходити правову основу для дачі консультації і вирішення проблеми;

· Аналізувати норми права і судову практику;

· Виявляти альтернативні дії клієнта для досягнення його цілей;

· Чітко, ясно, доступно роз’яснити клієнту правову основу його проблеми і можливість їх вирішення;

· Прогнозувати результати дій клієнта, не тільки правові, але і інші як позитивні так і негативні;

· Прогнозувати результати своїх консультацій на випадок правильного і неправильного сприйняття їх клієнтом.

Вивчивши проблему, виявивши і зваживши варіанти її вирішення можливі вірогідні наслідки кожного із них, юрист роз’яснює все це клієнту. Але юрист повинен бути впевнений, що клієнт зрозумів, про що говорить юрист, що являє собою положення закону, як вони впливають на можливість вирішення його проблеми. Однак роз’яснення юриста не повинні перетворюватись в монолог, так як консультування являє собою співпрацю клієнта з юристом.

Будуючи свої взаємовідносини з клієнтом в процесі консультування, юрист повинен бути психічно підготовлений до співпраці з різними людьми. В процесі практики, чим більше юрист спілкується з людьми, тим яскравіше вимальовується певна типологія психічної поведінки клієнтів. Наприклад, одні клієнти дуже нагадують дитину, вони не бажають входити в суть роз’яснення юриста і тим більше разом з ним обговорювати варіанти дій та можливі результати цих дій. Вони відмежовуються від проблем словами: “ Я все рівно в цьому ні чого не розумію. Я не знаю як краще. Робіть так як самі вважаєте за потрібне ”. Клієнт, в свою чергу, зваживши можливі вигоди і втрати кожного із запропонованих варіантів, обирає один з оптимальних варіантів, виходячи із своїх намірів.

Також зустрічаються клієнти-скептики, які потребують допомоги, але при цьому не вірять в успіх, не впевненні ні в одну пропозицію юриста і в особисті сили. Вони кажуть так: “ Все даремно”, “я же казав, що ні чого не вийде ”. Іноді юристу доводиться працювати з впертими клієнтами. Вони наполягають на певному результаті, не рахуючись ні с фактами, ні з доводами.

Тому професійна майстерність юриста при проведенні консультування крім всього включає ще і вміння досягти спів розуміння, співпраці від будь-якого клієнта, не дивлячись на особливості його психіки, характеру та типа поведінки.

Безперечно основою консультування складає професійне знання. Та теоретична база яка була отримана в процесі навчання. При відсутності знань юрист буде не в змозі дати якісну консультацію.

В практиці консультування склалося два підходи побудови взаємовідносин між клієнтом і юристом:

1. опора юриста на власний професіоналізм;

2. опора на клієнта;

Опора юриста на власний професіоналізм – юрист пропонує клієнту вигідніший шлях вирішення проблем виходячи із власних професійних знань та досвіду, без врахування думок клієнта.

Такий підхід не завжди може влаштувати клієнта, оскільки він не враховує його побажань, цілей та очікувань, а тому в повному обсязі не вирішує проблеми клієнта, і як правило, він не сприймається клієнтом.

Опора на клієнта – прийому підході юрист будує свої відносини з клієнтом, спираючись на його інтереси. Цей підхід вимагає від юриста з’ясування у клієнта не лише суті правової проблеми та фактичних обставин справи, але й його справжніх очікувань, цілей та намірів.

Проте це не означає, що юрист повинен підкорятися всім “ примхам” клієнта. Клієнту слід дати зрозуміти, що без допомоги юриста він не зможе знайти для себе оптимальний варіант вирішення проблеми, оскільки він не є професіоналом в справі. Але він буде робити вибір можливих варіантів, які з врахуванням його побажань і намірів запропонує йому юрист.

Підхід з опорою на клієнта характеризується ознаками:

· юрист допомагає клієнту визначити та вирішити проблеми з врахуванням його точки зору;

· юрист активно залучає клієнта до аналізу можливих рішень;

· юрист заохочує клієнта до прийняття рішень, які матимуть визначальне юридичне значення;

· юрист надає консультації з врахуванням етичних критеріїв клієнта;

· юрист розуміє почуття клієнта і визнає їх важливість;

· юрист постійно виражає свою готовність допомогти.

Відповідно до описаних вище ознак концепція опори на клієнта сприяє активній участі клієнта в цій роботі є дає істотні вигоди та переваги. Значно підвищується вірогідність вироблення рішень, які задовольнять клієнта. Це відбувається завдяки тому, що при вироблені рішень враховуються як юридичні так і неюридичні аспекти проблеми, використанню досвіду та кваліфікації як юриста так і клієнта для визначення і оцінки можливих варіантів вирішення проблем, а також тому що клієнт в більшості випадків краще юристів можуть визначити, наскільки ті чи інші рішення задовольняють їх потреби.

Рішення повинні прийматись клієнтом лише після отримання консультацій по всім варіантам, що виходять із справи. Обравши варіант вирішення проблеми, клієнт та юрист можуть продовжувати співпрацю, обговорюючи шляхи та способи вирішення, роль та участь кожного із них в реалізації вибраного варіанту.

Консультування клієнта складається з таких етапів:

1. Підготовка до консультування клієнта;

2. зустріч з клієнтом і роз’яснення порядку проведення консультації;

3. Роз’яснення клієнту можливі варіанти рішення і аналізу можливих результатів кожного з них;

4. Допомога клієнту в виборі оптимально рішення;

5. Визначення стратегії і тактики реалізації прийнятого рішення.

Дата добавления: 2014-01-07