Управління матеріальними ресурсами і виробничими запасами

Принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами на підприємстві є:

ü плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть бути придбані за допомогою прямих договорів в оптово-торгівельних організаціях або безпосередньо у підприємств - виробників);

ü самостійність підприємств-постачальників (продавців) і підприємств-споживачів (покупців) у використанні на їх розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, які знаходяться у рамках їх прав власності;

ü саморегулювання на основі діючих за допомогою керованих дій (податків, процентних ставок, митних збору і т.п.) елементів у державній економічній політиці для досягнення збалансування виробництва з матеріальними ресурсами;

ü ресурсозбереження (основні параметри процесу-матеріальні ресурси, матеріальні витрати, запаси - повинні знаходитися в стані рівноваги на суспільно необхідному рівні);

ü інтенсифікація використання матеріальних ресурсів у результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучання у виробничий оборот, тобто повторного і багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

ü комплектність (передбачає, що в системі циркулюють всі необхідні для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, в тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих і комерційних послуг);

ü оперативність (спроможність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому й індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);

ü перетворюваність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речової форми у вартісну і навпаки);

ü сприйняття науково-технічного прогресу (система повинна відшуковувати, опановувати і рекламувати найновіші види товарів і послуг, а також наповнювати ними ринок. Це ж відноситься до використання в діяльності підприємства найновішої техніки і технологій просування товарів на ринок, переробка інформації й обслуговування підприємств-споживачів);

ü реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) в матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному рівні при найменших витратах).

При цьому важливого значення набирає вивчення та аналіз ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства, а саме:

люди - трудові ресурси (Р);

матеріали - матеріальні ресурси (М);

капітал - фінансові ресурси (Ф);

технологія - технологічні ресурси (Т);

інформація - інформаційний ресурс (І).

Інший автор, Градова А.П. до переліку і складу виробничих ресурсів, включає наступні ресурси:

1. Технічні ресурси (особливості виробничого устаткування, інвентарю, основних і допоміжних матеріалів і т. п.).

2. Технологічні ресурси (динамічність методів технології, наявність конкурентоспроможних ідей).

3. Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей підприємства).

4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, території - підприємства, комунікацій, можливість розширення й ін.).

5. Ресурси організаційної структури системи управління (характері гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і т.п.).

6. Інформаційні ресурси (характер інформації про підприємство і зовнішнє середовище, можливість її розширення і підвищення вірогідності і т.п.).

7. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній та ін.).

Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей підприємства. Це означає, що, маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва (обладнання, допоміжне устаткування, сировину і матеріали, інструменти й інвентар і т.п.), кадри (робітники відповідних розрядів, ІТП відповідної кваліфікації, науковці і т.д.), виробничі приміщення з визначеними характеристиками, дороги, споруди та інші ресурси, підприємство здатне певним чином задовольняти нестатки, що змінюються, потреби і запити потенційних покупців.

Слід зазначити, що витрати матеріальних ресурсів в значній мірі визначаються характером процесу використання матеріалів. На процес використання матеріалів впливає багато факторів. Наведемо основні з них:

ü тип підприємства;

ü обсяги наданих послуг;

ü ступінь регламентації виробничого процесу, перш за все в частині вимог до предметів праці - від їх вихідного стану до готових послуг;

ü тривалість виробничого циклу, що визначає об'єми незавершеного виробництва;

ü номенклатура (асортимент) послуг, що надаються або виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми;

ü гнучкість виробництва, тобто спроможність до швидкої зміни ряду послуг;

ü вид послуг або робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріал о- і наукоємності;

ü характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Отже, процес використання матеріалів передбачає використання визначених видів матеріальних ресурсів, перш за все сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, причому безпосередньо у виробництві і при формуванні запасів.

Осоливу увагу слід приділити місцю й видам виробничих запасів в системі підприємства.

Запаси (сировина, матеріали, комплектуючі, готова продукція) - це матеріальні цінності, які очікують виробничого або особистого споживання.

Необхідно зазначити, що сукупні запаси виробництва поділяються на виробничі, товарні, технологічні та ін..

Управління запасами - це певний вид виробничої діяльності, об'єктом якої є створення і зберігання запасів.

