Лекція 8. 1. Характеристика основних заходів впливу, що застосовуються Національним банком України

Тема: ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ВПЛИВУ ДО БАНКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ НИМИ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

1. Характеристика основних заходів впливу, що застосовуються Національним банком України. Заходи попереднього реагування. Примусові заходи впливу

2. Обмеження, зупинення чи припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику та видача інших розпоряджень з боку НБУ

3. Накладання штрафів на банки та на керівників банків

1. Характеристика основних заходів впливу, що застосовуються Національним банком України. Заходи попереднього реагування. Примусові заходи впливу

Банківський нагляд не завершується після проведення інспектування. Завершальним, або узагальнюючим його етапом є застосування Національним банком України заходів впливу щодо банків адекватно до вчинених ними порушень чи здійснення ризикових операцій згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Законодавчою основою застосування заходів впливу є Закони України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93, Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші законодавчі акти. Основні засади, підстави та порядок застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства визначені Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. №369, Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим Постановою НБУ від 29.12.2001 №563 та Положенням про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, затвердженим постановою ПравлінняНБУ від 09.11.1998 №470 та іншими нормативне - правовими актами НБУ. З метою впорядкування і координації процедур застосування НБУ заходів впливу до банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю з боку НБУ, а також з метою здійснення належного контролю за усуненням порушень у банківській діяльності розроблений Регламент застосування Національним банком України заходів впливу, затверджений постановою ПравлінняНБУ від 02.12.2002 №460. З метою приведення Регламенту застосування Національним банком України заходів впливу у відповідність до вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" і нормативно-правових актівНБУ, а також у зв'язку із змінами в структурі банківського нагляду Національним банком України постановою ПравлінняНБУ від 30.06.2004 р. № 307 затверджені Зміни до Регламенту застосування заходів впливу.

Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" підставою для застосування заходів впливу є "порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку".

Порушення вимог законодавчих та нормативних актів, як правило, більш чіткі й конкретні. Тому їх набагато легше довести, ніж, наприклад, звинувачення у невиваженій кредитній політиці або некомпетентності керівництва.

Порушення інтересів вкладників можна поділити на дві групи:

Ø пов’язані з коротко - або довгостроковою фінансовою неспроможністю виконання банками своїх зобов'язань;

Ø невиконання зобов'язань через інші фактори (ігнорування положень угоди, технічна неможливість виконання тощо).

Заходи впливу, які може застосувати НБУ в разі порушення інтересів вкладників і кредиторів, враховують відмінності цих двох груп інтересів.

У першому випадку заходи впливу можуть стимулювати банк до поліпшення своїх фінансових показників або обмежувати коло здійсню­ваних ним операцій. Захист інтересів другої групи здійснюється через застосування інших санкцій, схожих на адміністративні. Тут стабільність банку не має принципового значення. Навіть до найбільш стабільного банку можуть бути застосовані заходи впливу за порушення цієї групи інтересів.

Визначення ж ситуації, яка б загрожувала платоспроможності банку та інтересам вкладників, потребує розгляду усіх сфер діяльності банків­ської установи. Існують загальноприйняті міжнародні стандарти пруденційної банківської діяльності, порушення яких може призвести до високого ступеню ризиків, збитків або іншої шкоди для банку, його вкладників та кредиторів. Наприклад:

Ø недостатній рівень капіталу, зважаючи на види та якість активів банку;

Ø несформований резерв для покриття можливих збитків від активних операцій банку;

Ø недостатній рівень ліквідності банку з огляду на структуру його активів та пасивів;

Ø спекулятивна, або ризикована, практика інвестування;

Ø неадекватність системи внутрішнього контролю;

Ø пільгові умови банківських операцій для інсайдерів тощо.

Досить важко точно встановити причини негативної ситуації в банку, оскільки стан банку залежить від аналізу майже всіх аспектів банківської діяльності упродовж деякого часу. Проте існує ряд ситуацій, загрозливих щодо інтересів вкладників банку, особливо якщо вони виникли внаслідок неналежного управління банком. До таких ситуацій слід віднести:

• низький рівень відсоткової маржі з огляду на операції, якими займається банк;

• надзвичайно високі накладні витрати;

• високий рівень концентрації пасивів;

• значний обсяг неприбуткових активів;

• значний обсяг кредитів, які віднесено до негативних категорій класи­фікації;

• високий рівень концентрації кредитів як інсайдерам, так і конкретній галузі;

• високий рівень чистих збитків від кредитної діяльності.

Важливо зазначити, що банк може дотримуватися всіх вимог різних нормативних актів і водночас перебувати у стані, який загрожує інте­ресам його вкладників. Це пояснюється тим, що банківська діяльність і якість активів можуть характеризуватися досить високим ступенем ризику, незважаючи на дотримання вимог нормативних актів щодо капіталу, ліквідності та інших показників діяльності. Оскільки момент настання і ступінь складності ситуації, яка загрожує інтересам вкладників банку, не можуть бути точно визначені чи підраховані, положення за ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" НБУ надано, значну гнучкість та широку свободу у винесенні рішення щодо застосування заходів впливу до банків.

Заходи впливу, застосовувані НБУ до банків, мають бути адекват­ними конкретним порушенням. При цьому вибір адекватних заходів має враховувати:

ð характер допущених банком порушень;

ð причини, які зумовили виникнення виявлених порушень;

ð загальний фінансовий стан банку та рівень достатності капіталу;

ð розмір можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.

Наглядові органи НБУ можуть застосовувати до банків заходи впливу двох видів - непримусові (попереднього реагування) й примусові (Рис. 1.).

