Порядок проведення виїзної інспекційної перевірки

Вступний контроль як окремий різновид перевірки банку, що здійснюється з метою визначення наявності в банку умов, визначених чинним законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку України, необхідних для здійснення державної реєстрації підрозділів банку, отримання банківської ліцензії на здійснення банківських операцій, письмового дозволу на здійснення операцій, інших ліцензій, дозволів (у тому числі на придбання чи збільшення істотної участі в банку), передбачених чинним законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України, може здійснюватись у безвиїзному порядку та шляхом інспекційних перевірок. Виїзне інспектування є також одним із методів поточного контролю за діяльністю банків в Україні.

Інспекційні перевірки банків та їх філій здійснюються відповідно до плану інспекційних перевірок. Планування інспекційних перевірок здійснюється з метою недопущення дублювання та забезпечення належної координації роботи служби банківського нагляду та інших підрозділів Національного банку України, а також своєчасного та рівно­мірного проведення планових інспекційних перевірок банків та їх підрозділів.

Планова інспекційна перевірка банку (юридичної особи в цілому, включаючи окремі перевірки філій) здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк зобов'я­заний повідомляти банк не пізніше ніж за 10 днів до початку цієї перевірки.

Національний банк може прийняти рішення про проведення поза­планової перевірки (у тому числі спеціальної перевірки) при наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами можуть бути:

Ø виявлення при здійсненні безвиїзного нагляду фактів суттєвого погіршення фінансового стану банку та виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

Ø виявлення фактів подання Національному банку України недостовірної звітності та інші підстави;

Ø письмове звернення органів прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Письмове звернення зазначених вище державних органів щодо проведення Національним банком України спеціальної перевірки розглядається, якщо воно відповідає вимогам чинного законодавства України.

Комплексним інспекційним перевіркам підлягають банки, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської ліцензії. Філії банків підлягають тільки тематичним і спеціальним перевіркам за окремими рішеннями Національного банку України. Інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, підлягають тематичним перевіркам.

Комплексні інспекційні перевірки банків здійснюються не частіше ніж один раз на рік і не рідше ніж:

◊ один раз на 12 місяців, такої вимоги мають дотримуватись:

а) банки І рівня - незалежно від рейтингової оцінки системоутворюючі банки, державні банки та інші банки, зобов'язання кожного з яких становлять від 3 % до 10 % сукупних зобов'язань банків України;

б) банки, зобов'язання кожного з яких становлять від 1 % до 3 % сукупних зобов'язань банків України і які отримали комплексну рейтингову оцінку "З" за системою CAMELS;

в) інші банки, які отримали рейтингові оцінки "4" або "5" за системою CAMELS;

◊ один раз на 18 місяців – а) банки ІІ рівня, які отримали рейтингову оцінку “1” або “2” за системою CAMELS;

б) інші банки, які отримали рейтингову оцінку “3” за системою CAMELS;

◊ один раз на 2 роки - банки, які отримали рейтингову оцінку "1" або “2” за системою CAMELS.

Перша комплексна інспекційна перевірка банку здійснюється не раніше ніж через 12 місяців з дня отримання ним банківської ліцензії. Комплексним інспекційним перевіркам не підлягають банки, у яких Національний банк України відкликав банківську ліцензію.

Під час планування комплексного інспектування банків І та II рівнів одночасно передбачається проведення інспектування їх філій регіонального значення. Інспекційні перевірки філій інших банків здійснюються в разі потреби в їх проведенні.

Обов’язкові перевірці підлягають філії, що розміщені на території інших держав, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами між центральними банками або відповідними органами банківського нагляду.

Перевірка інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, здійснюється в таких випадках:

* власник істотної участі в банку підлягає перевірці, якщо за результатами виїзного чи безвиїзного нагляду або на підставі інших документів буде встановлено, що ця особа не відповідає вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність” і нормативно-правових актів Національного банку України щодо істотної участі або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;

* перевірці підлягає особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу Національного банку України;

* перевірці підлягає особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Плани інспекційних перевірок банків складаються щокварталу з урахуванням прогнозного річного плану. Річний план за встановленою формою складається на підставі прогнозних планів територіальних управлінь, служби банківського нагляду та інших підрозділів Національного банку України, що мають контрольні функції з нагляду за банками. При цьому вони також подають перелік питань, що мають перевірятися.

Національний банк України подає територіальним управлінням Національного банку України до 25 листопада поточного року прогнозний річний план на наступний рік виїзних комплексних інспекційних перевірок банків І та II рівнів та їх підвідомчих установ, а також план-графік залучення спеціалістів банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку України для участі в інспекційних перевірках банків І та II рівнів.

Територіальні управління та інші відповідні підрозділи Національного банку України подають прогнозний річний план на наступний рік Національному банку України до 10 грудня поточного року. Цей план складається з розбивкою за місяцями і є базовим для квартальних планів.

Складання планів інспекційних перевірок базується на аналізі Службою банківського нагляду Національного банку України:

- інформації щодо безвиїзного нагляду;

- інформації про попередні перевірки з урахуванням питань, які були перевірені під час інспекційної перевірки, про зміст виявлених порушень і результати проведеної роботи щодо їх усунення;

- інформації про виконання банками розроблених заходів фінансового оздоровлення з урахуванням вимог і пропозицій Національного банку;

- інформації інших підрозділів Національного банку щодо діяльності банку;

- результатів перевірок діяльності банків, які здійснювалися державними контрольними та правоохоронними органами, зовнішніми аудиторами;

- звернень, скарг вкладників, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб;

- рішень Правління Національного банку, завдань та вказівок Національного банку України.

За результатами аналізу відповідної інформації Департамент банків­ського нагляду надсилає територіальним управлінням не пізніше 10 числа місяця, що передує кварталу, у якому здійснюватиметься інспекційна перевірка, перелік банків, що обов'язково підлягають інспекційній перевірці.

Територіальні управління складають і надсилають остаточний проект плану інспекційних перевірок Національному банку не пізніше 15 числа місяця, що передує кварталу, у якому здійснюватиметься інспекційна перевірка. Квартальний план складається територіальними управліннями за встановленою формою у розрізі місяців на підставі результатів вивчення інформації про діяльність банківської установи.

