Деталізація специфікацій компонентів загальної моделі перекладу

Лекція 7

A hit B with a hammer

A hit B with a hammer

S P O A

анг. Actor Process Goal Instrument

A hit B With a hammer

Фр: Andre a frappe Bernard avec un marteau

S P O A

Укр. Андрій вдарив Петра молотком

S P O A

Hindi/

Urdu Aziz ne Bikram ko hätore se mära

S O A P

Japanese:

Atushi kun wa Benjiro kun o tushi de uchimasita

S O A P

Latin: Antonius Brutum malleo tetigit

S O A P

Cantonese: Akahu juhnd chuih daai Bahba

S A P O

Arabic: dharaba Ahmadu Bilala bilmitraqathi

P S O A

1. Аналітичне речення

2. Синтетичне речення

3. Контрадикція

4. Двозначність

5. Аномалія/ нонсенс

6. Entailment

7. Implicature

8. Presupposition

1. Тигри - це тварини

2. Тигри є злими

3. Тигри – це птахи

4. Прийом депутата пройшов успішно

5. Семантика вбила студента

6. А. Він написав книгу з лінгвістики

Б. Він написав книгу

7. А. Про що його книга?

Б. Не про атлетику!

8. Ви можете мені позичити семантику Ліча?

Висновки

1. Розглянуто більш детальному рівні загальну схему перекладу та її основні компоненти і процеси.

2. Розглянуто особливості реалізації стадії синтаксичного аналізу вихідних повідомлень.

3. Розглянуто особливості реалізації стадії семантичного аналізу вихідних повідомлень.

4. Розглянуто особливості реалізації стадії прагматичного аналізу вихідних повідомлень.

5. Розглянуто особливості реалізації стадій прагматичного, семантичного і синтаксичного синтезу вихідних повідомлень.

В цій лекції ми детальніше розглянемо комунікаційний аспект мови. Для його вивчення ми будемо використовувати подію яку ми вже обговорювали у попередній лекції і для повідомлення про неї використали такий текст:

A hit B with a hammer.

Тільки для реальної події ми уточнимо хто є цими А та В і отримаємо вже такий текст:

Alfred hit Bill with a hammer.

Виходячи з поставленої нами задачі дослідження комунікаційної функції мови стосовно наведеного тексту ми могли б поставити такі три питання:

1) Про що цей текст? Тобто яким є пропозиційний контент цього тексту, що ним представлено, що за ним стоїть? Одна із функцій мови, як ми пам’ятаємо, саме й полягає в тому, щоб передавати ідеї, представляти результати сприйняття і пізнання;

2) Навіщо цей текст надіслано? Тобто, що було наміром відправника – мовця чи писаря – в обміні, в якому він чи вона були зайняті? Ще однією функцією мови саме й є полегшення взаємодії між комунікантами, коли вони обмінюються ідеями і товарами та послугами. У зв’язку з цим ми можемо запитати:

- який тип речення використаний при обміні?

- якому типу мовленнєвого акту він відповідає?

3) Як цей текст передається? Тобто, як організована інформація? Ще одна важлива функція мови полягає в тому, щоб упорядкувати і фокусувати інформаційний контент висловлювання таким чином, щоб зробити його зручним для включення у єдиний дискурс. Відповідно питаннями, пов’язаними з цією функцією, є:

- які інформаційні одиниці є у висловлюванні;

- як ці одиниці розподілені;

- на яких одиницях роблять фокус відправники;

- наскільки новою чи застарілою є інформація.

Для нашого прикладу досить легко виявити пропозицію, яка є відповіддю на перше питання. Наші знання дозволяють зрозуміти, що відправник повідомляє про дію (Process) в якій приймає участь діяч (Actor) і ціль (Goal), на яку дія спрямована, а також молоток як інструмент (Instrument) дії. Тобто пропозиція має вигляд:

Actor Process Goal Instrument

Відповідь на друге питання також досить очевидна. Сама дія і відмінки (ролі) реалізовані в нашому тексті словами відповідно Alfred, hit, Bill i with a hammer. З точки зору граматики пропозиційний контент організований у вигляді клаузи зі структурою, якій притаманна взаємо однозначна відповідність між елементами, які складають пропозицію, і елементами, які складають клаузу:

Subject Predicator Object Adjunct

Одразу ж можна продемонструвати і відповідь на третє питання, якщо розглянути і інші можливі реалізації пропозиції, які змінюють фокус подання пропозиції відправником. Так, якщо відправник хоче перенести фокус на ціль (Goal), щоб привернути увагу до бідного Біла, то він повинен вибрати іншу структуру кляузи, в якій Біл займе позицію Subject. Тобто клауза буде мати вигляд:

Subject	Predicator	Adjunct	Adjunct
Bill	was hit	by Alfred	with a hammer

Можливі й інші реалізації, які можна одержати за рахунок використання здатності граматики конструювати клаузи з метою акцентувати увагу, або затушувати окремі частини інформації, представленої в тексті.

Отже, у цій лекції ми деталізуємо специфікації компонентів семантичної, синтаксичної і прагматичної стадій процесу перекладу. Наша мета полягає в тому, щоб інтегрувати і розширити поняття пропозиції, речення і висловлювання, пов’язавши з ними види значень, які вони організують: когнітивні, мовленнєво-функціональні і дискурсивні.

В основу лінгвістичної моделі, яку ми беремо за основу, покладено три припущення:

1) граматика мови – це система опцій, які знаходяться в розпорядженні користувача, для вираження значення;

2) будь-який мовний твір, щоб бути комунікативним, повинен містити всі три види значень – когнітивний, мовленнєво-функціональний і дискурсивний;

3) кожний із цих видів знань організований за допомогою його власної макрофункції – ряду мереж певної системи, які містять опції.

Нас у цій лекції буде цікавити саме представлення цих опцій і їх організація. Отже, ми будемо вивчати значення, які організують макрофункції, системи, які вони використовують для цього, і форми, яких набувають опції.

Макрофункції, які нас цікавлять:

1) ідіоматична, або концептуальна, яка виражає когнітивне значення. Це фундаментальна функція мови, пов’язана з її здатністю передавати ідеї. Її реалізація базується на системах і мережах TRANSITIVITY для створення пропозицій, які передають досвід носіїв мови стосовно навколишнього світу відчуттів та внутрішнього світу свідомості;

2) міжперсональна, яка виражає мовленнєво-функціональне значення, використовуючи системи і мережі MOOD для створення речень, які несуть когнітивний і логічний контент пропозицій і демонструють відношення мовця до тих, кому повідомлення спрямоване.

3) текстуальна, яка виражає дискурсивне значення, використовуючи системи і мережі THEME для створення і реалізації висловлювань (або текстів) у реальних комунікативних подіях і організації цих висловлювань таким чином, щоб не лише передавати пропозиційний конвент, але й пов’язати їх у двох відношеннях:

- висловлення повинні бути впорядковані так, щоб становити лінгвістично пов'язаний текст (надалі будемо говорити, що вони повинні бути когезивно впорядкованими);

- висловлення повинні бути впорядковані так, щоб комунікативні акти були раціонально пов’язані і відповідали контексту їх використання (надалі будемо говорити, що вони повинні бути когерентно впорядкованими).

Ми будемо, одного боку, намагатися представити загальну модель мереж і систем, які організують опції мовця, а з іншого боку, яким чином і за рахунок чого мова може функціонувати як адекватна комунікаційна система.

Зазначену модель необхідно розглянути, як лінгвістичну модель організації опцій, які надаються мовою. Розглядати її як психологічну модель оброблення мови на цьому етапі немає необхідності. Можливо, що між двома цими моделями хтось проведе паралелі і знайде зв'язок між специфікацією лінгвістичних опцій і психологічним процесом, за допомогою якого здійснюється вибір згаданих операцій.

Перш ніж переходити до розгляду зазначених макрофункцій, варто зауважити, що всі макрофункції активізуються одночасно і архітектурі їх реалізації притаманні каскадність та інтерактивність і аж ніяк не послідовність. Тому нехай читача не вводить в оману послідовний характер представлення елементів моделі, зображеної на рис. 13. Він просто технічно необхідний.

Рис. 13 Мережі і системи

1. Когнітивне значення, концептуальна макрофункція і TRANSIVITY. Оскільки текст не може бути перекладеним, доки його не «зрозумів» перекладач, необхідно визначитися з тим, що означає зрозуміти текст, що саме в тексті треба «зрозуміти» і як саме читач доходить до цього.