Непримусові заходи впливу (запобіжні або попереднього реагування) застосовуються у випадках, коли недоліки в діяльності банку не загрожують інтересам вкладників та кредиторів. Вони можуть бути застосовані за умови відповідального, конструктивного підходу органів управління банку, а в необхідних випадках - і його засновників до усунення порушень. Таких заходів впливу можна вживати переважно на ранніх стадіях виникнення недоліків. До них відносять:

• письмове застереження;

• укладання письмової угоди з банком;

• видача Національним банком України розпоряджень;

• програма фінансового оздоровлення.

Примусові заходи впливу застосовуються до банку у випадках, коли допущені порушення є такими, що застосування тільки непримусових заходів впливу не достатньо та не дасть очікуваних результатів, а також не забезпечить належного коригування діяльності банку. До них підносяться:

ð зупинення (обмеження) дії ліцензії на здійснення окремих банківських операцій або відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій;

ð усунення керівництва від управління банком;

ð призначення тимчасової адміністрації.

ð накладання штрафів на банки та керівників банків;

ð ліквідація або реорганізація банків.

Рис. 1. Заходи впливу органів Національного банку України до банків

Більшість із примусових заходів спрямовані на виправлення ситуації в банку та приведення його діяльності у відповідність з вимогами нормативно-правових актів. Виправним заходом, метою якого є фінансово покарати банк або його керівника за допущені порушення, є лише штраф. Відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку - останній захід, вжиття якого свідчить про те, що всі дії щодо розв'язання проблем банку не дали належного результату.

Вибір того чи іншого заходу впливу залежить від серйозності виявлених проблем банку та від ставлення його керівництва до них.

Для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконанням ними вимог Національного банку України щодо усунення допущених порушень може встановлюватися особливий режим контролю за їх діяльністю.

Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно з заходами впливу, що встановлені статтею 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність", у разі виникнення в банку некерованої ситуації, а саме:

ð невиконання керівниками банку вимог Національного банку щодо усунення виявлених порушень;

ð відсторонення керівників банків від посади;

ð виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем ризику, порушень банківського законодавства, а також одержання доходів із порушенням вимог чинного законодавства, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку;

ð виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами;

ð потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами до часу прийняття Національним банком рішення про призначення тимчасової адміністрації або про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

· результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;

· результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законо­давства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

· результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах. Національний банк співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися лише з такою мстою:

• для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;

• для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

У разі виконання банком прийнятих зобов'язань та покращання показників діяльності банку Національний банк України може достроково відмінити застосовані заходи впливу на визначений строк (частково або зовсім). Рішення про відміну застосованих заходів впливу має прийматися Комісією Національного банку (Комісією Національного банку при територіальному управлінні) або Правлінням Національного банку, або особою, яка прийняла рішення про застосування заходів впливу.

Заходи попереднього реагування. У разі потреби висування до банку вимоги щодо усунення порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку Національний банк застосовує до банку письмове застереження, у якому висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, указує на допущені порушення з метою їх усунення та конкретні заходи, яких йому необхідно вжити з метою уникнення ризикової або неправильної банківської практики, запобігання порушенням нормативно-правових актів із банківської діяльності, установлює строки їх усунення.

Письмове застереження застосовується самостійними структурними підрозділами центрального апарату Національного банку, що мають згідно з покладеними на них функціями контролювати діяльність банків, а також територіальними управліннями Національного банку. Про застосування іншими структурними підрозділами Національного банку (крім банківського нагляду) письмового застереження має повідомлятися відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку для його інформованості щодо діяльності банку в цілому.

Якщо банк допустив порушення, для усунення якого потрібно більше ніж два місяці, то письмове застереження до банку не застосовується. У цьому разі до банку має застосовуватися інший захід впливу, зокрема укладення письмової угоди з банком.

Укладення письмової угоди з банком. Письмова угода як захід впливу укладається з банком, що допустив порушення, які впливають на його фінансовий стан, та за умови, що банк має прийнятний план заходів для вирішення виявлених проблем. У письмовій угоді банк письмово визнає свої недоліки в роботі та допущені порушення і подає перелік обґрунтованих заходів, яких банк зобов'язується вжити для усунення порушень, їх запобігання в подальшому, поліпшення фінансового стану тощо із зазначенням строків їх виконання.

Прийняті банком у письмовій угоді зобов'язання мають включати конкретні заходи, спрямовані на поліпшення його фінансового стану або усунення виявлених порушень, а також запобіжні заходи щодо недо­пущення порушень у майбутньому, зокрема таке:

ð складання та виконання бізнес-плану або програми розвитку капітальної бази банку або програми фінансового оздоровлення;

ð розроблення та запровадження положень щодо поліпшення практики кредитування;

ð зобов'язання щодо проведення зовнішнього аудиту фінансового стану банку;

ð прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

ð прийняття рішення про обмеження розміру кредитів, що надаються пов'язаним особам (інсайдерам) банку;

ð прийняття рішення щодо тимчасового зниження розміру процентів за депозитами, що залучаються;

ð тимчасове припинення виплати дивідендів;

ð прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може випла­чувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій;

ð реорганізація банку.

Укладення письмової угоди здійснюється за ініціативою банку, який розробив прийнятний план заходів щодо усунення проблем в його діяльності (виявлених Національним банком чи безпосередньо банком) та звернувся до Національного банку з проектом письмової угоди щодо усунення порушень.

У письмовій угоді з боку Національного банку має обумовлюватися порядок контролю за виконанням зобов'язань банку та порядок і форми надання банком додаткової інформації, потрібної для контролю за виконанням прийнятих ним зобов'язань.

Контроль за виконанням банком зобов'язань за письмовою угодою здійснюється відповідним територіальним управлінням (структурним ' підрозділом центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) шляхом аналізу звітів банку, проведення спільних нарад чи перевірок.

Дата добавления: 2014-01-07