Дивідендна політика

На розподіл прибутку підприємств, створених у формі акціо­нерних товариств, значною мірою впливає обрана дивідендна політика, яка є сукупністю принципів і методів виплати диві­дендів відповідно до завдань фінансово-господарської діяльності у конкретний проміжок часу.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розпо­ділу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Відповідно, дохід акціонерів складається з двох частин: спожитої і капіталізованої.

До основних показників, що характеризують ефективність дивідендної політики, відносять:

1. Коефіцієнт виплати, або дивідендний вихід, характеризує пропорції розподілу чистого прибутку (після погашення фіксова­них зобов'язань) на виплату дивідендів та фінансування інвести­ційних потреб. До фіксованих зобов'язань належить виплата за рахунок прибутку основної суми боргу за кредитом, погашення облігаційних позик, виплата дивідендів за привілейованими ак­ціями.

Є два способи визначення коефіцієнта виплати дивідендів:

1-й спосіб:

де К_в — коефіцієнт виплати дивідендів;

Д_а — поточний дивіденд на одну акцію, виплачений грошима;

ЧП_й — чистий прибуток акціонерного товариства в розрахун­ку на одну акцію після погашення фіксованих зобов'язань.

2-й спосіб:

де ФВД — фонд виплати дивідендів за вирахуванням фіксованих зобов'язань (або інакше називається "масою" дивідендів);

ЧП — чистий прибуток AT після погашення фіксованих зобо­в'язань.

2. Рівень дохідності акцій характеризує розмір доходу, отри­маний акціонерами на кожну гривню, вкладену в акції. Визна­чається за формулою

де РД_а — рівень дохідності акцій; РЦа — ринкова ціна (курс) акції.

3. Акціонерні товариства для оцінки розробленої політики визначають показник, аналогічний РД_а, за результатами сумар­ної оцінки всіх дивідендних виплат і вкладеного акціонерного капіталу. Називається такий показник ставкою доходу на оплачений капітал і визначається за формулою

де СД — ставка доходу на оплачений капітал; АК₀ — оплачений акціонерний капітал.

4. Коефіцієнт співвідношення ціни та доходу на акцію (К_ц/Д) визначається за формулою

Крім перелічених показників для оцінки ефективності диві­дендної політики можна використовувати показники зростання ринкової вартості акцій.

Проблемі формування оптимальної дивідендної політики в країнах з ринковою економікою приділяють значну увагу. Адже від її вибору залежить рівень добробуту власників капіталу, роз­міри власних фінансових ресурсів і темпи виробничого розвит­ку на засадах самофінансування, ринкова вартість капіталу під­приємства і його фінансова стійкість у довгостроковому періоді.

У загальному вигляді основний зміст теоретичних досліджень з питань дивідендної політики представлено в табл. 5.7.

Цейаналіз показує, що в рамках розробки дивідендної політи­ки вирішується широке коло питань, основними з яких є:

Таблиця 5.7. Зміст теорій дивідендної політики

Теорія дивіденд­ної політики	Основні положення теорії	Основні вимоги
Теорія Міллера — Модільяні (або незалежності ринкової вар­тості капіталу від розміру дивідендів)	Дивідендна політика не впливає на ціну капіта- лу, а тому не виникає проблеми оптимізації коефіцієнта виплат і форм виплат дивіденду. Новий випуск дивідендів прирівнюється до реін-вестування прибутку	Ця теорія не враховує: • вплив податків; • витрати на емісію но- вих акцій; • асиметричність інформації (неоднаковий до­ ступ менеджерів і власників до інформа­ції про перспективи роз­витку фірми); • фактор ризику при прийнятті рішень щодо розподілу прибутку
Теорія пріоритету дивідендів (або "синиця в руках") М. Гордона і Д. Літнера	Зростання дивідендних виплат збільшує ринкову вартість капіталу. Поясняється це тим, що кожна грошова одиниця прибутку, виплаченого у формі дивідендів, вже "очищена" від ризику і коштує завжди більше, ніж прибуток, відкладений на майбутнє	Виходячи з цієї теорії, через менший рівень ризику максимізація дивідендних виплат має переваги над капіталіза­цією прибутку. Ця теорія може бути покладена в основу дивідендної політики, якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори
Теорія подат- кових переваг (або мінімізації дивідендів)	В інтересах акціонерів підтримувати невисоке значення коефіцієнта виплат, оскільки приріст капіталу завжди обкладається за нижчою ставкою, ніж приріст доходу. При високому значенні коефіцієнта виплат через збільшення податкових платежів зменшується ринкова вартість капі­талу фірми	За цією теорією, з метою найвищого податкового захисту сукупного доходу власників капіталу дивідендна політика має забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат. Ця теорія може використовуватися у випадку, якщо в складі інвесторів переважають акціонери з високим рівнем доходу

