Групи дітей, які потребують фізичного загартування, та методика їх загартування

І.

Теоретико-технологічні основи роботи соціального гувернера з фізичного і статевого виховання дитини

Лекція 8.

П л а н:

1. Теоретичні основи фізичного виховання дошкільників.
2. Існуючі методики фізичного виховання і загатовування. Основи оздоровлення дитини в домашніх умовах.
3. Вправи спортивного характеру. Правила безпеки у процесі занять фізкультурою.
4. Особливості навчально-виховної роботи з хворими дітьми та дітьми у реабілітаційному періоді.
5. Значення статевого виховання у розвитку дошкільника.
6. Сутність статевого виховання та статевої соціалізації дитини.
7. Завдання і методи статевого виховання дошкільника вдома.
8. Особливості формування статеворольової ідентифікації та поведінки дітей у різні вікові пеоріоди дошкільного дитинства.
9. Зміст знань дітей різного віку щодо відмінностей між статями, ролі батька та матері у народженні дітей.

Значення фізичного розвитку для загального розвитку дитини. Фізичне виховання дітей дошкільного віку спрямовано на зміцнення їхнього здоров'я, удосконалення фізіологічних і психічних функцій організму, що розвивається, його загартування, розвиток рухових умінь, підвищення фізичної і розумової працездатності, необхідної для навчання в школі. Задачі фізичного виховання тісно зв'язані з задачами розумового, морального, естетичного, трудового виховання. Організм дитини-дошкільника знаходиться в періоді становлення функцій, їхнього беззупинного удосконалення, тому весь комплекс засобів фізичного виховання (режим, гігієна, загартовування, активні рухи, рухливі ігри, спортивні вправи) повинен забезпечити рішення головної задачі — виховання здорової, гармонічно розвиненої дитини, здатної легко адаптуватися в умовах шкільного навчання.

Підвищення стійкості дитини до різних несприятливих факторів навколишнього середовища — одна з основних задач батьків і вихователя. Здавна дітей привчали до холоду, до фізичної праці. Народна мудрість вбачала в цьому головне, а може і єдине на той час, джерело здоров'я. Видатні дитячі лікарі Н. Ф.Філатов, А. А. Кисіль, Н. П. Гундобін, Г. Н. Сперанський бачили в загартовуванні дитячого організму невичерпне джерело здоров'я дітей. Ще в 1910 р. Г. Н. Сперанський публікує першу в Росії книгу про загартовування дітей. Загартовування організму — це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму, що в остаточному підсумку приводить до зниження “застудних” захворювань. Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи загартовування є невичерпними джерелами збільшення здоров'я дітей різного віку.

Навчання, домашні завдання збільшують навантаження на організм дитини, діти зовсім мало бувають на повітрі, а вихідні дні проводять у телевізора, “відіка” чи грають у малорухомі “сидячі” і комп'ютерні ігри. Діти менше рухаються, більше сидять, унаслідок чого виникає дефіцит м'язової діяльності, і збільшуються статичні напруги. Діти, що додатково займаються музикою, живописом, вільний час яких скорочено, а статичний компонент збільшений, мають більш низький рівень рухової активності. Крім того, виникає необхідність засвоєння і переробки інформації, а, отже, і напруга зорового апарата (читання, малювання). Недостатня рухова активність школярів у повсякденному житті несприятливо позначаються на стані їхнього здоров'я. Великі розумові і статистичні навантаження в школі, відсутність додаткової рухової активності, малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування, приводять до того, що в більшості школярів погіршується зір, діяльність серцево-судинної і дихальної системи, порушується обмін речовин, зменшується опір організму до різних захворювань, що приводить до погіршення стану їхнього здоров'я.

Задоволення потреби дошкільника в рухах є найважливішою умовою його життєдіяльності і нормального розвитку — не тільки фізичного, про яке вже говорилося вище, але й інтелектуального. Достатня по обсязі рухова активність сприятливо позначається на функціональному стані головного мозку, збільшенні працездатності, підвищенні довільності у виконанні різних видів діяльності.

