Глобальні міжгалузеві системи промисловості

Наприкінці XX ст. сформувався ряд міжгалузевих систем, діяльність яких набуває глобальних масштабів:

• комплекси енергетики, де контроль за всіма галузями світової па­ливної промисловості зосереджений фактично в руках одного кола транснаціональних фірм;

• комплекси виробництва матеріалів, де міжнародний капітал коорди­нує роботу металургійної, хімічної промисловості та виробництво силікатних матеріалів;

• система машинобудування складається як єдина світова система, по-заяк її левова частка зосереджена в обмеженій групі країн;

• агропромислові комплекси стали основною формою організації ви­робництва і переробки сільськогосподарської продукції в усіх типах країн, а збут сільськогосподарської продукції суттєво залежить від роботи систем світового агропромислового маркетингу;

• транспортно-логістичні системи стали всесвітніми з огляду на єдині системи комерційного фрахту та бронювання квитків.

В економічно розвинутих країнах, крім зазначених утворень із гло­бальним характером діяльності, сформувалися такі національні міжга­лузеві системи:

• військово-промислові комплекси (особливо у США, ФРН, Франції, Росії);

• комплекси наукових досліджень і конструкторських робіт (або на­уково-виробничі), що найбільш розвинуті у США, Японії, ФРН, Великій Британії, Франції (серед інших країн зазначимо Росію, Ук­раїну та Китай);

• атомно-енергетичні комплекси (в усіх економічно розвинутих і найбільших постсоціалістичних країнах);

• аерокосмічні комплекси (особливо у США, Росії, Японії, Франції, Китаї, формується такий комплекс і в Україні);

• будівельно-індустріальні комплекси та ін.

Складаються й інші міжгалузеві системи: на світовому рівні це, наприклад, міжнародна індустрія туризму, в якій взаємодія великих тур-операторів та «готельних ланцюгів» поєднується з роботою глобальних інформаційних систем та сучасного авіаційного транспорту.

Особливо потужні глобальні міжгалузеві системи сформувались у промисловості. У 2000 р. додана вартість, створена у промисловості, сяг­нула 6 трлн. дол.

За показником доданої вартості на країни «тріади» припадало понад 80" % промислової продукції, у тому числі НАФТА — 29,5 % (США — 26 %, Канада і Мексика — по 1,75 %); на Західну Євро­пу — понад 25 % (зокрема ФРН — 6,7 %, Франція і Велика Британія — по 3,6 %, Італія — 3,4 %), на Східну Азію — майже 25 % (Японія — 16 %. Китай — 6 %, Республіка Корея — 2,5 %).

Система світової енергетики. Цю систему утворюють паливна промис­ловість та електроенергетика з їхніми підприємствами, комунікаціями, системами управління, науково-дослідною базою. Підприємства енерге­тики ведуть розвідування, освоєння, переробку й транспортування енер­гоносіїв, здійснюють виробництво та передання електроенергії та тепла.

Це дає підстави розглядати сукупність виробництв енергетики у світовому господарстві як паливно-енергетичний комплекс.

Протягом XX ст. суттєво змінилася структура паливно-енергетично-¹, го балансу світового господарства (табл. 12.4).

Таблиця 12.4

Паливно-енергетичний баланс світу, %

Джерело енергії	1913 р.	1935 р.	1970 р.	2002 р.
Вугілля
Нафта
Природний газ	—
Географічні джерела (вода, сонце, вітер тощо)				4,0
Ядерна енергія	—	—		6,5
Деревина та інші органічні ресурси			—	10,5*

Найбільші споживачі енергії у світі — США (22 % світового показ­ника), Китай (майже 12 %), Росія (6 %), Індія та Японія (по 5 %), ФРН, Франція, Канада та ін. Україна — у другій десятці країн із показниками – 1,5%, співмірними з промислово розвиненими європейськими країнами.

Система галузей із виробництва матеріалів об’єднує галузі, що випус­кають традиційні (метали, цемент тощо) та нові матеріали із заданими властивостями (сталі, сплави, композити тощо). Ця галузева система охоплює низку галузевих комплексів: металургійний, хімічний, лісовий, із виробництва будівельних матеріалів.

