Підприємство: поняття, види

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений ком-петентним органом державної влади або органом місцевого самовряду-вання, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговель-ної, іншої господарської діяльності. Риси підприємства: 1. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємниц-тва, так і для некомерційної господарської діяльності.
2. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
3. Підприємство є юридичною особою (має відокремлене майно, само-стійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуван-ням та ідентифікаційним кодом).
4. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Види та організаційні форми підприємств
1. залежно від форм власності: - приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи юридичної особи;
- підприємство, що діє на основі колективної власності
- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
- державне підприємство, що діє на основі державної власності;
- підприємство, засноване на змішаній формі власності 2. залежно від наявності іноземних інвестицій:- підприємство з іноземними інвестиціями (іноземна інвестиція становить не менш 10 %)- іноземне підприємство (іноземна інвестиція становить 100 %) 3. залежно від способу утворення (заснування) та формування татутного капіталу: - унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє не-обхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. - корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні під-приємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
4. залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік: - малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продук-ції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.- великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, пос-луг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.- усі інші підприємства визнаються середніми. Організаційна структура підприємства: 1. внутрішньогосподарські структурні підрозділи - виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управління, відділи, бюро, служби)
Статус визначаються положеннями про них, підприємство самостійно визначає організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. 2. зовнішньогосподарські відокремлені підрозділи: філії, представництва,
відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розмі-щення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені під-розділи відповідно до закону.

4. Поняття і способи припинення діяльності суб’єкта господарювання

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації або в результаті ліквідації. Як бачимо, поняття припинення у законодавстві не визначене. В юридичній літературі припинення с уб’єкта господарювання – це завершення його діяльності як самостійного суб’єкта господарського права.

Суть реорганізації полягає в припиненні діяльності одних і виникненні нових суб’єктів господарювання відповідних організаційно – правових форм. Внаслідок реорганізації виникають нові суб’єкти господарювання, які є правонаступниками реорганізованих. Тобто до новоутворених суб’єктів господарювання переходять права і обов’язки реорганізованих.

Видиреорганізації (ч. 4 ст. 104 і ст. 109 ЦК і ч. 1 ст. 59 ГК):

1. перетворення один суб’єкт господарювання перетворюється в інший і до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього. Відбувається зміна організаційно – правової форми суб’єкта господарювання;

2. злиття – на базі двох і більше суб’єктів господарювання утворюється один і усі майнові права і обов’язки переходять до суб’єкта господарювання, що виник в результаті злиття;

3. приєднанн я – до одного основного, потужнішого суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки приєднаного суб’єкта господарювання. Новий суб’єкт господарювання внаслідок такої реорганізації не виникає;

4. поділ – на базі одного суб’єкта господарювання утворюється два і більше нових до кожного з яких за роздільним балансом (актом) у відповідних частках переходять майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта господарювання;

5. виділення – від суб’єкта господарювання виділяється частина майна, на базі якого створюється один або декілька суб’єктів господарювання. До кожного з них переходять за роздільним балансом (актом) і відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта господарювання.

Ліквідація – це регламентована законодавством процедура, результатом якої є припинення діяльності суб’єкта господарювання без переходу майнових прав і обов’язків у порядку правонаступництва до інших.

Відповідно до ст. 110 ЦК і ч. 6 ст. 59 ГК ліквідація суб’єкта господарювання можлива як у добровільному, так і примусовому порядку. Підстави ліквідації можуть бути передбачені законодавством, установчими документами, погіршення фінансово – економічного стану тощо.

У добровільному порядку суб’єкт господарювання ліквідується:

· за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів;

· у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався;

· у разі досягнення мети, заради якої його було створено.

Підстави для промусової ліквідації суб’єкта господарювання:

· рішення суду про визнання недійсною державної реєстрації;

· у разі здійснення діяльності. що суперечить закону чи установчим документам на підставі рішення;

· у разі визнання його в установленому порядку банкрутом.

На підставі рішення суду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про це судове рішення та повідомити органи статистики, державної податкової служби та інших в яких був на обліку ліквідований суб’єкт господарювання що до якого прийнято судове рішення і про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Процедура ліквідації, як спосіб припинення суб’єкта господарювання, що не пов’язана з банкрутством проводиться відповідно до ст. 60 ГК, особливості для господарських товариств – ст. 91 ГК, у ЦК, відповідно, статтями 111, 150.

Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання (ст. 60 ГК)

1. Створення ліквідаційної комісії (утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений ГК.

2. Встановлюється порядок, визначаються строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання (не менше, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію)

3. Публікація ліквідаційною комісією в офіційних ЗМІ, повідомлення про ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

4. Проведення необхідних заходів ліквідаційною комісією щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується (одночасно).

5. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс (склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду); він затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Черговість задоволення вимог кредиторів (після затв-ня балансу):

- у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

- другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

- третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

- у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги (через 1 місяць).

6. Складання ліквідаційного балансу, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Достовірність і повнота цього балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською формою).

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитоpa або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволен­ня вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Дата добавления: 2014-01-07