Висновок. 1. Будь-яка діяльність, у тому числі попереджувальна, має свої методи і форми здійснення

1. Будь-яка діяльність, у тому числі попереджувальна, має свої методи і форми здійснення. Профілактика злочинів проводиться із застосуванням заходів переконання та примусу стосовно осіб, які порушують норми права і правила поведінки, встановлені у суспільстві. Тому тут використовуються два методи: переконання і примус. Якщо перший є більш гуманним, оскільки спрямований на переконання людини в невигідності протиправних вчинків, то другий метод пов'язаний із застосуванням тих чи інших заходів примусу до осіб, які допускають правопорушення. Безумовно, ці методи мають застосовуватися з урахуванням криміногенних властивостей особи.

2. Під формами попереджувальної діяльності розуміється науково обґрунтована система найдоцільніших засобів вирішення завдань профілактики злочинів.

3. Серед її суб'єктів особливе місце посідають органи державної влади усіх рівнів, вони здійснюють у таких формах: - розробляють систему заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю у суспільстві (соціальних, економічних, правових тощо); - здійснюють у межах своїх повноважень керівництво суб'єктами профілактики на підвідомчій їм території; - координують діяльність державних і громадських органів при реалізації комплексних програм боротьби зі злочинністю; - разом з громадськими формуваннями розробляють і затверджують комплексні плани профілактики злочинів; - заслуховують керівників правоохоронних органів та громадських формувань з питань зміцнення законності і правопорядку; - приймають рішення про створення нових суб'єктів профілактики; - безпосередньо через свої постійні комісії (адміністративні, у справах неповнолітніх тощо) проводять профілактичну роботу, використовуючи при цьому як метод переконання, так і примусу.

4. Гарантією успіху попереджувальної діяльності є активна участь у ній громадських організацій, трудових колективів і громадян у таких формах: обговорення питань профілактики злочинів у трудових колективах; участь у перспективному і поточному плануванні попереджувальної діяльності з закріпленням її завдань у колективних договорах; взаємодія з правоохоронними органами, що передбачено у нормативних і методичних документах; застосування заходів громадського впливу щодо осіб з асоціальною спрямованістю, аби не допустити їх подальшої деградації і забезпечити корекцію поведінки; індивідуальні і групові бесіди, обговорення поведінки на зборах трудового колективу, призначення куратора, наставника і т.п.; запровадження громадського контролю за додержанням правових норм у сфері побуту, довкілля, боротьби з пияцтвом, наркоманією тощо; проведення рейдів, патрулювання у громадських місцях для зміцнення правопорядку.

5. Крім громадських формувань, у попереджувальній діяльності беруть участь окремі громадяни, формами роботи яких можна назвати: недопущення негативного впливу на дітей; створення нормальних умов життя і виховання неповнолітніх; запобігання пияцтву і наркоманії у побуті; повідомлення правоохоронних органів про підготовлювані чи вчинені правопорушення; застосування заходів необхідної оборони; шефство, наставництво над особами, які стоять на профілактичному обліку.

6. Профілактика злочинів пронизує всі функції прокуратури, виступає завданням, яке підлягає вирішенню на кожному напрямі її діяльності.

7. Суди здійснюють попереджувальну діяльність у двох формах - процесуальній і позапроцесуальній.

8. Формами попереджувальної діяльності органів юстиції є: організаційне керівництво діяльністю суддів; методичне забезпечення юридичних служб підприємств та адвокатури; проведення правової пропаганди і правового виховання громадян.

9. Основними формами попереджувальної діяльності органів внутрішніх справ є: реєстрація та своєчасне розкриття злочинів; профілактичний облік осіб, схильних до правопорушень, та індивідуальні бесіди з ними; вжиття примусових заходів щодо осіб, які вчинили різні правопорушення (застосування штрафу, адмінарешту, конфіскації, позбавлення певних прав, направлення на примусове лікування, встановлення адміністративного нагляду і, нарешті, притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину); проведення різноманітних операцій, рейдів для затримання правопорушників, виявлення криміногенних факторів та їх усунення; розробка комплексних планів попередження злочинів на території обслуговування; інформування державних органів про стан злочинності, її тенденції та детермінанти; координація діяльності і надання методичної допомоги громадським формуванням у попередженні злочинів та інших правопорушень; здійснення правової пропаганди серед населення.

Загальний висновок

1. Попереджувальна діяльність надзвичайно різноманітна, що відображається передусім у спеціальній термінології.

2. Кримінологічна профілактика - це попередження негативного впливу криміногенних факторів (причин та умов) безвідносно до конкретного злочину.

3. Попередження злочинів - це найгуманніший засіб підтримки правопорядку, забезпечення безпеки охоронюваних правом цінностей.