На практиці розроблено багато методів, прийомів і стратегій управління запасами. Вибір їх залежить від особливостей виробництва, складу використовуваних показників для цілей управління, характеру взаємодії з постачальниками матеріальних ресурсів, організації збуту готової продукції, наявності кваліфікованих спеціалістів в області управління, їх технічної оснащеності та інше.

Управління запасами має два основних аспекти:

1. Забезпечення виробництва потрібного товару в потрібний час у достатній кількості.

2. Зниження витрат на підтримку запасів.

Основна мета управління запасами – досягти задовільного рівня обслуговування споживачів, одночасно зберігаючи витрати на підтримку запасів у розумних межах.

Запаси призначені для:

ü забезпечення безперебійної роботи виробництва;

ü захисту виробництва від недостачі матеріальних ресурсів;

ü захисту від збільшення постачальниками цін на матеріали;

ü використання переваги знижок при великих обсягах замовлення.

Основні риси ефективного управління запасами.

1. Облік наявних запасів у стадії виконання замовлення.

2. Прогнозування попиту на промислову продукцію.

3. Наявність інформації про матеріали і терміни їхнього постачання.

4. Оцінка вартості підтримки (збереження) запасів.

5. Використання системи класифікації запасів.

Основна задача менеджера: виконати замовлення в той момент, коли обсяг наявних запасів достатній для задоволення попиту протягом часу, необхідного для виконання замовлення.

Управління запасами – це визначений вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення і збереження запасів.

Основна мета управління запасами на підприємстві – знизити загальні щорічні витрати на утримання запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування споживачів.

Варто звернути увагу на переваги та недоліки основних систем управління запасами, що представлені у табл. Основне розходження між ними полягає в наступному. У моделі з фіксованим обсягом виробляється чергове замовлення на постачання, коли запас матеріалу знижується до визначеного рівня. Ця подія може відбутися в будь-який момент, у залежності від швидкості споживання матеріалу. Що ж стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній здійснюється розміщення чергового замовлення через заздалегідь визначений (контрольний) період часу.

Таблиця

Порівняння основних систем управління запасами

Система	Переваги	Недоліки
3 фіксованим об'ємом замовлення	Менший рівень максимально бажаного замовлення. Економія витрат на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси	Постійний контроль за наявністю запасів на складі
3 фіксованим інтервалом часу між замовленнями	Відсутність постійного контролю за наявністю запасів на складі	Високий рівень максимально бажаного замовлення. Підвищення витрат на утримання запасів на складі за рахунок збільшення площ під запаси

Управління запасами залежить від залежного і незалежного попиту на послуги, які надає підприємство. Необхідно зазначити, що різниця між залежною і незалежною потребою, або попитом (Independent/Dependent Demand), полягає в наступному. Коли ми говоримо про незалежну потребу, мова йде про потребу у різних послугах, що не залежать один від іншого. Управління запасами при залежному попиті використовується в багатьох галузях і на багатьох підприємствах, що працюють по замовленнях (це означає, що різна продукція виготовляються партіями на тому самому виробничому устаткуванні). У процесі управління запасами при залежному попиті використовується система MRP (система планування матеріальних потреб).

Метод ABC – класифікація матеріальних запасів відповідно до визначеного показника важливості (у літературі зустрічається також як “закон 80/20” чи діаграма Парето).

ABC класифікує запаси по якомусь визначеному показнику важливості, звичайно по річному використанню даного товару в грошовому вираженні (тобто грошова вартість одиниці товару на складі, помножена на річний показник використання даного товару).

Як правило, використовуються три класи предметів: A (дуже важливі), B (середнього ступеня важливості), C (найменш важливі), хоча в дійсності число категорій може бути і більшим.

Клас A складає до 20% загального числа предметів по обсягу і до 80% за ціною. До класу відносяться до 30% предметів по обсягу і до 15% за ціною. Предмети класу C можуть складати до 50% по обсягу збереження і всього лише 5% за ціною.

Термін “точно в термін” використовується стосовно промислових систем, у яких переміщення виробів у процесі виробництва і постачання ретельно сплановані в часі.

Система “точно в термін ” – виробнича система, у якій обробка і рух матеріалів і виробів відбуваються точно у той момент, коли в них виникає необхідність: звичайно вони переміщаються невеликими партіями.

Основна ідеяполягає в тому, щоб зробити процес якомога коротшим, використовуючи ресурси оптимальним способом.

