Наукова організація й гігієна розумової праці

У фізіології й психології праця підрозділяється на переважно фізичний і переважно розумову, потребуючу активації уваги, процесів мислення й інших психічних функцій; супроводжується вираженою нервово-психічною й емоційною напругою. Звичайно, така класифікація досить відносна.

Розумова діяльність виявляється у визначених нейрофізіологічних станах людини: підсилюється кровопостачання і збільшується біоелектрична активність мозку, підвищується енергетичний обмін нервових кліток, збільшується нервово-психічна напруга, тому що інформація, що сприймає й переробляє людину в процесі професійної діяльності, несе велике емоційне навантаження.

Нервово-психічне навантаження викликає посилення серцево-судинної діяльності й подиху, підвищення витрати енергії.

Численні дослідження фізіологів і психологів дозволили одержати узагальнену «фотографію» працездатності людини протягом робочого дня. Відповідно до цього графіка період роботи триває від декількох хвилин до години /працездатність людини в цей період підвищується,
але продуктивність роботи коливається, тому що людина легко відволікається на сторонні подразники). По цьому дуже важливо змусити себе в цей період працювати, виявити вольове зусилля, завдяки якому можна перебороти зниження продуктивності. Період оптимальної працездатності характеризується стійким робітником, станом. Він найбільш продуктивний. Період повної компенсації відрізняється виникненням початкових ознак стомлення, що можуть компенсуватися вольовими зусиллями людини і позитивним відношенням до роботи, стомлення в цей період як би «маскується», а нервово-психічна напруга збільшується.

Тривалість цих двох періодів зменшується при підвищенні інтенсивності праці, погіршенні умов роботи (шум, погано провітрюване приміщення, непідготовлене робоче місце і т.п.).

У період хитливої компенсації відбуваються стомлення і відповідне зниження працездатності, за рахунок вольового зусилля це зниження можна сповільнити, але не виключити чергу. У цьому випадку доцільніше всього улаштувати в роботі перерви.

Наступний період часто називають «кінцевим поривом», він виражається в короткочасному підвищенні працездатності за рахунок мобілізації організму перед кінцем роботи. Цей період буває не у всіх і не завжди.

Потім настає період прогресивного зниження працездатності, який характеризується швидким наростанням стомлення і відповідно зниженням ефективності розумової роботи. Спостерігаються уповільнення реакції, порушення координації у моторних компонентах діяльності й ін. У цій ситуації варто припинити роботу, тому що стомлення може перейти в перевтому, що досить небезпечно для організму науковця й, у першу чергу — для його центральної нервової системи.

Ефективність розумової праці поряд із забезпеченням оптимальних умов трудової діяльності (зручність робочого місця, необхідний рівень освітленості, відсутність сторонніх подразників, що відповідає температура й чистота повітря) багато в чому зв'язана з організацією повноцінного відпочинку протягом робочого дня і після роботи.

Протягом робочого дня науковцю необхідні короткочасні перерви для відпочинку. Раціональна частота й тривалість перерв згодом визначаються індивідуально. Слід зазначити при цьому, що динаміка працездатності людини між короткочасними перервами в роботі як би в мікро циклі повторює повний робочий день. Правда, не завжди вдається розслабитися й переключитися на відпочинок і у хвилини короткочасних перерв, тому що людина мимоволі думкою повертається до невирішеної задачі (а точніше — не йде від неї) або починає обмірковувати майбутню роботу. Відпочинку може і не вийти. Для зменшення періоду спрацьованості, повноцінності короткочасного відпочинку багато досвідчених науковців радять робити перерви тільки після подолання найбільш складного етапу роботи. Тоді перерва проходить на позитивній емоційній хвилі, людина за короткий час відновлює свої сили і без «розгойдування» включається в роботу.

Це кількість резервів в організмі, максимальна продуктивність органів при збереженні якісних меж їхніх функцій. Для успішного і якісного виконання наукового завдання у встановлений термін необхідно правильно використовувати свої фізіологічні резерви. Їх розділяють як би на три ешелони. Перший ешелон у виді посилення діяльності органів включається відразу ж при переході від стану відносного спокою до звичної повсякденної діяльності. Механізмом його включення є система умовних і безумовних рефлексів із звичайною активізацією залоз внутрішньої секреції. Другий ешелон резервів уводиться в лад, коли організм попадає в так називану екстремальну ситуацію (іспити і граничні навантаження до довільного відмовлення),. Додатковим механізмом включення цього ешелону резервів є емоції. Нарешті, третій ешелон резервів використовується організмом тільки в боротьбі за життя. Тому лише перші два ешелони фізіологічних резервів входять у поняття «здоров'я». Ефективність розумової праці істотно залежить від фізичного стану людини, а працівника розумової праці постійно підстерігає небезпека гіподинамії — м'язової бездіяльності. Рецептів для боротьби з гіподинамією багато і вони, як правило, індивідуальні. Але одне, мабуть, універсальний засіб для усіх — фізичні вправи при правильному дозуванні навантаження.

Непередбачуваність відкриттів у науці, відсутність готових шляхів для досягнення її, не сформульованих ще цілей, нерідко зв'язані з часом болісним виснажливим пошуком істини, невдачами в роботі вченого. Серйозними нервовими перевантаженнями характерна і робота керівника — організатора науки. Тому досить розповсюдженим серед цієї категорії працівників захворюванням є невроз — хвороба, що рідко виліковується медикаментозними засобами.

Зниженню негативної емоційної напруги ефективно сприяє психічна гігієна, найважливіша функція якої — попереджувальна. Практика показує, що людина може уникнути неврозу, якщо сформує для себе ефективний психологічний захист від стресів і буде неухильно неї дотримувати. Це зміна орієнтації у випадку невдачі, що осягла людини при досягненні якої-небудь поставленої мети, У таких ситуаціях людина повинна переключатися з однієї мети на іншу. Варто також уміти знецінювати те, чого не зміг досягти, тому що малі втрати переносити легше, ніж значні. Полегшує наслідку також здатність заздалегідь (у розумі) осмислювати можливу невдачу. Це дозволяє уникнути виникнення комплексу неповноцінності як ознаки нервово-психічного відхилення, а іноді превентивне осмислювання невдачі збільшує шанси її уникнути.

розслаблення

Керівник, наділений почуттям гумору, може зробити великий позитивний вплив на колектив у який-небудь важкий для нього момент.

На закінчення необхідно відзначити можливість для керівника уміння відокремлювати службові відносини від особистих. Це надійний засіб збереження щиросердечної рівноваги й підвищення продуктивності праці.

Дослідження показали, що на здоров'я впливають не самі емоції (позитивне або негативні), а відношення людини до ситуації, що породила ці емоції. Якщо людина навіть у дуже важкій життєвій ситуації залишається активним, намагається розв'язати конфлікт, то і переживання і негативні емоції для нього не шкідливі. Якщо ж він виявляє моральну капітуляцію, відмовляється від рішучих дій, то в нього виникають пасивно-оборонні емоції, згубні для людини. Те, що називають активною життєвою позицією, виявляється двічі корисним — і в соціальному, і в чисто медичному плані.

Загальною передумовою успіху психогігієни є об'єктивне пізнання людиною самого себе. Успіх в остаточному підсумку на стороні того, хто правильно оцінює себе, свої обов'язки, відповідність своїх можливостей рівневі домагань.

Дата добавления: 2014-01-07