Це вимагає багаторівневого підходу до аналізу тексту, згідно з яким текст розглядається як продукт щонайменше трьох типів вибору, які виражають різні види значення, відображаючи контент, намір і організацію тексту.

Розглянемо ці складові і розпочнемо з когнітивного контенту, тобто дамо відповідь на питання про що цей текст.

1.1. Учасники і процеси. Для того, щоб одержати цю відповідь, зосередимося на контенті і будемо намагатися у найпростіших термінах встановити хто, що, для кого, коли, де, як і навіщо щось здійснює. Тобто будемо намагатися напрацювати пропозицію, яка підпирає текст і відкриває логічні відношення, які пов’язують учасників, процеси і обставини разом, щоб створити значиму пропозицію.

Розглянемо такий текстовий приклад:

1. When the Treaty of Rome was signed on behalf of the six in 1950, it gave Europe a long-term goal to aim at: unity.

2. After the horrors of the war, the nations of Europe hoped for peace and believed that it could be ensured by a united Europe.

3. The USA, the USSR and China were all single political units and held major positions in the world.

4. There were, of course, opposition groups but they were not, said the Europeans, significant.

Що можемо ми, а також це стосується будь-якого читача чи перекладача, знати про цей текст? Зрозуміло, що речення (1) швидше всього є уривком зі статті чи шкільного підручника про ранні кроки ЄС. Стосовно (2) можна сказати, що воно написано у простому стилі з декількома незвичними словами, або складними граматичними структурами. Ці спостереження стосуються типу тексту і стилістичних конвенцій (відповідності лексичного вибору і синтаксичної структури) і доступності для читача.

Але давайте все ж зосередимося на контенті і зробимо спробу описати його у наведених вище найпростіших термінах.

У наведеному прикладі текст містить чотири речення. Ми будемо аналізувати речення в цілому, виділяючи в них для більшої відповідності клаузи, коли в цьому буде потреба.

Пропозиційний контент речень зручно подати у вже відомих нам термінах процесів та їх ролей (відмінків) ― Actor, Process, Goal i Circumstance (останню роль ми детально опишемо нижче).

У першому реченні виділимо дві клаузи:

1.1	Actor	[someone]	1.2	Actor	[the Treaty of Rome]
	Process	[signed]		Process	[gave]
	Goal	[the Treaty of Rome]		Beneficiary	[Europe]
	Client	[on behalf of the six]		Goal	[a long-term goal to aim at: unity]
	Circumstance (time)	[in 1950]

У другому реченні також виділимо дві клаузи:

2.1	Circumstance (time)	[After the horrors of the war]	2.2	Actor	[the nations of Europe]
	Actor	[the nations of Europe]		Process	[believed]
	Process	[hoped for]		Goal	[a united Europe could ensured peace]
	Goal	[peace]

У третьому реченні також виділимо дві клаузи:

3.1	Actor	[the USA, the USSR and China]	3.2	Actor	[the USA, the USSR and China]
	Process	[were]		Process	[had]
	Goal	[single political units]		Goal	[a major positions]
				Circumstance (place)	[in the world]

Четверте речення також поділяється на дві клаузи:

4.1	Actor	[opposition groups]	4.2	Actor	[the Europeans]
	Process	[existed]		Process	[said]
				Goal	[opposition groups were not significant]

В традиційних поняттях ми маємо чотири речення, деякі з яких мають декілька клауз. З кожної клаузи може бути виділена пропозиція на основі відомих нам відношень Actor, Process, Goal та інших.

У наших прикладах необхідно добавляти також відношення:

· Client;

· Benefitiary;

· Circumstance.

І тоді матеріальний процес для першого речення буде досить вдало складати основу пропозиції.

Але для другого речення, де процес не є матеріальним, а ментальним для складання основи пропозиції були б доречніші для ролей Actor і Goal відповідники Senser i Phenomenon.

Третє речення – це переклад реляційного процесу. І тут доречно було б у першій клаузі використовувати Identifier i Identified, які прирівнюються один до одного, а в другій клаузі – Attribute і його Carrier, де перше є у обладанні другого.

