Молодь – світовий авангард розвитку суспільства

ЛЕКЦІЯ № 1

Тема: Молодіжний рух в Українській державі, тенденції розвитку громадських дитячо-підліткових та молодіжних організацій у сучасних умовах розвитку суспільства.

План

1. Молодь – світовий авангард розвитку суспільства.

2. Історичні і сучасні процеси та проблеми в житті країни, проблеми і тенденції світового розвитку.

Молодь — це особлива соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, положення якої визначене соціально-економічним станом суспільства.

Межі молодіжного віку рухливі. Вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, досягнутого рівня добробуту і культури, умов життя людей. Вплив цих факторів реально виявляється в тривалості життя людей, розширенні меж молодіжного віку від 14 до 35 років.

Від рівня розвитку молоді — фізичного, розумового, від її освіченості, рівня свідомості, її цінностей, мотивів поведінки, соціальної активності і т.д. залежать її можливості впливати на розвиток суспільства, вносити вклад у соціальний прогрес.

Поняття "молодь" по-різному трактується в багатьох галузях науки – філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Найбільш ґрунтовним є таке трактування поняття "молодь":

" Молодь – це окрема (відносно велика) соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства.

Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (5 лютого 1993 р.) з березня 2004 р. визначає молодь як групу населення віком від 14 до 35 років (з 1993 р. по 1999 р. – від 15 до 28 років, з 1999 р. – від 14 до 28 років).

Вікові межі молодості обумовлені, по-перше, особливостями соціального становища; по-друге, особливостями психологічного розвитку людини.

Питання про вікові межі молодості – це не просто предмет теоретичних суперечок. Верхня вікова межа, попри всю її умовність, передбачає той вік, у якому молода людина стає економічно незалежною, спроможною створювати будь-які матеріальні і духовні цінності, продовжувати рід людський А це означає, що всі ці умови нами повинні розглядатися у тісній єдності, взаємозалежності і, понад усе, без будь-якої ідеалізації. Наприклад, відомо, що багато молодих людей стають економічно незалежними /тобто мають можливість і здобувають засоби до існування самостійно/ значно раніше 28 чи 35 років. Звичайно, це не виключає, що вони і навіть пізніше мають можливість отримувати економічну допомогу від рідних та близьких. У зв‘язку з цим межа молодості /35 років/ обумовлена періодом закінчення навчання, отримання професії, тобто завершенням підготовки до продуктивної праці у народному господарстві.

Поняття „молодь” значною мірою базується на врахуванні особливостей психологічного розвитку людини. За даними вчених приблизно з 14 років молода особа починає усвідомлювати власні соціальні права, місце в суспільстві, своє призначення. До 18 років практично завершується формування основних психофізичних особливостей людини, а до 24 припиняються процеси росту людського організму і формується соціальний статус особи, що передбачає, наприклад, в умовах України здобуття до цього віку освіти і певного фаху, проходження обов‘язкової військової служби і набуття певного трудового і життєвого досвіду.

Відповідно до цього, життя молодої людини умовно поділяється на кілька періодів, зокрема деякі вчені вирізняють три основні:

1) так званий період пошуку, коли молода людина визначає, ким бути, якою бути, яку професію, спеціальність обрати, де реалізувати свої здібності;

2) протягом другого періоду молода людина інтегрується в суспільство. Йдеться про початок трудової біографії юнаків та дівчат у будь-якій сфері – на виробництві, у науці, культурі тощо.

3) в третій період розпочинаються інтенсивна творча праця молодої людини, завершується її соціалізація та становлення (коли, здебільшого, обрано фах, здобуто освіту, набуто професійних навичок, створено сім‘ю, є власне житло).

Як би то не було, а з часом вікові межі молоді, в тому числі і в Україні, доведеться переглядати і визначати з урахуванням нових соціально-економічних, політичних та інших умов формування і становлення української державності.

