Стандарт № 3. Професійна компетентність

Аудиторські перевірки мають виконуватися на високому професійному рівні.

Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями й навичками.

До проведення внутрішнього аудиту банку можуть залучатися сторонні фахівці та консультанти, з якими укладається відповідний договір, що передбачає відповідність за розголошення банківської таємниці. Вони повинні мати глибокі знання у сфері економіки, бухгалтерського обліку, статистики, фінансів і кредиту, оподаткування та права, елек­тронної обробки даних тощо.

Керівник служби внутрішнього аудиту забезпечує належний нагляд за всіма аудиторськими перевірками й відповідає за його здійснення.

Аудиторський нагляд - це безперервний процес, який починається з планування і закінчується виконанням аудиторського завдання. Здійснення нагляду передбачає:

* своєчасне забезпечення підлеглих відповідними інструкціями та зат­вердженою програмою проведення аудиторської перевірки;

* контроль за виконанням затвердженої програми аудиторської перевірки до часу здійснення її коригувань;

* підтвердження виявлених фактів, висновків внутрішніх аудиторів відповідною документацією;

* об'єктивність аудиторських висновків, чітке їх викладення, конструк­тивність і своєчасність подання;

* досягнення мети аудиту.

Результати діяльності служби нагляду повинні документуватися й належним чином зберігатися.

Внутрішні аудитори повинні:

♦ бути обережними, досвідченими, компетентними;

♦ правильно застосовувати діючі стандарти, процедури та методи внутрішнього аудиту;

♦ знати принципи й методи бухгалтерського обліку;

♦ доводити на підставі фактів неефективність та нерентабельність операцій банку, запобігати можливим навмисним правопорушенням, не допускати помилок та упущень, розкрадання, випадків шахрайства, махінацій і конфліктів інтересів;

♦ належним чином оцінювати достатність та ефективність системи внутрішнього контролю, її відповідність ступеню потенційного ризику» різних сферах діяльності банку, а також процедурам і методам, що застосовуються в банку.

Внутрішній аудитор проводить лише часткову перевірку, яка не передбачає детального аудиторського контролю всіх угод або операцій. Таким чином, внутрішні аудитори не дають абсолютної гарантії того, що порушень у діяльності банку зовсім немає.

Керівник служби внутрішнього аудиту за наявності доказів про здійснення правопорушення повідомляє про це Правління банку.

Внутрішній аудитор має право надавати пропозиції щодо основних напрямів проведення розслідування цього правопорушення. Надалі внутрішній аудитор повинен простежити за повним та своєчасним виконанням рекомендацій служби внутрішнього аудиту.

Стандарт № 4. Обсяг робіт

Головними завданнями внутрішнього контролю банку є:

> дотримання правил, планів, процедур, законів України, нормативних актів та інструкцій Національного банку України;

> збереження активів;

> забезпечення достовірності та цілісності інформації;

> економічне та раціональне використання ресурсів;

> досягнення відповідних цілей під час проведення операцій або виконання програм.

Правління та Рада банку здійснюють загальне керівництво щодо обсягу робіт та напрямів діяльності банку, які підлягають аудиту.

Метою перевірки стану системи внутрішнього контролю є з'ясування того, чи забезпечує наявна система достатню гарантію раціонального виконання завдань та функцій банку.

Розробляючи систему внутрішнього контролю, керівництво банку повинно враховувати співвідношення витрат та доходів.

Потенційні збитки, пов'язані із загрозою ризику або власне ризиком, оцінюються за витратами на здійснення їх контролю.

Управління системою внутрішнього контролю передбачає санкціонування й нагляд за виконанням операцій (спостереження), періодичне порівняння їх фактичного виконання із запланованим та документування цієї діяльності. Санкціонування свідчить про те, що керівництво банку перевірило та затвердило відповідність видів діяльності або укладання угод установленим правилам і процедурам. Спостереження - це нагляд, відстежування та тестування видів банківської діяльності, а також подання звітів відповідальним особам. Документування ведеться з метою забез­печення належного виконання обов'язків та повноважень, відпо­відності правилам, процедурам і нормативам виконання робіт, нагляду, спостереження та тестування аудиторів, а також: підтвердження виконання запланованої роботи.

Згідно із завданнями внутрішнього контролю визначається обсяг аудиторської перевірки. Внутрішні аудитори зобов'язані перевіряти системи внутрішнього контролю, за адекватність яких несе відповідальність керівництво банку.