Планування інспекційних перевірок банків І та II рівнів покладається на Національний банк України. При цьому територіальні управління здійснюють планування інспекційних перевірок інших установ банків самостійно з подальшим розглядом і погодженням планів з Національним банком України та остаточним їх затвердженням заступником Голови Національного банку України. Координація планування інспекційних перевірок банків, які мають мережу філій в інших регіонах, проводиться територіальними управліннями за місцезнаходженням цих банків за погодженням з Національним банком України. При цьому терито­ріальні управління надають таку додаткову інформацію:

→ вид перевірки - комплексна, тематична (з перевіркою установ у всіх регіонах чи вибірково, головного офісу);

→ терміни перевірки, дати початку і закінчення;

→ тематика перевірки.

Тику інформацію територіальне управління за місцезнаходженням банку надсилає Національному банку та відповідним територіальним управлінням не пізніше п'ятого числа місяця, що передує кварталу, у якому здійснюватиметься перевірка, для подальшого врахування при складанні проектів власних планів.

Річні та квартальні плани інспекційних перевірок затверджує директор Департаменту банківського нагляду та погоджує перший заступник Голови Національного банку, або заступник Голови Національного банку, який за функціональними обов'язками керує службою банківського нагляду. Зміни до річного та квартальних планів вносяться після їх узгодження Департаментом банківського нагляду Національного банку за умови подання територіальним управлінням чи іншим відповідним структурним підрозділом Національного банку обґрунтованих підстав для їх внесення.

Затверджений річний або квартальний план інспекційних перевірок надсилається територіальним управлінням та іншим відповідним струк­турним підрозділам Національного банку до 25-го числа місяця, що передує відповідно року або кварталу, у якому здійснюватиметься інспек­ційна перевірка, і є обов'язковим для виконання. Затверджений річний або квартальний план інспекційних перевірок подається підрозділу безвиїзного нагляду до 25-го числа місяця, що передує відповідно року або кварталу, в якому здійснюватиметься інспекційна перевірка, і є обо­в'язковим для забезпечення своєчасного подання потрібної інформації підрозділу інспектування для здійснення ним підготовки до інспекційної перевірки.

Про виконання плану інспекційних перевірок, що проведені відділом банківського нагляду за квартал, територіальні управління надсилають звіти за встановленою формою на адресу Національного банку не пізніше п'ятого числа першого місяця кварталу, наступного за звітним.

До звіту додається інформація, у якій висвітлюються:

* позитивні та негативні тенденції, що виявлені під час інспекційних перевірок у банківській системі регіону;

* дані про діяльність банків, які були об'єктом перевірки, зокрема:

• зміни капіталу та виконання заходів щодо капіталізації;

• стан загальних активів, а також кредитного портфеля;

• загальний фінансовий стан банку;

• достовірність звітності;

• зауваження, пропозиції, рішення загальних зборів акціонерів (учасників) банку щодо поліпшення його діяльності;

* інформація про виконання банками розроблених заходів щодо усунення порушень, виявлених під час попередніх інспекційних перевірок, з урахуванням вимог і пропозицій Національного банку;

* найпоширеніші недоліки, що виявлені під час інспекційних перевірок;

* основні недоліки за матеріалами, що подані Координаційному комі­тету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Прези­дентові України щодо дотримання банками вимог чинного законодавства України, а також матеріалами, що передані до правоохоронних органів.

* пропозиції щодо поліпшення діяльності банківських установ регіону;

* тривалість робочого часу, що витрачається інспекторами на пере­вірки за завданнями правоохоронних органів;

* тривалість робочого часу, що витрачається спеціалістами банків­ського нагляду на перевірки банків І та II рівнів.

Проведення інспекційних перевірок здійснюється відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків в Україні, схвалених постановою Правління Національного банку України від 18.05.99 N 241, та згідно із затвердженим планом і розробленим графіком інспектування. План інспектування кожного банку складається з урахуванням результатів процесу підготовки до проведення інспектування та затверджується директором Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку або керівником територіального управління Національного банку.

Виїзна інспекційна перевірка складається з таких трьох етапів:

1) підготовка до проведення інспектування;

2) процес інспектування;

3) оформлення результатів інспектування.

♦ Підготовка до проведення інспектування здійснюється шляхом аналізу результатів безвиїзного нагляду, інформації від інших структурних підрозділів Національного банку про діяльність банку та матеріалів банку і триває від одного до семи робочих днів залежно від виду перевірки та величини банку. Підрозділ інспектування для підготовки до інспекційної перевірки може запитати потрібну інформацію у інших підрозділів служби банківського нагляду та Національного банку.

Підрозділи безвиїзного нагляду відповідно до затвердженого плану інспекційних перевірок подають підрозділам інспектування матеріали для проведення підготовки до комплексного інспектування не пізніше ніж за сім робочих днів до його початку. Ці матеріали мають містити таку інформацію:

1. Стан банку на дату інспектування, тенденції, що були в банку протягом періоду інспектування, та результати аналізу зазначених даних.

2. Показники економічних нормативів станом на дату інспектування та протягом періоду інспектування з результатами аналізу зазначених даних та з викладенням причин порушення (якщо воно є) установлених нормативів.

3. Звітність банку, що є в розпорядженні підрозділу безвиїзного нагляду, станом на дату інспектування.

4. Опис проблем, що є в банку станом на дату інспектування та були протягом періоду інспектування, із зазначенням їх причин.

5. Заходи впливу до банку, які були застосовані Національним банком протягом періоду інспектування, та заходи, вжиті банком, щодо усунення порушень і недоліків у роботі.

6. Сфери діяльності банку, що потребують особливої уваги під час виїзного інспектування (із зазначенням конкретних рахунків, дат операцій, сум тощо).

7. Інша інформація про діяльність банку, яка може бути корисною для інспектування.

У разі прийняття рішення про проведення позапланової перевірки підрозділ безвиїзного нагляду терміново готує та надає підрозділу інспек­тування потрібну для інспекційної перевірки інформацію залежно від підстав проведення цієї перевірки та встановлених проблем у діяльності банку.