Виконуючи свої специфічні функції, фізичне виховання об’єктивно пов’язане з розумовим, трудовим, естетичним та гігієнічним вихованням. Заняття фізичною культурою підвищують функціональні можливості організму, розумову і фізичну працездатність, продуктивність навчальної праці. Уміле використання засобів фізичного виховання сприяє розвитку таких специфічних інтелектуальних якостей, як практичне мислення, спостережливість, кмітливість, та ін.. Це зв’язано з тим, що правильно організована рухова діяльність вимагає від учнів зосередженої уваги, вибору цілі і способів дій, корекції і оцінки їх результатів.

Фізичні вправи, що виконуються в умовах колективної взаємодії, озброюють дітей досвідом моральних відносин, котрі формують морально-вольові якості. В процесі фізичного виховання складаються різні ситуації, в тому числі конфліктні, в яких виявляються і вимірюються відносини дитини до суспільства, до людей, до самого себе. Рухова діяльність, яка регламентується встановленими і добровільно прийнятими нормами та правилами, на фоні сильного емоційного збудження привчає підкоряти особисті інтереси до інтересів колективу, володіти собою, виявляти дисциплінованість, чесність, сміливість, бережне ставлення до суспільної власності.

Розширюючи діапазон творчих можливостей людини, фізичне виховання створює передумови для підготовки особистості до високопродуктивної праці. В основі трудової та рухової діяльності лежать рухи різних видів. Саме це зближує по своїм основним задачам і механізмам фізичне і трудове виховання. Руховий досвід, який набувається в процесі фізичних вправ, підвищує загальну витривалість, фізичну та психологічну готовність до праці. Фізичні вправи доносять рухам гармонію та красу, чіткість, виховують добру осанку, підтягнутість та вільне володіння тілом. Дякуючи цьому рухова діяльність стає об’єктом естетичних переживань та оцінок.

У дошкільному віці відбувається бурхливий розвиток організму дитини. У неї активно формується нервова, кістково-м’язова системи, вдосконалюється дихальний апарат. В цьому періоді закладаються основи доброго здоров’я і повноцінного фізичного розвитку.

Цілеспрямоване фізичне виховання сприяє позитивному впливу на розумовий розвиток малюків – збагачуються знання про навколишні предмети і явища, вдосконалюється орієнтування в просторі і часі, формуються позитивні риси характеру. У дітей з’являються вміння діяти в колективі однолітків; у них формуються такі якості як витримка, самостійність, активність, ініціатива, відчуття дружби, взаємодопомоги і т.д.

Виходячи з усього вище сказаного можна визначити такі цілі фізичного виховання як освітні, виховні і оздоровчі, які спрямовані на забезпечення фізичного і психічного здоров’я і гармонійного розвитку особистості Досягнення цих цілей передбачає вирішення наступних задач:

1. Специфічні задачі:

а) оптималізувати процес виховання дитини, враховуючи проблеми розвитку його фізичних якостей, вдосконалення рухових здібностей, а також зміцнення і збереження здоров’я;

б) ставити освітні задачі, передбачаючі системне формування необхідного в житті індивідуального фонду рухових вмінь, навичок та пов’язаних з ними знань.

1. Загальнопедагогічні задачі:

а) забезпечити моральне, ідейно-політичне і трудове виховання;

б) виховати волю, позитивні риси характеру, позитивні емоції, естетичні потреби особистості.

Батьки повинні знати, що за допомогою загартування можна не тільки підвищити у дітей адаптацію до змін зовнішніх умов, але і міцний фундамент здоров’я. Про це доводять цікаві досліди лікаря Синиціної. Її спостереження показали, що діти немовлячого віку, які систематично проводили загартовуючі процедури (повітряні ванни, загальні обливання і ножні ванни) краще розвивалися фізично, мали кращий склад крові і більш високій життєвий тонус, вони вдвічі рідше хворіли на пневмонію і катаром верхніх дихальних шляхів в порівнянні з не загартованими дітьми.