Четверте речення теж має особливості. У першій клаузі процес є власне не процесом. Тут пропозиція лише показує, що певна сутність існує. І тут відпадає необхідність у Goal. У другій же клаузі процес є вербальним. І відношення його учасників знову відрізняється: Sayer говорить, Verbiage – що сказано, а ще потрібна певна сутність, до якої промовляють, – Target, причому в цій пропозиції вона не реалізована.

Отже, навіть такий простий приклад уже демонструє наведених на рис 14 6 із базових 14 опцій TRANSITIVITY – відношень логічних відмінків Process-Role – які забезпечують універсальну організацію пропозицій, і, внаслідок цього, когнітивного значення.

Рис. 14 Система TRANSIVITY: процеси і ролі (відмінки)

Це досить проста система, але реально нею можна описати обмежену, але досить представницьку множину процесів.

Тепер ми зробимо спробу розширити множину обставин, які оточують процеси.

1.2 Обставини. Щоб пояснити опції обставин наведемо невеличкий текст:

A. The school of languages is situated only two yards from Warren Street Underground Station. Classes normally last two hours and are available each weekday in term-time.

Б. Most learning is achieved by means of role-play and simulation. These are taken very seriously by staff and students who find the method more like actual communication than formal language-study was.

B. As a result of the single European Act and for the sake of our students who have expanded our programmers in order to provide a truly communitywide range of languages.

Г. We believe that learning (1) involves the teacher working with the learner and the learner with the teacher, (2) is about cooperation and (3) requires both to be equal partners in the process.

Цей текст дозволяє проілюструвати усі чотирнадцять опцій мережі систем TRANSITIVITY, наведених на рис. 14. Досить приблизно призначення опцій Circumstance можна пояснити порівнянням із Participant Roles. Якщо останні забезпечують відповіді на питання типу хто/що, то перші – типу коли? де? Як? З чим? З ким? Чому? і т.п., заповнюючи деталь безпосередньої ситуації висловлювання, в якій Process має місце і репрезентацією якої є текст.

Загалом ці опції не надто важливі для створення логічно пов’язаної пропозиції і відповідної клаузи. Але без них, пропозиція буде дуже бідною і це явно не задовольнить комунікантів.

Тепер стисло проаналізуємо опції, використані у наведеному для прикладу тексті.

У реченнях першого абзацу – пункту А маємо такі опції:

а) extent spatial: відповідає на питання «як далеко?» з вираженням відстані – “two hundreds yards from Warren Street Underground Station”;

б) extent temporal перша відповідає на питання «як довго?» з вираженням протяжності у часі – “two hours” i друга відповідає на питання «як часто?» і виражає частоту події – “each week”;

При цьому перша і остання опції є опціями location.

У реченнях другого абзацу – пункту Б – маємо лише опції manner:

а) means: відповідає на питання «як?» з вираженням агенції - “by means of role-play and simulation”;

б) quality: відповідає на питання «як?», але з вираженням якості поведінки – “very seriously”;

в) comparison: відповідає на питання «подібно чому?» з вираженням подібності (more like actual communication) і різниці (than formal language study).

У реченнях третього абзацу – пункту В – можна знайти приклади застосування опцій cause:

а) reason відповідає на питання «чому?» з вираженням яке встановлює причину процесу – “because of the single European Act”;

б) behalf відповідає на питання «для кого?» шляхом визначення заради кого процес здійснюється “ for the sake of our students ”;

в) purpose відповідає на питання «для чого?» з вираженням наміру “in order to provide”.

У реченнях четвертого абзацу – пункту Г – можна також знайти приклади інших типів опцій circumstance:

1) accompaniment:

а) comitative відповідає на питання «з ким?» з вираженням, яке показує, що обидва учасники процесу представлені як рівною мірою втягнуті в процес – “with the learner and … with the teacher”;

б) additive: відповідає на те ж питання, але вираження надає першість одному із учасників - у цьому випадку “The student as well as the teacher”.

2) matter: відповідає на питання «про що?» з вираженням контенту – “about cooperation”;

3) role: відповідає на питання «як що?» з виявленням ролі, яку грає учасник – “(as) equal partner”.

Рис 15 Обставини відношень TRANSIVITY

1.3 Логіка і перекладач.