За даними Держкомстату України станом на 1 січня 2000 р. кількість молоді віком 14-28 років ледь перевищувала 11 млн. осіб, що становило лише 22,6% загальної кількості постійного населення країни. Молодь більшою мірою сконцентрована у містах (71,1 % проти 67,6 % всього населення). Найвища її питома вага – у Західних областях, зокрема на Закарпатті, а також у м. Києві, найнижча – у Чернігівській області. З різних причин до початку 1990-х років частка молодого населення України зменшувалася, а в останньому десятилітті окреслилася стала тенденція до її зростання. Збільшення кількості та питомої ваги молоді серед всього населення демографи прогнозують до середини наступного десятиліття. Зазначений факт пояснюється скороченням народжуваності та зниженням рівня тривалості життя населення, тобто зменшенням частки дітей і населення старшого віку.

Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віковими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структурі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об‘єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства.

Вікові, психофізичні якості молоді значною мірою визначають схожість молодих поколінь різних часів. Не можна заперечити подібність узагальненої характеристики молоді, даної дві тисячі років тому великим мислителем античності Сократом, з тими, що часто дають їй представники старшого покоління сьогодні: "Молодь у наші дні любить розкіш, у неї погані манери, вона зневажає авторитети, не поважає літніх людей, меле язиком там, де слід було б працювати. Молоді люди тепер вже не підхоплюються з місць, коли старші заходять до кімнати. Вони сперечаються з батьками, вихваляються, проковтують за столом всі ласощі, сидять, заклавши ногу на ногу, тероризують своїх вчителів". Але все ж молоді покоління різних епох формуються під впливом відповідних соціально-економічних, культурних, історичних та інших чинників. Тому нинішнє покоління молодого українства суттєво відрізняється навіть від попереднього.

Соціальний портрет сучасної української молоді дійсно мозаїчний, суперечливий. Це:

- покоління людей, які у своїй більшості підтримують процеси формування демократичної незалежної держави, відродження України, ринкові перетворення;

- генерація, що вимагає більш конструктивних і динамічних еволюційних кроків щодо розвитку суспільства;

- покоління людей, які бажають вчитися, працювати, власними силами забезпечувати своє життя;

- врешті, генерація людей гарячих, радикально налаштованих, які не сприймають будь-яку фальш, нещирість, пусті обіцянки стосовно свого сьогодення і майбуття.

Усе це у поєднанні, з одного боку, відрізняє молодь від інших вікових соціальних груп суспільства, а з іншого – дає їй змогу об‘єктивно займати цілком своєрідне місце і відігравати роль в усіх сферах життєдіяльності цього суспільства. Тобто, стосовно молодого покоління можна вести мову як про первинні, так і вторинні його особливості:

- до первинних /або основних / відносяться фізіологічні, психологічні, вікові і соціальні характеристики;

- що стосується вторинних /другорядних/, то вони витікають з первинних і виявляються в залежності від виду громадсько-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу в суспільстві взагалі.

З огляду на вік, включення у соціально-економічні стосунки, вчені-юнологи (спеціалісти з молодіжної проблематики) поділяють молодь на окремі групи. Нині до цього вдаються філософи, соціологи, політологи, практичні працівники у сфері молодіжної політики практично всюди. Зокрема, дослідник В.Бовкун сучасну молодь поділяє на п‘ять груп: підліткова (14-15 років), передюнацька (16-17 років), ранньоюнацька (18-20 років), середньоюнацька (21-25 років), старшоюнацька (26-30 (35) років).

Роль і значення молоді у суспільстві обумовлена рядом наступних об’єктивних обставин:

1. Молодь, яка є достатньо великою суспільно-демографічною групою, займає важливе місце у народногосподарському виробництві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів.

2. Молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потенціалу свого народу. Вона має великі здібності до праці, технічної і культурно-художньої творчості, до продуктивної діяльності у всіх сферах життя.

З. Молодь має досить велику соціальну і професійну перспективу. Вона спроможна скоріше за інші соціальні групи оволодіти новими знаннями, професіями.

Молодість – це не тільки біологічний, але й соціальний процес, що діалектично пов‘язаний саме з відновленням суспільства як у демографічному, так і соціальному плані. Тобто молодь є не просто об‘єктом – спадкоємцем матеріальних і духовних багатств суспільства, але й суб‘єктом – перетворювачем суспільних відносин.