Запит до банку щодо подання потрібних для процесу підготовки до інспектування матеріалів надсилається разом з офіційним повідомленням про проведення інспектування не пізніше ніж за 10 днів до його початку. Це повідомлення оформляється на бланку Національного банку, засвідчується підписом заступника Голови Національного банку, який за функціональними обов'язками є керівником служби банківського нагляду або керівником територіального управління та містить таку інформацію:

- вид інспектування;

- підстави для призначення інспектування;

- дати початку та закінчення інспектування;

- період інспектування;

- запит щодо надання потрібної для процесу підготовки до інспектування інформації (у тому числі докладний перелік цієї інформації);

- інформацію про керівника інспекційної групи та контактний телефон;

- пропозиції щодо попередньої зустрічі з керівниками банку;

- іншу важливу інформацію.

Банк зобов'язаний надати всю потрібну інформацію не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку інспектування.

Результати процесу підготовки до інспектування оформляються як звіт про підготовку до інспектування.

♦ Інспектування банків І та II рівнів здійснюється під керівництвом інспекторів центрального апарату Національного банку. Інспектор - службовець Національного банку, діяльність якого пов'язана, з проведенням інспекційної перевірки; інспекційна група - група інспекторів, яким відповідно до посвідчення на перевірку доручається здійснити інспектування. Інспекційні групи комплектуються службов­цями підрозділів банківського нагляду територіальних управлінь. Служ¹-бовці територіальних управлінь Національного банку залучаються для участі в комплексних інспекційних перевірках банків І та II рівнів відповідно до плану-графіка, що затверджується разом з річним планом інспекційних перевірок.

Права та обов'язки інспекторів при виконанні своїх службових обов'язків під час проведення інспектування у межах здійснення функцій банківського нагляду подано на рис. 1.

Протягом тижня до початку інспектування проводиться попередня зустріч з керівниками банку, на якій обговорюються обсяги та методи, а також різні організаційні питання щодо майбутнього інспектування. Зустріч з керівниками банку, який перевірятиметься під керівництвом інспекторів центрального апарату Національного банку, проводять директор Департаменту банківського нагляду Національного банку або його заступник та/або керівник підрозділу інспектування, а також керівник інспекційної групи чи його заступник. Зустріч з керівниками банку, який перевірятиметься під керівництвом інспекторів територіального управління Національного банку, проводять начальник територіального управління Національного банку або його заступник та/або начальник відділу банківського нагляду територіального управління Національного банку або його заступник, а також керівник інспекційної групи чи його заступник. Від банку для участі в зустрічі запрошуються голова ради або його заступник, голова та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер і керівники структурних підрозділів банку.

Склад інспекційної групи визначається та затверджується началь­ником відповідного територіального управління Національного банку (у разі проведення перевірки інспекторами цього територіального управ­ління) та директором Департаменту банківського нагляду, якщо керівництво інспекційною перевіркою здійснює інспектор центрального апарату Національного банку.

До складу інспекційної групи можуть входити службовці структурних підрозділів Національного банку, які відповідно до функціональних обо­в'язків здійснюють контроль за діяльністю банків (наприклад, контроль за готівковим обігом, валютний контроль тощо). Цим службовцям може надаватись окреме завдання на перевірку питань, що належать до компетенції підрозділів, у яких вони працюють. Ці службовці складають окремі довідки про результати перевірки.

За результатами проведеного інспектування складається звіт (за результатами комплексного інспектування) або довідка (за резуль­татами тематичного чи спеціального інспектування) про інспектування.

Звіт про комплексне інспектування має встановлену єдину форму, що затверджується заступником Голови Національного банку, який за функціональними обов'язками керує службою банківського нагляду Національного банку. Звіт складається керівником інспекторської групи та обов'язково затверджується керівником підрозділу інспек­тування. Він складається у двох примірниках. Один примірник оригіналу подається банку разом із супровідним інформаційним листом, який має містити загальний висновок щодо результатів проведеної інспекційної перевірки. Другий примірник звіту залишається у Національному банку України. Звіт про комплексне інспектування подається банку (раді та правлінню банку) не пізніше ніж через 10 робочих днів після закінчення інспектування.

Довідка про перевірку (інспектування) - документ довільної форми про результати тематичної чи спеціальної інспекційної перевірки, що складається у двох примірниках відповідальним інспектором та не потребує затвердження. Довідка подається банку (раді та правлінню банку) та надсилається Національному банку України не пізніше ніж через п'ять робочих днів після закінчення перевірки.

Звіти, довідки про інспектування та інші матеріали щодо інспектування є конфіденційною інформацією та власністю Національного банку України та не підлягають публічному розголошенню. Розкриття інформації, що міститься у звіті чи довідці, здійснюється в порядку, передбаченому законами України "Про банки і банківську діяльність" та "Про Націо­нальний банк України".

У разі встановлення за результатами проведеної інспекційної перевірки фактів порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку, вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідний підрозділ Національного банку, готує пропозиції про застосування до об'єкта перевірки відповідних заходів впливу.

Копія звіту (довідки) про інспекційну перевірку протягом трьох робо­чих днів після затвердження рейтингових оцінок за результатами комплексного інспектування (складання звіту чи довідки) підрозділом інспектування подається підрозділу безвиїзного нагляду для встановлення і подальшого контролю відповідної форми за діяльністю банку та усунення ним установлених перевіркою порушень. Разом із звітом підрозділ інспектування надає інформацію та пропозиції щодо контролю конкретних напрямів діяльності банку (окремих операцій, рахунків тощо), що і потребують особливої уваги при здійсненні безвиїзного нагляду.

3. Особливості застосування комплексної рейтингової оцінки банків за системою CAMELS

Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінках ризиків діяль­ності банків за рейтинговою системою САМЕЬ8 полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямами. Він здійснюється на основі Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою САМЕЬ8, затвердженого постановою Правління Націо­нального банку України 8 травня 2002 року №171.

Метою оцінки діяльності банків за рейтинговою системою є визна­чення банків, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України і вжиття відповідних заходів для виправлення цих недоліків у діяльності банку та стабілізації його фінансового стану.

Рейтингова система дає можливість Національному банку України оцінювати загальний стан та стабільність банківської системи. Така оцінка ризиків дає змогу отримати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхідних матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою.

Рейтингова система передбачає ретельний аналіз стану банку. Здій­снення такого аналізу можна провести лише під час комплексної інспек­ційної перевірки, яка дає змогу повною мірою визначити, як керівництво банку ставиться до ризиків і як здійснює управління ними.

Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтин­гових оцінок за такими основними компонентами:

Рейтинги САМЕЬ8 використовуються центральними банками для оцінки надійності фінансових установ на основі шести основних показниках їх роботи:

Комплексна рейтингова оцінка за рейтинговою системою визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок, зазначених вище. Рейтингова система дає можливість оцінити всі фактори, за якими оцінюється якість управління, фінансовий стан та якість операцій кожного банку, за яким здійснює нагляд Національний банк України.

Визначення рейтингу банку за рейтинговою системою - це стандартизований метод оцінки банків, ефективність якого залежить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об'єктивності інспекторів служби банківського нагляду.

За результатами інспектування до часу його завершення складаються довідки про перевірку (інспектування) кожного компонента рейтингової системи, які до закінчення строку проведення інспектування мають бути погоджені працівниками банку, відповідальними за певний напрям роботи. У разі відмови погодження цих довідок інспектори служби банківського нагляду повинні отримати від банку пояснення щодо причин непо­годження.

Після закінчення інспекційної перевірки відповідно до інформації, що міститься в довідках про перевірки (інспектування) кожного компонента рейтингової системи, складається звіт про інспектування та визна­чаються рейтингові оцінки всіх компонентів рейтингової системи, а також комплексна рейтингова оцінка. Рейтинг банку, що визначений за рейтинговою системою, виставляється за формою встановленого зразка. Рейтинг банку є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання та не підлягає опублікуванню в засобах масової інформації.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка "1" є найвищою оцінкою, а оцінка "5"-найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою (рис. 2.).

Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "1" або "2", є надійними за всіма показниками, здатними протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "3", мають суттєві недоліки і якщо ці недоліки не будуть виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов'язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання існуючих проблем.

Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку "4" або "5", мають серйозні проблеми, що вимагають ретельного нагляду і спеці­альних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки вка­зують на те, що загальна плато­спроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.

оцінка	стан банку
“1” “2” “3” “4” “5”	сильний задовільний посередній граничний незадовільний

До банків, що отримали комплек­сні рейтингові оцінки "З", "4", або "5", застосовуються відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових актів Націо­нального банку України.

Рис. 2. Критерії оцінки

компонентів рейтингової

системи CAMELS

Визначення рейтингових оцінок банку за рейтинговою системою здійснюється за встановленими критеріями для кожного компонента рейтингової системи (достатність капіталу, якість активів, менеджмент, надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику), за мате­ріалами інспекційних перевірок (планових і позапланових) та з ураху­ванням Методичних вказівок з інспектування банків в Україні, схвалених постановою Правління Національного банку України від 18.05.99№ 241.

Першим компонентом рейтингової оцінки є "Достатність капіталу" (С).

Рейтингова оцінка достатності капіталу визначається за рейтинговою системою на підставі таких факторів:(рис. 3.).

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "1" має такі характеристики:

• показники регулятивного капіталу, адекватності основного і регуля­тивного капіталу перевищують встановлені нормативні значення;
• високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує прибуткову діяльність;
• добре врегульований процес зростання капіталу, який визначено полі­тикою банку і підтверджується фактичними даними показників діяльності банку;
• керівництво банку добре розуміє операції банку і здатне визначати ризики, пов'язані з цими операціями, та їх вплив на достатність регулятивного капіталу, та сформувати в повному обсязі резерви під активні операції;
• акціонери здатні в разі потреби нарощувати капітал, розмір дивідендів с обґрунтованим (розмір дивідендів обґрунтований у тому разі, коли вони забезпечують дохід акціонерам, не перешкоджаючи необхідному зростанню статутного та/або регулятивного капіталу);
• незначний рівень негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активи).

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "2" має такі самі характеристики, що і банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "І". Це банк, у якого значення показників регулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу перевищують нормативні значення, проте, він має незначні недоліки, пов'язані з одним або кількома з перелічених вище факторів, а саме:

· банк може мати високий і стабільний рівень надходжень і добре контролювати зростання регулятивного капіталу, разом з тим за резуль­татами інспекційної перевірки банку потрібно деформувати резерви під активні операції (тобто обсяг негативно класифікованих активів за результатами інспекційної перевірки значно більший, ніж за даними банку), що призводить до зменшення показника регулятивного капіталу (але не нижче ніж його нормативне значення);

· керівництво такого банку не підтримує статутний та/або регулятивний капітал нарівні, що достатній для захисту від ризиків, пов'язаних з операціями банку (наприклад, значення показників адекватності основного і регулятивного капіталу за результатами інспекційної перевірки значно зменшилися, хоча і відповідають нормативним значенням. Крім того, якщо проблеми в діяльності банку, що спричинили погіршення цих показників, не будуть виправлені найближчим часом, то при будь-якому незначному негативному впливі зовнішніх та/або внутрішніх ризиків банк порушить зазначені нормативи).

Однак такі недоліки можуть бути виправлені протягом досить незначного періоду часу (під час інспекційної перевірки або у строк до двох місяців після її закінчення) без посилення контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України.

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "З" має значні недоліки, пов'язані з одним або кількома з перелічених у рейтинговій оцінці факторів. Капітал (статутний та/або регулятивний) такого банку потребує серйозної уваги з боку служби банківського нагляду для забезпечення належного вирішення керівництвом та/або акціонерами проблем, пов'язаних із достатністю капіталу, та вжиття заходів для поліпшення достатності капіталу. Підставами для визначення рейтингової оцінки достатності капіталу "3" можуть бути такі характеристики діяльності банку:

· недостатність надходжень, при одночасній потребі деформування резервів під активні операції за результатами інспекційної перевірки;

· або неконтрольоване зростання активів, що не пов'язане зі збільшенням статутного капіталу, з одночасними недоліками в діяльності банку, які спричиняють недотримання деяких факторів, перелічених у рейтинговій оцінці "1";

· або високий рівень негативно класифікованих активів, який має тенденції до збільшення тощо.

Це означає, що якщо вчасно не вжити заходів щодо виправлення ситуації, то ці недоліки можуть призвести до значного зниження капіталу і неплатоспроможності банку. Крім того, банк може отримати рейтингову оцінку достатності капіталу "З", якщо значення показників регулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу менші, ніж їх нормативні значення, а акціонери банку не здатні збільшити статутний капітал до розміру, що покривав би ризики за операціями банку, водночас банком розроблені перспективні плани щодо усунення проблем, пов'язаних з недотриманням факторів, визначених у рейтинговій оцінці " 1" у визначений для цього строк. Наприклад, найближчим часом буде укладена угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу тощо.

