Значення слів і речень

Лекція 6

IV. ПИТАННЯ

III. ПИТАННЯ

II. ПИТАННЯ

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

У цій лекції ми зосередимо свою увагу на дослідженні значення, дотримуючись загально визнаної думки, що воно становить серцевину досліджень процесу перекладання.

Дійсно, оскільки без розуміння тексту його переклад на іншу мову виглядає досить абсурдно, теорія перекладу повинна бути семантичною. При цьому фахівці наголошують, що цей підхід повинен бути впроваджений систематично – на рівні слів, синтаксичних структур і речень.

У цій лекції ми розглянемо такі питання:

- способи задання значень слів;

- систематизація лексики;

- визначення значення речень.

Зрозуміло, що розпочинати доцільно з першого питання, оскільки розгляд двох наступних питань пов'язаний із значеннями слів. Дійсно, і лексико-семантичні поля формуються на основі значень слів, і значення речення не може не конструюватися із значень окремих слів.

Та й для перекладача проблема значення слова дуже суттєва. У тексті можуть зустрічатися нові слова, значення яких йому невідомі. Крім того, не існує взаємнооднозначної відповідності між значеннями слів різних мов.

І хоч зрозуміло, що слова можуть набувати нових значень під впливом інших слів і значення речення будується не лише на значеннях окремих слів, але й на певних правилах конструювання значень, які враховують синтаксичну структуру, значення слів і певні позамовні знання, ми розпочнемо із значень слів.

Але перед цим зробимо ще одне важливе зауваження, яке буде визначати багатоаспектність наших досліджень значень слів, речень і текстів. Ми повинні враховувати інший погляд на речення як комунікативну одиницю. У акті комунікації слова організуються у речення і реалізуються у письмових або усних висловлюваннях (spoken or written utterances) таким чином, щоб виражати наміри відправника, націлені на отримання чогось через вплив на одержувача. Тому акт комунікації розглядається як подія, створена його учасниками (відправниками – мовцями і писарями, отримувачами – слухачами і читачами) в певному оточенні і часі. І це визначає унікальність і неповторність кожного комунікативного акту. Але все ж залишається мовний аспект, насамперед значення слів, синтаксичні конструкції і правила вираження намірів, які можуть повторюватися у все нових і нових комунікативних актах у ситуаціях, які повторюються.

Інакше кажучи, ми не можемо не враховувати культурні особливості мовленнєвої спільноти і конкретної мови у перекладі. Навіть контекстно-вільні пояснення значень слів у словниках фактично апелюють до уявлення про них як частину тексту.

1. Способи задання значення слів. Взагалі існує декілька підходів до описання і пояснення значень слів. Але найчастіше лінгвісти звертаються до таких трьох підходів:

1) референційна теорія: виражає відношення між словом і сутністю в термінах таких як «слово х посилається на сутність y»;

2) компонентний аналіз: спроба побудувати значення слова за допомогою певної системи правил із набору атомарних значень;

3) постулати значення: пов’язують значення слів за допомогою відношень включення і належності, які використовуються в теорії множин.

Розглянемо детальніше згадані способи.

1.1. Референційна теорія. Ця теорія шукає відповідь на те, чим є відношення між явищами, які даються людині у відчуттях, і словами, які використовуються для того, щоб посилатися на ці явища. З давніх часів існують дві протилежні відповіді на це питання:

1) точка зору Платона – зв'язок між словом і об’єктом, на який воно посилається, є природним і необхідним зв’язком, який визначений структурою всесвіту;

2) точка зору Арістотеля – зазначений зв'язок є довільним зв’язком, обмеженим не більш ніж соціальною згодою.

І хоч у кожній мові існують слова, які належать до ономатопейних або звукоімітуючих, наприклад, слова укр. мови, плюскіт, шелест, ляпати, шерех тощо, анг. cuckoo, hoot, thud, tinkle, перша точка зору, яку ще називають натуралістичною, не може бути правильною. Не існує взаємно однозначного зв’язку слова через значення з об’єктом.

Приклади звукового символізму досить рідкісні і переважна більшість слів будь-якої мови не демонструє жодного розпізнавального відношення з об’єктами, на які вони посилаються. Отже, позиція конвенціоналістів досить міцна, вони можуть дійсно доводити, що зв'язок між лінгвістичною формою слова і його референтом є результатом діяльності людини, а не природи, і становить зручну систему для «маркування» об’єктів за допомогою довільно призначених і соціально сприйнятих знаків.

