Інструментарій для аналізу споживання і заощадження

2.1. Графіки споживання та заощадження

Споживання та заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість. Для поглиблення аналізу запровадимо нові поняття – функцію споживання та функцію заощадження. Відкладемо по горизонтальній осі використовуваний дохід, по вертикальній – споживання. Нанесемо на площину кожну комбінацію “дохід – споживання” з таблиці 1 і з’єднаємо точки. Криву, яка відображає зв’язок між споживанням та доходом, називають функцією споживання (рис. 1).

Чисті заощадження

Щоб глибше зрозуміти цю функцію, з початку координат проведемо лінію під кутом 45º, тобто бісектрису. В кожній точці цієї лінії споживання і використовуваний дохід рівні між собою. Точка нульового заощадження обов’язково лежить на бісектрисі. Праворуч від точки нульового заощадження функція споживання лежить нижче від лінії 45º. Ця частина функції вказує на те, що країна має чисті додатні заощадження. Їхня величина вимірюється вертикальним відрізком між функцією споживання і лінією 45º.

Ділянка функції споживання, що лежить ліворуч від точки нульового заощадження, відображає ситуацію, коли країна витрачає більше за свій поточний дохід. У цьому разі заощадження є від’ємними, величина яких вимірюється вертикальним відрізком між функцією споживання і лінією 45º.

Тепер відкладемо по горизонтальній осі використовуваний дохід, а по вертикальній – заощадження. Нанесемо на площину кожну комбінацію “дохід – заощадження” з таблиці 1. З’єднаємо точки і отримаємо криву, яку називають функцією заощадження. Функція заощадження відображає зв’язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від’ємні заощадження. Додатні заощадження відбиває та частина функції, яка лежить вище від нульової лінії. Точка нульового заощадження міститься на нульовій горизонтальній лінії (рис. 2).

2.2. Гранична схильність до споживання та заощадження

У макроекономічному аналізі великого значення надають змінам у споживанні, які зумовлені змінами у величині доходу. Величину додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, називають граничною схильністю до споживання (МРС). Термін “граничний” означає додатковий, або приростковий. Отже, МРС – це відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни у величині доходу, яка спричинила зміну у споживанні:

(6.5)

(6.6)

Для обчислення граничної схильності до споживання звернімося до стовпців 1, 3 у таблиці 1. Якщо використовуваний дохід (ВД) становив 210 млрд. грн. (рядок 3) і доходи домогосподарств збільшилися на 10 млрд. грн., то він тепер дорівнює 220 млрд. грн. (рядок 4). Водночас споживання збільшилось із 208 млрд. (рядок 3) до 216 млрд. (рядок 4), тобто на 8 млрд. грн. Звідси можна обчислити, що МРС становить 8/10 від приросту доходу, або 0,8. Інакше кажучи, з кожної гривні додаткового доходу домогосподарства споживатимуть 80 коп.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення – гранична схильність до заощадження, або МРS. Гранична схильність до заощадження (МРS) – це величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження. Можна також сказати, що МРS – це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни у доході, яка викликала цю зміну в заощадженні:

(6.7)

(6.8)

Обчислимо граничну схильність до заощадження на підставі даних таблиці 1. Якщо використовуваний дохід зросте з 240 до 250 млрд. грн. (стовпець 1), тобто на 10 млрд. грн., то заощадження – відповідно з 8 до 10 млрд. грн., на 2 млрд. грн. звідси заощадження становитимуть 2/10, або 1/5 приросту доходу. Інакше кажучи, МРS дорівнює 0,2. Тому сума МРС і МРS для будь-якої зміни у використовуваному доході завжди дорівнює одиниці. Річ у тім, що приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження; та частка зміни у величині доходу, яка не споживається, скеровується, за означенням, на заощадження. Отже, спожита частка (МРС) і заощаджена частка (МРS) мають покривати весь приріст доходу.

(6.9)

(6.10)

У нашому прикладі: 0,8 + 0,2 = 1.

Гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання, а гранична схильність до заощадження – це числове значення нахилу функції заощадження.

2.3. Середня схильність до споживання та заощадження

В аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС).

(6.11)

Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (АРS).

(6.12)

За рівня доходу у 250 млрд. грн. (рядок 7 таблиці 1) середня схильність до споживання становить 240:250, або 0,96, тоді як АРS – 10:250, або 0,04.

Між країнами існують великі відмінності в середній схильності до споживання. У групі розвинутих країн ці відмінності значно менші. Висока середня схильність до споживання означає низьку середню схильність до заощадження. У перехідній економіці України ці показники ще не установлені.

Оскільки: БД = СВ + З, то ССС + ССЗ = 100 або 1,0.

Крім поточного доходу на споживання і заощадження впливає також довгостроковий доход. Практика показує, що споживачі обґрунтовують свої споживчі витрати, виходячи не тільки з поточного доходу, а й з урахуванням тих змін, які притаманні довгостроковому доходу. Для оцінки цього явища в економіці існують дві теорії: 1) гіпотеза життєвого циклу та 2) теорія постійного доходу.

1. Гіпотеза життєвого циклу ґрунтується на твердженні, що споживання в кожному періоді залежить не від поточного доходу, а від доходу протягом усього життя. Принциповим елементом гіпотези життєвого циклу є врахування змін, які постійно відбуваються в рівні доходу протягом усього життя людини. Тому і стратегія споживання і заощадження значною мірою залежить від стадії життєвого циклу людини. У молоді роки доходи, як правило невеликі. Протягом трудового періоду доходи людей зростають і найбільші вони у зрілі роки. З’являється можливість заощаджувати. На момент виходу на пенсію трудовий доход стає рівним нулю і споживання забезпечується нагромадженими заощадженнями.

Світова статистика свідчить, що із зростанням доходу зростають також споживання і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – до зростання. Проте багато економістів вважають, що для економіки в цілому граничні схильності до споживання та заощадження відносно постійні.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість в поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки, цей ефект незначний. Але за умов нестабільності – посилення інфляції, відсутності захищеності внесків від інфляції – населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”. Якщо в економіці діє “ефект заощадження”, то набувають чинності такі нерівності:

ССС > 1; ССЗ < 0;

ГСС > 1; ГСЗ<0.

Тобто за таких умов в економіці виникають чисті від’ємні заощадження.

2. Теорія постійного доходу – гіпотеза, яка припускає, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому за весь період свого життя від трудової діяльності та накопичених активів. Гіпотеза постійного доходу М. Фрідмана твердить, що гранична схильність до споживання доходу вища для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу.

Дата добавления: 2014-01-07