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "4" має значні проблеми, які призвели до того, що капітал неспроможний захистити банк від ризиків, пов'язаних з його операціями, наявні значні збитки від кредитних операцій, операцій з цінними паперами, валютних операцій. При цьому витрати банку значно перевищують доходи і мають тенденцію до зростання. Банк має також високий рівень негативно класифікованих активів (до 60 відсотків регулятивного капіталу з урахуванням резервів під ці активи). Водночас банк може дотримуватися (за результатами безвиїзного нагляду) або не дотримуватися нормативів капіталу. Однак за результатами інспекційної перевірки очевидно те, що його капітал недостатній для покриття ризиків за активними операціями. Якщо керівництво та/або акціонери не зможуть вжити негайних заходів для виправлення недоліків і порушень, то банк може стати неплато­спроможним у найближчому майбутньому. Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "4" потребує суворого контролю служби банків­ського нагляду НБУ щодо вжиття керівництвом та/або акціонерами банку відповідних заходів для покращення якості активів і підвищення рівня достатності капіталу.

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "5" є непла­тоспроможним, а в його діяльності наявні значні порушення і недоліки, які спричиняють недотримання майже всіх факторів, перелічених у рейтинговій оцінці" 1". Збитки від операцій з цінними паперами, кредитних, валютних та інших операцій такого банку становлять значний обсяг, мають тенденцію до зростання та можуть призвести до втрати регуля­тивного капіталу або зменшення показника адекватності регулятивного капіталу до однієї третини встановленого нормативного значення. Обсяг негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активи) становить 60 і більше процентів регулятивного капіталу банку. Ймовірність того, що дії керівництва та/або акціонерів зможуть запобігти банкрутству банку, дуже мала. Такий банк потребує особливої уваги служби банківського нагляду НБУ та негайного вжиття відпо­відних заходів з метою зведення до мінімуму збитків вкладників та кредиторів (у тому числі скликання загальних зборів акціонерів для вирішення питання щодо санації або реорганізації, чи ліквідації банку тощо).

Для визначення рейтингової оцінки "Якість активів" (А) потрібно враховувати такі фактори (рис. 4).

Банк з рейтинговою оцінкою якості активів "1" має такі характеристики:

* співвідношення між обсягами нестандартних активів та сукупних активів низьке і добре контрольоване;

* рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи в сукупних активах не викликає занепокоєння служби банківського нагляду;

* концентрації за активними операціями (у тому числі з урахуванням: галузей, операцій з пов'язаними особами/інсайдерами, вкладень під заставу одного типу, ризику країни, тощо) добре контрольовані та пов'язані з міні­мальним ризиком;

* внутрішні положення, що регулюють проведення активних операцій, достатні та враховують усі зміни, які відбулися в банку та в нормативно-правових актах України з питань банківської діяльності;

* банк дотримується нормативних вимог, установлених Національним банком, щодо кредитного ризику та інвестування;

* управління кредитним портфелем і цінними паперами ефективне та добре контрольоване, тобто банк користується продуманими та обґрунтованими критеріями кредитної та інвестиційної діяльності, контролює проблемні кредити, вкладення та кредити інсайдерам тощо;

* керівництво забезпечує достатній рівень резервів на покриття мож­ливих збитків за активними операціями (у тому числі кредитними);

* ризик, що пов'язаний з іншими активами банку (дебіторська заборго­ваність, кошти в інших банках тощо), є прийнятним і не становить загрози збитків.

Стан банку з рейтинговою оцінкою якості активів "2" подібний до стану банку з рейтинговою оцінкою якості активів "І", але має недоліки, пов'язані з одним або кількома з перелічених у рейтинговій оцінці "1" факторів. Керівництво здатне виправити ці недоліки без посилення контролю органів банківського нагляду. Цей банк може мати одну або більше з перелічених нижче характеристик:

- обсяги нестандартних активів та/або негативно класифікованих за результатами інспекційної перевірки більші ніж за даними банку, але разом з тим вони не загрожують капіталу банку, а керівництво звернуло на цей факт належну увагу та має намір і змогу виправити ситуацію;

- критерії надання кредитів, здійснення інших активних операцій та методи контролю з боку керівництва мають деякі недоліки;

- потребують вдосконалення порядок ідентифікації осіб та процедури здійснення операцій з інсайдерами банку;

- активні операції (крім кредитних та операцій з цінними паперами) малоприбуткові або пов'язані з дещо підвищеним ризиком, але не становлять реальної загрози для ліквідності і платоспроможності банку.

Банк з рейтинговою оцінкою якості активів "З" має суттєві недоліки, пов'язані з одним або кількома з перелічених у рейтинговій оцінці "1" факторів. Активи банку з рейтинговою оцінкою якості активів "З" мають одну або кілька з таких характеристик:

◊ співвідношення між обсягом нестандартних активів та сукупними акти­вами має тенденцію до збільшення, рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи до сукупних активів не контролюється належним чином;

◊ недостатній резерв для відшкодування можливих втрат за активними операціями (у тому числі кредитними);

◊ недосконалі критерії здійснення активних операцій, у тому числі кредитної діяльності, недостатні процедури здійснення контролю;

◊ операції з інсайдерами проводяться на пільгових (більш сприятливих) умовах та викликають занепокоєння служби банківського нагляду;

◊ періодично порушуються окремі нормативи кредитного ризику та/або інвестування;

◊ інші активи банку (крім кредитів) пов'язані з підвищеним ризиком, який може погіршити ліквідність і платоспроможність банку.

Служба банківського нагляду НБУ повинна контролювати діяльність такого банку та вплинути на його керівництво з метою вжиття негайних заходів щодо виправлення недоліків.

Банк з рейтинговою оцінкою якості активів "4" має значні недоліки в діяльності, які можуть призвести до суттєвого погіршення стану капіталу банку та його неплатоспроможності, якщо їх негайно не виправити. Активи банку з рейтинговою оцінкою якості активів "4" мають одну або кілька з таких характеристик:

Ø обсяг нестандартних активів (у тому числі кредитів, крім класифікованих "під контролем") за результатами інспекційної перевірки продовжує зростати, призводить до зменшення регулятивного капіталу та може призвести до неплатоспроможності, якщо не вжити негайних заходів щодо виправлення ситуації;

Ø обсяг активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи наближається до граничного значення (співвідношення між обсягом негативно класифікованих активів з урахуванням резервів під ці активи та сукупними активами менше ніж 60 відсотків);

Ø обсяг нестандартних кредитів (особливо кредитів з негативною класифікацією) значно перевищує резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями і становить загрозу капіталу;

Ø інші активи становлять загрозу втрати капіталу і можуть призвести до неплатоспроможності банку.