Металургійний комплекс охоплює галузі з видобутку, збагачення, первинної обробки сировини та виробництва чорних та кольорових металів. Залежно від використовуваної сировини комплекс поділяєть­ся на галузі чорної та кольорової металургії.

Виробництво сталі у світі в 2004 р. перевищило 1 млрд т. При цьому погіад 22% світо­вого виробництва дали заводи Китаю, 11 % — Японії, 9,8 % — США, 6,4 % — Росії, 4,7 % — Республіки Корея. Набирає потужності чорна металургія країн, що розвиваються. Республіка Корея, Бразілія, Індія вже увійшли до числа провідних виробників металу, зростає виробни­цтво на Тайвані, в Туреччині, Мексиці. Найпотужнішу сировинну базу для металургії мають Бразілія, Австралія, Китай, Індія, а також Росія, Україна, Канада, ПАР, Венесуела, США.

Кольорова металургія світу на початку ХХІ ст. виробляє до 70 млн т різноманітних кольорових металів, у тому числі близько 27 млн т алюмінію.

Хімічний комплекс — найдинамічніша частина галузевої системи ви­робництва матеріалів. Усі провідні країни світу інтенсивно розвивають виробництва в цій галузі. Особливо помітне місце посідають США (близько 1/5 світового виробництва), Японія, Росія, ФРН (по 1/10), а також Китай, Велика Британія, Франція, Італія, Україна. Хімія — ця найскладніша за структурою галузь — охоплює своєю чергою галузі з видобутку гірничохімічної сировини (кам’яна, калійна, глауберова та інші солі, сірка, апатити, фосфорити тощо), на якій переважно розви­ваються галузі основної хімії: виробництво мінеральних добрив, кис­лот, соди, хлору і т. д. У розміщенні вони (крім виробництва калійних добрив) орієнтуються здебільшого на споживчий фактор.

На базі використання переважно вуглецевої сировини (нафти й га­зу) розвиваються галузі хімії полімерів: органічна хімія, виробництво синтетичних смол, пластмас, синтетичного каучуку, штучних та хіміч­них волокон, гумово-технічних виробів та шин тощо.

Світова система машинобудування. Машинобудування — система взаємопов’язаних галузей, які, виготовляючи машини й устаткування, забезпечують технічне переозброєння всього господарства, задоволь­няють споживчий попит населення на різноманітні апарати й прилади побутового призначення, створюють основу економічного та оборон­ного потенціалу країн.

Машинобудівні виробництва групують у кілька галузевих"‘-) об’єднань. Основними серед них є насамперед загальне машинобудуван­ня (промислове устаткування, верстати, сільськогосподарські машини та ін.), транспортне машинобудування (автомобілі, літаки, кораблі, рухомий і склад залізниць та ін.) та електротехнічне й електронне машинобудуван­ня (всі види електроустаткування, різноманітна електронна апаратура то що).

Описана структура машинобудування добре проглядається при зіставленні обсягів та структури експорту машинобудівної продукції. Співвідношення обсягів випуску продукції трьох основних груп галузей машинобудування майже рівне — приблизно по 30% від сумарного показника.

Таблиця 12.7

Обсяги та структура експорту машин провідних машинобудівних країн світу (2002 р.)

	У тому числі, %:
Країна	Експорт, млрд дол.	загальне машинобу­дування	електротехн. та електронне машинобудування	транспортне машинобу­дування	Інші галузі
США	384,7	34,3	28,8	21,4	9,5
ФРН	338,7	32,2	20,5	40,5	7,1
Японія	303,7	28,8	29,1	34,2	7,9
Франція	140,9	27,2	22,9	44,7	5,6
Велика Британія	137,6	37,8	23,5	24,7	8,6
Китай	134,5	36,6	50,1	7,5	5,8
Республіка Корея	100,5	26,5	44,0	27,9	1,6
Мексика	99,9	23,1	42,8	28,7	5,4
Італія	99,5	48,2	19,7	26,4	5,7
Сянган	99,5	27,2	59,0	1,7	12,1
Канада	98,8	21,8	12,1	62,7	3,4
Сінгапур	84,0	38,2	53,6	2,6	5,6
Нідерланди	64,1	53,6	17,2	17,0	12,2

Джерело: U.N. International Trade Statistic. New York, 2004

2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Дата добавления: 2014-01-07