2. Інтерактивне або мовленнєво-функціональне значення, міжперсональна функція і МОOD. Дослідження системи TRANSITIVITY дозволяє зробити висновок, що однією з основних проблем перекладача є аналіз поверхневої синтаксичної структури тексту з його явними структурами клауз з тією метою, щоб отримати доступ до неявних, тих, що лежать у основі універсальних значень, які передає пропозиція.

Оскільки немає однозначної відповідності, як ми бачили, між синтаксичною і пропозиційною структурами, модель перекладу, якщо ми сподіваємося на її корисність, повинна окреслити усі опції, наявні в синтаксисі конкретної мови (більш конкретно у її системі МОOD) для передавання про позиційного контенту, і встановити їх відповідності, порівняльно і контрастивно, в інших мовах.

В цьому параграфі ми сконцентруємося на двох аспектах МООD-системи:

1) по-перше, в чому полягає її роль? Якщо система TRANSITIVITY націлена на організацію контенту пропозицій, то метою МООD-системи є визначення способу, згідно з яким цей контент можна представити. Тому опції МООD-системи дозволяють представити відношення, організовані у вигляді пропозиції засобами системи TRANSITIVITY, і становлять синтаксис певної мови.

2) по-друге, оскільки, на відміну від TRANSITIVITY-системи, яка є універсальною, МООD-система є мовно-специфічною, у обсягах цього курсу важко сподіватися охопити МООD-систему, яку можна застосувати для усіх мов. Але ми зробимо спробу продемонструвати особливості відношення між комунікативним обміном і синтаксичними формами. А потім на цій основі ми продемонструємо, як важливо перекладачеві опанувати механізми, які пов’язують вельми абстрактні і універсальні пропозиції з абсолютно фізичними і контекстно-залежними, а тому й мовно-залежними, висловлюваннями або текстом.

Інтерактивне, або мовленнєво-функціональне значення становить важливий аспект когнітивного, оскільки складається із знань, які використовує комунікант, як учасник мовленнєвої ситуації, на противагу комуніканту як спостерігачеві ситуації.

Якщо когнітивне значення пов’язане з репрезентаціями в пропозиціональній формі, сутностей і подій, то інтероперабельне значення складається із ролевих відношень, пов’язаних із ситуацією, включаючи ті, що визначаються самою мовою, відношення questioner – respondent, informer - doubter і подібні їм, коли мова використовується для того, щоб прийняти участь у події, а не просто для спостереження. В цій функції МООD-система повинна структурувати речення (більш того, клаузи), які розглядаються як мовленнєві акти, що полегшують соціальний обмін.

Розглянемо такі приклади:

The cosmonauts reached Mars in 2023.

They were representatives of the UN. They tested the atmosphere and sent Ground Control the historic signal: “We have put Man on the Red Planet”. Then they elected the youngest member of the crew leader of the exploration party.

В цілому їх семантична репрезентація може бути представлена в термінах Actor, Material process, Goal, а також Identified, Equative, Identifier, плюс ряд Circumstance (Location в часі і просторі).

Вони закодовані за допомогою синтаксису англійської мови. Їх можна перевпорядкувати, розширювати, стискувати з тим, щоб міняти фокус та досягати інших результатів.

В персональних FSS повинні бути якісь із цих структур. Відповідно для кожної іншої мови у перекладача повинні бути аналоги цих структур, побудовані на порівнянні і протиставленні.

Використовуючи визнану систему нотації S (Subject), P (Predicator), C (Complement), O (Object) i A (Adjunct або Adverbial) ми можемо побудувати для клауз ланцюжки ‘слотів’, які мають бути заповнені словами і фразами:

Очевидно, що крім простоти самих клауз прикладу, яка не дозволяє використовувати усе багатство синтаксису англійської мови, ми ще й не структурували далі S, P, O, A, C.

2.1. Комунікативний обмін і опції клауз. Існує погляд на комунікацію як обмін або товарами-та-послугами, або інформацією, а комунікант (мовець чи писар) може відігравати одну із ролей стосовно предмету обміну – або давати його, або вимагати його.