Сучасна лінгвістика не тільки підкреслює непрямий характер відношення між словом і об’єктом, але й опосередковує його через поняття. Де Соссюр надав більш явну модель відношення, виходячи із цього припущення, в якій зв'язок показується між лінгвістичним знаком і об’єктом. При цьому власне лінгвістичний знак складається із двох нероздільних елементів – поняття і акустичного образу, які реалізують його. Графічно це можна зобразити таким чином:

Прикладом цього у англійській мові є відношення між словом «tree» і реальним деревом, яке сприймається відчуттями і на яке посилаються, використовуючи це слово. Якщо поняття зобразити великими літерами, а транскрипцію – у квадратних дужках, то отримаємо:

Аналогічним прикладом в українській мові є діаграма:

[дерево]

Для нас такий підхід важливий тим, що, по-перше, підказує шлях для інтеграції лінгвістичних моделей семантичної і лексичної структур мови і психологічних моделей концептуальної понятійної структури пам’яті, а по-друге, показує паралелі між формальними структурами мов і психологічними процесами сприйняття і пам’яті.

Щоб не зображувати і не зберігати одне і теж поняття у пам’яті для кожної мови окремо, доцільно зобразити кожне поняття одного разу в середині поліедра, а всі його грані використовувати для зображення лінгвістичних знаків окремих мов, які використовуються носіями цих мов для посилання на зображений в середині поліедра об’єкт.

Наприклад, якщо зобразити поняття дерева в середині такого поліедра

то тоді на його гранях зобразимо лінгвістичні знаки, за допомогою яких посилаються на відповідний об’єкт українською, англійською, німецькою, французькою, італійською і російською мовами:

Цей поліедр має бути зручним саме для перекладачів, крім того, що він компактний, швидко можна знайти потрібне поняття і відповідні лінгвістичні знаки.

Однак варто зазначити, що сучасні моделі, які використовуються у когнітивних науках для представлення значення, є більш інформативними. Щоб зрозуміти це, варто лише подивитися в будь-яку енциклопедію, яка дає дуже компактну інформацію у кожному пункті.

1.2. Компонентний аналіз. Ідея «атомістичного» або «молекулярного» підходу, запозичена у хіміків та антропологів, полягає у тому, щоб побудувати значення слова у вигляді суми визначених наперед деяких елементів значення, які притаманні значенню слова, яке розглядається. Умова проста – елементи значення (їх ще називають семантичними відрізняльними особливостями) мають бути бінарними. Тоді їх наявність для слова кодується «+», а відсутність – «-».

Наприклад, компонентний аналіз для описання понять «чоловік», «жінка», «хлопчик», «дівчинка», які формують тісно пов'язаний набір, можна виконати, вибравши в якості семантичних відрізняльних особливостей «людина», «чоловіча стать», «доросла людина»

Тоді отримуємо такі представлення:

особливість   поняття	людина	доросла людина	чоловіча стать
чоловік	+	+	+
жінка	+	+	-
хлопчик	+	-	+
дівчинка	+	-	-

Очевидно, що більш повна інформація для кожного поняття повинна б ще включати такі важливі складові:

а) вимову (і форму написання в орфографії);

б) синтаксичну інформацію (частина мови (іменник, дієслово тощо), характеристики іменників, наприклад, можливість підрахунку тощо, характеристики дієслів, наприклад, перехідність тощо);

в) семантичний смисл.

Лише тоді буде представлено лінгвістичний знак (поняття і акустичний образ) і синтаксичну інформацію, необхідну для створення речення і використання його в комунікації.

Наприклад, у найпростішому випадку інформація для пункту «чоловік» буде включати:

чоловік

[чоловік] ’чоловік’ іменник + рахується форма множини = [чоловіки] + людина + доросла + стать чоловіча

Яку інформацію подавати у цих представленнях залежить від мов, які становлять інтерес для перекладача.

Стосовно вимови, важливим для англійської мови, наприклад, було б дати суперсегментну інформацію, крім сегментної, щоб розрізнити слова типу ['permit] і [per'mit].

Стосовно граматичних особливостей необхідно давати низку важливих відмінностей частин мови (абстрактне проти конкретного, рахується проти, не рахується та інші), роду для низки мов, морфологічної інформації для аглютинативних чи флексійних мов.

