Наукова революція XVІІ ст. та формування світоглядних засад нового часу

XVII ст. вирізнялося складністю соціальних та духовних процесів. Тривала боротьба проти феодалізму, який не зберігав своєї позиції. Проте у Західній Європі розпочався активний процес формування національних держав, об'єднання країн під владою монархів. Невипадково XVII ст. називають "віком абсолютизму". Формування монархічних устроїв супроводжувалося запеклою боротьбою між дворянством і буржуазією у політичній та економічній сферах.

Загальна атмосфера у світі була досить неспокійною. Народи Європи потерпали від жорстоких битв за перерозподіл територій. На зміну релігійним війнам, що супроводжували Реформацію, прийшла не менш кривава і руйнівна Тридцятилітня війна (1618-1648). Масовими вбивствами позначені революційні події в Нідерландах.

Такі зрушення у світогляді зумовлювалися виникненням нових політичних форм, що сприяли зростанню капіталістичної економіки, розвитку, мануфактури й зародженню великих приватних капіталів. Невипадково ХVІІ ст. називають “віком абсолютизму”: в багатьох країнах Європи королі прагнули підкорити свавільних феодалів, сприяли мистецтву і науці.

Реформація – (в перекладі з латини – перетворення, виправлення) – загальновизнана назва суспільно-політичного руху, що на початку ХVІ ст. охопив майже всю Європу. Він був спрямований проти католицької церкви та спричинив створення нових, так званих протестантських. Реформація відіграла величезну роль у руйнуванні старого феодально-патріархального укладу в культурі, мисленні, способі життя. Протестантизм виробив особливу етику, що й нині визначає свідомість і звичаї мільйонів людей у багатьох країнах Західної Європи і Нового світу, - етику праці, економічної діяльності, договірних відносин, акуратність, педантизм та інші бюргерські чесноти. Протестантська цивілізація всмоктала кращі досягнення західного середньовіччя: зберегла традиції римського права, самоврядування міст, автономію університетів тощо. Реформація забезпечила й деякі особливі риси культури Нового часу в галузі філософії, науки, мистецтва, моралі.

Головного удару Реформація завдала католицькій церкві. З розвитком міст та появою буржуазії посилюється невдоволення феодальними порядками, католицькою церквою. Одночасно посилювалась єресь, тобто критика церкви селянством і жителями міст. Саме так створились умови для Реформації. Вона практично вимагала створення нової церкви – не феодальної, а буржуазної. ЇЇ виразниками були три найвідоміші реформатори XVI ст. – Мартін Лютер, Ульріх Цвінглі та Жан Кельвін.

Можна без перебільшення сказати, що Реформація змінила обличчя Європи, чимало посприяла поступовому створенню того соціального і культурного ладу, що й до тепер існує в більшості європейських держав.

Релігія продовжувала відігравати провідну роль у багатьох країнах Європи, проте її позиції значно похитнулися у зв’язку із розвитком науки, техніки, торгівлі, мореплавства.

Основоположниками філософії XVII ст. стали англ. Френсіс Бекон і француз Декарт. Ф. Бекон зробив спробу поєднати емпіричний та раціональний шляхи пізнання, вбачаючи мету науки у “збільшенні влади людини над природою”. На початку XVII ст. виступила знаменита плеяда вчених та філософів, яка захищала положення про матеріальність та закономірність Всесвіту: Локк та Гоббс, Спіноза та Лейбніц, Гюйленс та Н’ютон. Так Ньютон і Декарт зробили важливі кроки на шляху вивчення природи світла. Світ постав у всій різноманітності та складності, в єдності та русі. І це спонукало філософську думку осмислити знайдені закономірності й створити відповідні філософські системи.

Велику роль у формуванні нової картини світу відіграли й інші вчені. Йоганн Кеплер відкрив закони руху планет, обґрунтував теорію руху небесних тіл. Паскаль, Бойль – розпочали вивчення навколишнього середовища – газів, рідин.

З утвердженням капіталістичних відносин активно розвивалося виробництво. Значно зросла роль прикладних наук. У Європі з’явилися перші наукові товариства: Лондонське королівське і Паризька академія.

XVII ст. по праву можна назвати віком пізнання наукових законів і володіння природою, підкорення її волі людини.

Дата добавления: 2014-01-07