4. Предметом теорії попередження злочинів є: 1) поняття попереджувальної діяльності; 2) її види, форми, рівні; 3) суб'єкти й об'єкти цієї діяльності; 4) організаційні та правові основи; 5) тактика і методика здійснення попереджувальних заходів; 6) особливості попередження окремих видів злочинів.

5. Під профілактикою (попередженням) злочинів треба розуміти особливий вид соціального управління, який покликаний забезпечити безпеку правоохоронюваних цінностей і полягає у розробці та здійсненні спеціальних заходів щодо виявлення й усунення детермінант злочинності, а також справлянні запобіжного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

6. Рівні попередження злочинів: 1) загально соціальна профілактика, тобто попереджувальна діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому; 2) профілактика у соціальних групах і колективах; 3) індивідуальна профілактика (рання і безпосередня). Виділяють також четвертий рівень - профілактику злочинів на регіональному або галузевому рівні.

7. Профілактика злочинів має свої цілі. Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства, а також залежно від її напрямів, рівнів і видів.

8. Попереджувальна діяльність ґрунтується на певних принципах, провідне місце серед яких займають: законність; гуманність; наукова обґрунтованість; демократизм; диференціація; своєчасність; плановість; комплексність.

9. Основні ознаки: цілеспрямоване здійснення профілактики злочинів як пряма функція; зв'язок з іншими елементами системи "по горизонталі" (координація) і "по вертикалі" (субординація); здійснення своїх дій відповідно до команд керівних органів системи; можливість вибору варіанта поведінки, що визначається конкретним станом об'єкта впливу і межами, заданими системою.

10. Суб'єктів профілактики можна поділити на певні групи.

11. Центральне місце у системі спеціальних суб'єктів профілактики посідають органи внутрішніх справ.

12. Головними підставами класифікації є суб'єкти та об'єкти профілактики, її завдання, форми і методи, ступінь правового регулювання попереджувальної діяльності.

13. Під формами попереджувальної діяльності розуміється науково обґрунтована система найдоцільніших засобів вирішення завдань профілактики злочинів.

14. Серед суб'єктів особливе місце посідають органи державної влади усіх рівнів, Гарантією успіху попереджувальної діяльності є активна участь громадських організацій, трудових колективів і громадян.

15. Крім громадських формувань, у попереджувальній діяльності беруть участь окремі громадяни.

16. Профілактика злочинів пронизує всі функції прокуратури, виступає завданням, яке підлягає вирішенню на кожному напрямі її діяльності.

17. Суди здійснюють попереджувальну діяльність у двох формах - процесуальній і позапроцесуальній.

18. Формами попереджувальної діяльності органів юстиції є: організаційне керівництво діяльністю суддів; методичне забезпечення юридичних служб підприємств та адвокатури; проведення правової пропаганди і правового виховання громадян.

19. Основними формами попереджувальної діяльності містять органи внутрішніх справ.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. - М., 1980.

2. Аванесов Г.А. Криминология и организация предупрежения преступлеиий. - М., 1995.

3. Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений. - Минск, 1980.

4. Голина В.В. Работа органов внутренних дел й прокуратури по предупреждению преступности. Учебное поообме. - Харьков, 1981.

5. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Альбом схем (загальна і особлива частини): Навчальний посібник / Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. - К., 2000.

6. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Третьякова Т.А. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний посібник / Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. - К., 2000.

7. Жалинский А.3. Специальное предупреждение преступлений в СССР.- Львов, 1976.

8. Жалинский А.З., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. - Львов, 1980.

9. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. - Харьков, 1975.

10. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. - Харьков, 1996.

11. Криминология / Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Миньковского Г.М. - М., 1998.

12. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, профессора А.И. Долговой. - М., 1999.

13. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І.М. Даньшин В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За ред. І.М. Даньшина. - Харків, 1999.

14. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Зминова. - 2-е изд. перераб. и доп. - М, 2000.

15. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник. / За заг. ред. О.М. Джужи О.М. - К.: Атіка, 2001. - 368 с.

16. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Загальна частина. / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під редакцією Лихолоба В.Г.; УАВС. - К., 1996.

17. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина. /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. - К., 2000.

18. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. - М., 1972.

19. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. -К., 1997.

20. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінолог.-правове дослідження. - К., 2000.

21. Миньковський Г.М. Теоретические основы предупреждения преступности. - М., 1977.

22. Токарев А.Ф. Криминологическое прогнозирование и предупреждение преступности. - М., 1990.

23. Хохряков Г.В. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М., 1999.

24. Шнайдер, Ганс Йоахим. Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред. Л.О. Иванова - М., 1994.

25. Яковлев А.М. Индивидуальная профилактика преступного поведения. -Горький, 1977.

Дата добавления: 2014-01-06