Головною задачею є стежити не стільки за ростом і вагою, скільки за розвитком рухливості дитини, її спритністю і координацією, свідомістю і радістю вражень від навколишнього світу, мотиваціями й інтересом. Якщо дитина перестала любити рухливу гру і біг, вона або знаходиться в стані передзахворювання, або уже хвора.

Для розвитку процесу загартовування організму необхідно повторна чи тривала дія на організм того чи іншого метеорологічного фактору: холоду, тепла, атмосферного тиску. Завдяки повторним діям факторів загартовування, більш міцніше розвиваються умовно рефлекторні зв'язки. Вплив на центральну нервову систему навколишнього середовища втягує в терморегуляторні реакції весь організм і, насамперед, серцево-судинний, травний, ендокринні апарати і кісткова мускулатура. Однак, з'ясовано, що стійкість до холоду підвищується лише в тому випадку, коли здійснюється спеціальний режим загартовування до холоду чи коли організм повторно піддається охолодженню. Найбільш м'яким, доступним і розповсюдженим засобом зміцнення здоров'я є загартовування повітрям

Загартовування повітрям з поступовим зниженням його температури виступає не тільки як один з основних засобів зміцнення здоров'я людини, але може служити м'яким тлом активного режиму загартовування тих хто займається фізичними вправами цілий рік на свіжому повітрі. Дуже важливо відновити здатність організму до правильної терморегуляції, до точної відповіді кровоносної й імунної систем на теплові сигнали (холод чи тепло). Адже переважна більшість наших дітей живе при постійно комфортній температурі, теплий одяг і перегріте повітря приміщень привчили їхні рецептори до дуже вузького діапазону температур. А коли дитина привчена розумно вдягатися, і вилікувана від хвороби, можна приступати до загартовування, що полягає у водяних процедурах (обливанням і плаванням).

Вплив плавання на організм людини, а дошкільника особливо, надзвичайно благотворний і різноманітний. Воно допомагає людині стати здоровим, сильним, спритним, витривалим, сміливим. Позитивно впливає плавання на дихальну систему людини, гартує, активізує обмін речовин, діти-плавці відрізняються гармонійно розвиненою мускулатурою, мають гарну рухливість суглобів. Плавання – кращий спосіб прилучення дошкільників до загартовуючої культури, прекрасний спосіб підготовки до шкільних занять.

Треба підкреслити, що залучення дітей до загартовування і фізичних вправ, що сприяють зміцненню здоров'я, повинне відбуватися у формі гри, з елементами змагання, без обов'язкового примусу.

Нетрадиційні методи загартовування. З народження дитина повинна систематично приймати природні і спеціальні процедури, що гартують, не виходячи за межі фізіологічних норм, у противному випадку її організм не буде застрахований від негативних усіляких фізіологічних порушень при впливі на неї навколишнього середовища (холодного повітря, вітру, протягів, холодної води і т.д.). Систематично гартуючи, впливаючи на центральну нервову систему, ми впливаємо на імунну (захисну) систему. Гнучкість імунної системи в ту чи іншу сторону (вплив на неї холодом чи теплом), дозволяє організму витримувати різні навантаження, аж до екстремальних.

Уся робота з загартовування відбивається в розпорядку дня і визначена нормами, вимогами чи правилами, що неухильно виконує вихователь. Основні моменти в загартовуванні, коли можна домогтися значних успіхів, це фіззарядка, після обіднього сну, прийом сауни, прогулянки з рухливими іграми. І не тільки через почуття обов’язку і відповідальності за здоров'я дітей повинен перейматися вихователь, але найголовніше тому що за здоров'я кожної дитини він має перейматися навіть більше, ніж за своє здоров'я – адже йому довірили батьки найдорожче – життя своєї дитини. Багато залежить від того, наскільки здоровий фізично сам вихователь, чи виконує він сам у достатній мірі те, чому вчить дитину.