Питання про молодь як суб‘єкт і об‘єкт суспільних перетворень є принципово важливим при розгляді молодіжних проблем. І тут ми стикаємося з реальним протиріччям, що мало місце зовсім недавно.

Роль молоді як суб’єкта та об’єкта в історичному процесі розвитку суспільства досить специфічна. З точки зору механізму соціалізації молоді, спочатку молода людина, вступаючи в життя, є об’єктом впливу соціальних умов, сім‘ї, друзів, інститутів навчання і освіти, а потім у процесі дорослішання та переходу від дитинства до юності вчиться й починає сама творити світ, тобто стає суб’єктом усіх соціально-економічних, політичних та суспільних перетворень.

Так наприклад ЮНЕСКО з 1979 по 1989 роки було прийнято понад 100 документів, що стосуються проблем молоді і у більшості з них підкреслювалося, що молоді люди самі, власною працею повинні реалізовувати свої цілі, будувати свою долю.

У минулому молодь у суспільстві цілковито розглядалася як об‘єкт впливу, відновлення не лише трудових ресурсів, поколінь, але і як об‘єкт заздалегідь запрограмованих ідей і громадянської позиції у десятків тисяч юнаків та дівчат.

Наприклад, сорокова сесія Генеральної Асамблеї ООН (1985 р.), характеризуючи проблеми молоді, звернула увагу на те. що "…молоді люди відіграють подвійну, з першого погляду, суперечливу роль. З одного боку, вони активно сприяють процесу соціальних змін, а з іншого, – стають його „жертвами" (документ "Керівні принципи для довготривалого планування і здійснення відповідних наступних заходів стосовно молоді"). Тобто становище молоді у світі було оцінене, як напружене; молодь визнавалася однією з найбільш уразливих у соціальному відношенні груп населення.

Сьогодні відбувається перехід до нових вимог і підходів до молоді, а значить – і до всього молодого покоління загалом: перехід від переважно директивно-командної системи керівництва молоддю до переважно демократичної, масової, молодіжної політики, що враховує різноманітні інтереси, позиції, думки у молодіжному середовищі та широкий спектр соціально-політичного розвитку різних молодіжних об‘єднань.

Сьогодні варто позбутися від стереотипу так званого „комуністичного виховання”, яке розглядалось як процес впливу на молодь лише як на об’єкт перетворень. Сама молодь при цьому являла собою деяку пасивну субстанцію, в той час як, порівняно з іншими соціальними групами суспільства, вона завжди була и залишається найбільш активним суб’єктом діяльності, суб’єктом суспільних відносин, перетворень.

Дійсно, нині молодь не може бути орієнтована виключно на виконання загальнодержавних справ, пов‘язаних з вирішенням планових завдань. Вона повинна отримувати можливість розв‘язувати і свої молодіжні проблеми. Тому інтереси молоді, найближчі її проблеми виступають як органічна частина усіх соціальних завдань суспільства.

Молоде покоління як об‘єкт і суб‘єкт бере участь у соціальних перетвореннях, оскільки воно саме намагається впливати на суспільне життя, згуртувавшись в об‘єднання, громадські структури, і, власне, відчуває на собі вплив суспільних перетворень через політику, яку проводить суспільство стосовно молоді. Тому об’єктивним і суб’єктивним фактором соціальної молодіжної політики, обов’язковою умовою поступального розвитку суспільства є сама молодь, розвиток молодіжного руху. Отже, основне завдання цілісної соціальної молодіжної політики полягає у створенні та забезпеченні реальних умов для всебічного розвитку кожної молодої людини, максимальному залученні кожної молодої людини до політичного, соціально-економічного та духовного життя суспільства.

Сутність молодіжних проблем полягає в основних протиріччях, що виникають в середовищі самої молоді, протиріччях між молоддю та іншими соціальними групами суспільства, а також між поколіннями.

Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді науковці поділяють на 2 групи: соціальні та особистісні.

