Інформаційний матеріал. • анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Л Е К Ц І Я № 16

Т е м а: “Нервова система.”

• Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

• Вегетативна частина нервової системи

У ході еволюції й ускладнення будови організмів єдина нер­вова система поділилася на два відділи — анімальний (сома­тичний) і вегетативний (автономний). Останній виконує одну з найстаріших функцій — адаптаційно-трофічну, забез­печуючи адаптацію обміну речовин організму до умов навко­лишнього середовища. Нервова регуляція вегетативних функ­цій організму має ряд особливостей, що стосується будови реф­лекторних дуг, ролі різних відділів центральної нервової сис­теми тощо.

Знання цієї теми має велике значення при вивченні клініч­них дисциплін, тому що спостерігається переважно порушен­ня саме вегетативних функцій організму при різних захворю­ваннях.

Знати: класифікацію вегетативної частини нервової системи, її відділи, впливи симпатичної і парасимпатичної частин нер­вової системи на функції різних органів і структур організму.

Уміти: схематично зображувати будову дуг вегетативних рефлексів; описати зміни функцій організму в разі активізації і блокади симпатичної і парасимпатичної частин вегетативної нервової системи; давати характеристику відмінностей між сим­патичною і парасимпатичною частинами нервової системи.

Вегетативна (автономна) нервова система (systema nervosum autonomicum) — це частина нервової системи, яка здійснює ін­нервацію органів травлення, дихання, розмноження, виділен­ня, кровообігу, ендокринних залоз — тобто системи органів, які забезпечують обмін речовин, ріст і розмноження організ­му. Крім цього, симпатичні волокна іннервують скелетні м'я­зи, органи чуття, центральну нервову систему.

У вегетативній нервовій системі виділяють центральний відділ, який представлений вегетативними ядрами, що розта­шовані в спинному та головному мозку, і периферійний відділ, який включає вегетативні вузли (ганглії) і вегетативні нервові волокна, які утворюють самостійні вегетативні нерви або вхо­дять до складу деяких черепних і спинномозкових нервів.

У будові вегетативної нервової системи є деякі відмінності від соматичної нервової системи:

1) вогнищевість локалізації вегетативних ядер у централь­ній нервовій системі;

2) двонейронна будова периферійного відділу вегетативної нервової системи: від тіла нейрона, який розташований у цент­ральній нервовій системі, починається аксон, який не доходить до виконавчого органа як еферентне соматичне волокно, а пере­ривається в так званих гангліях вегетативної частини нервової системи, де знаходиться другий нейрон вегетативної частини нервової системи, аксон якого доходить до виконавчого орга­на. Тому аксони першого нейрона мають назву прегангліонар­них, а відростки нейронів вегетативних гангліїв — постган­гліонарних;

3) особливістю аферентних (чутливих) шляхів є те, що від­ростки клітин, які знаходяться в спинномозкових гангліях, спільні для соматичної й вегетативної нервових систем. Друга частина аферентних шляхів представлена відростками клітин, які локалізуються в периферійних вегетативних (екстра- й ін­трамуральних) гангліях;

4) для вегетативної частини нервової системи характерна наявність вегетативних сплетень, до складу яких входять не тільки нервові волокна, але й нейрони (вегетативні сплетен­ня розташовані навколо артерій, внутрішніх органів і в їхніх стінках);

5) вегетативні волокна іннервують усі тканини й органи, соматичні — розподіляються суворо сегментарно.

Залежно від топографії нервових ядер (центрів) і вузлів, а також характеру впливу на функції внутрішніх органів, ін­нервація яких здійснюється вегетативною частиною нервової системи, її поділяють на дві частини: симпатичну та парасим­патичну.

Більшість органів мають як симпатичну, так і парасимпа­тичну іннервацію, але деякі органи (потові залози, непосмуго­вані м'язи шкіри, більшість судин, м'язи матки, сечоводи, селезінка, надниркові залози, гіпофіз, скелетні м'язи) не мають парасимпатичної іннервації.

Вплив цих двох систем на роботу внутрішніх органів має протилежний характер: якщо одна система справляє посилю­ючу дію, то інша — гальмівну.

Симпатична частина (pars sympathica) вегетативної нервової системи

Центри представлені ядрами, які розташовані в бічних ро­гах VIII шийного, усіх грудних і II—III верхніх поперекових сегментів спинного мозку.

