ІІ. Місце та роль України у світовій економічній системі

Під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх економічних процесів в Україні виникає низка проблем. До них слід віднести:

1. зростання ціни на газ, причому ціна імпортованого газу підвищуватиметься й надалі, доки досягне більш-менш стабільного рівня;

2. посилення конкуренції на світових ринках тих товарів, які станов­лять основу українського експорту, насамперед металів;

3. інвестиційний клімат в країні, незважаючи на політичні декларації на найвищому рівні, досі залишається несприятливим;

4. подальше відкриття внутрішнього ринку, зумовлене вступом України до СОТ у недалекому майбутньому, супровод­жується зростанням конкуренції між національними та іноземними компаніями, особливо у сферах сільського господарства та вироб­ництва продуктів харчування, споживчих товарів;

5. стрімке зростання соціальних витрат у різних формах, незбалансована структура державного боргу та його динаміка створюють ве­ликі ризики для фіскальної системи;

6. стабільно високий дефіцит Пенсійного фонду, який загрожує фіскальній стабільності в цілому;

7. недостатність реформ у сільському господарстві;

8. процес приватизації практично призупинився, тоді як проблема за­хисту прав власності надзвичайно загострилася.

Комбінація цих та інших проблем зумовила гальмування темпів зростання ВВП та посилення інфляційного тиску; до того ж додатне сальдо рахунку поточних операцій змінилося на від'ємне.

Сутність сучасного періоду зовнішньоекономічного розвитку поля­гає у тому, що доводиться працювати у двох напрямках: з одного боку, відновлювати та підтримувати зв'язки з країнами СНД, а з іншого — освоювати нові світові ринки. Вирішення цих завдань ускладнюється неефективною структурою економіки України, відсталістю техно­логічної бази виробництва, невирішеними соціальними завданнями.

Аби визначити місце та роль України в сучасних зовнішньоеко­номічних відносинах, доцільно з'ясувати її сукупний ресурсовий по­тенціал та структуру зовнішніх економічних зв’язків. Останню утворю­ють експорт та імпорт промислових і сільськогосподарських товарів, капіталу, робочої сили, а також послуги суб'єктам господарської діяль­ності (виробничі, транспортні, страхові, маркетингові тощо).

Слід наголосити, що сучасна структура та масштаби зовнішньоеко­номічної діяльності України не відповідають ні її інтересам, ані по­тенційним можливостям. Основну її частину становить торгівля. При цьому приблизно 85 % усіх постачань України за кордон припадає на сировину і матеріали. Водночас рівень індустріального розвитку нашої країни істотно перевищує середньосвітовий показник, і вона з повною підставою могла би постачати на світовий ринок значну кількість то­варів із закінченим циклом технологічного виробництва.

Природно-кліматичні умови України дозволяють їй вирощувати до 50 млн т зерна і зернобобових, а також виробляти до 6—7 млн т цукру-піску, що може забезпечити не тільки покриття внутрішніх потреб країни у продовольчих товарах, а й здійснювати їх частковий експорт за кордон (наприклад, зернових — 7—8 млн т, цукру-піску — до 2—3 млн т щорічно).

Електроенергетичні потужності дають можливість Україні виробля­ти до 300 млрд кВт електроенергії на рік. Приблизно 1/10 частину електроенергії вона, за умови нормального забезпечення енергоно­сіями, може експортувати.

Для розвитку й удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків не­абияке значення має забезпеченість України корисними копалинами. Україна має у своєму розпорядженні значні ресурси вугілля, залізних і марганцевих руд, а також самородної сірки, ртуті, титану, урану, со­лей, гіпсу, різноманітних будівельних матеріалів. Можливості задово­лення потреб України власною мінеральною сировиною показує таб­лиця 1.

Природно-ресурсовий потенціал (ПРП) України в еквіваленті До долара США вважається рівним 272,5 млрд. Найбільша /^його частка припадає на східні регіони країни.

у структурному плані провідне місце у ПРП України належить зе-мельно-ресурсовому компоненту (44,38 %), за ним ідуть мінеральний (28,26 %), водний (13,08 %), природно-рекреаційний (9,64 %), рослин­ний (4,17 %) та фауністичний (0,47 %) компоненти.

Таблиця 1

Задоволення потреб України власною мінеральною сировиною

		Корисні копалини
Графіт		Цементна сировина
Ртуть		Вугілля
Самородна сірка		Доломіти
Марганцева руда		Природний газ
Сировина для склоробного виробництва		Полевошпатна сировина
Кам'яна сіль		Калійні солі
Залізна руда		Нафта
Камінь будівельний		Гіпс
Формувальні матеріали		Вогнетривкі глини
Флюсові матеріали

Україна характеризується високим рівнем інтелектуального по-" тенціалу. Грамотність її населення складає майже 100 %, а частка на­селення, охопленого навчанням, — 74 %. За кількістю студентів (37 на тисячу осіб) Україна поступається лише окремим країнам світу (США, Канаді, Японії та деяким іншим) і перебуває нарівні зі Швецією.

