Архітектура мережі SWIFT

Переваги мережі

SWIFT пропонує членам і користувачам своєї системи пакет унікальних переваг:

— підвищення ефективності роботи банків за рахунок використання стандартизації і сучасних способів передачі інформації, які сприяють розвитку автоматизації та раціоналізації банківських процесів;

— надійність при передачі повідомлень, яка забезпечується побудовою мережі, спеціальним порядком передачі й прийому повідомлень, їх кодуванням;

— скорочення операційних витрат порівняно з телексним зв’язком. Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення (до 325 символів) не залежить від відстані;

— зручний прямий доступ банків-членів SWIFT до своїх кореспондентів, відділень і філій в усьому світі. Повідомлення досягає свого адресата значно швидше, ніж телексне, за рахунок скорочення проміжних станів у мережі;

— використання стандартизованих повідомлень SWIFT дає змогу подолати мовні барьєри і звести до мінімуму різницю в практиці здійснення міжнародних банківських операцій;

— підвищення конкурентоспроможності банків-членів SWIFT за рахунок того, що міжнародний кредитний обіг усе більше концентрується на учасниках і користувачах SWIFT. Є надія на подальшу переорієнтацію існуючих кореспондентських відношень між банками на учасників SWIFT;

— безпека передачі, тобто захист від фальсифікацій, втрат банківської інформації.

Мережа SWIFT — це система передачі даних, яка замінює такі традиційні засоби міжбанківської комутації, як пошта, телеграф, телекс. З технічної точки зору вона являє собою міжнародну мережу телекомунікацій, яка дає змогу фінансовим організаціям з різних країн підключатися до неї з використанням комп’ютерів і терміналів різних типів для передачі банківської та фінансової інформації.

До мережі SWIFT входять:

— два операційних центри (Operation Center — ОРС) у США і Нідерландах;

— п’ять активних мереж (Active System — ASM) у США і Нідерландах;

— регіональні процесори (Regional Processor — RGP) у різних країнах;

— канали зв’язку загального користування (Public Switched Telephone Network — PSTN) і спеціального призначення (Leased line-LL).

В операційних центрах проводиться цілодобовий контроль технічних засобів і програмного забезпечення, що працюють у мережі, збирається діагностична інформація, контролюються відновлювальні процеси після порушень у мережі.

Активні системи являють собою потужні ЕОМ, які приймають повідомлення від банків-відправників, перевіряють їх на відповідність стандартам SWIFT і потім відправляють банкам-адресатам. Активна система, в свою чергу, з’єднана з регіональним процесором, який виконує роль концентратора повідомлень для всіх і від усіх банків, розташованих на території даної країни. Здебільшого в кожній країні встановлюється один регіональний процесор. Однак, якщо до системи SWIFT у даній країні підключено значну кількість банків, то встановлюється кілька процесорів, як, наприклад, у ФРН, США, Англії і Італії — по два (1990 р.).

На сучасному етапі мережа SWIFT удосконалює свою архітектуру для переходу до SWIFT II.SWIFT надає своїм членам і користувачам не лише глобальну мережу, а й обслуговування й підтримку її роботодатності протягом 24 годин 7 днів на тиждень. Для цього товариство має в кожній країні, де встановлено регіональний процесор, угоду з відповідною організацією на обслуговування і контроль за його роботою. Кожному банку — члену SWIFT виділяється окремий порт у регіональному процесорі, з’єднаний виділеними каналами зв’язку з термінальним обладнанням підключення до системи SWIFT, встановленим у банку. «Термінальне обладнання підключення до SWIFT» — загальна назва комп’ютерної системи, яка виготовляється різними фірмами і використовує певне програмне забезпечення, допущене до роботи в мережі SWIFT. Регулярно випускається список таких «інтерфейсів» до системи SWIFT. Повідомлення, які передаються по мережі SWIFT, послідовно проходять такі архітектурні рівні та обладнання:

— термінал банку-відправника;

— національні канали зв’язку;

— регіональний процесор SWIFT;

— пристрій шифрування інформації;

— міжнародний канал зв’язку;

— пристрій дешифрування інформації;

— процесор передачі даних;

— обробний центр SWIFT;

— процесор передачі даних;

— пристрій шифрування інформації;

— міжнародний канал зв’язку;

— пристрій дешифрування інформації;

— регіональний процесор SWIFT;

— національні канали зв’язку;

— термінал банку-одержувача.