Внутрішні аудитори повинні перевіряти ефективність засобів, які використовують для захисту операцій банку від різних видів збитків (наприклад, розкрадання, неправомірна або протизаконна діяльність, форс-мажорні обставини).

Керівництво банку відповідає за встановлення економічних нормативів для оцінки раціонального використання ресурсів за кожним видом діяльності.

Внутрішні аудитори банку відповідають за:

* виникнення та контроль ризиків у проведенні банківських операцій;

* забезпечення аналізу й оцінки внутрішнього контролю банку;

* своєчасне виявлення порушень та недоліків у діяльності структурних підрозділів і надання відповідних висновків;

* здійснення контролю за дотриманням економічних нормативів, установ­лених Національним банком України.

Аудиторська перевірка повинна виявляти:

· неповноцінне використання технічних засобів;

· переукомплектування або не доукомплектування штату працівників;

· фактори, що негативно впливають на виконання завдань банку.

Стандарт № 5. Планування й виконання аудиторської перевірки

Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки.

Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню та передбачає:

1. визначення мети, завдань і обсягу аудиту;

2. отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.

Перевірка повноти інформації передбачає:

○ визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що перевіряється;

○ отримання інформації про організаційну структуру та її зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;

○ наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;

○ користування матеріалами попередньої аудиторської перевірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.

Планування аудиторської перевірки передбачає визначення обсягу коштів на її проведення. Під час його обчислення враховуються:

• кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь їх досвіду згідно з характером і складністю завдання;

• знання та стан дисципліни працівників служби внутрішнього аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у розпорядженні банку власних коштів;

• необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів;

• можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів.

У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі з керів­никами підрозділів банку, які відповідають за проведення операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються, повідомля­ються особам, які причетні до проведення аудиту, та фіксуються в робочій документації аудиторської перевірки.

Планування аудиторської перевірки передбачає ознайомлення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.

Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки. У програмі повинні висвіт­люватися:

=> цілі аудиторської перевірки та термін її проведення;

=> процедури, які використовуються внутрішніми аудиторами для збирання, аналізу та документування інформації під час аудиторської перевірки;

=> характер та обсяг тестування, необхідні для досягнення цілей аудиту на кожному його етапі;

=> конкретні ризики, процеси та угоди, що підлягають аудиту;

=> календарний графік виконання робіт.

План проведення аудиторської перевірки затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У разі внесення змін до плану проведення аудиторської перевірки вони затверджуються заздалегідь.

Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, а й докумен­тально підтверджувати отриману інформацію.

Процес аналізу та оцінки інформації здійснюється у такий спосіб:

* інформація збирається щодо всіх питань, зазначених у програмі перевірки;

* при аналізі та оцінці інформації внутрішні аудитори використовують аналітичні процедури проведення аудиту.

До аналітичних процедур належать:

· порівняння поточної інформації з аналогічною за характером за попередні періоди;

· порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та прогнозами;

· вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відповідною не фінансовою (наприклад, облікові витрати порівнюються з відповідними залишками непогашеної заборгованості за раніше наданими кредитами);

· порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів банку.

У разі виникнення нестандартних ситуацій внутрішні аудитори вико­ристовують процедуру опитування керівників підрозділу або інші процедури з метою порівняння результатів.

Визначені за допомогою аналітичних процедур аудиту результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу банку.

Інформація про виявлені в ході аудиторської перевірки факти порушень має бути достатньою, точною й вагомою, щоб забезпечити на її основі надання відповідних рекомендацій.

Процес збирання, аналізу та документування інформації повинен перебувати під наглядом керівника служби внутрішнього аудиту.

Робоча документація аудиторської перевірки готується внутрішніми аудиторами та перевіряється керівником служби внутрішнього аудиту. У цих документах подається перелік отриманої інформації, а також результати її аналізу.

Робоча документація внутрішньої аудиторської перевірки може збері­гатися на паперових або магнітних носіях (диски, дискети тощо). Якщо робоча документація внутрішнього аудитора зберігається не на паперових носіях, необхідно врахувати можливість її дублювання.

Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосуються фінансової інформації, то в робочій документації повинно зазначатися, чи підтвер­джується ця інформація необхідними бухгалтерськими записами.

Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет під­твердження аудиторського висновку й правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинне мати документальне підтвердження.

Підпис особи, яка здійснює перевірку, та зазначення дати на кож­ному робочому документі після його перегляду є свідченням проведення контролю аудиторської перевірки.

Дата добавления: 2014-01-07