Найважливішими показниками, що характеризують роботу під­розділів національної економіки, є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). їхня величина зі здобуттям Ук­раїною незалежності та розривом виробничо-технологічних зв'язків, що існували в межах колишнього СРСР, різко зменшилася. Однак в останні роки намітилася тенденція до зростання ВВП (хаблг-26'3). У 2004 р. він склав 335 млрд. грн. (131 млрд дол.). Темпи його зростан­ня останніх років — одні з найвищих у світі. Проте у перерахунку на душу населення ВВП України залишається ще надто малим — 6979 грн (близько 1049 дол.).

Даний показник досить низький, він характерний для дуже бідних країн, що розвиваються. Однак фактично, з урахуванням цін і парите­ту купівельної спроможності (ПКС), а також діяльності тіньової еко­номіки, ВВП України набагато вищий і складає 3000—3600 дол. на осо­бу. Але й це для нашої країни замало, оскільки середньоосібна величи­на ВВП у світі дорівнює 8100 дол., а в розвинутих країнах Заходу 25-29 тис. дол.

Окремо наголосимо, що розвиток сучасних технологій — основа рівноправної інтеграції в ЄС. Наскільки ми готові у цьому плані приєднатися до передового економічного об'єднання світу?

Частка витрат на науку у ВВП країн ЄС складає 2,16 %, в Україні ж — 1,13 %. Обсяг високотехнологічного експорту (у доларах на душу населен­ня) становить відповідно 827 і 12. Кількість персональних комп'ютерів на тисячу населення дорівнює 234,6 та 13,8. Навіть така побіжна статистика свідчить про те, що успішна інтеграція в ЄС вимагає істотного поліпшен­ня усіх ключових показників технологічного розвитку.

Нині провідна роль у виробництві ВВП України належить галузям, що належать до матеріальної сфери, — промисловості (39 %), сільсь­кому, лісовому та рибному господарству (13,16 %), будівництву, транс­порту, зв'язку, торгівлі та ін. (30,55 %). Частка невиробничої сфери у ВВП сановить лише 18,17 %.

При аналізі структури ВВП України за його вартістю і зайнятістю населення звертають на себе увагу такі особливості:

• порівняно з розвинутими країнами у структурі вартості ВВП Ук­раїни відносно висока питома вага матеріального виробництва — промисловості та сільського господарства (понад 50 %, тоді як у країнах ЄС - 35-40 %);

• значна диспропорція у співвідношеннях між вартістю продукції, що виробляється підрозділами народного господарства, і зай­нятістю в них економічно активного населення (табл. 2);

• відносно низькі показники ВВП зумовлюють низьку середньо­місячну заробітну плату та її значну диференціацію в розрізі окре­мих галузей господарства.

Таблиця 2

Структура вартості й зайнятості при виробництві ВВП підрозділами економіки, %

	Промисловість	Сільське господарство	Торгівля, Транспорт послуги
Економічно розвинуті країни	35/35*	5/5	60/60
Середньорозвинуті країни	35/40	15/10	50/50
Країни, що розвиваються, з низьким доходом	35/20	20/60	45/20
Україна	39/20	13/22	48/58

Україна, за даними закордонних аналітиків, здатна самостійно забезпечити виробництво кінцевої про­дукції на 16 % (Росія — приблизно на 65 %). Звідси випливає зна­чущість зовнішньої торгівлі для нашої держави.

Світовий банк оцінює рівень зовнішньої торгівлі країн світу за\ співвідношенням вартості їхнього експорту товарів і послуг до ВВП, що виробляється. Питома вага експорту у ВВП розвинутих країн коливаєть­ся від 10 до 70 %. Як правило, чим менша країна і вужчий її внутрішній ринок, тим більша її зовнішньоторговельна діяльність і питома вага екс­порту у виробництві ВВП. У США останній показник дорівнює 12,1 %, Канаді — 40 %, Нідерландах — 56 %, Бельгії — 73,4 %. В Україні част­ка експорту у ВВП (експортна квота) перевищує 59 %. Це, з одного бо­ку, свідчить про відкритість її економіки, а з іншого — про вузькість внутрішнього ринку, на якому значна частина вітчизняної продукції не знаходить реалізації.

- Порівняно із промислово розвинутими і навіть із деякими пост-соціалістичними державами Україна має відносно низький показник обсягу експорту в перерахунку на душу населення — 686 дол. У ФРН він перевищує 6200, Франції — 4850, Чехії — 2650, Угорщині — 2440, Словаччині — 1900, Естонії — 1560 дол.

- У товарній структурі українського експорту присутні багато видів товарів національної економіки. Однак основну частину валютних надходжень дають дев'ять найменувань продукції (табл. 3).

Таблиця 3

Товарна структура експорту основних видів продукції України

Найменування продукції	Частка у загальному експорті %
Неблагородні метали і вироби з них	36,0
Хімічна продукція	8,0
Мінеральна сировина та енергоносії	16,0
Механічні вироби, електроустаткування, прилади, аудіо-відеотехніка	11,0
Текстиль та вироби з нього	3,0
Деревина й вироби з неї, папір	3,1
Транспортні засоби	3,0
Продукція харчової промисловості	4,0
Сільськогосподарська продукція	6,0
Інше	14,0

Якщо порівняти структуру товарного експорту України з ана­логічними показниками країн Центральної та Східної Європи, то стає очевидним, що таке порівняння не на її користь.