Коли ж можна застосувати спеціально організовані Н.М.З. у режимі дня? На ранковій фіззарядці. Після обіднього сну. При проведенні фізкультурних занять. На дитячих святах.

Добре організована ранкова фіззарядка (але тільки не гімнастика), та ще і з Н.М.З. дає дітям гарний емоційний настрій на весь день, сприяє зміцненню їхнього здоров'я і профілактиці хвороб.

Другим по значимості, після ранкової фіззарядки, організованим заняттям по загартовуванню можна вважати заняття після обіднього сну, що значно сприяє більш швидкому переходу організму до подальших активних занять у режимі дня.

Дошкільник постійно має потребу в опіці, не тільки по догляду за собою, але й у виконанні режимного моменту в повсякденному житті. У домашніх умовах дотримання режимного моменту залежить від впливу батьків на дітей, від підготовленості батьків і їхніх знань виховного процесу. Було б помилково думати, що усі без винятку діти дошкільного віку з найперших занять включаються в загартовування. Як правило, страх батьків за дітей, їхній острах того, що діти застудяться, передається дітям і заважає їм на початковому етапі приступити до Н.М.З. Індивідуальний підхід згодом допомагає дітям перебороти психологічний бар'єр. Спільна робота вихователя з такими дітьми і з батьками, уже незабаром вирівнює таких дітей з однолітками. Причому найважчою буває робота не з дітьми, а з батьками, що спочатку через страх застудити дитину, можуть кілька разів змінювати своє відношення до загартовування, що не відповідає ні з моральної, ні з якої іншої сторони залученню дитини в Н.М.З.

Чи всі батьки і діти знають, як потрібно правильно харчуватися? Дитина, що постійно переїдає в домашніх умовах – набирає вагу, а при надлишковій вазі зменшується рухова активність тому, що хочеться більше посидіти полежати і т.д. Зменшення рухової активності веде до ослаблення організму і його функцій. Поступово про себе дають знати основні органи: серце, печінка, легені (при навантаженні і навіть звичайній ходьбі важко дихати), погано працює видільна система і т.п.

Якщо повною мірою і зі знанням справи використовувати сауну, то й оздоровлення буде значніше. З цією метою після кожного заходу в парну, приймати процедури, що гартують – пірнання в холодну воду (у ванну з водою), прийом холодного душу, а в зимовий час вихід на морозне повітря і пірнання в сніжні замети, і тоді діти будуть одержувати ще в одному виді загартованість.

Практика фізичного загартування і розвитку дошкільників вдома. Особливості організму дошкільника потребують уважного відношення до його фізичного розвитку. Дитина росте – збільшується зріст, вага тіла, розвивається рухова активність. Важливою задачею вихователя є розвиток фізичних здібностей дитини – сили, спритності, витривалості.

Формування рухів, становлення рухової активності починається у дітей задовго до народження і продовжується на всіх етапах дошкільного дитинства. В перші п’ять років життя особливо активно проходить накопичення рухового досвіду.

Для нормального фізичного розвитку дітей необхідні спеціальні вправи, котрі зміцнюють слабі м’язи плечового поясу, тулуба, ніг. Щодня у всіх групах дитсадка проводиться ранкова гімнастика. Її ціль – створювати бадьорий, життєрадісний настрій у дітей, укріплювати здоров’я, розвивати фізичну силу. Ранкова гімнастика та заняття з фізкультури супроводжуються музикою, що позитивно впливає на емоційну сферу, сприяє доброму настрою протягом дня.

Велике місце у фізичному розвитку та вихованні дошкільників займають рухові ігри. Проводяться вони під час прогулянок, в перерві між заняттями. Рухові ігри обов’язково включаються в музичні заняття і спеціальні фізкультурні заняття.

Турбота про здоров'я дітей і фізичний розвиток тісно зв'язана і з вихованням у них любові до чистоти, охайності, порядку.

