Економічно оптимальна якість товару

Якість товару, його експлуатаційна безпека та надійність, дизайн, рівень після продажного обслуговування для сучасно­го споживача — основні критерії при здійсненні покупки. Вод­ночас виникає питання, скільки коштує забезпечення цієї якості з боку виробника? Відомо, що сума витрат на якість складає значну частку від загального обороту підприємства. Згідно з опитуванням вищих керівників, у Франції, 47% вва­жають, що ціна (витрати) якості становить 5-19% обороту; 26% опитаних вважають ЇЇ меншою ніж 5% обороту; 10% виз­начають ціну якості в 20-30% обороту.

Вартість якості складається з двох груп витрат: витрати на забезпечення якості продукції та витрати, пов'язані з неза­довільною якістю продукції.

Першу групу витрат називають ціною відповідності про­дукції вимогам споживачів. Вона охоплює витрати:

• на виявлення чи запобігання браку, випробування та те­
стування;

• на навчання та підготовку кадрів, складання звітів;

• на вдосконалення технічних засобів управління якістю,
здійснення контролю якості виробів тощо.

На всі ці заходи припадає близько 25% загальних витрат по забезпеченню якості або 5-6% обсягу товарообороту фірми.

Друга група — це „ціна невідповідності", коли робота не була виконана правильно з першого разу; ці витрати станов­лять в середньому для машинобудівних фірм не менше ніж 20% від суми продаж. Для наших підприємств цей показник „ціни невідповідності" значно вищий. До реальної вартості цих витрат входять:

• вартість витраченої сировини та витрати на повторне ви­
готовлення продукції;

• витрати на ремонт протягом гарантійного періоду, опла­
та відрядження спеціалістам з гарантійного ремонту;

• витрати електроенергії, амортизації обладнання;

• витрати, пов'язані з прострочкою платежів за рахунками
та плата за затримку поставок;

• витрати на внесення змін у технологію та багато інших.

Ці витрати пов'язані не лише з неякісною працею конкрет­них виконавців, й з недоліками в організації всього вироб­ництва, станом обладнання, якістю інструменту, техдокумен-тацією тощо. Ціна цих витрат (ціна невідповідності) за даними західних фірм може сягти 75% від ціни якості.

Виявити ці втрати під силу лише всьому колективу через його зацікавленість у співтворчості - - від директора до робітника. Цей принцип отримав назву "партисипа-тивного" (співучасного) управління виробництвом і успішно діє на ба­гатьох західних фірмах.

Згадаю показники та ціна якості дають можливість визна­чити якість продукції. Але крім усіх цих показників, важлива і ціна виробу, бо саме з нею пов'язане питання економічно оп­тимальної якості. Споживач, купуючи виріб, завжди підрахо­вує, чи відповідає його ціна тому набору властивостей, якими він володіє. Крім ціни, важливі й експлуатаційні характерис­тики виробу, оскільки з ними пов'язані витрати з експлуатації та ремонту. Сукупність цих показників дає економічно опти­мальну якість.

Під економічно оптимальною якістю розуміють співвідно­шення якості та витрат, або ціну одиниці якості, що можна по­дати за такою формулою:

Визначити знаменник формули нескладно, оскільки він охоплює продажну ціну виробу, витрати на експлуатацію, ре­монт та утилізацію виробу. Складніше визначити чисельник, тобто якість, яка охоплює річні показники. Цим займається ціла наука — кваліметрія, яка відпрацювала досить чіткі мето­ди з кількісної оцінювання якості, тобто приросту одиниці якості виробу на долар витрат.

Дата добавления: 2014-01-07