Периферійний відділ представлений:

• прегангліонарними волокнами — це аксони, нейрони яких знаходяться в бічних рогах спинного мозку (Суш, Thi—Lш) і виходять із спинного мозку в складі передніх корінців, беруть участь в утворенні спинномозкових нервів, далі відгалужу­ються від них у вигляді білих сполучних гілок, які закінчу­ються в симпатичних вузлах. Ці волокна зв'язують центри симпатичної частини нервової системи з вузлами;

• симпатичними вузлами, які поділяються на дві групи: прихребтові (паравертебральні) та передхребтові (привертеб­ральні). Паравертебральні вузли розташовані поблизу хребто­вого стовпа й утворюють симпатичний стовбур. Це парне утво­рення, яке розміщується вздовж бічної поверхні хребта від осно­ви черепа до куприка, де обидва стовбури закінчуються одним спільним вузлом. Симпатичний стовбур складається з ланцюж­ка паравертебральних вузлів (трьох шийних, дванадцяти груд­них, чотирьох крижових і одного непарного, який є спільним для обох симпатичних стовбурів), утворених тілами нейронів і міжвузлових гілок, представлених нервовими волокнами. Пе­редхребтові вузли розташовані в грудній і черевній порожни­нах між симпатичним стовбуром і внутрішніми органами у ве­гетативних сплетеннях за ходом судин;

• постгангліонарними волокнами, які утворені аксонами симпатичних вузлів. Вони складаються з окремих (спеціаль­них) симпатичних нервів, які йдуть до внутрішніх органів, симпатичних нервів, які розгалужуються вздовж судин та їхніх гілок, утворюючи сплетення стінок судин і внутрішніх органів, які вони кровопостачають, сірих сполучних гілок, які приєд­нуються до спинномозкових (соматичних) нервів і йдуть у їх­ньому складі до скелетних м'язів, шкіри. Постгангліонарні волокна шийних вузлів симпатичного стовбура утворюють нерви, які здійснюють симпатичну іннервацію органів голови, шиї, серця. ІІостгангліонарні волокна грудних вузлів ідуть до всіх внутрішніх органів грудної порожнини; від V—IX і X—XI грудних вузлів утворюються великий і малий нутрощеві нерви, які проходять через діафрагму в черевну порожнину і беруть участь в утворенні черевного (сонячного) сплетення.

Постгангліонарні волокна поперекових вузлів формують вегетативні сплетення черевної порожнини (наприклад, соняч­не сплетення, яке також утворене великим і малим нутроще­вими нервами від грудних вузлів і постгангліонарними волок­нами привертебральних вузлів цього сплетення). Із сонячного сплетення вздовж черевного стовбура поширюються гілки, утво­рюючи шлункове, селезінкове, підшлункове, печінкове спле­тення. Постгангліонарні волокна крижових і непарного вузлів утворюють вегетативні сплетення таза: наприклад, міхурове, прямокишкове, матково-піхвове (у жінок), простатичне (у чо­ловіків) сплетення.

Парасимпатична частина (pars parasympathica) вегетативної нервової системи

Центри представлені ядрами, які розміщені в стовбурі го­ловного мозку і в II—IV крижових сегментах спинного мозку. Периферійний відділ представлений:

• прегангліонарними волокнами — це аксони нейронів па­расимпатичних ядер, які йдуть у складі відповідних черепних (III, VII, IX, X пари) і спинномозкових нервів;

• парасимпатичними вузлами, які розміщені поблизу внут­рішніх органів або у їхній стінці. Виділяють: війковий, крило­піднебінний, підщелепний і вушний вузли, а також вузли по­рожнини шиї, грудної, черевної і порожнини малого таза. До кожного з цих вузлів підходить прегангліонарне волокно, де нервовий імпульс передається на тіло нейрона;

• постгангліонарними волокнами — це аксони нейронів парасимпатичних вузлів. Постгангліонарні волокна війкового вузла іннервують м'яз-звужувач зіниці, війковий м'яз; крило­подібного — сльозову залозу, залози носової порожнини; під­щелепного — підщелепну та під'язикову залози; вушного — привушну слинну залозу; вузли порожнин шиї, грудної, черев­ної, малого таза — внутрішні органи.

Вплив симпатичного і парасимпатичного відділів на ефек­торні органи часто має антагоністичний характер. Наприклад, симпатична частина нервової системи спричинює розширення зіниці, а парасимпатична — звуження. Іноді спостерігається синергізм дії симпатичної та парасимпатичної частин нервової системи. Наприклад, підвищення артеріального тиску зумов­лює рефлекторне зниження частоти і сили серцевих скорочень, що є наслідком як підвищення активності парасимпатичної, так і зниження активності симпатичної частини нервової сис­теми.

Існують іще два види реакцій вегетативної нервової систе­ми — ерготропна й трофотропна. Перша характеризується вибірковою активізацією деяких внутрішніх органів під впли­вом симпатичної нервової системи і підвищення активності со­матичної частини (наприклад, звуження судин органів трав­лення під час скорочення скелетних м'язів, де відбувається роз­ширення судин).

Симпатична частина вегетативної нервової системи здійс­нює регуляцію обміну речовин, трофіку, підвищує збудливість усіх органів і тканин тіла, забезпечуючи адаптацію організму, тому такі впливи отримали назву адаптаційно-трофічних.

Дата добавления: 2014-01-07