Поховальні ігри. Сліпота символізує світ смерті

Сліпота символізує світ смерті. Сліпими / напівсліпими були Поліфем, Баба Яга, Плутос, який ототожнюється з Аїдом, Лихо Однооке. У міфології присутній мотив обману смерті. Наприклад, коли Одісей називає своє ім’я циклопу Ніхто, позбавляючи таким чином знання, за допомогою якого смерть нищить усе живе. Тут ключовим виступає ім’я, як символ життя й ототожнюється з його носієм..

Аналогічні сюжети зустрічаються у російських казках:

***

Жил кузнец припеваючи, никакого лиха не знал.

Что это, — говорит кузнец, — никакого я лиха на веку своем в глаза не видал! Хоть посмотрел бы, какое там такое лихо на свете.

Вот и пошел кузнец лиха искать. Шел, шел, зашел в дремучий лес; ночь близко, а ночевать негде и есть хочется. Смотрит по сторонам и видит: неподалеку стоит большущая изба. Постучал — никто не отзывается; отворил дверь, вошел — пусто, нехорошо. Забрался кузнец на печь и лег спать не ужинавши.

Стал было уже засыпать кузнец, как дверь отворилась, и вошло в избу целое стадо баранов, а за ними Лихо — баба огромная, страшная, об одном глазе. Понюхало Лихо по сторонам и говорит:

Э, да у меня, никак, гости; будет мне, Лиху, что позавтракать: давненько я человеческого мяса не едала. —

Вздуло Лихо лучину и стащило кузнеца с печи, словно ребенка малого.

Добро пожаловать, нежданный гость! Спасибо, что — забрел; чай, ты проголодался и отощал, — и щупает Лихо кузнеца, жирен ли, а у того от страха все животики подвело.

Ну, нечего делать, давай сперва поужинаем, — говорит Лихо.

Принесло большое беремя дров, затопило печь, зарезало барана, убрало и изжарило.

Сели ужинать. Лихо по четверти барана за раз в рот кладет, а кузнецу кусок в горло не идет, даром что целый день ничего не ел. Спрашивает Лихо у кузнеца:

Кто ты таков, добрый человек? —

Кузнец. —

А что умеешь ковать? —

Да все умею. —

Скуй мне глаз! —

Изволь, — говорит кузнец, — да есть ли у тебя веревка? Надо тебя связать, а то ты не дашься; я бы тебе вковал глаз. —

Лихо принесло две веревки: одну толстую, а другую потоньше. Кузнец взял веревку потоньше, связал Лихо да и говорит:

А ну-ка, бабушка, повернись! —

Повернулось Лихо и разорвало веревку.

Вот кузнец взял уже толстую веревку, скрутил бабушку хорошенько.

А ну-ка, теперь повернись! —

Повернулось Лихо и не разорвало веревок.

Тогда кузнец нашел в избе железный шкворень, разжег его в печи добела, поставил Лиху на самый глаз, на здоровый, да как ударит по шкворню молотом — так глаз только зашипел. Повернулось Лихо, разорвало все веревки, вскочило как бешенное, село на порог и крикнуло:

Хорошо же, злодей! Теперь ты не уйдешь от меня! —

Пуще прежнего испугался кузнец, сидит в углу ни жив ни мертв; так всю ночку и просидел, даром что спать хотелось. Поутру стало Лихо выпускать баранов на пашню, да все по одному: пощупает, точно ли баран, хватит за спину да и выкинет за двери. Кузнец вывернул свой тулуп шерстью вверх, надел в рукава и пошел на четвереньках. Лихо пощупало: чует — баран; схватило кузнеца за спину да и выкинуло из избы.

Вскочил кузнец, перекрестился и давай бог ноги. Прибежал домой, знакомые его спрашивают:

Отчего это ты поседел? —

У Лиха переночевал, — говорит кузнец. — Знаю я — теперь, что такое лихо: и есть хочется, да не ешь, и спать хочется, да не спишь.

***

У міфології назване слово матеріалізується, починає існувати, незалежно від бажання героя. Психологічно ім’я створює й анексує саме назване (так чорт і лісовик «ловить на слові», забирає те, що воно означає – «віддай мені те, чого немає у твоєму королівстві»), бахвальство змія народжує йому супротивника. Однією з прикмет смерті є почути своє ім’я, але обернувшись, не побачити того, хто звав.

«Сліпий» ловець у грі має не лише спіймати, але й назвати того, кого він спіймав. «Сліпий» має також назвати того, хто його ударив, коли він стоїть обернений до інших гравців. Аналогічний сюжет зустрічається у Євангелії «насміхалися над Ним и били Його; і закривши Його, били Його по обличчю и запитували Його: проріки, хто ударив Тебе?» (Лк 22:63-64). Знущання над Христом, є не чим іншим, як варіант гри у жмурки. Хоча цей сюжет передбачає не профане, а пророче вгадування, де начебто питають покійника про майбутнє (хто буде наступним?). Однак Христос не робив цього, оскільки Він не може прирікати смерть, бо повертає зір, тобто повертає життя.

Доказом того, що згадане Лукою питання є сакральним актом (не просто знущанням), може слугувати звичай українців: «В Подільській губернії, в будинку, де є покійник... чоловіки заводять ігри – б’ють лубка. Ця гра відправляється лише на похоронах і полягає у тому, що хто-небудь з гравців накривається кожухом так, щоб нічого не міг бачити. Інший гравець б’є його жмутом – «б’є лубка» – и той мав угадати, хто його ударив. Коли вгадає, – на його місце йде той, хто його ударив, коли ні – його б’є хто небудь інший і т.д.». Пор. з казкою про півника, який бив лубка: «цок цок і в лубок».

Ця гра вписується в інші ігри, залучені до поховального обряду. Лубок похідне від луб – «кора». «Бити лубка» - буквально «здирати кору, часто з липи» / лід. пов’язують з поховальним інвентарем – шматком дерева або човном, на якій покійник відправляється до іншого світу: «На лубе отца спустил, и сам того же жди» «Лубяные глаза» - позбавлені смислу, розпусні. Рос. Лубоватость споріднен з прим. луботь – «старий, зашкарубла шкіра». Лубенить – делать лубоватым – «робити твердим». Лубянеет пашня – «твердішає в засуху», река лубянеет – «замерзає» Рос. «Гола матрена для всех страшна, а лубком покрыта, для всех ходка?» (замерзла ріка), руки лубянеют – «костеніють, застигають» (словник Даля).

Фарсовий характер похорон пояснюється уявленнями, що смерть грає з людиною, але й людина також сама по собі грає у смерть. Поховальні обряди відбились у дитячих іграх, зафіксовані на Новгородщині на початку ХХ ст. («купы-купы купанушко», «золото хоронить» - ховати у значенні «тимчасово зберігати»). Один з гравців закривав очі і намагався вгадати, в руці кого з інших гравців захований камінчик. Гра супроводжувалася співом:

Купы-купы, купанушко,

Где купался, Иванушко?

Середи белово камышка.

Белой камень у меня!

Белой камень у меня!

Куды золото упало,

Куда серебро упало?

Во калинушку,

Во малинушку,

Во чистую серебринушку.

Незважаючи на відсутність зору, мрець має побачити і надати побаченому статус актуального для усіх гравців. Сліпець у цьому випадку репрезентує світ невидимого, то подібні запитання складають діалог між цим і тим світами.

Дата добавления: 2014-01-07