Якщо дотримуватися цього погляду, то незважаючи на різноманітність шляхів віддавання і вимагання, базову модель обміну можна зобразити у такому вигляді:

(a) 1 + 1 = Giving + goods-and-service

(б) 1 + 2 = Giving + information

(в) 2 + 1 = Demanding + goods-and-service

(г) 2 + 2 = Demanding + information

У найпростішому випадку прикладами відповідних мовленнєвих актів для зазначених комбінацій можуть бути:

(а) Зробити пропозицію: Чи не хотіли б Ви кави?

(б) Проголосити твердження: Я зробив каву

(в) Видати команду: Дайте мені кави

(г) Запитати: Ви приготували каву?

Але центральним питанням залишається те, які опції наявні в МООD-системі для вираження цих мовленнєвих актів?

Відповідь, з якою згодні майже всі лінгвісти, полягає в тому, що не існує чіткої відповідності між синтаксичною структурою і комунікативним значенням.

Незважаючи на це, ми продемонструємо чотири типи обміну, які можуть бути передані невідміченими виборами із опцій системи МООD – чотирьох типів речень або клауз, які ймовірно будуть мати місце в наших прикладах:

1) запитальне (Interrogative)

2) декларативне (Declarative)

3) імперативне (Imperative)

4) запитальне (Interrogative).

Ми можемо зробити це у припущенні, що:

1) існує невідмічене відношення між соціальним значенням і синтаксичною структурою і комунікативним значенням, як існує відношення між синтаксичною структурою і логічними відношеннями пропозиції;

2) зазначені відношення кодуються у граматично можливі клаузи шляхом комбінування трьох фундаментальних структур клауз – Subject, Predicator i Complement, яка відповідає як за complement так і за object. І саме вони формують опції системи МООD.

Приклади шести базових комбінацій ми наведемо у короткому концентрованому діалозі, який показує у всій силі опції системи МООD, наведені на рис.15:

A We need a grommet (1)

B What’s a grommet (2)

What do you mean “grommet”? (3)

Is it a kind of rubber washer? (4)

A Yes. That’s right.

B Let’s just use insulting… (5)

A Pass me the tool-book (6)

Багато різних речень можуть бути прикладами вибору в МООD, які є indicative + declarative (як (1)), interrogative Squ (як (2)), interrogative non-Squ (як (3)), closed interrogative (як (4)), inclusive (як (5)), exclusive (як (6)).

Рис. 16 Система МООD

Рис. 17 Модальність у системі МООD

2.2. Фразовий вибір.

Ланцюжок у клаузі у типових випадках містить функції і форми такі як:

· S (subject) O (object) C (Complement), які звичайно реалізуються формальними структурами такими як noun phrase (NP), які заповнюють слоти S, О, С;

· P (Predicator), який реалізується за допомогою verb phrases (VP), які заповнюють слот Р;

· A (Adjunct), який реалізується за допомогою adverbal phrases (AdvP) i propositional phrases (PP), які заповнюють слот А.

В свою чергу, фрази також містять ланцюжки і вибір, наприклад, в NP, AdvP i AdjvP це можуть бути modifier (m), head (h), qualifier (q), які заповнюються формальними структурами (звичайно словами).

2.2.1 FSS: фразовий рівень.

NP:

(m) h (q) the man

AdjP i AdvP:

(m) h (q) quite ehough

VP:

(a) mv (e) can look up

PP:

(bp) p c almost to France

3. Дискурсивне значення, текстуальна функція і система THEME

Загалом дискурсивне значення важливе для структурування висловлювань або текстів і включає такі узагальнені складові:

1) лінгвістичні значення щодо артикуляції і використання систем письма;

2) лексико-семантичні значення щодо створення когезивних текстів;

3) знання щодо організації мовленнєвих актів у когерентний комунікативний дискурс – це лінгвістичні знання, поєднані з соціальними знаннями, які дозволяють визначитися з тим, коли говорити, чи писати, кому про що і як

Усе це має відношення до текстуальної макрофункції орієнтован на конкретні і фізичні аспекти мови, на реалізацію токенів речення, тобто контекстно-чутливих вимовлювань.

Сутність цієї макрофункції буде зрозумілішою, якщо протиставити об’єкти її досліджень з об’єктами інших макрофункцій:

- ілокутивна сила, а не пропозиційний конвент;

- mode of discourse,а не domain чи tenor of discourse;

- acceptibility як засіб структурування тексту.