Розвиток рухів, виховання рухової активності здійснюється під час прогулянки. під час якої вони вчаться спостерігати явища природи, життя людей.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку тісно зв'язане з охороною їхнього життя і здоров'я. Правила по охороні життя і здоров'я дитини викладені в спеціальних інструкціях і методичних листах для дошкільних працівників. Ефективне фізичне виховання і розвиток дошкільників можливе при точному дотриманні режимних.Режим це твердо встановлений педагогічно і фізично обґрунтований розпорядок життя дітей, направлений на повноцінний фізичний і психічний розвиток кожної дитини. Для кожного віку дитини встановлюється свій режим, що відповідає особливостям вікового розвитку дітей.

Режим дня – це не просто регламентований час, а спеціально організоване життя дітей, що має оздоровче і виховне значення.

Велику роль в організації позитивного настрою дитини грає ранковий прийом.

Особливе місце в режимі життя дітей займають прогулянки. Крім оздоровчого значення прогулянки сприяють розвитку руху дитини, його фізичної активності. Перед прогулянкою вихователь пояснює дітям, які іграшки вони візьмуть з собою, у що будуть грати.

Після обіду в режимі дня сон. Багато дітей охоче сплять. Сон проводиться в добре провітреному, але не в холодному приміщенні.

Дитина одержує з зовнішнього світу дуже багато подразників, під впливом яких у його організмі виробляється здатність пристосовуватися до змінених умов життя без шкоди для здоров'я. Природно, загартований організм переносить краще коливання температури, вітер, дощ, а також зміну фізичного навантаження.

У загартованих дітей звичайно гарний апетит, спокійний сон, веселий настрій. Вони можуть довго знаходиться біля відкритого вікна, добре переносять обтирання й обливання холодною водою. У них рідко зустрічаються захворювання катаром верхніх дихальних шляхів, грипом, запалення легень і ревматизм. Крім того, вони рідше, ніж незагартовані, заражаються інфекційними хворобами.

Систематичне, тривале загартовування веде до утворення відповідних умовних рефлексів, за допомогою яких організм пристосовується до впливів зовнішнього середовища. При загартовуванні робота всіх систем організму перебудовується. Наприклад, при роздяганні дитини і підготовці до обтирання чи обливання прохолодною водою в неї змінюється подих, кровообіг, стан шкірного покриву, підвищується обмін речовин і різко збільшується вироблення тепла. Необхідно поступово привчати дитину до впливу різних температур. Інша умова при загартовуванні – систематичність. Великою помилкою буде, якщо батьки перервуть загартовування, наприклад, у зв'язку зі зміною погоди. Тоді вироблений рефлекс не закріпиться й усе прийдеться починати з початку. Коливання температур переноситься по-різному, тому потрібний індивідуальний підхід.

Загартовування повітрям проводиться у вигляді прогулянок, сну на відкритому повітрі, повітряних ванн. Прогулянки починати зі здоровою дитиною при температурі повітря не менше 10-12 С. Тривалість перших прогулянок 15-20 хвилин, потім вони поступово подовжуються. При проведенні сну на повітрі, діти звичайно швидко засинають і міцно сплять. Удягати дитини потрібно відповідно до погоди. Важливо щоб тіло її не перегрівалося і не охолоджувалося.

Повітряні ванни з дітьми грудного віку починати з 1,5-2 місяців, на початку в кімнаті при температурі не нижче 20 С. Роздягнену дитину покласти на 2-3 хв. на «пеленальний» стіл чи залишити в ліжечку, повторювати 2-3 рази в день.

Чим менше дитина, тим обережніше треба проводити загартовування водою. Для малят застосовують наступні процедури: обтирання, обливання, купання (з наступним зниженням температури води). Приступати до них можна тільки з дозволу лікаря. Обтирання допускаються з 2-3 місяців. Тіло обтирають м'якою рукавицею чи губкою, змочену в солоній воді (t води 36-37 С, 1 чайна ложка солі на склянку кип'яченої води). Роблять це послідовно протягом 1-2 хвилин. Поступово температура води знижується до 22 С. Діти люблять тупотіти ногами в тазу з водою.