Служба банківського нагляду НБУ має приділяти особливу увагу такому банку для того, щоб забезпечити негайні заходи щодо виправлення недоліків з боку його керівництва.

Рейтингова оцінка якості активів "5" свідчить про те, що обсяг негативно класифікованих активів з урахуванням сформованих резервів піл ці активи становить 60 і більше процентів сукупних активів та призводить до зниження показника адекватності регулятивного капіталу до 2 відсотків. У діяльності банку є значні порушення та недоліки, пов'язані з факторами, переліченими у рейтинговій оцінці "І". Ймовірність того, що заходи, здійснені керівництвом банку, для покращення якості активів будуть успішними, дуже мала.

Для того, щоб запобігти подальшому зменшенню регулятивного капіталу банку та захистити інтереси вкладників та кредиторів служба банківського нагляду повинна встановити суворий контроль за таким банком та вжити адекватних заходів впливу (скликати загальні збори учасників банку, призначити тимчасову адміністрацію тощо).

Для визначення рейтингової оцінки "Менеджмент банку (М)" банку потрібно враховувати такі фактори: (рис. 5.).

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "1" має такі характеристики:

* керівництво банку досвідчене і компетентне;

* всі основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх;

* повне розуміння керівництвом банку ризиків, пов'язаних з діяльністю банку;

* розуміння керівництвом банку економічного середовища та відповідне реагування на зміни в ньому;

* наявність належного внутрішнього аудиту та належне здійснення ним своїх функцій;

* виважений підхід до планування, розроблення внутрішніх положень, процедур та засобів контролю, а також активний контроль за їх виконанням;

* відсутність ознак кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах;

* належний рівень роботи спостережної ради щодо визначення політики банку та її тісне співробітництво з правлінням (радою директорів) банку;

* досконала (оптимальна) організаційна структура, наявність постійно діючої програми підготовки кадрів;

* відповідальне ставлення правління (ради директорів) та спостережної ради банку до зауважень та рекомендацій Національного банку України.

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "2" має такі самі характеристики, що і банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "І", однак, має деякі недоліки, що можуть бути виправлені досить легко без втручання служби банківського нагляду НБУ. Ці недоліки пов'язані з одним або кількома факторами, наведеними в рейтинговій оцінці" 1", і можуть бути підставою для рейтингової оцінки менеджменту "2". Якщо вирішується питання вибору рейтингової оцінки менеджменту між " 1" та "2", то потрібно обов'язково враховувати фінансовий стан банку та інші фактори, що свідчать про дотримання банком вимог банківського законодавства (у тому числі економічних нормативів, стану сформованих банком резервів під активні операції).

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "3" має суттєві недоліки, пов'язані з кількома факторами, наведеними в рейтинговій оцінці" 1", тому потрібні дії служби банківського нагляду НБУ для того, щоб керівництво банку вжило заходів для усунення недоліків. Рейтингова оцінка менеджменту "3" може свідчити про: негативну практику кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах; проведення операцій з порушенням вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, внутрішньобанківських положень, незадовільне управління ризиками та планування діяльності банку, а також неадекватне реагування на негативні тенденції в економіці. Фінансові результати діяльності можуть бути незадовільними, та має місце невиконання вимог служби банківського нагляду НБУ.

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "4" має значні недоліки, пов'язані з більшістю факторів, зазначених у рейтинговій оцінці "І". Тому потрібні рішучі дії служби банківського нагляду НБУ, що спрямовуватимуться на те, щоб керівництво банку негайно вжило заходів щодо усунення проблем. Національний банк або спостережна рада банку повинні розглянути заходи щодо повного або часткового відсторонення голови, його заступників та/або членів правління (ради директорів), головного бухгалтера та/або його заступників від обійманих посад. Рейтингова оцінка менеджменту "4" встановлюється в разі виявлення значних зловживань у практиці кредитування інсайдерів, інвестиційній діяльності, недотримання облікової та процентної політики, ігнорування вимог Національного банку, якщо дії або бездіяльність керівництва завдали такої шкоди фінансовому стану банку, що він опинився під загрозою неплатоспроможності.

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "5" має абсолютно неефективне та некомпетентне керівництво і більшість із характеристик, наведених у рейтинговій оцінці "1", та фінансові результати діяльності банку є незадовільними. Банк з такою рейтинговою оцінкою менед­жменту потребує негайних та рішучих заходів з боку служби банків­ського нагляду НБУ. Національний банк має розглянути питання щодо: повного чи часткового негайного відсторонення службових осіб банку від обійманих посад; призначення тимчасової адміністрації, або застосування інших заходів впливу.

Для визначення рейтингової оцінки "Надходжень" (Е) банку слід враховувати такі фактори (рис. 6).

Для полегшення процесу визначення рейтингової оцінки надходжень рекомендується використовувати рентабельність активів. Однак зазна­чені на рис.6 фактори рейтингової оцінки вважаються більш вагомими, ніж порівняння середніх значень рентабельності активів за відповідною групою банків із значеннями рентабельності активів для конкретного банку, який належить до цієї групи. Наприклад, значення рентабельності активів банку може бути високим, але джерелом надходжень при цьому є здійснення операції, яка не належить до сфери традиційних банківських послуг, і пов'язана з підвищеним ризиком. Крім того, навіть за наявності високого значення рентабельності активів розмір прибутку до оподат­кування може бути недостатнім для забезпечення темпу зростання регулятивного капіталу відповідно до темпу зростання активів.

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "1" має такі харак­теристики:

○ доходи банку є достатніми для виконання вимог щодо створення резервів під активні операції і забезпечення покриття витрат, для зростання регулятивного капіталу та виплати дивідендів акціонерам у достатньому розмірі;

○ ефективні бюджетне та фінансове планування, контроль доходів та витрат за цими планами;

○ наявність позитивних тенденцій основних компонентів доходів та витрат;

○ мінімальна залежність від непередбачених та нетрадиційних джерел доходів.