Система ТНЕМЕ оперує за допомогою двох систем кожна з яких зосереджена довкола проблеми розташування одиниць інформації в структурі кляузи і надання діапазону опцій, які дозволять так маніпулювати структурою кляузи, щоб забезпечити широкий діапазон prominence за допомогою інформації, що міститься у клаузі. Отже система ТНЕМЕ складається із підсистем:

· THEMATIZATION, яка організує ініціювання клаузи (її комунікативну точку відправлення) і діє так, щоб націлити увагу приймача повідомлення на частини, які відправник хоче підкреслити. Тут ключовими елементами є тема і рема;

· INFORMATION, яка організує завершення клаузи (її інформаційний фокус) і, подібно першій підсистемі, також націлює увагу приймача на частини повідомлення. Тут ключовими елементами є розподілення інформації і фокус інформації.

3.1. Організація інформації – структура тексту.

Для того щоб бути текстом, претендент повинен мати:

1) Відповідну жанрову структуру – текст має належати до визнаного жанру, або регістру. Ця характеристика визначається знаннями цілісної семантичної системи комунікації, власне лінгвістичні знання становлять лише її важливу частину;

2) Відповідну текстуальну структуру – текст повинен відображати вибір опцій системи ТНЕМЕ – теми і інформації;

3) Внутрішню когезивність

Саме останні дві характеристики, які можуть розглядатися у рамках лінгвістичної системи, будуть об’єктом нашої уваги у заключній частині лекції. А перша характеристика набуде такого статусу у наступній лекції.

Але перш ніж детально розглядати систему ТНЕМЕ і аспекти текстуальної когезивності, ми маємо уточнити наші уявлення щодо тексту взагалі.

Надалі текст будемо розглядати як комбінацію речень, пов’язаних як синтаксичними, так і семантичними засобами. У останньому випадку ми говоримо про когезію. Текст стає текстом лише тоді, коли він одержує систему лексичних і граматичних зв’язків, які роблять його єдиним цілим і тим самим надають йому нову якість. Лінгвісти вбачають у тексті базову лінгвістичну одиницю, яка маніфестується на поверхневому рівні дискурсу і сигналізується вибраними опціями із систем ТНЕМЕ і INFORMATION граматики мови. Саме зазначені системи маніпулюють лінгвістичною структурою, для того, щоб розподілити і фокусувати інформацію – система ТНЕМЕ за допомогою лексико-граматичної структури кляузи, а система INFORMATION за допомогою фонологічної системи тонової групи.

3.2. Тематизація

Система ТНЕМЕ

3.2.1 Невідмічена тема.

He bought a new car?

Did he buy a new car?

Wat did he buy?

Buy a new car!

3.2.2 Відмічена тема

Проілюструємо відмічену тему на прикладі англійської мови, використовуючи для цього опції predicating, preposing, clefting або fronting теми і комбінації цих опцій.

Розглянемо низку речень які мають той же пропозиційний контент (Actor-Process-Goal) ідентичні

(1) The dog bit the man

(2) The dog bit the man it did

(3)The one that bit the man was the dog

(4)It was the dog that bit the man

(5)The one that bit the man was the dog, it was.

(6)It was the dog that bit the man it did

(7)The man was bitten by the dog

(8) The man was bitten by the dog, he was

(9) The one that was bitten by the dog was the man

(10) It was the man that was bitten by the dog

(11) The one that was bitten by the dog was the man, it was.

(12) It was the man that was bitten by the dog, it was

Речення (1) нейтральне.

Речення (2) Тут тема preposed

Речення (3) Тут тема predicated

Речення (4) Тут використаний clefting

It BE theme rheme

Речення (5) Тут комбінація predicated і preposed тем

(1) Here’s Sue/ She has just arrived.

(2) They’ve gone to spain, the smiths.

(3) It’s do it.

(4) We gave them it.

(5) Let’s do it.

(6) I think so.

(7) Who’s there? Fred?

(8) I got up and had a coffee.

(9) I woke up but went back to sleep.

(10) I was awake so I got up.

(11) I got up then I had a coffee.

(12) I drank coffee after coffee.

(13) There were plenty of hot drinks: tea, coffee, milk …

Рис. 18

Дата добавления: 2014-01-07