Головним досягненням SWIFT є розробка і створення особливого формату банківських повідомлень, з допомогою яких різні банківські установи здійснюють міжнародні розрахунки. При цьому необхідно відмітити, що така стандартизація не є застиглим процесом, а постійно розвивається. Ініціатива створення або вдосконалення вже існуючих стандартів виходить від банків — членів SWIFT, пропозиції яких надходять до спеціального робочого органу SWIFT — робочої групи, до складу якої входять фахівці банків і SWIFT. Група скликається не менше трьох разів на рік для того, щоб розглянути, обговорити, доробити наявні пропозиції й представити їх для наступного затвердження правлінням SWIFT. Усім банкам — членам SWIFT повідомляють рішення правління. Усі зміни заносять у відповідну книжку користувача, після чого вони стають обов’язковими для використання в практичній діяльності. SWIFT максимально використовує міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) і Міжнародною торговою палатою (ISS). Так, для позначення валют використовується розроблений ISO тризначний код (ISO 4217), позначення країн — код ISO 3166, дати подаються у форматі ISO 2014. Основою Interbank File Transfer — IFI (міжбанківська файлова передача) є міжнародний МККТТ Х.400 стандарт передачі повідомлень для систем з проміжним накопиченням (store-and-forward). Транспортна мережа використовує комунікаційний протокол Х.25 для передачі даних між користувачами і управляючими центрами. На сучасному етапі в стандарті SWIFT використовується 11 категорій, які охоплюють понад 130 типів повідомлень, кожне з яких побудоване таким чином, щоб урахувати вимоги кожної банківської операції (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Категорія (А)	Код повідомлення (В)	Тип повідомлення (С)
		Системні повідомлення
		Клієнтські перекази і чеки Клієнтський переказ Чекове повідомлення
		Перекази фінансових установ Банківський переказ Повідомлення про прийом

Закінчення табл. 7.1

Катего­рія (А)	Код повідомлення (В)	Тип повідомлення (С)
		Валютні операції Валютний обмін і валютні опціони Фіксовані позичкові й депозитні угоди Позичково-депозитна угода, яка передбачає повідомлення або вимогу Угода про майбутні процентні ставки Процентні платежі за позичково-депозитною угодою Обмін процентними платежами
		Інкасо і документи по готових грошах Повідомлення про оплату Підтвердження Запитання Зміна інструкцій Документи по готових грошах
		Цінні папери Доручення на купівлю Повідомлення/Підтвердження купівлі й продажу Інструкції з «руху» кредитів і цінних паперів Підтвердження «руху» Корпоративні дії, доручення, претензії Корпоративні події Бюлетень і управління інвестиціями Спеціальні повідомлення
		Дорогоцінні метали і синдикати Дорогоцінні метали Синдикати
		Документарні акредитиви і гарантії Емісія/позика, передоручення і доповнення (зміни документарного акредитиву) Авізовані документарні акредитиви третього банку Перекази документарного акредитиву Підтвердження і доручення Гамбурзьке повноваження Доручення і повноваження Гарантії
		Подорожні чеки Продаж і розрахунок Відшкодування Управління активом
		Змішані повідомлення Підтвердження дебітування Підтвердження кредитування Запитання балансового звіту Повідомлення про зміну процентної ставки Виписка з клієнтського рахунку Виписка ностро Виписка нетто Довідка про стан
n		Загальна група Оплата, проценти, затрати Запитання анулювання Запитання і відповіді Приватні, а також повідомлення вільного формату

Повідомлення будь-якого типу побудовано за загальним принципом (рис.7.2).

Початок повідомлення	Заголовок	Початок тексту	Текст повідомлення	Кінець тексту	Хвостовик	Кінець повідомлення
Start of Message	Header	Start of text	Text of Message	End of text	Trailer	End of Message

Рис.7.2. Структура повідомлення SWIFT

Воно складається із заголовка (header), тексту повідомлення і «хвостовика» (trailer). Заголовок і «хвостовик» утворюють так званий конверт (envelope), в якому немовби пересилаються повідомлення. Конверт вміщує насамперед інформацію, важливу з точки зору управління системою. У заголовку в жорстко стандартизованому вигляді розміщується інформація про відправника і одержувача повідомлення, послідовний номер повідомлення, його тип і пріоритет. У текст повідомлення інформація заноситься також у суворій послідовності й реалізується при заповненні відповідного поля повідомлення, яке має чітку нумерацію. Поле повідомлення являє собою числовий двозначний код. При цьому поля в повідомленнях поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові вміщують ключову інформацію для повідомлень даного типу. Необов’язкові поля необхідні для здійснення складних багатоступеневих операцій або для передачі додаткових інструкцій. У «хвостовику» повідомлення розміщується код аутентифікації, а також інші кодові повідомлення, призначення яких — попередити банк-отри­мувач про можливість подвійного платежу, затримки в передачі повідомлення, інша допоміжна інформація. В особливу групу виділено системні повідомлення, які здійснюють діалог користувача із системою. Ці повідомлення використовуються для виконання певних системних функцій: вимоги повідомлень, навчальні цілі, відповіді на запити користувачів та інформування останніх про розвиток мережі, її нові можливості.

Існують три основних системних повідомлення:

— LOG-IN/OUT — системне повідомлення для входу/виходу в систему;

— RETRIEVAL — за цим запитанням система надсилає копію повідомлення, яке зберігається;

— REPORTS — дає змогу одержати різні види рахунків (періодичних або разових).

Системним повідомленням надається першочерговий пріоритет, оскільки вони містять основну інформацію щодо функціонування системи. Банківські повідомлення поділяються на термінові та звичайні. За пересилання термінових повідомлень стягується спеціальний тариф.

Дата добавления: 2014-01-07