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "2 " має достатні доходи для виконання вимог щодо створення резервів під активні операції, забезпечення зростання рівня регулятивного капіталу та виплати дивідендів. Але такий банк має недоліки, пов'язані з одним або кількома факторами, наведеними в рейтинговій оцінці" 1", а саме: спостерігається ряд негативних тенденцій, пов'язаних із збільшенням частки непередбачених джерел доходів для зростання свого прибутку, нестабільним рівнем доходів. При цьому керівництву потрібно покращити процес бюджетного та фінансового планування і посилити контроль за стабільністю надходжень. Воно має бути здатним виправити зазначені недоліки без втручання служби банківського нагляду НБУ.

У діяльності банку з рейтинговою оцінкою надходжень "З" існують суттєві недоліки, пов'язані з одним або кількома факторами, які були визначені в рейтинговій оцінці "1". Через дії або бездіяльність керівництва банку стан надходжень має тенденцію до погіршення, наприклад: основним джерелом доходів такого банку можуть бути не процентні, а комісійні доходи, простежується тенденція щодо зростання комісійних доходів та нестабільності отримання загальних доходів протягом всього року; процентні ставки і комісійні винагороди за активними операціями встановлюються на рівні, що є нижчим від собівартості банківських послуг у цьому банку. Якщо ситуацію не змінити, то рівень регулятивного капіталу банку стане нижчим за нормативні значення, тому потрібні дії служби банківського нагляду НБУ, що спрямовуватимуться на те, щоб керівництво банку вжило необхідних заходів щодо покращення стану надходжень.

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "4" має дуже великі проблеми з надходженнями. Банк може мати прибуток, однак, недо­статній для підтримки на потрібному рівні резервів під активні операції та забезпечення зростання рівня регулятивного капіталу відповідно до нормативних вимог. Має місце значна питома вага витрат, наприклад, за обслуговування субординованого боргу. Без вжиття негайних заходів витрати (збитки) банку можуть зрости настільки, що це загрожуватиме його платоспроможності. За таких умов керівництво банку має вжити негайних заходів для підвищення та оптимізації рівня доходів, посилення контролю за витратами. Потрібні також рішучі дії служби банківського нагляду НБУ щодо поліпшення стану надходжень та запобігання втрати капіталу, у тому числі шляхом обмеження, зупинення або припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику та пред'явлення керівництву банку вимоги щодо зменшення темпів зростання активів (крім зростання обсягу активів, що пов'язане зі збільшенням статутного капіталу).

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "5" має збитки, що становлять пряму загрозу його платоспроможності. При значному недоформуванні резервів під активні операції відсутні реальні джерела їх збільшення, фактичний обсяг доходів у такого банку не здатен покривати небанківські операційні витрати (на утримання персоналу, основних засобів та нематеріальних активів тощо). За таких умов потрібні негайні та рішучі дії служби банківського нагляду для забезпечення спостережною (наглядовою) радою (зборами акціонерів) вжиття заходів щодо санації або реорганізації банку, оскільки збитки неминуче призведуть до його неплатоспроможності.

Для визначення рейтингової оцінки "ліквідності" (L) банку враховуються такі фактори (рис. 7):

Одним з основних обов'язків керівництва банку є підтримка обсягу ліквідних активів на рівні, що достатній для виконання поточних зобов'язань, за умови максимального збільшення надходжень та зменшення ризику. Цей обов'язок вимагає від керівництва Ґрунтовного розуміння балансу банку, його клієнтської бази (кредитів, депозитів та інших залучених коштів) та економічної ситуації. Керівництво, яке підтримує ліквідні активи (у тому числі високоліквідні) на високому рівні, як правило, не йде на високий ризик і обсяг надходжень за таких умов буде нижчим. Якщо керівництво підтримує обсяг ліквідних активів (у тому числі грошових коштів) на мінімальному рівні, забезпечуючи короткочасні високі прибутки, то це може свідчити про те, що активні операції в такому банку пов'язані з більшим ризиком. Керівництво, яке підтримує ліквідність банку через залучення міжбанківських кредитів має розуміти, що за таких умов процес управління активами та зобов'язаннями стає складним, вимагає від нього особливого вміння і кваліфікації та не може продовжуватись на такому рівні тривалий час.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності "1" має такі харак­теристики:

◊ керівництво добре розуміє баланс банку, знає свою клієнтуру та економічну ситуацію;

◊ обсяг ліквідних активів достатній для задоволення щоденного попиту на кредити та непередбачені зміни в ньому, а також для виконання зобов'язань банку в разі як очікуваних, так і непередбачених змін в обсязі депозитів (вкладів);

◊ мінімальне залучення міжбанківських кредитів для забезпечення потреб у ліквідності;

◊ запроваджений обґрунтований та детальний процес планування, контролю і моніторингу ліквідності;

◊ працівники банку мають достатню кваліфікацію і досвід для підтримки певних пропорцій (відповідностей) між строками отримання коштів і погашення, наприклад, строки повернення кредитів співпадають з відпо­відними строками погашення платежів по депозитах, що підтверджується даними балансу;

◊ депозитна база банку адекватно диверсифікована як щодо строків погашення, так і щодо діапазону контрагентів, тобто він має коротко -, середньо - і довгострокові депозити від фізичних осіб, приватних підприємців, підприємств, банків тощо;

◊ виконуються вимоги щодо ліквідності банку.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності "2" має характеристики подібні до характеристик банку з рейтинговою оцінкою "1", але такий банк має окремі недоліки, пов'язані з одним чи кількома факторами, визначеними в рейтинговій оцінці. Однак ці недоліки можуть бути усунені за досить короткий час без посилення контролю служби банківського нагляду НБУ. Вони полягають у такому:

◊ банк задовольняє свої потреби в ліквідності, однак працівникам банку або керівництву бракує досвіду, або процес планування та контролю ліквідності недостатньо ефективний;

◊ банк мав тимчасові проблеми з ліквідністю і працівники банку або керівництво виправили цю ситуацію, однак, не вжили необхідних заходів для запобігання повторенню таких проблем;