Для реалізації системи потрібно досягти наступних цілей:

1. Виключити збій порушення процесу виробництва.

2. Зробити систему гнучкою.

3. Скоротити час підготовки до процесу і усі виробничі терміни.

4. Звести до мінімуму матеріальні запаси.

5. Усунути необґрунтовані запаси.

Система “точно в термін” була реалізована на італійському автомобільному заводі “Фіат” у м. Мельфи, у 1996 році.

Для опису двох різних способів переміщення роботи через виробничу систему використовують поняття “тягти” і “штовхати”.

У системах, що штовхають, по закінченні роботи на виробничій ділянці продукцію “штовхають” на наступну ділянку; або якщо операція була завершальною, готові вироби виштовхують на склад готової продукції.

І навпаки, у системах, що тягнуть, кожна ділянка в міру необхідності “притягає” до себе продукцію з попередньої ділянки; продукція “витягається” запитом споживача або контрольним графіком.

Традиційна система оперативного планування передбачає “виштовхування” заздалегідь запланованої партії деталей. Вона не може передбачити, у якій кількості потрібні там деталі в кожен конкретний час.

Система “точно в термін” побудована на протилежному підході. Ритм роботи і кількість деталей у виробництві визначає лише наступна ланка виробничого ланцюжка. “Вхід “ і “вихід” у системі немовби помінялися місцями, тобто якщо в традиційній системі на “виході” виходить тільки те, що ввійшло на “вході”, то в системі “точно в термін” входить у виробництво те, що потрібно на “виході.

Якщо система ”точно в термін” діє на фірмі, то стають непотрібними запаси матеріалів.

Відомі різні модифікації системи “точно в термін”, що застосовуються у вітчизняній і закордонній практиці. У їхній основі лежить розробка, уперше застосована японською компанією “Тайота” і яка отримала широку популярність як система “Канбан”.

Канбан – японське слово, що означає “сигнал” чи “візуальний запис”.

Канбан– це засіб за допомогою якого передають запит на роботу чи матеріали з попереднього ділянки.

Картка – сигнал до руху чи до роботи над деталлю.

Картки канбан – це покрита пластиком картка з простою вказівкою, наприклад: “зробіть 500 продуктів X” і картинкою продукту.

У картках добору вказується вид і кількість виробів, що повинні надійти з попередньої ділянки.

У картках замовлення – вид і кількість продукції, що повинна бути виготовлена на попередній технологічній стадії.

Основні принципи роботи наступні:

1. Наступна ділянка “витягає” вироби.

2. Попередній ділянка випускає виробів рівно стільки, скільки раніше було витягнуто.

3. Бракована продукція не надходить на наступну ділянку.

4. Кількість карток “Канбан” повинна бути мінімальною.

5. Обсяг запасу виробів на складі повинний бути мінімальним.

6. Коливання попиту компенсуються зміною потоку карток “Канбан”.

7. Виробничі потужності ділянок повинні бути збалансовані.

8. Дисципліна постачань не допускає порушень.

В даний час розроблені різні модифіковані версії системи “Канбан”, їх можна об'єднати в наступні типи:

ü постачання рівними партіями при варіюванні часу між постачаннями;

ü постачання через рівні проміжки часу при варіюванні обсягу партії;

ü варіювання обсягу партії і часу постачання в заданих межах;

ü варіювання типів заготовок у партії при багатономенклатурному виробництві.

Переваги і недоліки системи “точно в термін”.

Переваги системи:

ü скорочення запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції);

ü скорочення площ;

ü активна участь і підвищена мотивація робітника;

ü спокійний ритм роботи;

ü високий прибуток і продуктивність;

ü висока якість обслуговування;

ü висока гнучкість системи;

ü своєчасна доставка.

Недоліки системи:

ü низькі запаси означають, що збої в роботі устаткування (поломка верстата), може викликати зупинку всього процесу;

ü вимагає введення перебудови усього виробничого комплексу;

ü порушення термінів постачання комплектуючих у випадку незручного географічного розташування постачальників;

ü помилки операторів унаслідок суворого контролю над процесом і передачі інформації між замовником і постачальником.

Незважаючи на привабливість “точно в термін” багато компаній користуються іншими стратегіями при управлінні матеріальними ресурсами і запасами.

Дата добавления: 2014-01-07