Відновлення герметичності деталей

Вимоги надійної та безвідмовної роботи агрегатів і машин пов’яза­ні із забезпеченням високого ступеня їх герметичності.

Одним із істотних недоліків литих деталей, а також зварних і паяних швів є наявність у них пор і тріщин і, як наслідок, відсут­ність герметичності. Доопрацювання деталей механічною обробкою, пере­паюванням і заварюванням місць розгерметизації не завжди дає позитив­ні результати. Анаеробні герметики (АГ), що застосовуються для цього, дають змогу усунути вказані недоліки.

Анаеробні суміші – це полімеризаційноздатні смоли акрилового ряду, які, контактуючи з атмосферним киснем, зберігають рухомий стан. Потрапляючи в зазор, пори тощо, вони тверднуть і утворюють міцний полімер після припинення доступу кисню.

Швидкість полімеризації залежить від контактуючого матеріалу. За впливом на швидкість затвердіння герметика матеріали поділяються на три групи:

активні – мідь та її сплави, кобальт, марганець, нікель, залізо (контакт з ними прискорює полімеризацію герметика)

нормальні – алюміній та його сплави, вуглецеві сталі, золото, срібло, цинк (їх поверхня реактивна)

пасивні – покриття, в тому числі гальванічні: кадмовані, анодовані, оксидовані, хроматовані, частково оцинковані, сплави, що міс­тять титан, нержавіючі сталі, пластмаси.

Тривалість тверднення на активних поверхнях становить кілька хви­лин, на нормальних – кілька годин, на пасивних – до кількох діб. За­стосування спеціальних активаторів КС і КВ дає змогу скоротити процес полімеризації анаеробних ущільнювальних покриттів на неактивних по­верхнях до 3...6 год.

Швидкість тверднення і час, протягом якого матеріал набуває максимальної міцності, перебувають у прямій залежності від температури, тверднення. На якість ущільнення впливають також чистота і шорсткість поверхні, величина зазору, площа герметизуючої поверхні, технологія складання тощо.

Анаеробні суміші мають високу хімічну стійкість до агресивного середовища, бензо- і маслопродуктів, водозахисні властивості, що попереджують корозію в зоні контакту, високу механічну міцність, достатню еластичність і стійкість в умовах вібрації, термостійкість, здатність малозв’язних сумішей затікати в будь-які зазори, великий діапазон міцнісних і в’язкісних властивостей, високу мобільність і простоту застосування в умовах виготовлення, експлуатації та ремонту виробів.

Ці властивості анаеробних сумішей дають змогу в багатьох випад­ках відмовитись від традиційної технології ремонту машин і механізмів і перейти до принципово нових методів ремонту. Одним з таких методів є застосування анаеробних герметиків для стопоріння і герметизації нарізних з’єднань.

У процесі експлуатації нарізні з’єднання зазнають знакозмінних навантажень, впливу температури, корозійного і абразивного середови­ща та інших факторів, що сприяють їх швидкому спрацюванню. Напруження затягування нарізних з’єднань, створене при складанні, з часом змен­шується під дією навантажень і зовнішніх умов, в результаті чого по­рушується нормальна робота машин.

Застосовують різні способи фіксації і стопоріння нарізних з’єд­нань: за допомогою контргайок, пружинних і замкових шайб, дроту, кер­нування і розклепування, приварювання і паяння. Однак не всі способи стопоріння досить надійні, в ході експлуатації машин вони потребують періодичного підтягування, на що витрачається багато часу.

У зарубіжному і вітчизняному машинобудуванні анаеробні матеріали вперше набули широкого застосування саме для стопоріння нарізних з’єднань. Це простий надійний і економічний спосіб надання з’єднанням стійкості до дії вібрації, трясіння, ударних навантажень. На відміну від механічних стопорних пристроїв анаеробні герметики заповнюють прос­тір між витками різі, завдяки чому зростає опір тертю, попереджуються невертання металу і корозія, підвищується крутний момент відгвинчу­вання по відношенню до моменту затягування. В результаті заміни традиційних способів стопоріння нарізних з’єднань клейовими виробничі витрати знижуються майже на 90 %.

Механізм полімеризації анаеробних герметиків в нарізних з’єднан­нях можна уявити таким чином. При загвинчуванні нарізного елементу з попередньо нанесеним на нього рідким герметиком відбувається вилу­чення повітря із об’єму між з’єднаними нарізними поверхнями і запов­нення його герметиком, який тверднучи, утворює міцне з’єднання. За­стосування анаеробних матеріалів дає змогу не тільки відновити наріз­ні з’єднання і запобігти самовідкручуванню в процесі експлуатації, а й забезпечити хорошу герметичність і роботоздатність.

Технологічний процес стопоріння нарізних з’єднань анаеробними матеріалами полягає ось у чому: з’єднані нерівні поверхні ретельно очищують від іржі, старої фарби, окалини та інших експлуатаційних за­бруднень, знежирюють стандартними засобами, герметик наносять на 3...4 нитки різі болта чи шпильки. Матеріал наносять крапельницею флакона чи помазком.

На міцність з’єднання впливають такі фактори, як величина зазо­ру, якість знежирення, попереднє затягування, умови експлуатації, марка анаеробного матеріалу тощо. Наприклад, для герметика Ан-ІV мак­симально заповнюваний зазор 0,07 мм, а для УГ-8 – 0,45.

Із збільшенням моменту затягування зростає і величина моменту відкручування. Наприклад, якщо гайка затягнута з моментом 30...40 Н×м, момент відкручування збільшується до 90...120 Н×м (герметик АН-6 і УГ-1), що виключає можливість самовідкручування різьбо­вого з’єднання.

Анаеробні герметики набули широкого застосування при герметиза­ції виливків, зварних і паяних швів.

Типовий технологічний процес місцевої герметизації містить такі операції:

· перевірити виливок на герметичність за кресленням і позначити місця, що потребують герметизації

· висушити деталь для вилучення вологи

· провести знежирювання виливка ацетоном чи розчинником, обливаючи місця герметизації і ретельно протираючи їх жорстким пензлем чи щіткою. Щоб запобігти закупорювання дефектів, не допускається проводити знежирювання ганчіркою

· знежирені поверхні просушити при кімнатній температурі 20...30 хв

· на підготовану поверхню нанести герметик пензлем чи з флакона

· витримати деталі на повітрі 16...24 год

Дата добавления: 2014-01-07