Загартовування сонячними променями здійснюється шляхом прийому сонячних ванн. Під впливом променів гине величезна кількість хвороботворних мікробів. Тільки це потрібно робити з дозволу лікаря, тому що дія променів дуже сильна.

Різні форми загартовування дітей, особливо повітряні ванни і прогулянки, необхідно сполучити з різноманітними гімнастичними вправами, іграми, розвагами.

Для дітей дошкільного віку загартовування має те ж значення і ті ж правила застосування. Загартовування водою для дошкільників складається у використанні водяних процедур у вигляді умивання, ножних ванн, обтирання, душа і купання. Умивання обличчя, шиї, верхньої частини грудей і рук до ліктів проводять водою 24-22 С з поступовим зниженням до 18-16 С (старше 4 років можна 16-14 С). Ножні ванни з поступовим зниженням температури води добре проводити так: дитина занурює ноги до гомілковостопних суглобів у таз з водою 36-34 С; у перший день на 2-3 секунди, у другий 4-6 секунди, у третій 10-15 секунд. Після цього знижувати температуру води на 1 С, проводити процедуру в такий же спосіб. Знижувати температуру води кожні 3-4 дня, довести її до 24-20 С. Обтирання робиться так само як було описано для дітей ясельного віку. З 6 років можна привчати робити обтирання самостійно. Душ – більш сильна процедура ніж обтирання й обливання. При використанні душу наконечник потрібно розташовувати не нижче 40-50 см над головою дитини, щоб уникнути сильного тиску струменя води. Тривалість перебування під душем – 20-40 секунд при температурі повітря не менш 20-18 С.

Будь-яка хвороба, будь-яке відхилення у здоров’ї, у фізичному розвитку порушує нормальне життя дитини. Захворявання звичайно призводить до обмеження в рухах. А це важко переноситься дітьми: адже потреба в русі – одна з основних фізіологічних особливостей дитячого організму. Рухи сприяють правильному розвитку та формування дитини. Тому дітям з послабленим здоров’ям, які страждають якимось хронічним захворюванням, або перенесли його, фізкультура, яка правильно застосовується, зашкодити не може. Навпаки, вона необхідна їм, і не менше, ніж здоровим.

Так, гімнастика допомагає позбавитися від “круглої” спини, викривлень грудної клітки, від косолапості, плоскостопості. Фізичні вправи корисні і при яскраво вираженій слабкості м’язів та зв’язкового апарату, різноманітних норушеннях діяльності кишечника та всім ослабленим дітям, які повільно поправляються після хвороби.

Значний ефект надає гімнастика у сполученні з масажем. Він особливо корисний малорухливим дітям, у яких спостерігається поганий апетит, в’ялість м’язів, ознаки рахіту та гіпотрофії.

Звільнення хворих дітей від занять фізичними вправами припустиме як тимчасова міра при гострих захворюваннях, що супроводжуються високою температурою та поганим самопочуттям. Не можна застосовувати гімнастику та масаж при гнійних та гострих запальних пошкодженнях шкіри (екзема), захворюваннях крові, кісток (остеомієліт), при туберкульозі кісток та суглобів, хворобах нирок та печінки, великих пупкових та пахових грижах і деяких інших хворобах. Фізичні вправи протипоказані дітям при важкому ступені рахіту (в період розгару), що не рідко супровожується крихкістю та ламкістю кісток. У зв’язку з цим потрібно обов’язково радитися з лікарем. Багато спеціальних вправ допомагають не тільки лікувати, але й попереджувати хворобу, і використовуються з метою профілактики.

Потрібно звернути увагу на захворювання, що зустрічаються у дітей дошкільного віку, в попередженні та лікуванні яких мають важливе значення фізичні вправи. Це – порушення постави, плоскостопість, захворювання серця, легень, порушення обміну ручовин та інше.

