Класифікація управлінських рішень

У.Джек Дунган

Прийняття рішень - це центр оперативної діяльності, тому менеджери повинні здійснювати її якнайкраще, ця робота потребує затрат часу і енергії, а також перманентного прагнення до найвищої майстерності.

За сферою охоплення:

- загальні (стосуються всієї організації)

- часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем)

За часом дії:

- стратегічні;

- тактичні,

- оперативні.

За характером дії:

- директивні;

- нормативні;

- методичні;

- рекомендаційні;

- дозволяючі.

За напрямом впливу:

- направлене на зовнішнє середовище (взаємовідносини з постачальниками, споживачами тощо);

- направлене на внутрішню систему.

За функціональними призначеннями:

- планові;

- організаційні;

- регулюючі;

- активізуючі;

- контрольні.

3а характером і змістом:

- творчі;

- прийнятті за аналогією;

- інтуїтивні (базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору).

За способ прийняття:

- індивідуальні;

- колективні.

3а рівнем прийняття:

- на вищому рівні управління;

- на середньому рівні управління,

- на нижньому рівні управління.

За ступенем повноти інформації:

- прийняті в умовах визначеності;

- прийняті в умовах невизначеності;

- прийняті в умовах ризику.

За методами підготовки:

- креативні (творчі, оригінальні приймаються творчими особистостями);

- евристичні (нові, пошукові, які приймаються з допомогою евристичних методів);

- репродуктивні (відтворюючі, традиційні).

Встановлюючи інші ознаки, класифікацію рішень можна продовжити. Класифікація рішень у менеджменті дає можливість керівникам глибше зрозуміти зміст і значення своєї діяльності, раціональніше розподілити час на виконання окремих видів робіт. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.

Хоча практика прийняття різноманітних рішень нараховує тисячоліття, однак фундаментальна теорія рішень ще не склалася. Проблема прийняття ефективних рішень цікавила ще древньогрецьких філософів. Давньогрецький філософ Арістотель (384-322 рр до н.е.) розробив учення про силогізм (Наприклад: всі метали - електропровідники, мідь -метал, отже, мідь - електропровідник), обґрунтував твердження про те, що в процесі міркування не можна підмінювати один предмет думки іншим, одночасно визнавати два висловлювання, що виключають одне одного тощо.

Англійський філософ-матеріаліст Ф.Бекон (1561-1626 рр.) детально розробив метод дедукції і довів, що в процесі пізнання можна рухатись не лише від загального до часткового (як це робив Арістотель), а й від часткових міркувань до загальних висновків.

У формування теорій рішень чималий внесок зробив французький філософ і математик P. Декарт (1596- 1650рр.), який сформулював відомі правила:

1 Не приймати за істинне що б там не було, доки не переконаєшся, що немає упередженості в судженнях, вважати вірним тільки те, що є абсолютно
зрозумілим і визначеним, жодним чином не може бути піддане сумніву.

2 Розчленовувати кожну частину цілого, яке підлягає дослідженню, на стільки поділів, скільки можливо і потрібно для правильного розв'язання питання.

3 Керувати ходом своїх думок, щоб, починаючи з найпростішого і легко пізнавального і, піднімаючись мало-помалу, як по східцях, приходити до пізнання найскладнішого.

4 Завжди робити перелік настільки повним і огляд усього, що підлягає дослідженню, настільки вичерпним, щоб досягти абсолютної впевненості в тому, що нічого не пропущено.

Нині питанням подальшої розробки і розвитку теорії прийняття рішень займаються економісти, юристи, філософи, кібернетики, математики, соціологи, психологи та ін. Окремі з них розглядають теорію прийняття рішень у сфері менеджменту як самостійну наукову дисципліну. Існують також інші трактування теорії прийняття рішень. У вузькому розумінні це статистична теорія, в якій розробляється чіткий апарат вибору найкращого з певної кількості альтернативних рішень в умовах невизначеності і ризику. Нерідко теорія прийняття рішень розглядається як сукупність формальних прийомів оптимізації рішень.

За більш широким тлумаченням B.T.Шоріна, теорія прийняття рішень включає дослідження операцій, математичний аналіз, моделювання, а також евристичні методи обґрунтування рішень і теорію ігор. Американські вчені C. Бір і M. Старр складовими кількісної теорії прийняття рішень вважають також системний аналіз, імітаційне моделювання, методи експертних оцінок.

Дата добавления: 2014-01-07