Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації

Каналами зовнішньої торгівлі щорічно проходить 1/5 всієї вироб­леної у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особливо в умо­вах міжнародної інтеграції.

Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послу­гами) між продавцями та покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Під терміном «зовнішня торгівля» розуміють торгівлю будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввезення (імпорту) и оплачуваного вивезення (експорту) товарів.

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, се­ред яких основними є її обсяг, динаміка експорту та імпорту, товарна й географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних (фізичних) і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для порівнян­ня.

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторго­вельного товарообороту. Зовнішньоторговельний товарооборот країни — це сума її експорту й імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експор­том протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу.

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

• експортна квота;

• імпортна квота;

• структура експорту;

• структура імпорту;

• порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих то­варів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експор­тованих галуззю товарів і послуг в їхньому загальному обсязі.

Імпортна-квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП) Питома вага експорту й імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикато­ром відкритості національної економіки.

Структура експорту — це відношення або питома вага експортова­них товарів за видами і ступенем їх обробки. Цей показник характери­зує спрямованість експорту (сировина, машинобудування, послуги) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни у світовому ви­робництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі характеризує відповідність вироблених товарів світовому стандарту якості та рівень; розвитку галузі.

Науково-технічний прогрес привів до істотних "зрушень у товарній структурі міжнародної торгівлі, а саме: збільшилася частка готових ви­робів і скоротилася питома вага продовольства й сировини, крім палива.

Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється такими факторами:

• розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості;

• переходом до ресурсозберігальних технологій;

• упровадженням прогресивних методів обробки первинних мате­ріалів.

Відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія — понад 20 %, ФРН і Франція — близько 15 %).

Якщо проаналізувати абсолютні показники країн за 2003 р. та виді­лити серед них 10 лідерів, то головними експортерами у світі є:

• 15 країн-засновників ЄС — 361,5 млрд дол. (27,1 % світового ринку);

• США — 287,7 млрд дол. (21 %);

• Японія — 70,6 млрд дол. (5,3 %);

• Китай — 46,4 млрд дол. (3,5 %);

• Гонконг (Сянган) — 44,6 млрд дол. (3,1 %);

• Канада — 41,9 млрд дол. (3,1 %);

• Швейцарія — 32 млрд дол. (2,4 %);

• Республіка Корея — 31,3 млрд дол. (2,3 %);

• Сінгапур — 30,4 млрд дол. (2,3 %);

• Індія — 25 млрд дол. (1,9 %).

Головними причинами того, що ЄС посіло першу сходинку, — це валютний курс долара та євро. Це забезпечило додаткові 10,5 % і порівняно з 2002 р. збільшило номінальний обсяг експорту Європейсь­кого Союзу на 17 %.

Стосовно імпортерів простежується подібна структура. Тільки після Китаю на п'ятому місці стояла Канада, за нею відповідно йшли Рес­публіка Корея, Сінгапур, Росія, Гонконг, Тайвань. Що ж до України, то вона займала 39-те місце з обсягом 3,2 млрд дол.

Конкурентоспроможність визначається як здатність конкретної дер­жави створювати пропорційно більше благ, ніж її суперники на світових ^ ринках.

В основі світової класифікації країн за конкурентоспроможністю лежать 378 різноманітних критеріїв. Передусім це дохід на душу насе­лення, рівень інфляції, зовнішньоторговельний баланс

За прогнозами фахівців, приблизно до 2030 р. складеться трійка найбільш конкурентоспроможних держав — США, Японія та Китай. Подальші позиції займатимуть ФРН, Сінгапур, Республіка Корея, Індія, Тайвань, Малайзія та Швейцарія.

Дата добавления: 2014-01-07