1. Соціальні молодіжні проблеми:

- визначення ролі та місця молоді в сучасному суспільстві;

- формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їхніх моральних пріоритетів;

- становище молоді на ринку праці;

- забезпечення молоді певного освітнього рівня;

- політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.

2. Особистісні проблеми молоді:

пошуки сенсу життя;

- професійне самовизначення;

- кохання;

- створення власної сім'ї;

- взаємини з дорослими та однолітками;

- здоров'я молодих людей.

До загальних сучасних проблем молоді можна віднести наступні:

- економічна експлуатація;

- маніпулювання молоддю в досягненні політичних, економічних, комерційних та інших цілей, а також використання її як засобу в „роздуванні” націоналізму.

Молодіжні проблеми в Україні мають свою специфіку, що зумовлена сучасним етапом швидких та не передбачуваних перетворень у суспільстві в цілому, культурною неоднорідністю українського суспільства, політичним плюралізмом, кризою влади. У найбільш скрутному стані опиняється саме молодь, оскільки, вступаючи в життя, вона повинна визначити своє місце і призначення. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з одного боку, вони входять у той соціальний простір, який було організовано незалежно від них попередніми поколіннями; з іншого боку, молодь може «поламати», змінити, перебудувати створені структури. Крім того, вихід із кризової ситуації нашого суспільства, процес його розвитку також безпосередньо пов’язані зі становищем молоді, її можливою участю в цьому процесі та небезпекою виявитися жертвою кардинальних соціальних змін.

Молодь відіграє подвійну, з першого погляду, суперечливу роль: з одного боку, вона активно сприяє процесу соціальних змін, а з іншого – стає його жертвою. Кількісній показник таких "жертв" залежить не лише від існуючих потреб і конфліктів, зумовлених індивідуальними и суспільними причинами, які молодь не в змозі подолати самостійно, але й від ефективної соціально-педагогічної діяльності. Саме професійна компетентність соціального педагога є тією третьою силою у соціумі, що здатна консолідувати всі сили й можливості суспільства щодо конкретного представника молодого покоління.

Інтереси молоді визначаються її економічною, соціальною і політичною роллю в суспільстві. Необхідно враховувати наступне:

1. Молодь — одна із самих незахищених в економічному плані верств населення.

2. У суспільстві вкрай низький престиж освіченості, професіоналізму, духовності і моральності. Талант і знання виявляються незатребуваними, що формує розгубленість, непевність у сьогоденні і майбутньому, призводить до «витоку мозків», до відходу в «приватне життя» і в «нікуди».

3. Агресивний націоналізм

4. ідейно-моральний вакуум,

5. Молодих обманюють як ліві радикали, так і праві консерватори, керівники новоявлених партій і неформальних об'єднань.

6. Перехід до ринкових відносин веде до ще більшої диференціації серед молоді, до появи значних груп знедолених, до різкого падіння життєвого рівня підростаючого покоління, до масового безробіття, у тому числі і серед фахівців з вищою освітою.

7. Дуже гостро постають проблеми соціальних гарантій, забезпеченості працею, захисту прав молоді, створення системи стимулювання випуску дешевих товарів для дітей, підлітків, юнаків і дівчат.

9. Чисельність молодіжної популяції на початку XXI століття різко скоротилася, тому що падає народжуваність і з'являється на світ усе більше і більше нездорових дітей.

10. Серйозне занепокоєння викликає рівень здоров'я підростаючого покоління. Причому кожне наступне покоління менш здорове, ніж попереднє.

11. Змінюється система ціннісних орієнтацій молоді.Трансформація суспільного життя вивела на перші місця цінності особистісного рівня, які забезпечують власні потреби та комфортне самопочуття.

Молодь у цілому являє собою таку групу населення, у якій, з одного боку, виникає більше усього нових соціальних проблем, а з іншого боку, саме проблеми молоді мають особливе значення для майбутнього всього нашого суспільства, оскільки їй потрібно будувати його і жити в ньому.

Дата добавления: 2014-01-06