◊ керівництво не усвідомлює, що в банку виникли негативні тенденції (зменшення рівня ліквідних, у тому числі високоліквідних активів, або зростаюча нестабільність ресурсної бази, простежується періодична залежність від міжбанківських кредитів тощо) або не приділяє їм належної уваги.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності "З" має суттєві недоліки, пов'язані з одним або кількома факторами, визначеними в рейтинговій оцінці. Підхід керівництва банку з рейтинговою оцінкою ліквідності "З" до управління ліквідністю спрощений і це призводить до того, що в банку часто виникають проблеми з ліквідністю, а також простежується регулярна залежність від міжбанківських кредитів. Крім того, в банку обмежені можливості щодо активних операцій - швидкого їх продажу, а щодо пасивних операцій - швидкого залучення нових джерел фінансування. Керівництво банку повинно негайно звернути належну увагу на негативні тенденції та вжити заходів щодо виправлення недоліків для того, щоб банк не втратив здатності виконувати свої поточні зобов'язання. Для цього потрібні відповідні дії служби банківського нагляду НБУ.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності "4" має значні проблеми з ліквідністю, що вимагає негайних та рішучих дій служби банківського нагляду НБУ. Керівництву банку потрібно вжити заходів щодо зміцнення стану ліквідності для забезпечення виконання своїх грошових, коротко­строкових зобов'язань, збалансованості строків і сум активів та зобов'язань банку. Також воно має розпочати планування ліквідності з метою вирішення проблем, що пов'язані з короткостроковими та непередбаченими потребами в ліквідності.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності "5" має проблеми, пов'язані з факторами, визначеними в рейтинговій оцінці та потребує фінансової допомоги із зовнішніх джерел (шляхом додаткових внесків акціонерів або залучення нових акціонерів з метою формування дешевої ресурсної бази) для задоволення потреб у ліквідності. Така негайна фінансова допомога потрібна для того, щоб запобігти банкрутству банку через нездатність задовольнити вимоги кредиторів і вкладників.

Рейтингова оцінка чутливості банку до ринкового ризику (S) визначається з урахуванням факторів, зображених на рис. 8.

Банки наражаються на ринковий ризик унаслідок прийняття ними "неторговельних позицій" (їх чутливість до змін процентних ставок, валютних курсів), а також унаслідок їх торговельної діяльності (операції купівлі, продажу фінансових інструментів). Незалежно від джерела або характеру ринкового ризику керівництво банку має належним чином усвідомлювати, який вплив має ринковий ризик на поточний та майбутній стан банку, здійснювати управління ним в усіх основних напрямах діяльності банку, зокрема при залученні коштів, кредитуванні, інвести­ційних, валютних та позабалансових операціях тощо.

Банки з незначним ринковим ризиком, але недостатньою системою управління ним можуть отримати нижчу рейтингову оцінку за цим компонентом, ніж банки з помірним рівнем ринкового ризику, які за результатами інспекційної перевірки продемонстрували, що ринкові ризики контролюються і контролюватимуться в майбутньому.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "1" мас такі характеристики:

* низька або помірна чутливість надходжень банку або економічної вар­тості його капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміняними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

* внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відобра­жають порядок у правління ринковим ризиком;

* наявність достатньої системи вимірювання всіх ринкових ризиків, використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику, а також відображені у внутрішніх документах банку припущення та параметри, покладені в основу цих методик;

* ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю і обмеження, а також відповідають розміру активів банку, складності його операцій та достатності капіталу;

* наявність належних інформаційних систем управління, орієнтованих на відповідних працівників банку, які забезпечують отримання керівництвом (комітетом/підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) узагальненої інформації, а керівниками середньої ланки - детальних звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій;

* ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає підзвітність та чітке розмежування повноважень;

* внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів щодо: обмеження ринкового ризику і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог Національного банку щодо його обмеження; підтвердження припущень (вихідних даних), структури та достовірності систем вимірювання ринкового ризику;

* виконуються вимоги нормативно-правових актів Національного банку щодо обмеження ринкового ризику.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "2" має характеристики подібні до характеристик банку з відповідним рейтингом "1", але має окремі недоліки, пов'язані з одним або кількома факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий строк без додаткового контролю служби банківського нагляду НБУ. Наприк­лад, чутливість до ринкового ризику банку низька, проте, керівництво банку не встановило відповідні ліміти щодо його обмеження або є випадки перевищення встановлених лімітів (обмежень), а керівництво досить повільно знижує ризики до відповідних рівнів.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "З " має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань і розуміння щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і контролю ринкових ризиків. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику "З" означає, що примітивний підхід керів­ництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів (обмежень) та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності досконалих (ефективних) процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції в операціях, що пов'язані з ринковим ризиком, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу надмірного ринкового ризику на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль з боку служби банківського нагляду НБУ з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "4" має значні недоліки, пов'язані з більшістю факторів, здійснює діяльність з високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним - недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду НБУ та вжиття заходів щодо зниження обсягів операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, та посилення здатності керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ринковим ризиком.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику “5” наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання служби банківського нагляду, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю за ринковим ризиком.

У цілому процедура затвердження рейтингу банку зводиться до такого.

Рейтинг банків складається за результатами кожної інспекційної перевірки та є дійсним до проведення наступної інспекційної перевірки. Базовим є рейтинг, що визначений за результатами останньої інспекційної перевірки банку. Якщо в період між інспекційними перевірками працівники служби банківського нагляду провели перевірку окремого компонента рейтингової системи (наприклад, достатність капіталу та/або якість активів тощо), то затверджений рейтинг банку може бути змінений (поліпшений/погіршений) на підставі даних цієї перевірки.

Рейтинг банку, встановлений за результатами інспекційної перевірки, яку проводять працівники територіального управління Національного банку України, затверджується начальником територіального управління Національного банку України (або його заступником). Після цього відповідні документи надсилаються окремим файлом електронною поштою після закінчення інспекційної перевірки, не пізніше ніж через 14 робочих днів, разом із супровідним інформаційним листом і звітом про інспекційну перевірку в Департамент інспектування та моніторингу банків НБУ для їхнього погодження.

Якщо працівники територіального управління Національного банку України провели перевірку окремого компонента рейтингової системи та за її результатами прийнято рішення про зміну рейтингової оцінки за тім компонентом, що була визначена раніше на підставі комплексної інспекційної перевірки, то нова рейтингова оцінка та комплексна рейтингова оцінка (у разі її зміни) затверджується і надсилаєт

Дата добавления: 2014-01-07