Стосовно значення необхідно зберігати не тільки денотативне, але й конотативне значення.

Якщо мова йде про перекладача-людину, то він повинен володіти енциклопедичними знаннями. Чим більшим багажем знань володіє перекладач і чим швидше він опрацьовує ці знання, використовуючи свої когнітивні здібності, тим якіснішим буде переклад, оскільки усі лексичні одиниці і їх зв’язки будуть опрацьовані, співставлені з граматичними структурами мови і енциклопедичними знаннями, що дозволить врахувати семантичні і прагматичні аспекти комунікації. Саме на цій основі вроджені механізми перекладача і вміст його пам’яті дозволять побудувати чи зрозуміти граматичні речення чи відповідні висловлювання (utterances). Людям властиве і те, і інше, причому вони здатні це робити у великих масштабах і пристосовуючись до різноманітних обставин, в яких відбувається комунікація.

Якщо ж мова йде про перекладача-машину, то в її пам’яті повинна зберігатися інформація щодо вимови, граматичних особливостей і значень мовних одиниць. При цьому всі елементи відповідних представлень повинні бути пронизані відповідними зв’язками, на яких можна побудувати машинну імітацію процесів розуміння та побудови речень і відповідних висловлювань у процесі комунікації. Беззаперечно, що крім заповнення власне вмісту пам’яті, машину треба навчити виконувати у певному порядку, який виводиться власне із наведеної інформації і одержаних текстів, процедури оброблення цієї інформації і одержаних текстів.

І компонентний аналіз може бути дуже зручним, як для людини, так і побудови автоматичного перекладача. Так, як цілісній теорії компонентному аналізу притаманні недоліки. Але як чітка методика аналізу він дозволяє розв’язати низку проблем перекладу.

Насамперед мова йде про двомовний переклад. Тоді часто зустрічаються слова однієї мови, для яких у іншій мові є декілька відповідників, причому вибір цих відповідників визначається лише контекстом.

Приклад. Німецький іменник Uhr вимагає двох англійських відповідників watch або clock. Без допомоги із контексту цей вибір не здійснити. І навіть не можна вибрати hour чи time у випадку die Uhr ist … без контексту. Якщо взяти ще й французьку, то ситуація не спроститься, а ускладниться, оскільки в ній є три види пристроїв від стеження часу – montre (watch) і horloge та pendule (обидва для clock). До того ж тут знову проблема з перекладом heure як, наприклад у «guelle heure est-il?»

Ясно, що лексична інформація для Uhr не містить компонент «size», щоб зробити відповідний вибір англійською, тоді як у англійській повинен бути цей компонент, що розрізнити watch і clock, а у французькій повинен бути компонент, щоб відрізнити horloge від pendule.

Є дві проблеми, які зменшують корисність компонентного аналізу:

1) довільність вибору елементів – що для одного є критерієм, для іншого тривіальне, і навпаки;

2) бінарний характер особливостей.

Тому використання компонентного аналізу викликає труднощі у таких випадках:

1) множинні, а не бінарні таксономії, наприклад метали: золото, срібло, олово, мідь, свинець, цинк і т.д.;

2) ієрархічні відношення, наприклад одиниці вимірювання: дюйм, фут, ярд,…;

3) перекриття значень – house, home, dwelling-place або їх розподіл і поділ;

4) відношення з посиланням на певну визначену норму – низький і високий або гарячий і холодний.

Все це важливе для перекладача. Дійсно, важливо, щоб носії обох мов виділяли ту ж категорію цінних металів, сприймали одиниці вимірювання – часу, площі, об’єму, ваги і т.п. і відрізняли дім від будинку, а також важливо знати їх норму для високого чи низького, нехай це буде 1,5м, або інше, але її необхідно знати, а також 25⁰С це жарко, тепло, прохолодно чи холодно.

1.3. Постулати значення.

Оцінка: добрий – поганий, чистий – брудний, свіжий – черствий,

приємний – неприємний, гарний – негарний.

Потенціал: сильний – слабкий, великий – малий, твердий – м’який,

тяжкий – легкий, яскравий – темний.

Активність: активний – пасивний, напружений – розслаблений,

гарячий – холодний, швидкий – повільний,

твердий – рідкий.

A hit B with a hammer

A hit B with a hammer

Дата добавления: 2014-01-07