Характеристика відповідей у полеміці

Принципи полеміки

Полеміка як форма ораторського мистецтва: сутність, принципи, прийоми

План

Лекція 10

Тема: Принципи і засоби полеміки

1. Полеміка як форма ораторського мистецтва: сутність, принципи, прийоми.

2. Принципи полеміки.

3. Характеристика відповідей у полеміці.

4. Види позитивних відповідей.

5. Зміст негативних відповідей.

жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж

Полеміка — гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання, тобто публічний спір з метою за­хистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента., яка є одиним з методів і прийомів спілкування з аудиторією, при цьому відбувається ефективний вплив на слухачів та є найважливішим засобом їх переконання.

Це публічне обговорення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визна­чити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання,

Полеміка відрізня­ється від дискусії, диспуту саме своєю цілеспрямованістю. Мета полеміки здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвер­дити власну позицію. Полеміка — це наука і мистецтво переконувати.

1) Чесність і принциповість ведення полеміки. Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначеність предмета спору і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки.

У жодному разі не можна перекручувати позицію опо­нента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх.

2) Принцип використання емоцій у полеміці. Певна річ, без людських емоцій ніколи не було, нема і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб'єктивного ставлення до питань, що обстоюються.

3) Характерний принцип полеміки — виявлення невід­повідностей і суперечностей у поглядах опонента, одно­бічності його позицій. Зрозуміло, воно потребує опану­вання діалектичною і формальною логікою, наявності високої культури мислення.

4) Уміле використання гумору, іронії, сарказму, сатири. Висмію­вання опонента — прийнятний захід у ході полемічної бе­сіди. Однак його застосування потребує дотримання певних вимог.

Відповідь можна вважати правильною тільки тоді, коли висловлені в ній судження за своїм змістом істинні (тобто адекватно відбивають реальну дійсність) і логічно пов'яза­ні з поставленим запитанням. Судження, нехай і істинні, але не пов'язані з запитаннями, кваліфікуються як «відпо­віді не по суті» і не розглядаються.

Помилковими або хиб­ними відповідями вважаються ті, що за змістом пов'язані з питаннями, однак по суті неправильно відбивають дій­сність, їх виникнення пояснюється помилковими думками чи некомпетентністю. Ненавмисно допущені помилки (так звані помилкові відповіді) слід відрізняти від навмисно неправильних відповідей, тобто хибних, з метою ввести в оману учасників дискусії.

Дата добавления: 2014-01-07