Мета, концепція, принципи навчання і виховання дитини дошкільного віку як вихідні положення організації професійної діяльності гувернера

І.

Опорні поняття: мета, концепції, закономірності виховного процесу дошкільника і молодшого школяра, принципи навчання, принципи виховання, технології виховання.

Принципи індивідуальної навчально-виховної роботи з дитиною

Лекція 5.

П л а н:

І. Мета, концепції, закономірності, принципи навчання і виховання дитини дошкільного віку як вихідні положення організації професійної діяльності гувернера.

ІІ. Перелік та сутність принципів виховання:

1) цілеспрямованість виховного процесу,

2) науковість,

3) гуманістична спрямованість та повага до особистості дитини,

4) послідовність та неперервність виховного впливу,

5) комплексність та систематичність виховання,

6) узгодженість педагогічних впливів на дитину.

ІІІ.Перелік та сутність принципів навчання дошкільника:

1) єдність навчання і виховання,

2) розвиваючий характер навчання у поєднанні з відповідністю рівневі розвитку дитини,

3) доступність, систематичність і послідовність навчання,

4) обов’язковість наочності..

Загальною (ідеальною) метою виховання є виховання всебічно розвинутої особистості. Ця мета у своїй сутності є ідеальною і багато у чому нереальною. Однак у ній закладено сильне гуманне підгрунтя – віра у можливості людини.

У вихованні дітей дошкільного віку орієнтуватися на ідеальну мету особливо важливо. Наука сьогодні ще не в змозі дати чітку відповідьна питання, з яким “даром” прийшла людина у цей світ, у якій галузі вона буде мати найбільші успіхи і вдачі. І щоб не допустити помилки, стримуючи одне і розвиваючи інше (суб’єктивно обране дорослим), необхідно створювати умови, у яких би дитина мала змогу випробувати себе у різних напрямках. Завдання дорослого - уважно спостерігаючи за розвитком дитини, не пропустити паростки того, що є характерим і цінним саме для цього малюка, що може стати центор, навколо якого буде вибудовуватися гармонія її особистості.

Поряд з ідеальною існує і реальна мета виховання, яка здійснюється у конкретному суспільстві і стосовно конкретних людей. Реальні цілі виховання не є, порівняно з ідеальними, раз і назавжди визначеними. Вони змінюються в залежності від цілого ряду умов. Реальні цілі виховання мають

· історичний характер;

· об’єктивний для даного суспільства характер, відображаючи об’єктивні закономірності розвитку людини, осодливості культури, побуту, навіть географічні і кліматичні умови країни;

· суб’єктивний характер у випадку, коли конкретна сім’я формулює для себе, яким вона хоче виховати свою дитину.

Однак, незважаючи на видимість жорсткої детермінізації мети виховання соціальними, політичними і економічними умовами, прогрес і розвиток особистості були б неможливими, якщо б на мету виховання не впливала і сама особистість, і загальнолюдські, позаісторичні ідеали. У всі віки, у всіх суспільних формаціях цінувалися такі людські якості, як доброта, гумонність, милосердя, безкорисливість, вмінні співчувати, допомагати тощо.

Мета виховання є основною категорією педагогіки. Від неї залежать задачі, зміст і методи виховання. Зрозуміло, що кінцева мета виховання конкретизується відповідно об’єку виховання: вона єдина для всіх, але відносно людей різних вікових категорій наповнюється тим змістом, який є реальним і досяжним.

Дата добавления: 2014-01-07