Імунна система

Лімфа. Склад, механізм утворення, функції

Утворення лімфи пов'язане з постійним переходом ріди­ни, яка містить поживні речовини і кисень, із гемокапілярів у тканини, завдяки чому утворюється інтерстиціальна (тка­нинна) рідина. У цю рідину з клітин надходять продукти об­міну речовин, які частково потрапляють у венозний кінець гемокапіляра, а частково в лімфатичний капіляр, утворюючи лімфу.

Інтенсивність лімфоутворення визначається різницею гід­ростатичного, онкотичного й осмотичного тисків у капілярах та інтерстиціальній рідині, а також проникністю капілярів.

Рух лімфи по лімфатичних судинах зумовлений ритміч­ним скороченням лімфатичної судини, скороченням м'язів, дихальними рухами тощо.

Лімфа — це прозора рідина із солоним смаком, лужної ре­акції (рН 7,35—9,0). За своїм хімічним складом лімфа нагадує плазму крові, але, на відміну від останньої, в ній значно мен­ше білка — 60%—70% (100 г, а у плазмі — 220 г), рівень фер­ментів нижчий, ніж у крові, значно більше ліпідів. Із форме­них елементів крові визначаються лімфоцити, окремі еритро­цити і ніколи не буває тромбоцитів. Залежно від особливостей обміну речовин лімфа, яка відтікає від різних органів і тка­нин, має різний склад. Так, наприклад, лімфа, що відтікає від печінки, містить значно більше білка, ніж лімфа, яка відтікає від кінцівок.

На сучасному етапі розвитку анатомії та фізіології лімфа­тичні вузли, селезінка, мигдалики, поодинокі та групові лім­фатичні фолікули у стінках травного каналу, червоний кістко­вий мозок і загруднинну залозу (тимус) об'єднують в імунну систему, яка забезпечує захист організму від генетично чужо­рідних клітин та речовин.

Паренхіма цих органів утворена лімфоїдною тканиною, яка являє собою морфофункціональний комплекс лімфоцитів плазмоцитів, макрофагів та інших клітин, які містяться в пет­лях ретикулярної тканини.

Імунітет — це спосіб захисту організму від інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, які мають ознаки чужорід­ної генетичної інформації.

Залежно від механізмів, які формують несприйнятливість організму до патогенних агентів, виділяють такі основні види імунітету.

Нестерильний  

Стерильний

Природжений, або видовий, імунітет передається спадко­во з покоління в покоління, як і інші генетичні ознаки. На­приклад, людина не сприйнятлива до таких вірусних інфек­ційних захворювань тварин, як чума великої рогатої худоби, собак тощо.

Набутий імунітет, на відміну від природженого, не пере­дається спадково. Однією з головних особливостей набутого імунітету є його сувора специфічність. Якщо несприйнятливість виникла в людини в результаті перенесеного захворювання, то такий імунітет має назву природного активного імунітету. Природний пасивний імунітет виникає в дитини завдяки ан­титілам, які вона отримує від матері.

Стерильний імунітет характеризується відсутністю збуд­ника в організмі. Цей вид імунітету спостерігається при біль­шості інфекційних захворювань. І навпаки, якщо імунітет по­в'язаний з персистуванням збудника в організмі, наприклад, при туберкульозі, говорять про нестерильний імунітет.

Імунітет, який виникає після щеплень, має назву штучного. Штучний активний імунітет отримують при щепленні вакци­нами (ослабленими або вбитими мікробами, вірусами або їхні­ми хімічними компонентами).

Штучний пасивний імунітет може бути створений шля­хом введення готових антитіл (антивірусних, антимікробних, антитоксичних).

Імунна система включає всі органи, в яких відбувається утворення і диференціація клітин, що здійснюють захисні ре­акції організму.

Виділяють центральні органи імунної системи (червоний кістковий мозок і тимус) та периферійні (селезінка, лімфатич­ні вузли, мигдалики, скупчення лімфоїдних елементів у стінці травного каналу та дихальних шляхів).

Тимус (thymus) — центральний орган імуногенезу, в якому відбувається розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів. Тимус належить також до залоз внутрішньої секреції завдяки утво­ренню гормонів (тимозин, гемостатичний тимусний гормон), які відіграють велику роль у розвитку захисних імунних реак­цій організму.

Найважливіші клітини імунної системи — це лімфоци­ти, які залежно від джерела їхнього утворення та функціо­нальних властивостей поділяються на Т-лімфоцити і В-лім­фоцити.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) є одно­часно і кровотворним органом, і органом імунної системи. У Дорослої людини червоний кістковий мозок міститься в епіфі­зах трубчастих кісток і в губчастій речовині плоских кісток. Загальна маса червоного кісткового мозку становить 4—5% маси тіла.

Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, на вигляд темно-червоного кольору. У ньому містяться стовбу­рові кровотворні клітини крові і лімфи, тут відбувається розмноження та диференціація клітин мієлоїдного та лімфоїдно-го рядів: утворюються еритроцити, тромбоцити, гранулоцити моноцити, В-лімфоцити та попередники Т-лімфоцитів.

Дата добавления: 2014-01-07