Розрахунок

Розрахунок як чинник шлюбного вибору існував, мабуть, завжди. На відміну від романтичного ореолу кохання, раціоналізм нерідко постає у негативному забарвленні. Однак є і протилежний погляд, коли вважається, що вдалим може бути шлюб, де кохання не виступає його "засновником". Багатьом, можливо, відомі слова визначного політичного діяча Великобританії XIX ст. Бенджаміна Дізраелі: "Можливо, я зроблю багато помилок у своєму житті, але я ніколи не одружусь кохаючи" (Див.: Карнеги Д. Как завоевмвать друзей и оказьівать влияние на людей. -М.:Прргресс, 1989. – С.256). І дійсно, Дізраелі залишався нежонатим до 35 років, а потім зробив пропозицію багатій вдові Мері Енн, яка була на 15 років старша за нього. Вона дала згоду не відразу, а через рік, дещо вивчивши його характер. Цей шлюб був щасливим протягом тридцяти років, до самої її смерті. Подібні факти не поодинокі.

Шлюб за розрахунком зараз є звичайною справою. В українському суспільстві шлюб, який передбачає вигоду, також завжди існував. У давні часи він набував різних форм: політичних, династичних, економічних, психологічних, сексуальних і т.д. У простих людей, одруживши сина чи дочку, батьки нерідко позбувались витрат на утримання своєї дитини чи, навпаки, мали можливість отримати придане, прийняти в сім'ю ще одну пару робочих рук. Зять чи невістка могли бути для батьків гарантією їх забезпеченої старості.

У наші часи шлюб за розрахунком може мати інші пояснення. Деякі сучасні шлюби мотивуються почуттям соціальної вигоди або соціальної необхідності. Люди вступають у шлюб заради психологічного комфорту. Таким чином вони задовольняють свою потребу турбуватись про когось і у свою чергу відчувати турботу про себе або позбавляють себе самотності. Немало шлюбів, які мають економічні міркування: двоє досить заможних людей бажають об'єднати свою власність або один із них хоче відкрити доступ до грошей іншого тощо. Економічну причину часто мають гілюби літніх людей, що живуть на пенсію. Разом, удвох вести господарство буває вигіднішим, ніж самому. Про певні матеріальні підстави можна говорити й у випадках, коли шлюб пов'язується з можливим позитивним впливом шлюбного партнера на професійну, службову кар'єру.

Вибіркове дослідження, проведене Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України на початку 80-х рр. XX ст., зафіксувало, що за власним вибором, беручи до уваги думку батьків, одружувалося 54,9% міської та 77% сільської молоді; за власним вибором, не радячись з батьками, – відповідно 27% і 7,5%; за власним вибором всупереч волі батьків – 4,1% і 4,7%; за вибором батьків – 5,8% і 8,7%; за вибором друзів, знайомих або за допомогою шлюбної агенції – 6,9% і 3,7% (Пономарев А.П. Развитие семьи и брачно-семейньїх отношений на Украине. – К.: Наук, думка, 1989. – С.271). Подібні тенденції були зафіксовані й нашим дослідженням у 1996-1997 рр., коли вивчалися шлюбні наміри 15-17-річної молоді.

Треба звернути увагу на те, що в суспільстві паралельно існують дві соціальні норми у вигляді громадської думки "більшості":

Перша "вимагає" від людини одружуватися, коли вона досягне певного віку.

Друга – шлюб повинен відбутися на основі кохання. Першу норму особливо гостро відчувають жінки, які бояться залишитися "старими дівами", її "обов'язковість" теоретично може задовольнити переважна частина населення.

Укладення шлюбу за взаємним коханням є нереальним для дуже багатьох людей. Така суперечливість "соціально-природної" дійсності деякою мірою пояснює реальне існування позашлюбних зв'язків. Виконавши суспільний обов'язок, уклавши шлюб і не знайшовши такої цінності, як кохання, людина нерідко починає шукати його поза шлюбом.

Раціональний шлюб, як правило, міцніший шлюбу, який відбувся на основі палкого почуття. Пристрасті можуть затихнути, а кохання - зникнути. Шлюби, укладені за розрахунком, також можуть залежати від певних обставин: наскільки взаємини в шлюбі залишаються вигідними для обох партнерів; наскільки кожен із подружжя діє відповідно до очікувань іншого чи дошлюбної домовленості. Однак відомо немало випадків, коли шлюб за розрахунком переростав у справжнє кохання чоловіка й дружини.

Свій варіант сімейного щастя повідомив всесвітньо відомий музикант М.Ростропович. На його думку, важливим стимулом кохання з дружиною, не менш знаменитою співачкою Г.Вишневською, яке триває вже понад 40 років, є їхні часті розставання. Коли подружжя збирається разом після розлуки, то відчуває себе дуже щасливим. Це щастя дещо остигає, якщо вони довго перебувають разом. Вони знову роз'їжджаються, а потім – знову зустрічаються. "Коли я втомлений лягаю в ліжко у якому-небудь готелі, то згадую щось хороше із нашого спільного життя, і мені здається, що нічого поганого і не було. Я подорожую з нашою собакою Вегою, а це є уособлення нашого кохання, постійне нагадування про дім" (Рецепт счастья по Ростроповичу // Час пик. – 1994.- 16 авг.).

Дата добавления: 2014-01-07