По-перше, експорт сировини і товарів з низькою доданою вартістю в Україні в 4—10 разів перевищує показники Чехії, Угорщини та Польщі. По-друге, експорт продукції машинобудування у 2—5 разів менший, ніж із країн Центральної Європи. На світових ринках за Ук­раїною поступово закріплюється стратегічно невигідна для неї сиро-* винна товарна структура експорту.

Товарну структуру імпорту України утворюють мінеральна сирови­на та енергоносії (36 %), механічне устаткування, машини та ме­ханізми, електроустаткування, прилади, аудіовідеотехніка (15 %), хімічна продукція (13 %), транспортне та шляхове устаткування (8 %), металопродукція (5 %), готові харчові продукти (5 %).

За рахунок ввезення з інших країн практично цілком задовольня­ються потреби України в синтетичному каучуку, на 80—88 % — у нафті та газі, на 60—80 % — у кольорових металах, автомобілях, тролейбусах, електротехнічних і кабельних виробах, матеріалах, продукції целюлоз­но-паперової, текстильної та медичної промисловості. Довозить Ук­раїна бавовну, вугілля, апатитовий концентрат і фосфорну крупу, хлорні та калійні добрива, азбест тощо.

У географічній структурі експорту України провідне місце нале­жить країнам СНД. Однак поступово їхня частка знижується. Якщо в 1992 р. на них припадало 68 % товарного експорту України, у 2000 р. — 34 %, то у 2004 р. - лише 26,2 %.

У 2004 р. Україна здійснювала торгівлю з 199 країнами світу. Найбільш значним нашим торговельним партнером була й залишаєть­ся Росія (понад 18 % експорту країни), за нею йдуть ФРН, Туреччина, Італія, США, Польща, Китай, Угорщина.

Країни СНД посідають провідне місце і в імпорті України — 51,3 %. Головну роль тут також відіграє Росія, на яку припадає понад 40 % за­гального імпорту до України (насамперед через постачання енерго­носіїв). За Росією ідуть ФРН, Туреччина, Польща, Італія, США, Вели­ка Британія, Китай.

Важливе місце в сучасних міжнародних економічних відносинах займають послуги — транспортні, туристичні, фінансові, наукові, інжи­нірингові та ін.

Україна має значний потенціал для надання міжнародних послуг іншим країнам світу. Ними зараз користуються щорічно понад 150 країн на загальну суму понад 4 млрд дол. Водночас Україна користуєть­ся міжнародними послугами інших країн, загальна вартість яких — близько 1,2 млрд дол.

Основну частину міжнародних послуг України становлять транс­портні послуги, надані насамперед Росії, Казахстану, Узбекистану і Туркменістану для помпування їхнього природного газу й нафти по трубопроводах у закордонні європейські країни. Це дає приблизно по­ловину всього доходу України у сфері міжнародних послуг. Далі йдуть послуги зв'язку та будівництва. В імпорті послуг передують будівельні, далі йдуть транспортні, професійні та ділові послуги.

За даними Всесвітньої туристичної організації, внесок туризму у світову економіку становить щорічно більше 2,2 трлн дол., і він продов­жує зростати. У туризмі зайнято понад 200 млн осіб, а його частка у ви­робництві світового ВВП досягає 10,9 %. У деяких країнах дохід від ту­ризму складає значну частину валютних надходжень у структурі експор­ту товарів і послуг (в Іспанії — 60 %, Австрії — 40 %, Швейцарії — 18 %, Італії — 11 %). Зростає кількість іноземних туристів і в інших країнах світу, в тому числі у тих, що розвиваються.

В Україні ж індустрія туризму й відпочинку ще не дістала належ­ного розвитку. Туризм дає лише 8 % виробленого у країні ВВП (ниж­че середньосвітового показника майже на три пункти).

Важливою умовою входження України до світового ринку та євро­пейського економічного простору є відповідність вітчизняних соціаль­них стандартів міжнародним. Велику роль у вирішенні цієї проблеми

Друга група соціальних стандартів пов'язана із рівнем життя в країні. До них належать:

· тривалість життя;

· грамотність населення;

· сумарний коефіцієнт народжуваності;

· коефіцієнт старіння населення;

· співвідношення 10 % найбагатших до 10 % найбідніших осіб— 10:1;

· частка населення, яке перебуває за межею бідності, — 10;

· співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати — 1:3; рівень безробіття (в тому числі прихованого) — 8—10 %;

· кількість правопорушень на 100 тис. населення — до 5 тис. випадків;

· рівень депопуляції (співвідношення кількості народжених до кількості помер­лих) —,50: 50;

· Кількість психічнтх патологій на 100 тис. населення – до 284;

Дата добавления: 2014-01-07