Сигнальна теорія диві- дендів	Якщо темпи зростання дивідендів перевищують очікування акціонерів, відбувається автоматичне зростання ринкової ціни акцій. Високі дивіденди сигналізують про покращання фінансового стану (і навпаки). Особливо чутлива ринкова ціна акцій до раптових різких змін розміру дивідендів	Акціонерне товариство має враховувати ринкові очікування своїх акціонерів і формувати дивідендну політику таким чином, щоб оголошений дивіденд не призводив до зниження ринкової ціни капіталу фірми. Розмір дивідендів доцільно збільшувати доти, доки темп приросту дивідендів буде меншим за темп приросту ринкової ціни акцій
Теорія "клієн- тури"	Дивідендна політика значною мірою залежить від складу акціонерів (клієнтури) і повинна відповідати очікуванням більшості власників. Та частина акціонерів, яка не згодна з дивідендною політикою, реінвестує свій капітал в інші фінансові інструменти, в результаті чого склад "клієнтури" стає більш однорідним	Якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори, яких цікавить поточний дохід, коефіцієнт виплати повинен бути високим. Якщо переважають високодохідні акціонери, яких цікавить можливий розмір податкової економії, коефіцієнт виплати повинен бути низьким. Для збереження постійного контингенту акціонерів немож­на часто змінювати ди­відендну політику

• Чи слід виплачувати всю або лише частину прибутку акціо­нерам у поточному періоді або ж реінвестувати її з метою майбут­нього підвищення ринкової вартості капіталу?

• За яких умов слід змінити значення дивідендного виходу?

• Чи слід в довгостроковому періоді дотримуватися однієї дивідендної політики і коли її доцільно змінити?

• В якій формі виплачувати акціонерам зароблений чистий при­буток: в грошовій, у вигляді додаткових акцій або через викуп акцій?

• Які конкретні методи нарахування дивідендів і схеми ви­плат використовувати?

У світовій практиці фінансового менеджменту всі названі вище питання вирішуються лише щодо простих акцій, оскільки для цього виду фінансових інструментів можливі альтернативні форми розподілу чистого прибутку. А виплати за привілейова­ними акціями належать до обов'язкових фіксованих платежів, рішення за якими пов'язується з вибором структури капіталу.

Основні форми виплати дивідендів проілюстровані схемою на рис. 5.10. У випадку використання грошових виплат можуть ви­користовуватися різні форми їх оголошення:

— розмір дивіденду на одну акцію у вартісному вираженні;

— відсоток від ринкової ціни акції (РД_Л);

— відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід (К_в);

— дивіденд оголошується без урахування податків з власників акцій.

Процедура виплати дивідендів передбачає визначення чотирьох основних дат, можливий інтервал між якими проілюстровано на рис. 5.11.

Більш детально зупинимося на послідовності окремих процедур.

Дата оголошення дивіденду — день, коли приймається і опри­люднюється рішення акціонерного товариства щодо розміру по­точного дивіденду, офіційно встановлюється дата перепису і ви­плати дивідендів.

Екс-дивідендна дата — акціонери, які купили акції до цієї дати, мають право на отримання оголошеного дивіденду. Якщо ж операція купівлі-продажу акцій була здійснена після екс-диві-дендної дати, поточний дивіденд новому власнику не виплачуєть­ся. Відповідно в цей день ринкова ціна акцій падає на величину оголошеного дивіденду.

Дата перепису, як правило, встановлюється за 2—4 тижні до їх виплати. У цей день здійснюється реєстрація акціонерів, що мають право на отримання оголошеного дивіденду. Вста­новлення спеціальної дати реєстрації власників зумовлено постій­ними змінами їх складу в умовах обертання акцій на фондовому ринку.

Дата виплати — день, коли безпосередньо здійснюються гро­шові виплати дивідендів акціонерам, що мають право на їх отри­мання.

Дата добавления: 2014-01-07