Рекомендовані, при окремих захворюваннях, спеціальні вправи мають використовуватися тільки у сполученні з загальнорозвиваючою фізичною культурою. При дозуванні вправ, визначенні ступеня важкості, при виробленні навиків сполучення дихання з рухами, особливо при захворюванні легень, потрібно враховувати вік та індивідуальні особливості тих, хто займається. Чим менший вік дітей, тим менше потрібно вимагати від них чіткості та чистоти у виконанні вправ. Невідповідність дозування вправ віку, стану здоров’я, силам дитини, а також порушення режиму занять і загального режиму дуже шкідливо для організму. Якщо у дитини з’явилося подразнення, погіршилося самопочуття, слід припинити заняття і показати її лікарю. У таких випадках краща за все допомагає відпочинок і впорядкування режиму. Поновлювати заняття потрібно починати вправами з мінімальним навантаженням.

Рахіт – хвороба, яка найчастіше зустрічається у дітей віком до 3 років, особливо у недоношених та ослаблених. При рахіті дитина звичайно погано спить, поганий апетит, потіє голова й буває подразнення шкіри. Такий стан майже завжди супроводжується вираженими змінами у нервовій системі.

У дитини, яка страждає рахітом, слабі м’язи, надутий живіт, в’яло працює серце. Внаслідок слабості м’зів легко виникає викривлення хребта і може бути рахітичний “горб”.

Застосування фізичних вправ з дітьми, у яких є ознаки рахіту, потребують великої обережності. Не можна використовувати вправи, до виконання яких їхній нервово-м’язовий аппарат ще не підготовлений. В період загострення хвороби потрібно зменшити “дозу” гімнастики в порівнянні з загальним масажем. Масаж корисний на всих періодах хвороби; лікувальна ж гімнастика протипоказана через здатність до переломів.

Для профілактики викривлень під час хвороби рекомендується часто класти дитину (кожні 40-60 хвилин, але не раніше 30-40 хвилин після їжі) на живіт, краще за все на твердий щит, покладений у ліжко. Корисно лежання по 3-5 разів на день, починаючи з 3-4 хв і доходячи до 8-10, на спеціальному валику з піском, який ставиться під груди на рівні ліктьових суглобів. Слід особливу увагу приділяти укріпленню м’язів живота і спини, та дихальним вправам.

Деякі батьки, діти якмх мають вроджені пороки серця, намагаються захистити їх від фізичних навантажень, особливо від фізиччних вправ. Але повний спокій негативно відбивається на таких дітях. Вони потребують спеціальних вправ у вигляді лікувальної гімнастики вдома та у кабінетахлікувальної фізкультури поліклінік.

Обережне, розумне тренування з дуже невеликим навантаженням сприятиме пристосуванню серцево-судинної системи до навколишнії обставин.

Від умілого догляду за дитиною, організаціфїправильного рухового режиму, потрібного підбору фізичних вправ залежить подальше її здоров’я. Все це має сполучатися з повноцінним харчуванням, перебуванням на повітрі та розумним загартуванням.

Якщо дитина перебуває в лікарні, лікувальною гімнастикою займаються інструктори ЛФК. Та після виписки цим мають займатися батьки. Розроблені спеціальні комплекси вправ, які звичайно включають 8-11 рухів: 3-4 для рук, 3-4 дляніг та 2-3 длятулуба. Після найважчих вправ обов’язковий відпочинок по 30-40 секунд (краще сидячи). Можна давати вправи з гімнастичною палкою, обручем чи м’ячем. Темп виконання -повільний та середній; кількість повторень – від 4-6 до 8-10 разів. Заняття краще проводити вранці до сніданку, або не раніше ніж через годину після нього. Під час вправ потрібно слідкувати за диханням (не задержувати його); ні в якому разі не можна допускати напруження та навантаження.

Дата добавления: 2014-01-07